Рішення № 129866135, 29.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2025 рокуСправа №160/13846/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Днепропетровскій області щодо відмови нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати 21 119,30 грн за період з 12.04.2018 по 12.04.2021, та 57 047,67 грн з 31.12.2019 по 12.04.2021 згідно з судовим рішенням №160/3790/20;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Днепропетровскій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати 21 119,30 грн за період з 12.04.2018 по 12.04.2021, 57 047,67 грн з 31.12.2019 по 12.04.2021 та 4166,44 грн штрафних санкцій в розмірі 3% річних від простроченої суми виплати згідно з судовим рішенням №160/3790/20;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Днепропетровскій області щодо відмови нарахувати станом на 01.04.2025 ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати згідно з судових рішень по справі №160/10482/22 від 29.02.2022, по справі №160/19478/23 від 15.09.2023, по справі №160/20418/232 від 25.10.2023, по справі №160/7666/24 від 25.06.2024, по справі №160/2816/24 від 05.04.2024, по справі №160/2814/24 від 06.03.2024, по справі №160/11460/20 від 31.11.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Днепропетровскій області нарахувати станом на 01.04.2025 ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати відповідно до судових рішень по справі №160/10482/22 від 29.02.2022, по справі №160/19478/23 від 15.09.2023, по справі №160/20418/232 від 25.10.2023, по справі №160/7666/24 від 25.06.2024, по справі №160/2816/24 від 05.04.2024, по справі №160/2814/24 від 06.03.2024, по справі №160/11460/20 від 31.11.2020;

- визнати неправомірною самовільну зміну ГУ ПФУ у Дніпропетровській області величини доплати пенсії ОСОБА_1 згідно з рішенням суду у справі №160/11460/20 з величини 235 238,55 грн на 234 352,83 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відновити величину доплати пенсії ОСОБА_1 згідно з рішенням суду у справі №160/11460/20 у сумі 235 238,55 грн;

- направити окрему ухвалу до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зв`язку з протиправним тлумаченням Закону України № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 для надання відповідей у встановлений законом термін. Зобов`язати Головне управління ПФУ усунути виявлені порушення та вжити заходів для недопущення їх у майбутньому;

- винести окрему ухвалу, адресовану Головному управлінню Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, у зв`язку відмовою виконувати вимоги Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» та вимогами окремого судового рішення щодо виконання Закону (через відмову у виконанні запитів позивача №244/11 від 07.04.2025 та № 257/11 від 16.04.2025);

- зобов`язати Головне управління ПФУ усунути виявлені порушення та вжити заходів для недопущення їх у майбутньому.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 06.07.2000 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII ««Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». У зв`язку з порушенням строків виплати пенсійним органом на виконання рішень суду по справам №160/3790/20 від 26.05.2020; №160/10482/22 від 29.02.2022; №160/19478/23 від 15.09.2023; №160/20418/232 від 25.10.2023; №160/7666/24 від 25.06.2024; №160/2816/24 від 05.04.2024; №160/2814/24 від 06.03.2024; №160/11460/20 від 30.11.2020, відповідно до Закону України № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» та Постанови КМУ №159 про порядок проведення компенсації їх виплати, позивач направив два запити на публічну інформацію на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за №244/11 від 07.04.2025 та за №257/11 від 16.04.25 з проханням провести нарахування доплати та нарахування компенсації частини доходу у зв`язку з невиплатою своєчасно частини перерахованої пенсії з урахуванням зазначених судових рішень станом на 01.04.2025. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листами від 14.04.2025 №0400-010202-8/73232 та від 23.04.2025 №0400-010202-8/78992 повідомив, що нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості за рішенням суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 02.06.2025 року.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

