Ухвала суду № 129864248, 01.09.2025, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1118/25

Номер провадження 1-кс/383/174/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 року слідчий суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області, в режимі відеоконференції, клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080200000928 від 19.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий слідчого відділення відділення поліції № 3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Кропивницького спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080200000928 від 19.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовуючи його тим, що відповідно до наказу № 11 від 14.03.2022 року командира військової НОМЕР_1 ОСОБА_5 , зараховано до списків особового складу та призначено на посаду стрільця помічника гранатометника гранатометного відділення НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ВОС 100915А військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з п.4 ч.1 ст.24Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» початком проходження військової служби для громадян, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, з 14.03.2022 року ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу, та з того ж дня, 14.03.2022 року, приступив до виконання військового обов`язку проходження військової служби.

Так, відповідно до п. п.1-3 ч.4 ст.24Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проходячи військову службу на посаді вогнеметника вогнеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_5 як військовослужбовець відповідно до ст.ст.11, 16-17Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов`язаний, зокрема, свято і непорушно додержуватися КонституціїУкраїни та законівУкраїни, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів ЗбройнихСил України; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а також спеціальні обов`язки; бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами ЗбройнихСил України та іншим законодавством України; усвідомлювати та свідомо ставитися до виконання свого військового обов`язку; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно зі ст.ст.2, 127, 128, 130Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ОСОБА_5 також був зобов`язаний, зокрема, захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України; точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки і поставлені йому завдання; зразково виконувати свої службові обов`язки; додержуватися військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни; неухильно виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у відповідності до Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 року, Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022 року, почав діяти воєнний стан в Україні, який неодноразово безперервно продовжувався указами Президента України та діяв до теперішнього часу.

Водночас, ОСОБА_5 11.05.2024 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді вогнеметника вогнеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , умисно діючи в порушення вимог ст. ст.2, 11, 16-17, 127-128, 130Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не повернувся з планової щорічної відпустки в розташування військової частини НОМЕР_1 , яка знаходилась в АДРЕСА_1 , без поважних причин, в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби, перебуваючи в різних місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не було пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби.

19 червня 2024 року за даними фактами внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080200000928 від 19.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

30 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, а саме, нез`явлення з відпустки без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор послався на обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, яке просив задовольнити.

Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні також підтримав клопотання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні обставини, викладенні в клопотанні визнав частково та заперечив щодо задоволення клопотання вказуючи, що вчасно не повернувся з відпустки до своєї військової частини, оскільки напередодні потрапив в ДТП та зазнав ушибів тіла, а пізніше, коли його стан покращився злякався погроз керівництва військової частини.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні також заперечила щодо задоволення клопотання вказуючи, що відносно підозрюваного можливо обрати більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт та просила врахувати стан здоров`я підозрюваного, який під час несення військової служби отримав поранення та контузію з приводу чого пройшов курс стаціонарного лікування в медичному закладі.

Перевіривши доводи клопотання, дослідивши докази, заслухавши думку учасників справи приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Із матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні слідчого відділення відділення поліції № 3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження №62024080200000928 від 19.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно ОСОБА_5 .

Слідчим суддею також встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нез`явленні з відпустки без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, про що 30 серпня 2025 року йому повідомлено про підозру.

Відповідно до протоколу затримання особи від 30.08.2025 року, підозрюваного ОСОБА_5 фактично затримано 30.08.2025 року об 10 год.50 хв.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням військової частини про вчинення кримінального правопорушення, матеріалами службового розслідування військової частини за відповідним фактом, свідченнями осіб з числа військовослужбовців, а також іншими наявними матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.

Згідно з ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є тяжким, санкцією даної частини статті передбачено позбавленням волі від п`яти до десяти років.

Так, ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно зі змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей.

Матеріали клопотання, дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують детальної перевірки та оцінці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час розгляду цього клопотання.

Відповідно до змісту ст. ст. 178, 183 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, має постійне зареєстроване місце проживання, має неповнолітнього сина, осіб з інвалідністю на утриманні не має, раніше не судимий, не має офіційного місця роботи та сталого доходу, відтак сталість соціальних зв`язків не доведена.

Все вище визначене, дає підстави вважати на даному етапі досудового слідства, що підозрюваний є особою, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та те, що санкція інкримінованої статті передбачає позбавлення волі строком від п`яти до десяти років позбавлення волі, у разі застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, уникаючи відповідальності останній може покинути місце свого проживання.

Окрім того, в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, враховуючи обставини інкримінованого злочину, а саме те що підозрюваний ОСОБА_5 є військовослужбовцем, певний час перебував разом із іншими військовослужбовцями в одному місці, об`єднаний із останніми єдиним побутом, а тому має можливість вплинути на інших учасників кримінального провадження з використанням дружніх зв`язків, показання яких можуть зашкодити проведенню об`єктивного та неупередженого досудового розслідування даного кримінального провадження.

Наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, шляхом застосування до останніх методів прохання, залякування, методів фізичного та морального впливу.

Також, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а саме продовжити ухилення від служби без поважних причин в умовах воєнного стану та переховуватись від органів слідства та суду.

Враховуючи наведене, а також дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, у слідчого судді не має сумнівів відносно ризиків того, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також впливати на свідків у кримінальному провадженні (п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Однак, зважаючи на особу підозрюваного, стан його здоров`я, обставини за яких ним було вчинено кримінальне правопорушення, а саме те, що він достовірно знаючи, що в разі не з`явлення його на військову службу відносно нього буде внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, вчинив злочин, відтак слідчий суддя вважає, що застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, є найбільш доцільним і обґрунтованим забезпечення кримінального провадження, оскільки інші запобіжні виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, будуть не дієвими для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, навіть у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Особиста порука не може бути застосована в силу того, що стороні обвинувачення не відомі відомості про осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, а також гарантувати не вчинення підозрюваним дій передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Про вказані обставини свідчать і відсутність звернень вищевказаних осіб, до органу досудового розслідування та прокурора, поданих після безпосереднього затримання підозрюваного.

Крім того, щодо застосування особистої поруки слід зазначити наступне.

Особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 180 КПК України).

Особиста порука, як і особисте зобов`язання, належить до тієї категорії запобіжних заходів, у ході яких використовується моральний (психічний) метод впливу на поведінку обвинуваченого.

Довіра до поручителя перш за все полягає в усвідомленні суду того факту, що поручитель зможе сприяти досягненню мети запобіжних заходів та виконанню обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Згідно ч. 2 ст.180 КПК України кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Особиста порука як запобіжний захід застосовується з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його своєчасної участі в кримінальному провадженні. Вона обирається за наявності загальних підстав (ст. 177 КПК), і, крім того, особливих підстав. Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку суду, яка, в свою чергу, ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті, зокрема, для обвинуваченого, що робить можливим для поручителя забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та у разі потреби - доставку його до органу розслідування чи в суд на першу вимогу.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку підозрюваного, обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

Суд, визначаючи одного поручителя - особу, яка заслуговує на особливу довіру, повинен встановити чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатний поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров`я тощо) достатньо впливати на підозрюваного, обвинуваченого, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку. Авторитет поручителя визначається його службовим становищем, поведінкою в колективі, побуті, його особистими якостями.

З урахуванням усіх обставин, встановлених на цьому етапі здійснюваного кримінального провадження, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, на думку слідчого судді, особиста порука не здатна належним чином позитивно впливати на процесуальну поведінку ОСОБА_5 , як і домашній арешт.

Особисте зобов`язання також не може бути застосовано в зв`язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення, та будь-які позитивні відомості, які б вказували на належну поведінку підозрюваного, не зменшують зазначених вище ризиків. Крім того, це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та його наслідкам.

Окрім того, слідчий суддя при прийнятті рішення щодо запобіжного заходу відносно підозрюваного у даному кримінальному провадженні вважає за необхідне зазначити, що частиною 8 статті 176 КПК України, яка є імперативною нормою закону передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Таким чином, необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повністю збігається із правовою позицією Європейського суду з прав людини, зокрема викладених у наступних рішеннях, зокрема «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, у якому Суд приходить до переконання, що враховуючи: характер кримінального правопорушення, його тяжкість, обізнаність підозрюваного про коло свідків у справі є всі підстави для висновку, що в даному випадку суспільний інтерес превелює над презумпцією невинуватості і виправдовує такий спосіб втручання в особисту свободу особи, як застосування тримання під вартою; «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 у якому, Суд вважає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою; «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» де зазначено, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Враховуючи обставини провадження, слідчий суддя вважає, що у провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою, а тому клопотання слідчого підлягає задоволенню з обранням відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 10 год. 50 хв. 30.08.2025 року.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого ЗУ від 24.02.2022 року «2102-ІХ» в Україні введено воєнний стан, який діє на час розгляду клопотання.

Відповідно до абз. 3 ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України, проте це є право, а не обов`язок слідчого судді.

Проте, враховуючи дані про особу підозрюваного та стан його здоров`я, відповідно до положення ч. 5 ст. 182, ч. ч. 3-4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, беручи до уваги суспільну небезпеку кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , його особу, матеріальний та фізичний стан, слідчий суддя приходить до висновку щодо визначення застави у розмірі 20 прожитковим мінімумам для працездатних осіб, що відповідає 60560 грн., узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України.

При визначенні суми застави, слідчим суддею враховується, що застава для ОСОБА_5 не є надмірним тягарем і призводить до його скрутного матеріального. Застава лише має забезпечити виконання особою (підозрюваним) процесуальних обов`язків на час досудового розслідування чи судового розгляду.

При цьому, при визначенні розміру застави, слідчий суддя зважує не лише на обсяг повідомленої підозри та можливість настання тяжких наслідків для конкретної особи, однак і виходить з тих позицій Європейського Суду, відповідно до яких застава повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, іншими ознаками, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання переховуватися.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч. 3 ст. 183 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати відноснопідозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 28 жовтня 2025 року.

Строк цієї ухвали закінчується 28 жовтня 2025 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі двадцяти мінімумів для працездатних осіб, тобто, в сумі 60560 грн. (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень), та яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505. Призначення платежу: "застава за ОСОБА_5 у справі за клопотанням №383/1118/25, провадження №1-кс/383/174/25 Бобринецький районний суд Кіровоградської області" із зазначенням анкетних даних особи, яка вносить заставу.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до слідчого, слідчого судді, прокурора або суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, слідчого судді, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави, визначити з дня внесення застави до 28 жовтня 2025 року.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - при відхиленні апеляції.

Повний текст ухвали оголошено 01.09.2025р о.16 год.20 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1