Ухвала суду № 129860988, 29.08.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1213/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К А Ї Н И

29 серпня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Тарасюк А.М.,

при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Дубровиця за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся всуд зпозовом до Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області та просить визнати за ним право власності на земельні ділянки загальною площею 1,8518 га, кадастровий номер 5621885600:04:010:0002 та 1,1817 га кадастровий номер 5621885600:04:002:0010 для ведення особистого селянського господарства, як розташовані на території Нивецької сільської ради Сарненського району Рівненської області, що належали ОСОБА_2 на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серія РВ №040690, серія РВ №038099, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за законом.

Також просить визнати за ним право власності на земельні ділянки загальною площею 1,8518 га, кадастровий номер 5621885600:04:010:0003 та 1,7188 га кадастровий номер 5621885600:04:002:0009 для ведення особистого селянського господарства, як розташовані на території Нивецької сільської ради Сарненського району Рівненської області, що належали ОСОБА_4 на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серія РВ №040689, серія РВ №038097, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за законом.

Ухвалою судді від 28 травня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

Однак, в ході підготовчого засідання ухвалою суду від 07 липня 2025 року позовна заява була залишена без руху на підставі ч. 11 ст. 187 ЦПК України з огляду на встановлення суддею після відкриття провадження у справі подання позовної заяви без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач у позовній заяві посилається на сертифікати про право на земельну частку (пай), які засвідчують право власників ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на земельні ділянки, які входять до спадкового майна.

Втім, вказані сертифікати/їх копії до позовної заяви не додано, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість перевірити вказані обставини.

До того ж, згідно п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

В порушення вищевказаної вимоги, позовна заява та додані документи не містять доказів неможливості реалізації позивачем своїх спадкових прав саме за законом на земельні ділянки в позасудовому порядку безпосередньо через органи нотаріату.

Так, у відповідності до приписів ст. 95, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Однак, в порушення вказаних приписів, позивачем не зазначено доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження викладених у позові обставин.

Згідно приписів ст.ст. 13, 81, 177 ЦПК України, суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов`язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання.

Разом з тим, приписи ст.ст. 76, 81, 177 ЦПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов`язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання.

Суд зауважує, що саме лише небажання позивача або його суб`єктивні міркування про доцільність подання доказів на підтвердження викладених у позові обставин не є підставою від звільнення позивача від обов`язку виконати покладені на нього процесуальні обов`язки передбачені наведеними вище приписами ЦПК України.

До того ж, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом (ч. 1 ст. 16 ЦПК України).

Форма досудового врегулювання чітко не прописана в законодавством. Проте, у кожній конкретній сфері правового регулювання в законодавстві можуть бути окремі положення щодо досудового врегулювання спору як альтернативі звернення до суду.

Зважаючи на предмет спору у даній справі, варто зазначити, що спеціальним законом, який регулює відносини у сфері спадкування є Цивільний кодекс України, а також Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року.

Главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачені обставини, при наявності яких нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

З доданої постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 12 квітня 2024 року №215/02-31 не вбачається чому приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Соколовською М.В. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті брата ОСОБА_3 , оскільки дана постанова подана не в повному обсязі, без викладення мотивів відмови та не містить підпису нотаріуса.

Разом з тим, до матеріалів справи додано заяви позивача ОСОБА_1 до нотаріуса, засвідчені державним нотаріусом Володимирецької державної нотаріальної контори Килюшик А.А. 07 березня 2025 року про прийняття спадщини, зокрема на спадкове майно, що залишилось після смерті батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_4 , а саме: земельні ділянки, на які позивач просить визнати право власності в порядку спадкування після смерті брата ОСОБА_3 .

У вказаних заявах позивач просить видати йому свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а саме вказані земельні ділянки.

Згідно із п. 23 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка згідно п. 24 повинна бути у вигляді обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину) особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про нотаріат" на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження; про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову, що також узгоджується з положенням п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року.

Позивач, ставлячи питання про визнання за ним у судовому порядку права власності у порядку спадкування за законом на земельні ділянки, має вказати на правові підстави його звернення саме до суду з подібною вимогою, - має надати до суду відомості про об`єктивну неможливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на вказані земельні ділянки та надати письмову відмову нотаріуса у видачі таких свідоцтв із вказівкою на підстави такої відмови.

Тобто, передумовою звернення в суд із позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно, зокрема земельні ділянки, в порядку спадкування за законом є наявність відмови нотаріуса в оформленні спадщини.

Про це неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006.

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 702/61/20 (провадження № 61-16777св20) зазначено, що зверненню до суду з указаним позовом (про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом) має передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Також, як вбачається із п. 9 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року "Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" отримання постанови про відмову вчиненні нотаріальної дії має важливе значення, оскільки з часу відмови обчислюється строк для звернення до суду, і надання належної оцінки обґрунтованості вимог позивача неможливо без з`ясування причин та мотивів відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Разом з тим, до ст. 16 ЦПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 1 п. 11 ч. 3 ст 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є в тому числі неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. Якщо подання заяви визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути заяву.

Таким чином, у разі добровільного вирішення спору, поданий позов в частині визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, вважатиметься безпідставним. А тому позивачу необхідно надати суду відомостей щодо досудового врегулювання спору, зокрема повний текст постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 12 квітня 2024 року та результат розгляду заяв від 07 березня 2025 року про прийняття спадщини після смерті батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та видачу свідоцтв про право на спадщину.

Отже, позивачу був наданий строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення йому копії ухвали, та роз`яснені наслідки неусунення у встановлений судом строк зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви шляхом залишення її без розгляду.

Копія ухвали суду від 07 липня 2025 року про залишення позовної заяви без руху направлялася позивачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, для виконання її вимог та усунення зазначених у ній недоліків.

Проте, надіслана судом копія ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачу не вручена та лист повернуто відправнику (суду) у зв`язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою, що підтверджується трекінгом відстеження поштового відправлення.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року у справі №914/345/23, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Так, неотримання позивачем вищенаведеної ухвали суду про залишення позову без руху у даній справі та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій (бездіяльності) позивача, який є ініціатором позову, щодо належного отримання судових рішень, ухвалених судом за його зверненням, та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Крім того, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17).

Факт неотримання позивачем поштової кореспонденції, в якій суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав заявнику ухвалу від 07 липня 2025 року про залишення позову без руху за належною адресою, та яка не вручена її адресату, зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Поряд з цим слід зазначити, що вказана ухвала суду від 07 липня 2025 року направлялася лише за адресою, що міститься в реквізитах позивача в позовній заяві, оскільки ним не зазначено про наявність інших засобів зв`язку.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №921/6/18, від 21 березня 2019 року у справі №916/2349/17).

Так, вказана ухвала від 07 липня 2025 року була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є загальнодоступним для громадян України.

Таким чином, судом вчинено заходи для повідомлення позивача про ухвалене судом рішення за наслідками його звернення до суду та про необхідність вчинення відповідних процесуальних дій, а неотримання позивачем вищенаведеної ухвали суду про залишення позову без руху є наслідком бездіяльності щодо належного її отримання, з огляду на викладене, в розумінні вимог ЦПК України вказана ухвала від 07 липня 2025 року вважається врученою позивачу належним чином 15 липня 2025 року, оскільки день проставлення у трекінгу відмітки є саме 15 липня 2025 року.

Однак, позивачем у встановлений строк не виконано вказівок суду щодо усунення виявлених недоліків вказаної позовної заяви, про які вказано в ухвалі суду від 07 липня 2025 року.

При цьому суд зауважує, що саме позивач є ініціатором поданого позову, вважаючи, що його права були порушені, а тому мав добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, реагувати вчасно на прийняте за результатом розгляду його позову судове рішення, водночас цікавитися датою та змістом ухваленого судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Наразі суд зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а процесуальна бездіяльність позивача як ініціатора позову не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом відповідно до вимог процесуального закону. Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Однак, протягом наданого судом строку, позивачем не подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи питання про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, суд керується наступним.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За змістом ч. 1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно положень ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі викладеного, виходячи з положень ч. 11 ст. 187 ЦПК України та встановленого судом в ухвалі від 17 березня 2025 року процесуального строку для її виконання, позивач мав усунути недоліки поданої ним позовної заяви в строк до 27 березня 2024 року включно (протягом десяти днів з дня вручення 17 березня 2025 року позивачу копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху).

Разом з тим, станом на 20 серпня 2025 року позивачем недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 07 липня 2025 року, усунуті не були.

При цьому, відповідного клопотання (заяви) про продовження процесуального строку для виконання вимог ухвали суду від 07 липня 2025 року у разі неможливості усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, на дату постановлення даної ухвали, до суду подано не було.

Про наявність інших об`єктивних причин (обставин), що унеможливили виконання ухвали суду від 07 липня 2025 року, позивач суд також не повідомив.

За вказаних обставин, при визначенні строку, необхідного позивачу для усунення недоліків поданої ними позовної заяви, судом були враховані і нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку), визначені Розділом II Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28 листопада 2013 року №958, у випадку направлення позивачем відповідних документів на виконання ухвали суду від 07 липня 2025 року засобами поштового зв`язку. При цьому зважається на той факт, що головуючий суддя до 18 серпня 2025 року перебував у щорічній основній відпустці.

За змістом ч.ч. 11, 13 ст. 187 ЦПК України, у разі не усунення позивачем встановлених суддею після відкриття провадження у справі недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (прецедентні рішення у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року), право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

З урахуванням викладеного, позивачу були належним чином та у передбаченому законом порядку поінформованими про обов`язок усунути недоліки позовної заяви шляхом приведення її змісту у відповідність до вимог ЦПК України, однак не подав до суду позовну заяву, яка б відповідала таким вимогам, і таким чином, не вичерпали наявних засобів захисту свого права, а тому його право на звернення до суду за захистом не можна вважати порушеним.

Даний висновок суду відповідає правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №705/3875/17 та від 22 травня 2019 року у справі №705/5060/18.

За змістом ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивачем по справі у встановлений судом строк не були виконані вимоги ухвали щодо усунення недоліків поданої ним до суду позовної заяви до Дубровицької міської ради про визнання права власності на спадкове майно, приходжу до висновку про наявність підстав для постановлення ухвали про залишення без розгляду вказаної позовної заяви, що не обмежує прав позивача на повторне звернення до суду за захистом після усунення умов, які стали підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 42, 58, 175, 177, 187, 257-261, 263, 352, 354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Дубровицької міськоїради Сарненськогорайону Рівненськоїобласті про визнання права власності на спадкове майно.

Роз`яснити позивачу, що згідно положень ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.