11.07.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. З 06.07.2000 Позивачу було призначено пенсію за вислугу 34 роки відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 90% від грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія. Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серія МСЕ-ДНА-01 за №457583 Позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи від травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби. З 13.04.2018 на підставі особистої заяви Позивача було переведено на пенсію по 2 групі інвалідності від травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, розмір якої складає 80% відповідних сум грошового забезпечення. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 160/3790/20 проведено перерахунок пенсії та нараховану доплату пенсії в сумі 78166,97 грн, яку виплачено у квітні 2021 року. На виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №160/10482/22, від 15.09.2023 у справі №160/19478/23, від 25.10.2023 у справі №160/20418/23, від 06.03.2024 у справі №160/2814/24, від 05.04.2024 у справі №160/2816/24, від 25.06.2024 у справі №160/7666/24 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплати, однак виплати здійснені не були. Відповідач стверджує, що доплату на виконання рішень суду, винесених на користь позивача, буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.

14.07.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов у повному розмірі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 з метою повного та всебічного розгляду адміністративної справи, суд продовжив строк розгляду справи на 30 днів.

12.08.2025 суд ухвалив залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Представник позивача усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині позовних вимог: «- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Днепропетровскій області щодо відмови нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати 21119,3 гривень за період з 12.04.18 по 12.04.2021 рік, та 57047,67 грн. з 31.12.2019 по 12.04.2021 згідно з судовим рішенням №160/3790/20;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Днепропетровскій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати 21119,3 грн. за період з 12.04.18 по 12.04.2021 рік, 57047,67 грн. з 31.12.2019 по 12.04.2021 рік та 4166,44 грн. штрафних санкцій в розмірі 3% річних від простроченої суми виплати згідно з судовим рішенням №160/3790/20», та продовжено розгляд справи №160/13846/25 в іншій частині позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.07.2000 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII ««Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

У зв`язку з порушенням пенсійним органом строків виплати пенсії позивачу на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах №160/3790/20 від 26.05.2020; №160/10482/22 від 29.02.2022; №160/19478/23 від 15.09.2023; №160/20418/232 від 25.10.2023; №160/7666/24 від 25.06.2024; №160/2816/24 від 05.04.2024; №160/2814/24 від 06.03.2024; №160/11460/20 від 30.11.2020, позивач звернувся з відповідними запитами до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Орган Пенсійного фонду України листами від 14.04.2025 №0400-010202-8/73232 та від 23.04.2025 №0400-010202-8/78992 повідомив, що нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості за рішенням суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.

Так, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 160/3790/20 проведено перерахунок пенсії та нараховану доплату пенсії в сумі 78166,97 грн, яку виплачено у квітні 2021 року.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі № 160/10482/22 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату пенсії в сумі 49456,90 грн, яка на час розгляду справи не виплачена.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 у справі № 160/19478/23 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату пенсії в сумі 143672,00 грн, яка на час розгляду справи не виплачена.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 160/20418/23 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату пенсії в сумі 14072,40 грн, яка на час розгляду справи не виплачена.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі № 160/2814/24 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату пенсії в сумі 33549,45 грн, яка на час розгляду справи не виплачена.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі № 160/2816/24 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату пенсії в сумі 94937,07 грн, яка на час розгляду справи не виплачена.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі № 160/7666/24 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату пенсії в сумі 3611,10 грн, яка на час розгляду справи не виплачена.

Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю пенсійного органу та маючи право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення, відповідно до Закону України № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» та Постанови КМУ №159 про порядок проведення компенсації їх виплати, був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Так, частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями статті 5 вказаного Закону встановлено, що виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).

За приписами статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону № 2050-III Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статті 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Верховним Судом в постанові від 09.08.2022 у справі №460/4765/20 викладено правову позицію про те, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 14.05.2019 у справі №804/2994/18, від 23.12.2020 у справі №640/7975/15-а та від 05.07.2022 у справі №420/7633/20.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Тобто законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 січня 2023 року по справі №200/10176/19-а, від 31 липня 2024 року по справі №480/1704/19, від 21 серпня 2024 року по справі №200/63/23.

З матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість за судовими рішеннями у справі №160/10482/22 від 29.02.2022, у справі №160/19478/23 від 15.09.2023, у справі №160/20418/232 від 25.10.2023, у справі №160/2814/24 від 06.03.2024, у справі №160/2816/24 від 05.04.2024, у справі №160/7666/24 від 25.06.2024, у справі №160/11460/20 від 31.11.2020 на даний час не вплачено.

Таким чином, вказані позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача виплатити компенсацію частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати згідно з судових рішень по справі №160/10482/22 від 29.02.2022, по справі №160/19478/23 від 15.09.2023, по справі №160/20418/232 від 25.10.2023, по справі №160/7666/24 від 25.06.2024, по справі №160/2816/24 від 05.04.2024, по справі №160/2814/24 від 06.03.2024 - є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про самовільну зміну ГУ ПФУ у Дніпропетровській області величини доплати пенсії позивачу згідно з рішенням суду у справі №160/11460/20 з величини 235 238,55грн на 234 352,83 грн, суд зазначає наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 160/11460/20 частково задоволено позовну заяву за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зобов`язано останнього:

- здійснити з 01 квітня 2019 року по 12 жовтня 2020 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру ОСОБА_1 відповідно до наданої довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області № 55/11/202-277 від 07.09.2020 року у розмірі 80% сум грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення;

- здійснити з 12 жовтня 2020 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру ОСОБА_1 відповідно до наданої довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області № 55/11/202-277 від 07.09.2020 року у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням окладу та посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошовою забезпечення.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

В силу дії норми ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 31.05.2021 у вказаній справі було призначено заяву позивача про встановлення судового контролю до розгляду. 03.10.2022 суд дійшов висновку, що відповідач виконав рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 160/11460/20 у межах наявних повноважень, обґрунтовуючи тим, що невиконання судового рішення в частині виплати коштів, спричинене відсутністю фінансового забезпечення, не може розглядатися як невиконання без поважних причин. Відповідно, суд ухвалив прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання цього рішення.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні розрахунки обчислення величин «235 238,55 грн» і «234 352,83 грн», наявних в позовних вимогах, їх обґрунтування та відповідні підтверджуючі докази.

Питання незгоди позивача з виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 160/11460/20 врегульовано статтею 383 КАС України.

Так, частиною першою передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України).

З огляду на викладене, позовна вимога щодо самовільної зміни пенсійним органом «величини доплати пенсії позивачу згідно з рішенням суду у справі №160/11460/20 з величини 235 238,55 грн на 234 352,83 грн» має розглядатися в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, як питання виконання судового рішення у справі № 160/11460/20, та не може бути предметом розгляду окремих позовних вимог у справі № 160/13846/25.

Щодо позовних вимог про направлення окремої ухвали суду до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: у зв`язку з протиправним тлумаченням Закону України від 13.01.2011 №2939- VI «Про доступ до публічної інформації»; у зв`язку відмовою виконувати вимоги Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» та вимогами окремого судового рішення щодо виконання Закону (через відмову у виконанні запитів позивача №244/11 від 07.04.2025 та № 257/11 від 16.04.2025); зобов`язати Головне управління ПФУ усунути виявлені порушення та вжити заходів для недопущення їх у майбутньому, суд зазначає наступне.

Порядок та спосіб постановлення окремих ухвал суду передбачено статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами частини першої третьої вказаної статті, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Отже, положеннями КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для постановлення окремої ухвали та є правом суду при наявності очевидно протиправних дій відповідних осіб.

Разом з тим, клопотання про винесення окремої ухвали викладене у прохальній частині позовної заяви, в якій не наведено конкретних обставин, які можуть свідчити про те, що дії відповідача носять очевидний протиправний характер та спрямовані навмисно на грубе порушення прав позивача. Більше того, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтування його доводів, а тому суд вважає, що підстави для постановлення окремої ухвали в порядку частини 1 статті 249 КАС України відсутні.

Таким чином, суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відповідач діяв відповідно до Конституції України та чинного законодавства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у період з 15.08.2025 по 28.08.2025 у відпустці, рішення складено - 29.08.2025.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134,139,193,241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець