Ухвала суду № 129851497, 22.08.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

22 серпня 2025 року Справа № 915/769/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали заяви Миколаївського міського центру зайнятості від 29.07.2025 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №915/769/21

за позовом: Миколаївського міського центру зайнятості (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68, код ЄДРПОУ 42559710)

до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ 39394277)

про: відшкодування збитків,

за участі представників:

Від позивача, Мельников В.І.

Від відповідача, не з`явився,

встановив:

Миколаївський міський центр зайнятості звернувся до господарського суду з заявою від 29.07.2025 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №915/769/21.

Стягувач просить суд змінити спосіб (порядок) виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2022 у справі № 915/769/21 шляхом перерахування грошових коштів в сумі 20510,50 грн (суми допомоги по безробіттю у розмірі, виплаченої ОСОБА_1 , поновленому на службі у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області), а також витрат по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн на розрахунковий рахунок Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ: 03491441, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, 68) UA698201720355459000000106112 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.2 ст.331 ГПК України).

Ухвалою суду від 05.08.2025 судове засідання для розгляду заяви Миколаївського міського центру зайнятості від 29.07.2025 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №915/769/21 призначено на 22 серпня 2025 року об 11:10 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні представник заявника підтримав заяву, просить суд заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник боржника правом участі у судовому засіданні не скористався.

На підставі ст. 233 ГПК України судом оголошено про підписання вступної та резолютивної частин ухвали.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Стягувача з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2021 у справі № 915/769/21 стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Миколаївського міського центру зайнятості (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68, код ЄДРПОУ 42559710, р/р UA 728201720355409142700706115, ДКСУ м. Київ) суму допомоги по безробіттю у розмірі 20510,50 грн, виплаченої ОСОБА_1 , поновленому на службі у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.

20.09.2021 Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення видано наказ.

Ухвалою від 02.11.2021 судом постановлено не змінюючи суті виправити описку у тексті рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2021 у справі №915/769/21, а саме: у тексті рішення замість Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277) читати Головне управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277).

10.11.2022 на адресу господарського суду надійшла заява Миколаївського міського центру зайнятості від 10.11.2022 про заміну боржника його правонаступником.

Ухвалою від 25.11.2022 суд постановив: відкрити провадження з відновлення втраченого судового провадження у справі №915/769/21; відновити втрачене судове провадження у справі №915/769/21 в обсязі процесуальних документів та матеріалів справи, доступних суду засобами програмного забезпечення Діловодство спеціалізованого суду станом на момент розгляду справи.

Ухвалою від 25.11.2025 суд відмовив у задоволенні заяви Миколаївського міського центру зайнятості від 10.11.2022 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №915/769/21.

Заявою від 29.07.2025 стягувач просить суд змінити спосіб (порядок) виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2022 у справі № 915/769/21 шляхом перерахування грошових коштів в сумі 20510,50 грн (суми допомоги по безробіттю у розмірі, виплаченої ОСОБА_1 , поновленому на службі у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області), а також витрат по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн на розрахунковий рахунок Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ: 03491441, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, 68) UA698201720355459000000106112 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

При розгляді заяви стягувача судом враховано наступне.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги ст. 3, 8, ч.ч.1,2 ст. 55, ч.ч.1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Також, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України. Отже, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання (грошової чи майнової), тобто за відсутності у боржника присудженого Позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012).

Зміна способу або порядку виконання рішення, здійснена ним в порядку, визначеному ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

Надаючи оцінку доводам заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення Миколаївського міського центру зайнятості, господарський суд відзначає, що підставою для звернення із нею слугують обставини, пов`язані із перебігом процедур припинення як боржника так і стягувача.

Зазначеним обставинам, господарський суд вважає за необхідне надати оцінку окремо.

Так, щодо обставин, пов`язаних із процедурою припинення стягувача, господарський суд виходить з такого.

Як встановлено судом, відповідно до наказу Міністерства економіки України від 18.10.2022 № 3900 «Про реорганізацію Миколаївського міського центру зайнятості» триває процедура припинення Миколаївського міського центру зайнятості шляхом його приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441), при цьому передавальний акт, який з червня 2023 року перебуває на затвердженні у Міністерстві економіки України, унеможливлює завершення процедури реорганізації у державного реєстратора.

Відповідно до п. 1. ст 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Таким чином, процедура реорганізації Миколаївського міського центру зайнятості шляхом приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості станом на момент виконання судового рішення в цій справі не завершена, що унеможливлює державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області від 27.12.2024, Миколаївський міський центр зайнятості не має відкритих рахунків. Крім того, відповідно до повідомлення про закриття рахунків, розрахункові рахунки Миколаївського міського центру зайнятості в органах казначейства були закриті 28.02.2023.

Відтак, виходячи із зазначеного, суд зазначає, що позивачем було закрито свої рахунки в органах Державної казначейської служби України в межах передбаченої законом процедури реорганізації юридичної особи шляхом приєднання, що здійснено відповідно до пункту 4 розділу VII Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Казначейства, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 №758.

Відтак, виконання наказу Господарського суду Миколаївської області в цій справі є об`єктивно неможливим, оскільки відсутній чинний рахунок отримувача для зарахування стягнутих коштів.

Разом з тим, судом встановлено, що пунктом 6 наказу Міністерства економіки України від 18.10.2022 № 3900 «Про реорганізацію Миколаївського міського центру зайнятості» встановлено, що Миколаївський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Миколаївського міського центру зайнятості.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 Цивільного кодексу України).

Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків.

Разом з тим, відповідно до п. 5 Положення про Миколаївський міський центр зайнятості, у разі припинення діяльності Миколаївського міського центру зайнятості (шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу, приєднання, перетворення) його активи передаються Центральному апарату Служби, Миколаївському обласному центру зайнятості, іншому районному, міському або міськрайонному центру зайнятості (далі - базовий центр зайнятості) (за рішенням Центрального апарату Служби) або зараховуються до доходу Фонду.

Наказом Миколаївського обласного центру зайнятості № 314-к від 15.12.2022 створено Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості та затверджено Положення про Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості.

Відповідно до п. 2 Положення про Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості Миколаївська філія Миколаївського обласного центру зайнятості (далі Філія) створюється у Миколаївському районі Миколаївської області. Філія виконує функції, покладені на неї Миколаївським обласним центром зайнятості (далі - регіональний центр зайнятості).

Разом з тим, нормами п. 6 Положення про Миколаївську філію Миколаївського обласного центру зайнятості передбачено, що Філія не є юридичною особою, не має окремого балансу, окремого рахунку в установах банків.

У зв`язку з цим діяльність зі стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року на території міста Миколаєва здійснює безпосередньо Миколаївський обласний центр зайнятості на підставі п.п. 16, 17 п. 7 Положення про Миколаївський обласний центр зайнятості.

Виходячи з викладеного, господарський суд погоджується із заявником в тому, що обставини, пов`язані із закриттям усіх рахунків стягувача, а також тривалим процесом його реорганізації, об`єктивно унеможливлюють виконання судового рішення у спосіб, визначений первісно. За таких умов, відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України, зміна способу і порядку виконання судового рішення є єдиним ефективним та правомірним механізмом реалізації прийнятого рішення.

Зміна зазначеного способу виконання рішення відповідає порядку, визначеному статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, а саме не є ухваленням нового рішення, що підлягає окремому виконанню, і водночас є необхідною для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше визначений спосіб.

Таким чином, заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення Миколаївського міського центру зайнятості в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо обставин, пов`язаних із процедурою припинення боржника, господарський суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).

У розумінні зазначеного Порядку №845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

В пункті 26 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (пункт 47 Порядку №845).

Згідно з пунктом 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якої держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

1) державний орган;

2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництв.

Отже, визначальним для даного Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" з урахуванням положень статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/6471/19, від 06.11.2023 у справі №906/624/22).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відносно відсутності у органі державного казначейства рахунків, відкритих боржникові, суд звертається до правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду, зокрема, від 25.06.2018 у справі №910/12226/16, від 03.07.2018 у справі №910/13057/16, від 19.04.2024 у справі №925/817/22, стосовно того, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду (частини перша і друга статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"). Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не передбачено такого винятку для поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим діючим законодавством України.

Відтак, враховуючи, що у разі настання обставин, наведених заявником щодо відсутності у боржника в цій справі рахунків в органах Казначейства, останнє самостійно здійснює списання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно, господарський суд зазначає, що підстав вважати наявними обставини неможливості виконання судового рішення немає, оскільки чинним законодавством порядок та спосіб виконання цього рішення суду належним чином врегульовано. Внаслідок чого, підстави для постановлення судового рішення про зміну способу і порядку виконання рішення в цій частині відсутні.

При цьому, господарський суд зазначає, що відповідно до п.15 Порядку №845, дії органів казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Таким чином, стягувач не позбавлений права звернутись до адміністративного суду із відповідним позовом.

Отже, в частині зміни способу і порядку виконання судового рішення в цій справі шляхом зазначення про стягнення присуджених коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, господарський суд в задоволенні заяви Миколаївського міського центру зайнятості відмовляє.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Миколаївського міського центру зайнятості від 29.07.2025 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №915/769/21.

Керуючись ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Миколаївського міського центру зайнятості від 29.07.2025 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №915/769/21 задовольнити частково.

2. Змінити порядок виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.08.2022 у справі № 915/769/21 шляхом стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ 39394277) суми допомоги по безробіттю у розмірі 20510,50 грн, виплаченої ОСОБА_1 , поновленому на службі у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Миколаївській області), а також витрат по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн на розрахунковий рахунок Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ: 03491441, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, 68) UA698201720355459000000106112.

3. В решті вимог заяви відмовити.

4.Ухвалу надіслати учасникам справи.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

6.Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено і підписано 01.09.2025 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

СуддяВ.О.Ржепецький