Рішення № 129850870, 28.08.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2025Справа № 910/10015/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Холдинг Авангард"

про стягнення 18047,31 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Холдинг Авангард" про стягнення за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень №140158 від 27.07.2017 (із протоколом розбіжностей) 11 326,35 грн. основного боргу та 6 720,96 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач просив застосувати строк позовної давності до заявлених вимог. Також відповідач зауважив, що редакція договору згідно з Протоколом розбіжностей не містить умови про нарахування 30 % річних.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що строк позовної давності був продовжений на період дії карантину та воєнного стану на території України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.07.2017 між позивачем (Експедитор) та відповідачем (Замовник) укладено Договір про надання послуг з організації перевезень відправлень № 140158 із Протоколом розбіжностей (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення відправлення, а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Згідно пунктів 2.2., 2.3. Договору Експедитор надає Замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з Умовами, затвердженими Експедитором. За надані Експедитором послуги Замовник сплачує Експедитору винагороду згідно з чинними тарифами Експедитора, розміщеними на офіційному сайті ТОВ «Нова пошта» - novaposhta.ua.

Замовник підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з умовами, чинними на момент укладення Договору та розміщеними на офіційному сайті Експедитора, і зобов`язується їх виконувати (пункт 2.6. Договору).

Відповідно до пункту 5.2. Договору Експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає Замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання Замовником.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що Замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання наданих послуг від Експедитора підписує надані Експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг та повертає Експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає Експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання Замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від Експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання Замовником повного виконання Експедитором своїх зобов`язань за Договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги Експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії Замовника відсутні й Замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.

За умовами пункту 5.1 Договору Оплата вартості наданих Експедитором послуг відбувається за чинними тарифами Експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок Експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг Експедитора.

20.11.2017 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, у пунктах 1-3 якої сторони даної Угоди домовились, що обмін Актами наданих послуг (далі - Акт) по Договору між Сторонами здійснюється шляхом оформлення Актів в електронному вигляді з накладенням електронних цифрових підписів Сторін. Підписання Актів в електронному вигляді здійснюється Сторонами згідно порядку та в строки, що передбачені умовами Договору. Сторони даної Угоди домовились, що загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих Експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих Експедитором послуг відбувається за чинними тарифами Експедитора шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок Експедитора коштів у розмірі 100 % вартості наданих послуг на підставі Актів наданих послуг Експедитора в строки, що передбачені умовами Договору.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги на суму 11326,35 грн. згідно з актами № НП-002121579 від 31.03.2019, НП-002152532 від 10.04.2019, НП-002188999 від 20.04.2019, НП-002229808 від 30.04.2019, НП-002300124 від 20.05.2019, НП-002328013 від 31.05.2019 та НП-004249147 від 20.09.2020 здачі-прийняття робіт (надання послуг). Дані акти направлені відповідачу за допомогою сервісу електронного документообігу «M.E.Doc» та отримані ним, а саме: НП-002152532 від 10.04.2019 - 15.04.2019, об 12:45, НП-002229808 від 30.04.2019 - 28.05.2019, об 18:40, НП-002300124 від 20.05.2019 - 24.06.2019, об 15:46, НП-002328013 від 31.05.2019 - 24.06.2019 о 15:46, НП-002188999 від 20.04.2019 - 28.05.2019, об 18:40:19, НП-004249147 від 20.09.2020 - 05.10.2020 о 17:01, що підтверджується відповідними звітами. При цьому, позивачем доказів направлення акту № НП-002121579 через сервіс електронного документообігу «M.E.Doc» не надано.

Також, 22.03.2024 направлено всі Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на адресу відповідача, що вказана в Договорі та державному реєстрі, цінним листом з описом вкладення від 22.03.2024 № 0503827780156, за порядковим № 34 в списку згрупованих відправлень. Проте, 10.04.2024 цінний лист з описом вкладення № 0503827780156 від 22.03.2024 повернуто позивачу без вручення відповідачу.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору від 27.07.2017 № 140158 позивачем надані послуги на загальну суму 11326,35 грн. згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-002121579 від 31.03.2019, № НП-002152532 від 10.04.2019, НП-002188999 від 20.04.2019, НП-002229808 від 30.04.2019, НП-002300124 від 20.05.2019, НП-002328013 від 31.05.2019 та НП-004249147 від 20.09.2020, що направлені відповідачу за допомогою сервісу електронного документообігу «M.E.Doc» та отримані останнім (крім акту № НП-002121579 від 31.03.2019).

До того ж, позивачем направлені всі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується листом з описом вкладення від 22.03.2024 № 0503827780156 та списком згрупованих відправлень.

Водночас, дані акти залишені відповідачем не підписаними, доказів надання мотивованої відмови від їх підписання матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з умов п. 5.3 Договору, акти вважаються погодженими та надані послуги підлягають оплаті в повному обсязі.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 11326,35 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору в редакції Протоколу розбіжностей за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих Експедитором послуг Замовник сплачує Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Як слідує зі змісту пунктів 2, 4 Протоколу розбіжностей до Договору, після підписання цього Протоколу розбіжностей уповноваженими особами Експедитора та Замовника, Договір вважається укладеним із урахуванням умов, що викладені в цьому Протоколі розбіжностей в редакції Замовника. Цей Протокол розбіжностей є невід`ємною частиною договору.

Отже, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що п. 6.3.1 Договору підлягає застосуванню саме в редакції Протоколу розбіжностей.

З огляду на те, що п. 6.3.1 Договору в редакції Протоколу розбіжностей не передбачає нарахування 30 % річних від суми заборгованості, правові підстави для стягнення з відповідача нарахованих 3 379,29 грн. 30 % річних відсутні.

Відтак, у задоволенні позову в цій частині позовних вимог суд дійшов висновку відмовити.

Також, судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що до розрахунку включено нарахування пені в тому числі за актом № НП-002121579 від 31.03.2019, доказів направлення якого відповідачу раніше, ніж 22.03.2024, матеріали справи не містять. Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування пені за вказаним актом за визначений позивачем період з 28.04.2019 до 26.04.2020 року.

Крім того, суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого строку, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, за який нараховуються штрафні санкції - шість місяців.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17.

Одночасно, позивачем не враховано п. 5.3 Договору, що передбачає два робочі дні на підписання акту, та положення статті 253 ЦК України, за якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Здійснивши арифметичний перерахунок пені, суд дійшов висновку про стягнення пені в загальному розмірі 509,80 грн., з якої: за актом № НП-002152532 від 10.04.2019 на суму 2616,85 грн. за період із 18.04.2019 до 18.10.2019 пеня становить 450,24 грн., за актом № НП-002188999 від 20.04.2019 на суму 198 грн. за період із 31.05.2019 до 29.11.2019 пеня становить 33,17 грн., за актом № НП-002229808 від 30.04.2019 на суму 54,60 грн. за період із 31.05.2019 до 29.11.2019 пеня становить 9,15 грн., за актом № НП-002300124 від 20.05.2019 на суму 51,15 грн. за період із 27.06.2019 до 26.12.2019 пеня становить 8,34 грн., за актом № НП-002328013 від 31.05.2019 на суму 54,60 грн. за період із 27.06.2019 до 26.12.2019 пеня становить 8,90 грн.

При цьому, позивач розрахунку пені за актом № НП-004249147 від 20.09.2020 на суму 52,25 грн. не надав, що унеможливлює суд здійснити його перевірку та встановити обґрунтованість вимог у цій частині.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У пункті 1 частини 2 статті 258 ЦК України вказано, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".

Одночасно, відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває й наразі.

Згідно з пунктом 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем строк позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу та пені не сплив.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Холдинг Авангард" (03115, м. Київ, пр. Берестейський, будинок 121В, офіс 101; ідентифікаційний код 30406014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корпус 1, поверх 9; ідентифікаційний код 31316718) 11326 (одинадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 35 коп. основного боргу, 509 (п`ятсот дев`ять) грн. 80 коп. пені, а також 1985 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 88 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова