Рішення № 129851102, 12.08.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2025Справа № 910/5223/25

За позовом Служби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика комфорту»

про визнання недійсним договорів в частині, стягнення 17.475.572,59 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Онищук С.Б., самопредставництво

Захаров О.В., самопредставництво

від відповідача Поставець О.О, адвокат за довіреністю № б/н від 13.02.2023

СУТЬ СПОРУ:

25.04.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Служби безпеки України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту» про

- визнання недійсними пункти 4.1. та 11.2. договору підряду № 19/2-24 від 08.12.2020 (укладеного між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту») в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 7.447.550,00 грн;

- визнання недійсним пункт 1 додаткової угоди № 19/2-36 від 01.07.2021 до договору підряду № 19/2-24 від 08.12.2020 (укладеного між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту») в частині зміни ціни договору податку на додану вартість у розмірі 7.447.390,00 грн;

- визнання недійсними пункти 4.1. та 11.2 договору підряду № 19/2-13 від 30.05.2022 (укладеного між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту») в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 2.399.985,16 грн;

- визнання недійсним пункт 1 додаткової угоди № 2-19/2-47 від 02.11.2022 до договору підряду № 19/2-13 від 30.05.2022 (укладеного між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту») в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 2.649.979,99 грн;

- визнання недійсними пункти 4.1. та 11.2 договору підряду № 19/2-23 від 16.11.2020 (укладеного між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту») в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 1.572.603,80 грн;

- стягнення сплаченого податку на додану вартість у розмірі 7.447.390,00 грн, 4.984.875,55 грн 3% річних та інфляційних втрат за договором підряду № 19/2-24 від 08.12.2020;

- стягнення сплаченого податку на додану вартість у розмірі 2.649.979,99 грн, 649.064,54 грн 3% річних та інфляційних втрат за договором підряду № 19/2-13 від 30.05.2022;

- стягнення сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1.572.603,80 грн, 1.018.624,38 грн 3% річних та інфляційних втрат за договором підряду № 19/2-23 від 16.11.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено три договори підряду: № 19/2-24 від 08.12.2020 на виконання робіт з будівництва І черги об`єкту: «Будівництво житлових будинків для військовослужбовців СБУ на вул. Причальній, 5-А, у Дарницькому р-ні м. Києва» на суму 44.684.340,00 грн, з яких ПДВ 7.447.390,00 грн; № 19/2-13 від 30.05.2022 на виконання робіт із завершення будівництва і черги об`єкту «Будівництво житлових будинків для військовослужбовців СБУ за адресою м. Київ, вул. Причальна, 5-А» на суму 15.899.879,96 грн, з яких ПДВ 2.649.979,99 грн та № 19/2-23 від 16.11.2020 на виконання робіт з будівництва черги об`єктів «Будівництво житлових будинків для військовослужбовців СБУ на вул. Причальній, 5-А, у Дарницькому р-ні м. Києва» на суму 9.435.622,80 грн, з яких ПДВ 1.572.603,80 грн. Додатковими угодами було внесені зміни до договорів, а саме: додатковою угодою № 19/2-36 від 01.07.2021 змінено суму договору № 19/2-24 від 08.12.2020 на 44.685.300,00 грн, з яких ПДВ 7.447.550,00 грн; додатковою угодою № 2-19/2-47 від 02.11.2022 змінено суму договору № 19/2-13 від 30.05.2022 на 15.899.879,96 грн, з яких ПДВ 2.649.979,99 грн. На звернення позивача № 19/2-1369вс від 31.07.2023 Державною податковою службою України надано індивідуальну податкову консультацію № 4083/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК від 15.08.2024 щодо можливості застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ. Державна податкова служба України роз`яснила, що операції з постачання СБУ робіт з будівництва житла, оплата вартості якого відбувається безпосередньо за рахунок державних коштів, що здійснюються у межах Програми, підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України. У зв`язку з викладеним, позивач на адресу відповідача направив претензію № 19/2-206 від 31.10.2024, в якій запропонував врегулювати дане питання, однак у відповідь отримав відмову. Отже, позивачем було перераховано суму податку на додану вартість у розмірі 11.669.973,79 грн за фактично виконані роботи, які не підлягають оподаткуванню, а тому відповідачем отримана безпідставно. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вищевикладеними вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5223/25 від 02.05.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

13.05.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів. Також позивачем подано позовну заяву (в новій редакції), відповідно до якої змінено розмір сум, що підлягають стягненню, а саме просить стягнути з відповідача:

- сплаченого податку на додану вартість у розмірі 7.433.771,20 грн, 4.984.875,55 грн 3% річних та інфляційних втрат за договором підряду № 19/2-24 від 08.12.2020;

- сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1.839.146,24 грн, 649.064,54 грн 3% річних та інфляційних втрат за договором підряду № 19/2-13 від 30.05.2022;

- сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1.550.090,68 грн, 1.018.624,38 грн 3% річних та інфляційних втрат за договором підряду № 19/2-23 від 16.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 відкрито провадження у справі № 910/5223/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.07.2025.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.05.2024 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 28.05.2025 о 18:19 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 13.06.2025 включно.

02.06.2025 від представника відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про внесення його даних РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 910/5223/25.

09.06.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

11.06.2025 відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини.

12.06.2025 відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини.

27.06.2025 позивачем до суду подано відповідь на відзив.

14.07.2025 позивачем до суду подано заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2.896,39 грн.

15.07.2025 у підготовчому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.07.2025.

Позивач у судовому засіданні 29.07.2025 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у судове засідання 29.07.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

29.07.2025 у судовому засіданні у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.08.2024.

В судовому засіданні 12.08.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.11.2020 між Службою безпеки України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту» (підрядник) укладено договір підряду № 19/2-23 (далі - договір № 19/2-23), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до Технічної специфікації (додаток № 4) та умов договору виконання робіт з будівництва І черги об`єкту: «Будівництво житлових будинків для військовослужбовців Служби безпеки України на вул. Причальній, 5-А у Дарницькому районі Києва» (роботи з прокладання водопровідної мережі Д=300 мм від будинку 1 з підключенням по вул. Здолбунівській в районі будівлі «NOVUS»)» (далі - об`єкт) і передає їх замовнику у встановлений строк.

Згідно з п. 4.1 договору № 19/2-23 вартість робіт за ним визначена замовником і підрядником за результатами проведених відкритих торгів та на підставі договірної ціни (додаток №1) і кошторисної документації (додаток № 2) та становить 9.435.622,80 грн, в т.ч. ПДВ - 20% - 1.572.603,80 грн.

Відповідно до п. 11.1 договору № 19/2-23 оплата буде проводитись за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за КПКВ 6521100 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Служби безпеки України» по КЕКВ 3121 «Капітальне будівництво (придбання) житла».

Згідно з п. 11.2 договору № 19/2-23 оплата робіт здійснюється за рахунок державних коштів та в межах кошторисних призначень замовника на зазначені цілі з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій та складає 9.435.622,80 грн. в т.ч. ПДВ - 20% - 1.572.603,80 грн.

08.12.2020 між Службою безпеки України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту» (підрядник) укладено договір підряду № 19/2-24 (далі - договір № 19/2-24), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник забезпечує у терміни, в порядку та на умовах, визначених договором виконання робіт з будівництва І черги об`єкту: «Будівництво житлових будинків для військовослужбовців Служби безпеки України на вул. Причальній, 5-А у Дарницькому районі м. Києва» (добудова житлового будинку № 1) (далі - об`єкт) і передає їх замовнику у встановлений строк.

Згідно з п. 4.1 договору № 19/2-24 вартість робіт за ним визначена замовником і підрядником за результатами проведених відкритих торгів та на підставі договірної ціни (додаток №1) і кошторисної документації (додаток № 2) та становить 44.685.300,00 грн, в т.ч. ПДВ - 20% - 7.447.550,00 грн.

Відповідно до п. 11.1 договору № 19/2-24 оплата робіт замовником буде проводитись за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за КПКВ 6521100 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Служби безпеки України» по КЕКВ 3121 «Капітальне будівництво (придбання) житла».

Згідно з п. 11.2 договору № 19/2-24 оплата робіт здійснюється за рахунок державних коштів та в межах кошторисних призначень замовника на зазначені цілі з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій та складає 44.685.300,00 грн. в т.ч. ПДВ - 20% - 7.447.550,00 грн.

01.07.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 2-19/2-36 до договору № 19/2-24, пунктом 1 якої зменшено договірну ціну на 960,00 грн та внесено зміни до п. 4.1 та п. 11.2 договору № 19/2-24 визначивши розмір вартості робіт в сумі 44.684.340,00 грн, в т.ч. ПДВ - 20% - 7.447.390,00 грн.

30.05.2022 між Службою безпеки України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту» (підрядник) укладено договір підряду № 19/2-13 (далі - договір № 19/2-24), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник забезпечує у терміни, в порядку та на умовах, визначених договором виконання робіт із завершення будівництва І черги об`єкту: «Будівництво житлових будинків для військовослужбовців Служби безпеки України на вул. Причальній, 5-А у Дарницькому районі м. Києва» (добудова житлового будинку № 1)(Коригування)(далі - об`єкт) і передає їх замовнику у встановлений строк.

Згідно з п. 4.1 договору № 19/2-13 вартість робіт за ним визначена замовником і підрядником за результатами проведених відкритих торгів та на підставі договірної ціни (додаток №1) і кошторисної документації (додаток № 2) та становить 14.399.910,95 грн, в т.ч. ПДВ - 20% - 2.399.985,16 грн.

Відповідно до п. 11.1 договору № 19/2-13 оплата робіт замовником буде проводитись за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за КПКВ 6521100 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Служби безпеки України» по КЕКВ 3121 «Капітальне будівництво (придбання) житла».

Згідно з п. 11.2 договору № 19/2-13 оплата робіт здійснюється замовником за рахунок державних коштів та в межах кошторисних призначень замовника на зазначені цілі з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій та складає 14.399.910,95 грн. в т.ч. ПДВ - 20% - 2.399.985,16 грн.

Додатковою угодою № 2-19/2-47 від 02.11.2022 до договору № 19/2-13 зменшено договірну ціну на 960,00 грн. так пунктом 1 даної додаткової угоди внесено зміни до п. 4.1 та п. 11.2 договору № 19/2-24 визначивши розмір вартості робіт в сумі 44.684.340,00 грн, в т.ч. ПДВ - 20% - 7.447.390,00 грн.

02.11.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 2-19/2-47 до договору № 19/2-13, пунктом 1 якої збільшено договірну ціну та внесено зміни до п. 4.1 та п. 11.2 договору № 19/2-24 визначивши розмір вартості робіт в сумі 15.899.879,96 грн, в т.ч. ПДВ - 20% - 2.649.979,99 грн.

Спір виник у зв`язку з тим, що на думку позивача договори та додаткові угоди до них в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість мають бути визнані недійсними, а зазначені кошти повернутими позивачу як безпідставно набуті із застосуванням наслідків, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ст. 877 Цивільного кодексу України).

Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Режим звільнення від оподаткування ПДВ за приписами вказаної норми застосовується до операцій, а не до суб`єктів.

Умовами укладених договорів визначено, що замовником будівництва є Служба безпеки України, підрядником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту»; предметом договорів є будівельні роботи по об`єкту «Будівництво житлових будинків для військовослужбовців Служби безпеки України на вул. Причальній, 5-А у Дарницькому районі Києва»; фінансування робіт здійснюється коштом державного бюджету.

Відповідач не спростував, що будівництво здійснювалось за державні кошти.

Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Поняття «будівництво житла за державні кошти» у п. 197.15. ст. 197 Податкового кодексу України, слід розуміти як будівництво за грошові кошти, що належать державі.

Поняттю «державні кошти» відповідає інше поняття, яке застосовується у чинному законодавстві «публічні кошти». Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відкритість використання публічних коштів» визначено, що публічні кошти - кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, кошти суб`єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності тощо.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), юридичні особи, які є установами, організаціями, які забезпечують потреби держави та є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Отже, грошові кошти, що отримані відповідачем як підрядником і надавачем (постачальником) будівельно-монтажних робіт з будівництва житла є державними коштами, отриманими з державного бюджету, що відповідає умовам договорів.

За зверненням Служби безпеки України № 19/2-1369вс від 31.07.2024 Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації № 4083/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК від 15.08.2024 роз`яснила, що операції з постачання Службі житла, оплата вартості якого відбувається безпосередньо за рахунок державних коштів, що здійснюються у межах Програми, підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України.

Наказом Міністерства фінансів України № 397 від 09.08.2024 затверджено «Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України» (далі - Узагальнююча консультація), у якій сформовано загальну позицію щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з нового будівництва житла, у разі оплати таких робіт за рахунок державних коштів.

Згідно з положеннями Узагальнюючої консультації генеральний підрядник (платник податку на додану вартість) зобов`язаний відкоригувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що були нараховані за операцією з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість, за правилами, встановленими статтею 192 розділу V ПКУ, зокрема:

- повернути замовнику суму попередньо нарахованого податку на додану вартість;

- скласти розрахунок коригування до податкової накладної, яка була складена з нарахуванням податку на додану вартість, в якому вказати зі знаком «-» показники щодо поставлених будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН замовником;

- скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на операцію з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПКУ, без нарахування податку (з позначкою «Без ПДВ»).

З урахуванням викладеного позивач направив відповідачу лист № 19/2-2061вс від 31.10.2024, в якому вимагав у відповідача привести у відповідність до вимог чинного податкового законодавства операцій з будівництва житла для військовослужбовців Служби безпеки України, що здійснювалися за бюджетні кошти та повернути замовнику суми попередньо нарахованого ПДВ відповідачу на виконання умов договорів.

У відповідь листом № 10/1 від 13.01.2025 відповідач відмовив у задоволенні вимоги позивача з огляду на відсутність законних підстав для повернення сум ПДВ.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 217 Цивільного кодексу України, які регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин, передбачено, що закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати.

Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у випадку укладення договорів підряду № 19/2-23 від 16.11.2020, № 19/2-24 від 08.12.2020 та № 19/2-13 від 30.05.2022 можна припустити їх наявність і без включення до них умов щодо ПДВ.

З огляду на викладене, оскільки предметом договорів було виконання будівельних робіт по об`єкту «Будівництво житлових будинків для військовослужбовців Служби безпеки України на вул. Причальній, 5-А у Дарницькому районі Києва» за рахунок державних коштів, операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними пунктів договорів в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, адже таке включення здійснено без дотримання вимог податкового законодавства.

Суд враховує, що норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов`язком, а не правом платника податку.

Суд також враховує, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).

Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

За викладених обставин, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання недійсними пунктів договорів в частині включення до ціни договору податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання зобов`язань за договорами перерахував на користь відповідача кошти

за договором № 19/2-23 в сумі 9.300.744,10 грн, у тому числі ПДВ - 1.550.090,68 грн на підставі наступних платіжних інструкцій:

№ 12077 від 29.12.2021 в сумі 7.265.944,10 грн, у тому числі ПДВ - 1.210.990,68 грн;

№ 112 від 18.12.2020 в сумі 2.034.800,00 грн, у тому числі ПДВ - 339.100,00 грн;

за договором № 19/2-24 в сумі 44.602.627,20 грн, у тому числі ПДВ - 7.433.771,20 грн на підставі наступних платіжних інструкцій:

№ 5610 від 14.07.2021 в сумі 15.375.285,60 грн, у тому числі ПДВ - 2.562.547,60 грн;

№ 11947 від 28.12.2021 в сумі 3.699.872,40 грн, у тому числі ПДВ - 616.645,40 грн;

№ 9493 від 11.11.2021 в сумі 3.949.471,20 грн, у тому числі ПДВ - 658.245,20 грн;

№ 10685 від 08.12.2021 в сумі 3.362.032,80 грн, у тому числі ПДВ - 560.338,80 грн;

№ 11630 від 22.12.2021 в сумі 5.789.319,60 грн, у тому числі ПДВ - 964.886,60 грн;

№ 8044 від 27.09.2021 в сумі 1.725.433,20 грн, у тому числі ПДВ - 287.572,20 грн;

№ 717 від 07.09.2021 в сумі 5.310.033,60 грн, у тому числі ПДВ - 885.005,60 грн;

№ 13665 від 30.12.2022 в сумі 113.935,20 грн, у тому числі ПДВ - 18.989,20 грн;

№ 13668 від 30.12.2022 в сумі 164.943,60 грн, у тому числі ПДВ - 27.490,60 грн;

№ 113 від 18.12.2020 в сумі 5.112.300,00 грн, у тому числі ПДВ - 852.050,00 грн;

за договором № 19/2-13 в сумі 11.034.897,45 грн, у тому числі ПДВ - 1.839.146,24 грн на підставі наступних платіжних інструкцій:

№ 1 від 29.06.2022 в сумі 1.074.380,46 грн, у тому числі ПДВ - 179.060,07 грн;

№ 5595 від 06.07.2022 в сумі 257.659,51 грн, у тому числі ПДВ - 42.943,25 грн;

№ 5596 від 06.07.2022 в сумі 4.165.221,12 грн, у тому числі ПДВ - 694203,52 грн;

№ 5629 від 07.07.2022 в сумі 2.475.868,91 грн, у тому числі ПДВ - 412.644,82 грн;

№ 6929 від 08.08.2022 в сумі 303.071,76 грн, у тому числі ПДВ - 50.511,96 грн;

№ 10544 від 08.11.2022 в сумі 244.317,78 грн, у тому числі ПДВ - 40.719,63 грн;

№ 10545 від 08.11.2022 в сумі 287.291,02 грн, у тому числі ПДВ - 47.881,84 грн;

№ 10546 від 08.11.2022 в сумі 1.493.929,12 грн, у тому числі ПДВ - 248.988,19 грн;

№ 11841 від 06.12.2022 в сумі 72.628,07 грн, у тому числі ПДВ - 12.104,68 грн;

№ 12439 від 19.12.2022 в сумі 321.486,12 грн, у тому числі ПДВ - 53.581,02 грн;

№ 13667 від 30.12.2022 в сумі 339.043,58 грн, у тому числі ПДВ - 56.507,26 грн;

Отже, за договорами замовником загалом сплачено підряднику 64.938.268,75 грн, у тому числі ПДВ - 10.823.008,12 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.

Враховуючи, що відповідач отримав від позивача кошти за виконані роботи щодо постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла з ПДВ, а відповідні операції були звільнені від оподаткування ПДВ, суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 10.823.008,12 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення ПДВ, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 5.546.002,28 грн інфляційних втрат та 1.106.562,19 грн 3% річних (нарахованих на суми ПДВ за період з наступного дня від дати перерахування цих сум позивачем на рахунок відповідача до 31.03.2025).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до обставин спірних правовідносин за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, нараховані позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних від неповернутих безпідставно отриманих грошових коштів є відповідальністю сторони зобов`язання за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Суд не погоджується з визначеним позивачем початком періодів прострочення, оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сум ПДВ у листі № 19/2-2061вс від 31.10.2024 та отримав відмову відповідача листом № 10/1-25 від 13.01.2025, а тому прострочення виконання зобов`язання з повернення ПДВ слід обраховувати з наступного дня - 14.01.2025 коли позивач довідався про порушення його права.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 383.106,78 грн інфляційних втрат та 68.496,30 грн 3% річних (за розрахунками суду, що знаходяться в матеріалах справи).

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення нарахування.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги Служби безпеки України обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними пункти 4.1. та 11.2. договору підряду № 19/2-24 від 08.12.2020, укладеного між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту», в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 7.447.550,00 грн.

3. Визнати недійсним пункт 1 додаткової угоди № 2-19/2-36 від 01.07.2021 до договору підряду № 19/2-24 від 08.12.2020, укладеного між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту», в частині зміни ціни договору податку на додану вартість у розмірі 7.447.390,00 грн.

4. Визнати недійсними пункти 4.1. та 11.2 договору підряду № 19/2-13 від 30.05.2022, укладеного між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту», в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 2.399.985,16 грн.

5. Визнати недійсним пункт 1 додаткової угоди № 2-19/2-47 від 02.11.2022 до договору підряду № 19/2-13 від 30.05.2022, укладеного між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту», в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 2.649.979,99 грн.

6. Визнати недійсними пункти 4.1. та 11.2 договору підряду № 19/2-23 від 16.11.2020, укладеного між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту», в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 1.572.603,80 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика Комфорту» (01014, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 41-Б, каб. 2018; код ЄДРПОУ 36100693) на користь Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33; код ЄДРПОУ 00034074) 10.823.008 (десять мільйонів вісімсот двадцять три тисячі вісім) грн 12 коп. податку на додану вартість, 383.106 (триста вісімдесят три тисячі сто шість) грн 78 коп. інфляційних втрат, 68.496 (шістдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто шість) грн 30 коп. 3% річних, 154.674 (сто п`ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

8. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 01.09.2025.

Суддя В.В.Сівакова