Рішення № 129851108, 01.09.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2025Справа № 910/5748/25

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"

До Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад"

про стягнення 89474,98 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" про стягнення 89474,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не поверненням надмірно сплачених коштів за оренду приміщення, після припинення договору оренди № 01/07/20-1 від 01.07.2020.

Ухвалою суду від 15.05.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

25.08.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів та клопотання про поновлення йому строку на їх подання, мотивоване тим, що пошук первинних документів за 2020 рік потребував тривалого часу.

Відповідно до ч. 1, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, для всебічного та повного розгляду даної справи вбачає за можливе поновити строк на подання доказів позивачу та долучити подані ним докази до матеріалів справи.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 15.05.2025 була отримана відповідачем 15.05.2025 в його електронному кабінеті, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2020 між Приватним акціонерним товариством "Київський завод "Аналітприлад" (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (орендар) укладено договір № 01/07/20-1 найму (оренди) нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування на строк дії цього Договору, місце МТ-К4 на трубi котельнi площею 3,0 кв.м та прилеглу територію ПТ-К4 площею1,0 кв.м біля труби котельнi виробничого корпусу №4 літера Е нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1.

Відповідно до п. 2.1-2.3 договору, за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату в розмірі, обумовленому цим договором. Сплата орендарем плати за користування об`єктом оренди здійснюється після передачі об`єкта оренди за актом прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду, згідно з умовами договору, в користування орендарю. На день укладання договору орендна плата за один кв. м встановлюється у розмірі 3750,00 грн з урахуванням ПДВ. Загальна сума орендної плати за базовий місяць (липень 2020 р.) користування об`єктом оренди становить 15000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 2.4 договору розмір орендної плати щомісячно підлягає коригуванню (індексуванню) на індекс інфляції, який встановлений Державною службою статистики України. Індексація - перерахунок орендної плати згідно цього пункту договору відбувається автоматично накопичувальним методом без підписання сторонами додаткових угод до договору та сплачується орендарем щомісячно на протязі 3 (трьох) календарних днів з дати виставлення рахунку орендодавцем. Якщо у будь-якому місяці індекс інфляції складає менше 100% (дефляція), при розрахунках він враховується у цьому місяці на рівні 100%.

Згідно п.2.5 договору орендар зобов`язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту прийняття об`єкту оренди за Актом прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду перерахувати орендодавцю гарантійний платіж в розмірі місячної орендної плати, визначеної в п.2.3. даного Договору, а саме 15000,00 грн без урахування ПДВ (надалі за текстом - «Гарантійний платіж»). Сторони домовились, що Гарантійний платіж є видом забезпечення виконання Орендарем його зобов`язань по цьому договору оренди у розумінні ст. 546 ЦК України із змінами і доповненнями. У випадку виконання Орендарем своїх обов`язків по Договору Орендодавець повертає вказаний Гарантійний платіж Орендарю протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту прийняття Об`єкту оренди за Актом прийому-передачі нежитлового приміщення з орендного користування та при умові, що Об`єкт оренди передано Орендодавцю в стані, обумовленому цим Договором.

Відповідно до п.2.7 договору, Орендар зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту прийняття Об`єкта оренди за Актом прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду перерахувати Орендодавцю орендну плату за фактичну кількість днів в поточному (першому) місяці користування Об`єктом оренди, яка визначається відповідно до п.2.3 Договору, а також за останній місяць користування об`єктом оренди. В подальшому Орендар зобов`язаний до 5 (п`ятого) числа поточного місяця вносити орендну плату на наступний місяць шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця на підставі даного Договору. Днем внесення Орендарем плати за користування Об`єктом оренди вважається день зарахування всієї суми орендної плати, належної до щомісячної плати, на банківський рахунок Орендодавця.

Пунктом 2.8.1 договору передбачено, що розмір експлуатаційних витрат з обслуговування об`єкту оренди встановлюється в розмірі 9 (дев`ять) грн. 93 коп. за 1 кв. м. площі Об`єкта оренди.

Згідно п.7.1 договору строк дії Договору починається з моменту підписання Акту прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду і діє до 31 травня 2023 р.

Відповідно до п.7.2.2 договору він припиняє свою дію, в тому числі, внаслідок взаємної згоди Сторін, яка оформлюється шляхом укладання Додаткової угоди до Договору.

01.07.2020 сторонами підписано Акт прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування Об`єкт оренди.

23.12.2020 Приватним акціонерним товариством "Київський завод "Аналітприлад" та Приватним акціонерним товариством "Київстар" укладено договір про розірвання договору № 01/07/20-1 найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.07.2020, відповідно до п. 1 якого сторони вирішили розірвати договір 23.12.2020, з врахуванням положень п. 2 даного договору про розірвання. Сторони домовились, що 23.12.2020 є останнім днем строку оренди нежитлового приміщення згідно договору. Орендар зобов`язаний підписати акт прийому-передачі нежитлового приміщення з орендного користування 23.12.2020.

Згідно п. 2 договору зобов`язання фінансового характеру відповідно до договору орендар зобов`язаний виконати протягом 5 календарних днів з дати підписання цього договору про розірвання, та припиняються з моменту їх належного виконання, незалежно від розірвання і припинення дії договору.

Сторонами було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення з орендного користування від 23.12.2020, яким підтверджено повернення об`єкта оренди в належному стані орендодавцю.

Таким чином, за договором оренди, орендар користувався об`єктом оренди у період з 01.07.2020 по 23.12.2020.

До матеріалів справи долучено платіжні доручення, в підтвердження оплати позивачем орендної плати та плати за обслуговування об`єкта оренди за період з липня по грудень 2020 року загальною сумою 90238,44 грн. Позивач також долучив рахунки відповідача за період з липня по грудень 2020, на підставі яких позивач сплатив означені кошти. Отже, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх грошових зобов`язань за договором в період дії договору оренди.

Крім того, позивач надав докази оплати гарантійного платежу, оплати оренди за останній місяць оренди, докази оплати орендних платежів за грудень 2020 та січень 2021. Вказані обставини підтверджені наступними платіжними дорученнями: № 1171299 від 27.07.2020 на суму 15000,00 грн, оплата гарантійного платежу; № 1176123 від 28.07.2020 на суму 15000,00 грн, оплата за останній місяць оренди; № 1300707 від 04.12.2020 на суму 15000,00 грн, оплата за грудень 2020; № 1313418 від 17.12.2020 на суму 300,48 грн, доплата оренди за грудень; № 1332684 від 04.01.2021 на суму 39,74 грн, оплата обслуговування об`єкта оренди за грудень 2020;, № 1333930 від 06.01.2021 на суму 15000,00 грн, оплата оренди за січень 2021.

Позивач зазначає, що оскільки, договір оренди був припинений за згодою сторін 23.12.2020, відповідач безпідставно зберігає у себе орендну плату з сумою індексації та вартість обслуговування орендованого майна за 8 днів грудня 2020, орендну плату за останній місяця оренди, орендну плату за січень 2021 та гарантійний платіж.

До матеріалів справи долучено кілька вимог та претензій позивача про повернення коштів, в зв`язку з достроковим розірванням договору, проте не долучено докази їх направлення відповідачу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин), відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1, 3 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні граничні строки договору найму окремих видів майна.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено ч. 1 с. 193 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх грошових зобов`язань в період дії договору оренди та відсутність у нього заборгованості з орендних платежів станом на день припинення договору оренди.

Частиною 2 статті 570 ЦК України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, відповідно до положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати. Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Оскільки переплата за Договором виникла саме у зв`язку із сплатою орендної плати авансом згідно з умовами Договору, авансові платежі за ненадані послуги підлягають поверненню у випадку припинення зобов`язання, починаючи з дати, коли послуги з оренди за Договором вже не надавалися відповідачем.

Станом на дату повернення Об`єкту оренди за Актом, за Орендарем утворилась переплата, яка полягає у сплаті наступних платежів: - Гарантійного платежу у розмірі 15000,00 грн. (п. 2.5 Договору); - Авансового платежу за останній місяць оренди у розмірі 15000,00 грн (п. 2.7 Договору); - Орендна плата за січень 2021 у розмірі 15000,00 грн; - Експлуатаційні витрати за 8 днів грудня 2020 у розмірі 10,26 грн; - Орендна плата за 8 днів грудня 2020 у розмірі 3870,97 грн; - Додаткова плата коригування орендної плати на індекс інфляції за 8 днів грудня 2020 р у розмірі 77,54 грн. Загальна сума означених платежів складає 48958,77 грн.

Отже, в зв`язку з розірванням 23.12.2020 сторонами договору оренди за взаємною згодою, відповідач зобов`язаний був повернути позивачу надмірно сплачені кошти за не надані послуги у сумі 48958,77 грн, в зв`язку з чим суд визнає позовні вимоги в цій частині обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення втрати від інфляції сумі 34114,33 грн та 3 % річних у сумі 6401,88 грн, в зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання з повернення коштів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2.5 Договору, Орендодавець повертає вказаний Гарантійний платіж Орендарю протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту прийняття Об`єкту оренди за Актом прийому-передачі нежитлового приміщення з орендного користування та при умові, що Об`єкт оренди передано Орендодавцю в стані, обумовленому цим Договором.

Відповідно до ч. 5 ст 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки, договір був припинений 23.12.2020, гарантійний платіж мав бути повернутий протягом 10 календарних днів, проте, оскільки останній день строку припав на суботу 02.01.2021, відповідач мав право повернути грошові кошти в понеділок 04.01.2021, тобто прострочення відповідача настало з 05.01.2021. Отже, позивачем невірно визначено період нарахування санкцій за прострочення повернення гарантійного платежу, розрахунок здійснено з 03.01.2021 по 06.05.2025, замість вірного періоду з 05.01.2021 по 06.05.2025.

На решту заборгованості позивач розраховував втрати від інфляції за період з 24.12.2020 по 06.05.2025, а 3% річних за період з 24.12.2020 по 31.12.2024. Проте, суд звертає увагу, що платіж за січень місяць був здійснений 06.01.2021, а отже безпідставним є нарахування санкцій з 24.12.2024 на означений платіж. В зв`язку з цим суд здійснює перерахунок нарахувань з 07.01.2021. Крім того, грошові кошти за обслуговування об`єкта у грудні були сплачені позивачем 04.01.2021, а отже вірною датою початку нарахування санкцій на суму 10,26 грн є 05.01.2021.

З урахування вищезазначених обставин, суд здійснив перерахунок 3% річних, згідно якого з відповідача підлягають стягненню кошти у сумі 6030,49 грн. Згідно розрахунку суду сума втрат від інфляції є більшою, ніж нарахував позивач, а отже в силу приписів ст.. 237 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі визначеному позивачем - 34114,33 грн.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволений вимог, з урахуванням зменшення судового збору на коефіцієнт 0,8.

Керуючись ст. 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Аналітприлад" (03067, м. Київ, вул. Полковника Шутова, буд. 16, ідентифікаційний код 14311181) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул.. Дегтярівська, буд. 53, ідентифікаційний код 21673832) суму основного боргу у розмірі 48958 (сорок вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 77 коп., втрати від інфляції у розмірі 34114 (тридцять чотири тисячі сто чотирнадцять) грн 33 коп., 3 % річних у розмірі 6030 (шість тисяч тридцять) грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2412 (дві тисячі чотириста дванадцять) грн 35 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 371,39 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко