Рішення № 12985211, 14.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/45014.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Енд Пі, ЛТД»

про стягнення 138058,94 грн., -

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Плескун В.В. (довіреність від 02.11.2009).

від відповідача: Гуліда І.А. (довіреність № 2 від 15.01.2010).

Крекін І.А. (довіреність №7 від 15.01.2010р.)

В судовому засіданні 25 травня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»(надалі позивач) звернулося до суду з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Енд Пі, ЛТД»(надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 138058,94 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконувалися зобовязання за договором фінансового лізингу від 07 грудня 2007 року № OL-0322-07-KY щодо оплати відповідних сум, а Господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом під час вирішення справи № 49/481 було встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 138058,94 грн., що підтверджується рішенням від 01.03.2010 та постановою від 26.05.2010.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в якому зазначив про те, що з того ж предмету та з тих же підстав судовими інстанціями вже була розглянута справа № 49/481, та винесене рішення про відмову в задоволенні позову, а тому відповідач просив припинити провадження у справі. Крім того, відповідач посилався на необґрунтованість вимог про стягнення вартості ремонтних робіт, оскільки постановою апеляційної інстанції такі вимоги визнані необґрунтованими.

Ухвалою від 10.11.2010 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 30.11.2010. В судовому засіданні 30.11.2010 оголошено перерву до 07.12.2010, в якому також оголошено перерву до 14.12.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»(далі - Лізингодавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «БІ енд Пі, ЛТД»(далі - Лізингоодержувач) була укладена Лізингова угода № OL-0322-07-KY (надалі - Угода).

Відповідно до п. 1.1 Угоди, зазначена угода регулює юридичні відносини між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем з лізингу Транспортного засобу (засобів), зазначених у Додатку № 1 цієї Угоди. Крім того, п. 1.2 Договору передбачено, сторони визначають статус цієї угоди за правилами оперативного лізингу, згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 2.1 Угоди, як тільки відбудеться підписання Додатку № 2 до цієї угоди Лізингоодержувачем та Лізингодавцем, Транспортний засіб вважається прийнятим Лізингоодержувачем у лізинг від Лізингодавця на умовах цієї угоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов угоди передав у лізинг відповідача майно, що є предметом лізингу, а саме транспортні засоби:

- Mitsubishi Outlader, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, що підтверджується актом прийому передачі від 21.01.2008 № МІ -02246-0-07-36 підписаного повноважними представниками сторін. Загальна вартість транспортного засобу складає 226466,24 грн.

- Mitsubishi Outlader, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, що підтверджується актом прийому - передачі від 21.01.2008 № МІ -02247-0-07-36 підписаного повноважним представниками сторін. Загальна вартість транспортного засобу складає 226466,24 грн.

Відповідно до ч. «а»п. 8.1 Угоди Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві перший лізинговий платіж (передоплату) як це визначено у Додатку № 1 протягом трьох робочих днів після підписання цієї угоди. Частиною »п. 8.1 Угоди передбачено, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві щомісячні платежі, належні за цією Угодою, мають бути сплачені протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків фактур згідно з лізинговим протоколом - додаток № 1, у якому вказано, що Лізингоодержувач (Відповідач) сплачує лізингові платежі згідно з виставленими рахунками в українській гривні і які змінються та розраховуються пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до долару США на дату виставленого рахунку.

Згідно з лізинговим протоколом (Додатком 1-МІ-02246-0-07-36 до Угоди) було встановлено графік, розмір та кількість лізингових платежів, які повинні сплачуватись Лізингоодержувачем.

Пунктом 10.7 Угоди встановлено, що Лізингоодержувач несе витрати на всі ремонтні роботи, які не покриваються за рахунок лізингових платежів (якщо такий перелік ремонтних робіт визначений у додатку № 1), а також повязані з недбалим ставлення до транспортного засобу або його забороненим використанням, включаючи роботи, які необхідно виконати внаслідок Забороненого використання Транспортного засобу, невиконанням та/або нерегулярного щоденного та/або стандартного обслуговування Транспорного засобу.

Крім того, пунктом 11.3 Угоди встановлено, що в разі страхового випадку Лізингоодержувач здійснює на користь Лізингодавця платіж, розмір якого наведено в п. 4.1 Додатку 1. Пунктом 4.1 Додатку 1 до Угоди визначено, що при пошкодженні всього або частин транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власна відповідальність Лізингоодержувача складає 2525,00 грн.

Як стверджує позивач, відповідач в супереч прийнятих обовязків, свої зобовязання за Договором не виконав, систематично порушував строки сплати лізингових платежів, а з червня 2008 року перестав сплачувати відповідні платежі, не сплатив вартість ремонтних робіт та плату за страховий випадок.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно із ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобовязаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. «а»п. 14.1 Угоди Лізингоодержувач може припинити лізинг Транспортного засобу та повернути Транспортний засіб у своє володіння, якщо Лізнгоодержувач не здійснює 2 (двох) послідовних платежів у повному обсязі, відповідно до Додатку № 1 (або будь якого з Додатків №1), а також усі належні до сплати платежі (штрафні санкції і інші відшкодування відповідно до Лізингової угоди).

21.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (Лізингодавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «БІ енд Пі, ЛТД»(Лізингоодержувач) була укладена Додаткова угода про дострокове припинення лізингу транспортного засобу з ініціативи Лізингодавця до Лізингової угоди № OL-0322-07-KY від 07.12.2007 (далі Додаткова угода), яка набирає чинності з моменту скріплення печатками та підписання Сторонами Додатку № 4 до Угоди Акт повернення автомобіля.

Таким чином, 21.09.2009 позивач, враховуючи умови передбачені ч. «а»п. 14.1 Угоди достроково припинив Угоду, лізинг транспортних засобів, що підтверджується актами повернення від 21.09.2009 (додаток № 4 Угоди) підписаних обома сторонами.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди, у звязку з наявністю, станом на 21.09.2009 року, у Лізингоодержувача заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 139383,94 грн. та на підставі п.п. 14.1 а п. 14 Угоди з оперативного лізингу № OL-0322-07-KY від 07.12.2007 (Угода) з 21.09.2009 року, за ініціативою Лізингоодержувача, дію Угоди в частині лізингу транспортних засобів: Mitsubishi Outlader, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, Mitsubishi Outlader, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4 та будь якого іншого додатку до Угоди припинено. Зазначена Додаткова угода була підписана повноважним представниками.

Згідно із ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом м. Києва розглянута справа № 49/481 за позовом ТОВ «Перша лізингова компанія»до ПІІ у формі ТОВ «Бі енд Пі. ЛТД»про стягнення 139383,94 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2010 по вказаній справі первісний позов задоволений частково: стягнуто з відповідача 138058,94 грн., в тому числі 126459,22 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 9074,72 грн. заборгованості зі сплати ремонтних робіт, та 2525,00 грн. заборгованості зі сплати платежу за настання страхового випадку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 у справі № 49/481, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2010, рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2010 в частині задоволення первісного позову скасоване, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Таким чином, судовим рішенням за результатами розгляду справи № 49/481, яке вступило в закону силу, є постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010.

Зважаючи на те, що у справі № 49/481 брали участь ті ж самі сторони, що і в цій справі та її предметом також була аналогічна вимога, постанова у справі № 49/481 має приюдиційне значення для Господарського суду м. Києва під час розгляду цієї справи № 25/450.

Твердження відповідача про необхідність припинення провадження у справі з підстав вирішення спору з тих же підстав та між тими ж сторонами є помилковим та не приймається судом до уваги зважаючи на наступне.

У відповідності до п. 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідача, а підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Виходячи із аналізу судових рішень по справі № 49/481 видно, що предметом первісного позову у цій справі було стягнення з відповідача заборгованості за Лізинговою угодою № OL-0322-07-KY від 07.12.2007, а підставою позову було право позивача, як кредитора, вимагати від боржника сплати платежів, передбачених умовами лізингової угоди, розмір яких додатково підтверджувався укладенням додаткової угоди про дострокове припинення лізингової угоди (вказана підстава позову визначена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 на стор. 6).

Згідно із постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 підставою відмови у первісному позові були наступні обставини: Київським апеляційним господарським судом було встановлено, що права та обовязки сторін за лізинговою угодою, підставою виникнення яких є відповідний правочин, на час звернення кредитора до суду припинилися 21.09.2009 року за згодою сторін, доказом чого є додаткова угода, підписана обома сторонами. За змістом додаткової угоди сторони констатували наявність заборгованості боржника в розмірі 139383,94 грн., проте не домовилися про строки її погашення і визначили обовязок повернення транспортних засобів. При цьому вимоги позивача до відповідача про сплату заборгованості, необхідність направлення якої визначена частиною другою статті 530 ЦК України матеріали справи не містили. Тому у позові було відмовлено, оскільки через недотримання вимог ч.2 ст. 530 ЦК України не настав строк виконання зобовязання відповідача по сплаті заборгованості, визначеної додатковою угодою від 21.09.2009.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2010 були підтримані вищевказані висновки Київського апеляційного господарського суду, зроблені під час розгляду справи № 49/481.

Як свідчить зміст позовної заяви в цій справі № 25/450, предмет позову є аналогічним предмету позову і справі № 49/481, а саме стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за той же період, вартості ремонтних робіт та плати за настання страхового випадку. Однак підстава позову відрізняється від підстав позову, визначених позивачем в межах справи № 49/481, оскільки в справі № 25/450 позивач посилається на факт направлення 25.06.2010 відповідачу вимоги про виконання зобовязання по оплаті боргу, якою визначається строк виконання відповідачем зобовязання по сплаті заборгованості. Тобто підставою позову у справі № 25/450 є інші обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, а саме настання строку виконання відповідачем зобовязання зі сплати спірної заборгованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010, яка має приюдиційне значення під час розгляду цієї справи, було встановлено, що права та обовязки сторін за лізинговою угодою, підставою виникнення яких є відповідний правочин, припинилися 21.09.2009 року за згодою сторін, доказом чого є додаткова угода, підписана обома сторонами.

В силу ч.1 ст.598, ч.1 ст.604 ЦК України зобовязання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, однією з яких є домовленість сторін.

За загальним правилом частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи міститься вимога позивача до відповідача про виконання зобовязання по оплаті боргу, яка направлена відповідачу 25.05.2010, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення з відміткою поштового відділення про відправлення. Згідно із вказаною вимогою позивач просив відповідача погасити заборгованість з оплати лізингових та інших платежів в загальній сумі 139383,94 грн., що виникла з Лізингової угоди та розмір якої відповідає сумі заборгованості, визначеної Додатковою угодою.

Як підтверджується відповіддю відповідача №29 від 19.07.2010 на вказану вимогу, така вимога позивача була отримана позивачем 09.07.2010.

За таких обставин, виходячи із положень частини другої ст. 530 ЦК України, відповідач мав виконати зобовязання зі сплати заборгованості до 16.07.2010. Однак матеріали справи не містять доказів такого виконання.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача зі сплати лізингових платежів складає 126459,22 грн. (що включена до визначеного Додатковою угодою розміру загальної заборгованості), яка виникла у звязку з несплатою виставлених позивачем рахунків № ПЛ-0006312/1 від 09.06.2009 на суму 16911,67 грн. за червень 2009 року, № ПЛ-0007748/1 від 08.07.2009 на суму 37398,52 грн. за липень 2009 року, № ПЛ-0008883/1 від 07.08.2009 на суму 36427,83 грн. за серпень 2009 року та № ПЛ-0010067/1 від 08.09.2009 на суму 35721,20 грн. за вересень 2009 року.

Вказана сума боргу зі сплати лізингових платежів документально підтверджена, а тому позовні вимоги про стягнення 126459,22 грн. лізингових платежів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 9074,72 грн. вартості ремонтних робіт не підлягають задоволенню, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду було встановлено необґрунтованість таких вимог. Так, в постанові від 26.05.2010 зазначено про те, що посилання на те, що додаткове технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів здійснюється за рахунок лізингоодержувача, у звязку з чим відповідач має заборгованість у сумі 9074,72 грн. відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані, оскільки відповідно до частини 2 статті 808 ЦК України ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником). Також, суд апеляційної інстанції прийняв, як обґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що оскільки перелік ремонтних робіт, які не покриваються за рахунок лізингових платежів, відсутній, тому відсутній і обовязок лізингоодержувача щодо відшкодування вартості таких ремонтних робіт.

Як свідчать матеріали справи, під час дії Угоди мав місце один страхових випадок, а саме 17.07.2009 відбулася дорожньо транспортна пригода за участю автомобіля Мітсубісі Оутландер, д.н. НОМЕР_1, настання якої підтверджується довідкою Міністерства внутрішніх справ Головного управління в місті Києві управління державної автомобільної інспекції № 228 від 27.07.2009.

Зважаючи на те, що умовами п. 4.1 Додатку №1 розмір власної відповідальності відповідача за пошкодження всього або частини транспортного засобу внаслідок ДТП встановлено в сумі 2525,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення плати за настання страхового випадку підлягають задоволенню в цій частині.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 128984,22 грн., в тому числі 126459,22 грн. боргу зі сплати лізингових платежів, та 2525,00 грн. заборгованості з оплати за настання страхового випадку у відповідності до п. 11.3 Угоди.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 1509,32 грн. (1289,84 грн. державного мита та 219,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ЕНД ПІ. ЛТД»(ідентифікаційний код 14351789, адреса: 03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, р/р 260083012307 в АК «Промінвестбанк»у м. Києві, МФО 300012 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»(ідентифікаційний код 30436756, адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 69, р/р 26007003070000 в АБ «ІНГ Банк Україна», МФО 300539) 128984,22 (сто двадцять вісім тисяч девятсот вісімдесят чотири гривні 22 копійки) грн. та судові витрати в розмірі 1509,32 (одну тисячу пятсот девять гривень 32 копійки). Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 20.12.2010