Рішення № 129851455, 26.08.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2025 року Справа № 915/557/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представників сторін: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства Миколаївобленерго,

до відповідача: Миколаївської міської ради,

про: визнання права власності на нежитлові будівлі ПС за набувальною давністю,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Миколаївобленерго звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, як повноважного представника Миколаївської міської територіальної громади, в якій просить суд визнати за собою право власності за набувальною давністю на нежитлові будівлі ПС 150/35/6 кВ Вітовська, в склад якої входять літ.А будівля цегляна (ЗРУ-6 кВ, ОПУ), загальною площею 565,8 кв.м, літ.№1 - огорожа, бетонна, які розташовані по вул.Кобзарська, поблизу буд.№2 у місті Миколаєві Миколаївської області.

Ухвалою суду від 11.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13.06.2025.

13.06.2025 судом відкладено підготовче засідання на 23.07.2025.

Відповідач у відзиві від 25.06.2025 вказує, що згідно службової записки Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 26.05.2025 №29085/10.01-08/25-2 нежитлова будівля ПС 150/35/6 кВ «Вітовська», в склад якої входять: будівля цегляна (ЗРУ-6 кВ закритий розподільчий пристрій, будівля ОПУ оперативний пункт управління, акумуляторна), що розташована по вул.Кобзарській, поблизу будинку №2 у м.Миколаєві Миколаївської області, не обліковується серед об`єктів, які належать до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади, та серед комунальних підприємств Миколаївської міської ради відсутнє таке, яке може надавати послуги з енергопостачання, а тому обслуговування таких об`єктів наразі є неможливим.

Ухвалою суду від 23.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.08.2025.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у письмових заявах просили суд розглянути справу за відсутності їх представників.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 26.08.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Позивач вказує, що Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго», яка була заснована в процесі корпоратизації на базі Державного енергопостачального підприємства «Миколаївобленерго» у відповідності до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 №170 «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго» та на підставі указу Президента України від 04.04.1995 №282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України», наказу Міністерства економіки України від 14.06.1995 №75 «Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації, та графіків її проведення».

З метою проведення корпоратизації на підприємстві було створено комісію з корпоратизації ДЕП «Миколаївобленерго» та на підставі наказу від 19.06.1995 №1 керівника ДЕП «Миколаївобленерго» у строк з 01.07.1995 по 15.07.1995 проведено інвентаризацію згідно Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 №158.

Відповідно до п.10 Положення про порядок корпоратизації підприємств затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 №508 комісія з корпоратизації підготувала акт оцінки вартості майнового комплексу «Миколаївобленерго», що підлягало корпоратизації.

До акту оцінки вартості майнового комплексу «Миколаївобленерго» додано матеріали щодо визначення оціночної вартості майна, згідно передаточного балансу, зокрема відомості, розрахунки та переліки об`єктів, що не підлягають приватизації (перелік об`єктів (основні засоби), які не підлягають приватизації по «Миколаївобленерго» від 15.07.1995; об`єкти цивільної оборони та культури, що не підлягають приватизації по «Миколаївобленерго» від 15.07.1995), які складені комісією з корпоратизації.

Згідно п.10 Положення №508, комісія з корпоратизації подає засновнику у двомісячний термін з дня затвердження її складу акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, проект плану розміщення акцій та проект статуту відкритого акціонерного товариства, розроблений відповідно до Закону України «Про господарські товариства», з урахуванням вимог передбачених Указом Президента України від 15.06.1993 №210/93 «Про корпоратизацію підприємств».

На виконання вказаних норм, комісією з корпоратизації направлено до Міністерства енергетики і електрифікації України акт оцінки вартості майнового комплексу «Миколаївобленерго».

Пунктом 1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 №170 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу ДЕП «Миколаївобленерго», а пунктом 5 встановлено «вважати ДАЕК «Миколаївобленерго» правонаступником ДЕП «Миколаївобленерго».

При цьому в акті оцінки вартості майнового комплексу, конкретизований перелік майна, що увійшов в процесі корпоратизації до статутного фонду (капіталу) позивача не визначався.

Згідно п.1.1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №80 від 21.04.1995 вирішено створити станом на 01.04.1995 на базі відособлених підрозділів ВЕО «Одесаенерго», які розташовані в Миколаївській області, Державне підприємство «Миколаївобленерго», з відособленим апаратом управління у складі: Миколаївська ТЕЦ, Вознесенські електричні мережі та Миколаївські електричні мережі з правом юридичної особи за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Громадянська, 40.

Згідно п.1.1.3 Наказу №80 вирішено «вважати ДП «Миколаївобленерго» правонаступником ВЕО «Одесаенерго» стосовно майна, прав та зобов`язань відособлених підрозділів, на базі яких воно створене».

Відповідно до п.15 Положення №508 з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків корпоратизованого підприємства.

У подальшому ДАЕК «Миколаївобленерго» була перейменована у Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго».

У квітні 2011 року відповідно вимог Закону України «Про акціонерні товариства» та на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» було перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго», а у квітні 2018 року ПАТ «Миколаївобленерго» перейменовано у Акціонерне товариство «Миколаївобленерго».

Позивач вказує, що на теперішній час у нього відсутній перелік майна, що увійшов до його статутного капіталу у процесі корпоратизації та інвентаризаційні описи основних фондів, складених на дату оцінки об`єкта у 1995 році.

З метою пошуку вказаних документів, позивач звертався до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, АТ «Одесаобленерго», Державного архіву Одеської області, ВП «Південна електроенергетична система» ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО», Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду державного майна України.

У відповідях зазначених організацій від 09.04.2020 №26/1.1-19.3-9266, від 03.03.2020 №101/03/03-1024, від 02.11.2018 №101/10/03-7080, від 20.03.2020 №709/05-20, від 27.02.2020 №05/8018, від 10.02.2015 №12/02/2516/нк, від 26.01.2018 №10-21-1645 вказано про відсутність у них переліку майна, що увійшов до статутного капіталу позивача та інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об`єкта у 1995 році.

03.03.2017 набрав чинності Порядок підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затверджений наказом Фонду державного майна України від 12.01.2017 №17.

Відповідно до п.5 Порядку №17 для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу господарського товариства, утвореного у процесі приватизації (корпоратизації), заявник подає до державного органу приватизації, зокрема дані інвентаризаційних описів основних фондів (зведений акт інвентаризації, перелік необоротних активів), складених на дату оцінки об`єкта.

У позивача не збереглися інвентаризаційні описи основних фондів (зведений акт інвентаризації, перелік необоротних активів), складених на дату оцінки об`єкта у 1995 році.

Позивач надав листом від 26.07.2017 №01/16-4272 до ФДМУ усі наявні у нього додаткові документи та інформацію, які необхідні для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу позивача, крім даних інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об`єкта.

Листом від 26.01.2018 №10-21-1645 ФДМУ повідомив позивача, що наданий пакет документів є недостатнім для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу позивача.

Згідно з балансовою довідкою бухгалтерії АТ «Миколаївобленерго» від 30.01.2025 №04.02/01-50-13 на балансі позивача з 01.09.1972 обліковується нерухоме майно ПС 150/35/6 кВ «Вітовська», яка знаходиться за адресою: вул.Кобзарська, поблизу буд.№2 у м.Миколаєві, в склад якої входить: будівля цегляна (ЗРУ-6 кВ закритий розподільчий пристрій, будівля ОПУ оперативний пункт управління, акумуляторна), інвентарний №30183, балансова вартість становить - 6662,24 грн.

На балансі позивача також обліковується енергетичне обладнання, яке встановлене у ПС 150/35/6 кВ «Вітовська», зокрема: батарея акумуляторна 4OGs 260 LA, інв.№65110; дорога внутрішньоплощадочна, інв.№30178; дорога під`їзна, інв.№30189; дугогасяща котушка ДГК 35 кВ, інв.№30179; дугогасяща котушка ДГК 6 кВ, інв.№30181; КПм т/к «Гранит-М» в комплекті з двома блоками КБ-6101 та блоком ЯС-02, інв.№30021; обладнання ОПУ, інв.№65813; огорожа бетонна, інв.330185; оливогосподарство, інв.№30184; панель захисту ПДЄ 2801, інв.№30186, панель захисту ПДЄ- 2801 М, інв.№30187; панель захисту ПДЄ-2802, інв.№30188; пристрій ПР 4700, інв.№30200; реактор 1Т, інв.№30190; реактор 2Т, інв.№30191; РУ-150 кВ, інв.№30192; РУ-35 кВ, інв.№30193; РУ-6кВ (закритий), інв.№30194; трансформатор власних потреб ТСН-21 Т, інв.№30198; трансформатор власних потреб ТСН-22 Т, інв.№30199; трансформатор для госпотреб, інв.№30197; трансформатор силовий 1Т ТДТМ-40000/150, інв.№30195; трансформатор силовий 2Т ТДТМ-40000/150, інв.№30196; шафа ТМ EU294TLM, інв.№67567.

На підставі наказу АТ «Миколаївобленерго» №184 від 16.06.2022 ПС «Октябрська» було перейменовано на ПС «Вітовська».

Відповідно до Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» трансформаторна підстанція електрична підстанція призначена для прийому електричної енергії, перетворення у відповідну напругу та розподілу по споживачам.

АТ «Миколаївобленерго» у розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії» є оператором системи розподілу, тобто юридичною особою, відповідальною за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Згідно п.82 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» система розподілу електричної енергії - система ліній, допоміжного обладнання, обладнання для трансформації та перемикань, що використовується для розподілу електроенергії.

В свою чергу, ПС 150/35/6 кВ «Вітовська» є енергооб`єктом, що використовується позивачем при здійсненні господарської діяльності, а саме для прийому електричної енергії, перетворення у відповідну напругу та розподілу по споживачам в межах закріпленої території Миколаївської області.

До ПС 150/35/6 кВ «Вітовська» приєднані споживачі (юридичні та фізичні особи), що мають укладені з АТ «Миколаївобленерго» договори про постачання електричної енергії, договори про користування електричною енергією, договори споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, а саме:

- 1733 точки обліку непобутових споживачів (юридичних осіб), що підтверджується довідкою від 16.01.2025 вих.№12.06-049/304, електрозабезпечення яких здійснюється через ПС 150/35/6 кВ «Вітовська» у м.Миколаєві;

- 26913 точки обліку побутових споживачів, що підтверджується довідкою від 16.01.2025 вих.№12.06-049/304.

Умовами договорів, укладених між позивачем та споживачами електричної енергії, що живляться від ПС 150/35/6 кВ «Вітовська», а також актами розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (визначення точки продажу електричної енергії), які є невід`ємними додатками вищевказаних договорів, визначено межі балансової належності електромереж та установок.

Позивачем у липні 1989 року складено Паспорт на виробничу будівлю ПС 150/35/6 кВ «Вітовська», в якому зазначено технічні характеристики ПС та встановленого в ньому енергетичного обладнання, яке входить в склад ПС, а також інформація щодо проведених ремонтно-відновлювальних робіт.

З метою недопущення виникнення аварійних ситуацій на енергетичному обладнанні та відключення від живлення споживачів електричної енергії, позивач здійснює проведення ремонтно-відновлювальних робіт ПС 150/35/6 кВ «Вітовська», що підтверджується відповідними записами у паспорті з 12.07.1991 по вересень 2003 року.

Для обслуговування ПС 150/35/6 кВ «Вітовська» позивачем 18.01.2016 складено Паспорт №16 Трансформаторної підстанції 150/35/6 кВ «Вітовська», в якому зазначено технічні характеристики ПС та встановленого в ньому енергетичного обладнання.

19.05.2021 позивачем складено Паспорт технічного стану будівлі (споруди) ПС 150/35/6 кВ «Вітовська» , в якому зазначено технічні характеристики будівлі.

Обслуговування та проведення ремонтно-відновлювальних робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт №17076 від 28.11.2014, №17256 від 28.11.2014, №18258 від 17.12.2014, №749 від 22.01.2015, №1390 від 30.01.2015, №10670 від 28.07.2016, №13901 від 30.09.2016, №00000001243 від 31.01.2024, №00000001029 від 30.01.2024, актами загального огляду споруд та будівель від 20.09.2021 та від 10.05.2023, листом огляду від 11.06.2019.

На замовлення позивача 13.12.2024 ТОВ «Бюро технічної інвентаризації та експертизи» виготовило технічний паспорт на нежитловий об`єкт ПС 150/35/6 кВ «Вітовська» (інвентаризаційна справа №2640), який позначено: літ.«А» будівля цегляна (ЗРУ-6 кВ, ОПУ), загальною площею 565,8 кв.м; літ.№1 огорожа, бетонна.

Нерухоме майно ПС 150/35/6 кВ «Вітовська» внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 25.03.2025, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

03.10.2024 між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено договір оренди землі №11801, за яким в оренду на 10 років (до 03.10.2034) передано земельну ділянку за кадастровим номером 4810136600:07:097:0148 для обслуговування ПС 150/35/6 кВ «Вітовська», яка розташована по вул.Кобзарська, 2 у м.Миколаєві.

Право оренди зареєстровано на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав від 22.10.2024.

Позивач також зазначає, що первинним власником ПС 150/35/6 кВ «Вітовська» був РЕУ «Одесаенерго», в склад якого до 1995 року входило Миколаївське підприємство електричних мереж.

Також позивач зазначає, що в його архівах знайдено документи, які підтверджують факт відкритого користування, добросовісного володіння позивачем ПС 150/35/6 кВ «Вітовська», а саме: техніко-робочий проект «ВЛ 35 кВ «Октябрське-К.Маркса» з ячейкою 35 кВ на ПС «Октябрська» Миколаївської області від 1979 року; замовні специфікації на «Обладнання некомплектної поставки» від 1979 року, згідно якої заначено замовник Миколаївське КПЄМ (Миколаївське комплексне підприємство електричних мереж); замовні специфікації «Ізоляторів та підстанційної арматури» від 1979 року; замовні специфікації на «Щитові прилади і низьковольтна апаратура» від 1979 року; замовні специфікації «Кабельні вироби» від 1979 року, наказ №145 від 26.12.1996 Миколаївських міських електричних мереж «Про списання основних засобів», за яким вирішено провести списання вантажопідйомний пристрій ПС «Октябрская».

Позивач стверджує, що єдиним користувачем та володільцем ПС 150/35/6 кВ «Вітовська» та встановленого у ньому енергетичного обладнання, є АТ «Миколаївобленерго» до мереж якого приєднано вищевказане електротехнічне обладнання, який несе відповідальність за технічний стан та технічне обслуговування об`єктів електроенергетики.

Позивач вказує, що АТ «Миколаївобленерго» добросовісно, відкрито, безперервно володіє вказаним нерухомим майном, починаючи 1972 року та по теперішній час, тобто протягом 53 років, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для визнання за АТ «Миколаївобленерго» права власності на ПС 150/35/6 кВ «Вітовська» за набувальною давністю в порядку ст.344 ЦК України.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо набуття права власності на нежитлові будівлі ПС 150/35/6 кВ Вітовська за набувальною давністю.

За приписами ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст.2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз.2 ч.3 ст.344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За приписами ч.1 ст.344 ЦК України, добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що аналізуючи поняття «добросовісність володіння» як ознаку набувальної давності за ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Враховуючи вищезазначене, дослідженню судом підлягають наступні обставини: чи може спірне майно бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

За наявними в матеріалах даної справи доказами судом встановлено наступні обставини:

- нежитлові будівлі ПС 150/35/6 кВ «Вітовська», в склад якої входять літ.А будівля цегляна (ЗРУ-6 кВ, ОПУ), загальною площею 565,8 кв.м, літ.№1 - огорожа, бетонна, які розташовані по вул.Кобзарська, поблизу буд.№2 у місті Миколаєві Миколаївської області, не належать до категорій майна, вилучених із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння є законним та може бути об`єктом набувальної давності;

- позивач добросовісно заволодів нерухомим майном з метою забезпечення потреб юридичних та фізичних осіб в отриманні електричної енергії; добросовісний характер володіння підтверджується тим, що позивач прийняв від ВЕО «Одесаенерго» на баланс ПС 150/35/6 кВ «Вітовська» та протягом 53 років з 1972 року безперервно обслуговує, ремонтує, отримує прибуток та несе відповідальність за забезпечення потреб юридичних та фізичних осіб в отриманні електричної енергії; підставами набуття є правонаступництво ДП «Миколаївобленерго» від ВЕО «Одесаенерго» стосовно майна, прав та зобов`язань відособлених підрозділів, на базі яких воно створене;

- позивач не був обізнаний на час заволодіння майном, що воно належить не йому та правомірно вважав, що мав набути це майно під час корпоратизації у складі майна цілісного майнового комплексу «Миколаївобленерго»;

- позивач відкрито володіє спірним нерухомим майном, що підтверджується: визначенням балансової належності у договорах, які укладено позивачем зі споживачами електричної енергії, що живляться від ПС 150/35/6 кВ «Вітовська», наявністю технічного паспорту на спірний нежитловий об`єкт, а також договором оренди землі, на якій розташований спірний об`єкт;

- позивач безперервно володіє спірним нерухомим майном починаючи з 1972 року по теперішній час, тобто протягом 53 років, а також здійснює його ремонт та обслуговування, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, паспортом енергооб`єкта; позивач також несе витрати на утримання спірного майна та отримує доходи від використання цього майна у власній господарській діяльності;

- відповідачем не спростовано відсутності осіб, які претендують на спірне нерухоме майно; право власності на будівлю за жодною особою не зареєстровано;

- згідно листів Фонду державного майна України від 06.11.2024 №02/1227, Миколаївської обласної ради від 02.10.2024 №1256-11-05-24, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 01.10.2024 №17204/02.02.01-40/10/14/24, Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації від 09.10.2024 №1623/01.01-18 нежитлові будівлі ПС 150/35/6 кВ «Вітовська» у останніх не обліковується;

- у позивача відсутній титул (підстава) для володіння майном та набуття права власності, оскільки ним не укладалося з жодною особою правочинів (договорів купівлі-продажу, оренди тощо), які б регулювали форму речових прав позивача стосовно спірного майна;

- у позивача відсутні правоустановчі документи на спірне нерухоме майно, а право власності згідно вимог чинного законодавства не зареєстровано за жодною особою, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4 ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростовано та не заперечно, наявність всіх підстав, встановлених вимогами чинного законодавства, для набуття АТ «Миколаївобленерго» права власності за набувальною давністю на нежитлові будівлі ПС 150/35/6 кВ Вітовська, в склад якої входять літ.А будівля цегляна (ЗРУ-6 кВ, ОПУ), загальною площею 565,8 кв.м, літ.№1 - огорожа, бетонна, які розташовані по вул.Кобзарська, поблизу буд.№2 у місті Миколаєві Миколаївської області.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на оплату судового збору, останнім не заявлялись, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (54017, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.40; ідент.код 23399393) право власності за набувальною давністю на нежитлові будівлі ПС 150/35/6 кВ Вітовська, в склад якої входять літ.А будівля цегляна (ЗРУ-6 кВ, ОПУ), загальною площею 565,8 кв.м, літ.№1 - огорожа, бетонна, які розташовані по вул.Кобзарська, поблизу буд.№2 у місті Миколаєві Миколаївської області.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 01.09.2025.

Суддя М.В.Мавродієва