Рішення № 129865505, 01.09.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 вересня 2025 р. Справа № 120/13702/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у відповідності до ЗУ "Про пенсійне забезпечення" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, як працівнику освіти;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити призначення пенсії за вислугу років у відповідності до ЗУ "Про пенсійне забезпечення" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, як працівнику освіти з дня подачі заяви-22.08.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Листом від 29.08.2024 № 11738-11250/К-02/8-0200/24 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років. Позивач вважає вказані дії протиправними та такими, що суперечать положенням чинного законодавства. У зв`язку з цим звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою від 18.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник ГУ ПФУ у Вінницькій області подала до суду 31.10.2024 відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що позивачці вже призначена пенсія за віком, тому надання права на призначення пенсії за вислугу років особам, які вже досягли загального пенсійного віку суперечить сенсу такого виду пенсії. Законодавством не передбачено підстав для переходу на пенсію за вислугу років після настання пенсійного віку.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі факти та оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову повністю з огляду на наступне.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області.

З 1999 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Листом від 29.08.2024 № 11738-11250/К-02/8-0200/24 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років в зв`язку з тим, що позивачу вже виплачується пенсія за віком, а підстав для переходу на інший вид пенсії та застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки згідно Закону 1058 для перерахунку пенсії заявниці не передбачено чинним законодавством.

Не погоджуючись з такими діями ГУ ПФУ в Вінницькій області позивач звернулася з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-IV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Отже, з 01.01.2004 Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою територіального органу Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію за вислугу років, яка вже отримує пенсію за віком.

Частинами 1 і 2 ст. 43 Закону №1058-IV (в редакції діючій з 01.01.2004 до теперішнього часу) передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», який набрав чинності 13.12.2005, внесено зміни до п. 15 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, доповнено його абзацами другим і третім такого змісту: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Погашення заборгованості зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону».

На теперішній час діє редакція п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, відповідно до якого до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Отже, з часу набрання чинності Законом №1058-IV більшість положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратили чинність, у зв`язку з чим державні пенсії, у тому числі і пенсії по інвалідності, пенсії за віком, призначаються на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і на підставі цього ж Закону здійснюється перерахунок цих пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв в роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

З аналізу наведених норм слідує, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону №1058-IV або положеннями Закону «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з п. 2-1 «Прикінцевих положень» Закону №1O58-IV особам, які на день набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (11.10.2017), мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Нормою ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788- XII (далі Закон №1788-ХІІ) передбачено такі види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я (ст. 52 Закону №1788-ХІІ).

Згідно з п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати - не менш 26 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Статтею 7 Закону №1788-ХІІ визначено, пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Аналіз ст. 51 Закону №1788-ХІІ дає підстави для висновку, що у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а, отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції.

Пенсія за вислугу років є своєрідною пільгою, що надає держава з огляду на ті чи інші причини.

Так, законодавцем визначено, що вік набуття права на призначення пенсії за вислугу років є нижчим порівняно із загальним віком виходу на пенсію (60 років).

Отже, наведене свідчить, що надання права на призначення пенсії за вислугу років особам, які вже досягли загального пенсійного віку, суперечитиме та нівелюватиме мету та сенс такого виду трудової пенсії

Як видно з матеріалів справи, з 1999 року позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Незважаючи на це, позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме - за вислугою років із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ГУ ПФУ у Вінницькій області, приймаючи оскаржуване рішення виходило з того, що станом на дату звернення позивача із заявою про перехід на інший вид пенсії така вже отримує пенсію за віком, яку було призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд погоджується з відповідачем і вважає що позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, отримуючи з 1999 року пенсію за віком.

Відтак, суд вважає, що дії ГУ ПФУ у Вінницькій області в даному випадку є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403

Повний текст рішення складено 01.09.2025

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна