Рішення № 129850828 від 27.08.2025 , Господарський суд м. Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2025Справа № 910/63/25Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» (03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕОБРАЖЕНСЬКА, будинок 23, офіс 507, Ідентифікаційний код юридичної особи 40645273) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» (04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 52, офіс 429, Ідентифікаційний код юридичної особи 43417402) стягнення заборгованості у розмірі 2 992 914 грн. 55 коп.

Представники:

від Позивача: Шинкаренко О.П. (представник в порядку самопредставництва);

Арановська Н.А. (представник в порядку самопредставництва);

від Відповідача: Слободянюк М.М. (представник на підставі ордеру);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 2 992 914 грн. 55 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 року направлено матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» про стягнення заборгованості у розмірі 2 992 914 грн. 55 коп. за виключною підсудністю до господарського суду Київської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 року у справі №910/63/25 скасовано, матеріали справи №910/63/25 повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 року відкрито провадження у справі №910/63/25, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.05.2025 року.

15.05.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

21.05.2025 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив.

23.05.2025 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, якою просив суд стягнути з ТОВ «АВІА ВЕНЧУРС» інфляційні у розмірі 104 524,20 грн., 3% річних у розмірі 24 824,95 грн., пеню у розмірі 216 017,65 грн., заборгованість за Актом виконаних робіт № 6 у розмірі 65 730,59 грн., суму відшкодування понесених ним прямих збитків/витрат в розмірі 553 420,60 грн.

27.05.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли заперечення.

27.05.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28.05.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог, задоволено клопотання Відповідача про долучення доказів до матеріалів справи, задоволено клопотання сторін про відкладення розгляду справи, відкладено підготовче судове засідання на 18.06.2025 року.

30.05.2025 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли заперечення на клопотання Відповідача про долучення до матеріалів справи доказів..

17.06.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено Відповідачу строк для долучення доказів до матеріалів справи, долучено письмові докази до матеріалів справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2025 року.

22.07.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 27.08.2025 року.

В судовому засіданні 27 серпня 2025 року представники Позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили суд задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27 серпня 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

27.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» (Замовник) було укладено Договір підряду № F-20231127-1, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання власними та (або) залученими силами та засобами на свій ризик, якісно та згідно з будівельними нормами, у встановлені Договором строки та порядку виконати влаштування гідроізоляції котловану в осях 1-3 (А-Н) на об`єкті будівництва Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти результати виконаних робіт і оплатити їх згідно умов цього Договору. (т.1 а.с.65-78)

Перелік, вид, кількість, об`єм та вартість по кожному виду Робіт погоджені Сторонами у відповідних Додатках до зазначених Договорів підряду (Додаток № 3 (Договірна ціна), Додаток № 4 (Локальний кошторис), Додаток № 5 (Підсумкова відомість ресурсів). (п. 2.2 Договору).

Договірна ціна складається із загальної вартості виконання повного комплексу Робіт та визначається, виходячи з договірної вартості окремих видів Робіт, узгоджених Сторонами, в установленому Договором порядку та вказується в Договірних цінах (Додаток № 3), які є невід`ємними частинами цього Договору. Договірна ціна є твердою. (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п.4.4 Договору оплата фактично виконаних Робіт (етапів Робіт) здійснюється протягом 10-ти (десяти) робочих днів з моменту підписання обома сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт. Кожен рахунок, наданий Підрядником, повинен містити посилання на дату й номер Договору. При цьому, належна до сплати сума згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт зменшується на суму: попередньо сплачених авансових платежів (якщо такі виплачувались), штрафи та інші санкції, що були нараховані Підряднику за умовами Договору та чинного законодавства; суму утримання на умовах, викладених в пункті 4.6. Договору (гарантійне утримання 5% (п`яти відсотків) від вартості виконаних робіт).

Згідно з п.9.1 Договору роботи, виконані за цим Договором, приймаються Замовником за Актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідкою про вартість робіт за формою КБ-3. Виконані роботи приймаються уповноваженим представником Замовника у відповідності до затвердженої робочої документації, фактичних обсягів виконаних Робіт та погоджених Договірних цін.

Відповідно до п.9.2 Договору Сторони домовились про застосування наступної процедури приймання-передачі робіт за Договором:

9.2.1. Після завершення виконання робіт (етапів робіт) Підрядник повідомляє Замовника про готовність виконаних робіт до здачі, та надає Замовнику 2 (два) примірники Актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт. Акти приймання виконаних будівельних робіт надаються Підрядником для розгляду Замовнику в термін не пізніше 20-го числа поточного місяця.

9.2.2. Разом з Актами приймання виконаних будівельних робіт Підрядник передає затверджену Замовником виконавчу документацію згідно виду робіт в 4-х примірниках. Всі копії поданих документів повинні бути, також, завірені підписом уповноваженої особи Підрядника та печаткою. Виконавча документація надається на паперовому носії та в одному примірнику на електронному носії (у форматах DWG, DOC i XLS).

Без отримання вищевказаної документації, Акти приймання виконаних робіт вважаються оформленими Підрядником неналежним чином та не підлягають розгляду та підписанню Замовником.

9.2.3. Замовник зобов?язаний організувати та здійснити прийняття робіт протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання від Підрядника документів передбачених пунктами 9.2.1 та 9.2.2 Договору.

У випадку, якщо Підрядником були надані для розгляду Замовнику Акти приймання виконаних будівельних робіт без виконавчої документації (повного її комплекту), або якщо виконавча документація виконана з порушенням умов цього Договору, Акти приймання виконаних будівельних робіт, що були отримані Замовником, не підлягають підписанню та оплаті.

9.2.4. У випадку, якщо за характером Робіт, що виконуються, прийманню їх результату повинно передувати попереднє випробування, що регламентується чинними будівельними нормами, приймання Замовником здійснюється лише за умови позитивного результату попередніх випробувань.

9.2.5. У випадку, якщо за характером Робіт, що виконуються, приймання їх результату супроводжується погодженням (прийняттям позитивного рішення) спеціальною державною комісією, погодження і кінцеве приймання таких Робіт проводяться тільки при позитивному рішенні (погодженні) щодо результату виконаних Робіт такою комісією.

Пунктом 15.1 Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством.

Додатковими угодами №1 від 27.11.2023 року, №2 від 17.01.2024 року до Договору підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року Сторони внесли зміни до договору в частині виконання Підрядником робіт, вартості цих робіт. (т.1 а.с.79-87)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року Позивач виконав роботи з влаштування гідроізоляції на об`єкті будівництва Замовника: «Нове будівництво виробничого комплексу центру передових технологій за адресою: вул. Авіаційна, с. Крушинка Фастівського району, Київської області», а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт №3 за червень 2024 року від 05.06.2024 року на суму в розмірі 764 834 грн. 02 коп., №4 за червень 2024 року від 21.06.2024 року на суму в розмірі 459 693 грн. 22 коп., №5 за листопад 2024 року від 19.11.2024 року на суму в розмірі 433 423 грн. 81 коп., №2 за березень 2024 року від 29.03.2024 року на суму в розмірі 254 891 грн. 88 коп., №1 за травень 2024 року від 31.05.2024 року на суму в розмірі 98 455 грн. 63 коп., №2 за вересень 2024 року від 16.09.2024 року на суму в розмірі 17 098 грн. 01 коп., Довідками про вартість виконаних будівельних робіт. (т.1 а.с.96-115)

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року він виконав роботи з влаштування гідроізоляції на об?єкті: «Нове будівництво виробничого комплексу центру передових технологій за адресою: вул. Авіаційна, с. Крушинка Фастівського району, Київської області», що підтверджується Актом приймання виконаних робіт №6 на суму в розмірі 65 730 грн. 59 коп., Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані в односторонньому порядку уповноваженим представником Позивача та скріплений печаткою Позивача. (т.1 а.с.88-91)

Листом №374 від 19.11.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» просило Відповідача підписати акт №6 на суму в розмірі 65 730 грн. 59 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 22.11.2024 року, накладної, фіскального чеку. (т.1 а.с.92-95) У відповідь на який останній листом №20241203-1 від 03.12.2024 року повідомив Позивача, що до листа були приєднані кольорові копії документів, а оригінали були відсутні. Зокрема, Акт виконаних робіт №6 до Договору підряду №F-20231127-1 від 27.11.2023р. на суму 65 730,59грн. у комплекті з виконавчою (робочою) документацією були надіслані виключно у вигляді кольорових копій, а не в оригіналах, що не відповідає вимогам договору, законодавчим вимогам та не може вважатися належним направленням первинної документації, яка підтверджує факт виконання робіт. А тому просив належним чином передати виконані роботи і надати оригінали Актів, довідок з належним чином оформленою виконавчою документацією та повернув Позивачу додані до листа вкладення у їх первісному вигляді. (т.1 а.с.116-119)

Листами №20240718-1 від 18.07.2024 р., №20240722-1 від 22.07.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» просило Позивача надати всі відповідні документи на матеріали. (т.1 а.с.122-124) У відповідь на які останній листом №285 від 23.07.2024 року надіслав на адресу Замовника сертифікати відповідності, технічні паспорти на матеріали, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 24.07.2024 року, накладної, фіскального чеку. (т.1 а.с.131-132)

Листом №292 від 02.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» повідомило Відповідача про припинення виконання робіт за Договором, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 05.08.2024 року, накладної, фіскального чеку. (т.1 а.с.135-136)

Листом №299 від 09.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» просило Відповідача здійснити остаточне прийняття невикористаних залишків матеріально-технічних ресурсів за здійсненими підрядником поставками ТМЦ, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 09.08.2024 року, накладної, фіскального чеку. (т.1 а.с.133-134)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату вартості виконаних робіт у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» перед Позивачем становить 65 730 грн. 59 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.05.2025 року, яка прийнята Судом до розгляду, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» інфляційні у розмірі 104 524,20 грн., 3% річних у розмірі 24 824,95 грн., пеню у розмірі 216 017,65 грн., збитки в розмірі 553 420,60 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач зазначав, що Позивач не надсилав, а Відповідач не отримував від Позивача належним чином оформлений оригінал Акту виконаних робіт №6 до Договору підряду №F 20231127-1 від 27.11.2023р.на суму 65 730,59грн., а також повної, достовірної та належної Виконавчої документації згідно з переліком, який зазначено у позовній заяв, що унеможливлює перевірку акту виконаних робіт та здійснення приймання-передачі виконаних робіт відповідно до умов Договору підряду №F20231127-1 від 27.11.2023р.та вимог чинного законодавства. А тому у Відповідача і не виник обов`язок щодо оплати вказаних робіт, а у Позивача - відсутнє право на звернення до суду з даною позовною заявою та стягнення неіснуючої заборгованості. Крім того, Позивач не довів, що витрати на придбання матеріалів стали збитками у розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 224- 225 ГК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до статті 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України)

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року, Суд приходить до висновку, що обов`язок Відповідача по оплаті виконаних й прийнятих робіт за Актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за червень 2024 року від 05.06.2024 року на суму в розмірі 764 834 грн. 02 коп. та довідкою настав 19.06.2024 року, за Актом приймання виконаних будівельних робіт №4 за червень 2024 року від 21.06.2024 року на суму в розмірі 459 693 грн. 22 коп. та довідкою - 05.07.2024 року, за Актом приймання виконаних будівельних робіт №5 за листопад 2024 року від 19.11.2024 року на суму в розмірі 433 423 грн. 81 коп. та довідкою - 03.12.2024 року, приймання виконаних будівельних робіт №2 за березень 2024 року від 29.03.2024 року на суму в розмірі 254 891 грн. 88 коп. та довідкою - 12.04.2024 року, за Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за травень 2024 року від 31.05.2024 року на суму в розмірі 98 455 грн. 63 коп. та довідкою - 14.06.2024 року, за Актом №2 за вересень 2024 року від 16.09.2024 року на суму в розмірі 17 098 грн. 01 коп. та довідкою - 30.09.2024 року.

Заявою №415 від 22.01.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ч.2 ст. 601 Цивільного кодексу України на суму в розмірі 2 028 396 грн. 56 коп. за Договором підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року. (т.2 а.с.132-133)

Листом №20250128-8 від 28.01.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» підтвердило про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 2 028 396 грн. 56 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 05.02.2025 року, накладної, фіскального чеку. (т.2 а.с.123-124)

За приписами ч. 1-3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особам.

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що "стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню".

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у ст. 601 ЦК України, згідно з якою зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Положеннями ч. 5 ст. 202 ЦК України визначено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, зважаючи на приписи статей 202 та 601 ЦК України, вбачається можливим встановити, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Відтак, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: тобто, боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому.

Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 року по справі №910/11116/19 уточнив висновки наступним чином: безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» з оплати виконаних й прийнятих робіт за Договором підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року на загальну суму в розмірі 2 028 396 грн. 56 коп. є припиненими перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» на підставі заяви №415 від 22.01.2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД».

Крім того, як зазначає Позивач, на виконання умов Договору підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року він виконав роботи з влаштування гідроізоляції на об?єкті: «Нове будівництво виробничого комплексу центру передових технологій за адресою: вул. Авіаційна, с. Крушинка Фастівського району, Київської області», що підтверджується Актом приймання виконаних робіт №6 на суму в розмірі 65 730 грн. 59 коп., Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані в односторонньому порядку уповноваженим представником Позивача та скріплений печаткою Позивача. (т.1 а.с.88-91)

Листом №374 від 19.11.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» просило Відповідача підписати акт №6 на суму в розмірі 65 730 грн. 59 коп., до якого було додано сертифікати відповідності у 2 екз., виконавча схема у 2 екз., акт на закриття прихованих робіт у 2 екз., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 22.11.2024 року, накладної, фіскального чеку. (т.1 а.с.92-95)

У відповідь на який останній листом №20241203-1 від 03.12.2024 року повідомив Позивача, що до листа були приєднані кольорові копії документів, а оригінали були відсутні. Зокрема, Акт виконаних робіт №6 до Договору підряду №F-20231127-1 від 27.11.2023р. на суму 65 730,59 грн. у комплекті з виконавчою (робочою) документацією були надіслані виключно у вигляді кольорових копій, а не в оригіналах, що не відповідає вимогам договору, законодавчим вимогам та не може вважатися належним направленням первинної документації, яка підтверджує факт виконання робіт. А тому просив належним чином передати виконані роботи і надати оригінали Актів, довідок з належним чином оформленою виконавчою документацією та повернув Позивачу додані до листа вкладення у їх первісному вигляді. (т.1 а.с.116-119)

Відповідно до ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставою визнання акта виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника підписати акт, тобто наявність суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючи в підписанні акта.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

У судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №916/693/21, від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19, від 15.10.2019 у справі №921/262/18, відповідно до якої передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності (1) реального виконання робіт за договором у разі (2) неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Таких висновків дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 також зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18). 1

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18.

Наведене вище дає підстави дійти висновку, що для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за договором, позивач (підрядник) повинен був направити замовнику визначені умовами Договору документи, зокрема, акти виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3, а замовник повинен був їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що до листа №374 від 19.11.2024 року були приєднані кольорові копії документів, а оригінали були відсутні. Зокрема, Акт виконаних робіт №6 до Договору підряду №F-20231127-1 від 27.11.2023р. на суму 65 730,59 грн. у комплекті з виконавчою (робочою) документацією були надіслані виключно у вигляді кольорових копій, а не в оригіналах, що не відповідає вимогам договору, законодавчим вимогам та не може вважатися належним направленням первинної документації, яка підтверджує факт виконання робіт.

На підтвердження чого Відповідач надав лист №1.03.009.004-8226-25 від 06.03.2025 року Акціонерного товариства «Укрпошта», в якому повідомлено, що до компетенції Укрпошти не входить проведення перевірки документів на оригінал/копія. (т.2 а.с.135)

Як вбачається з копії опису вкладення у цінний лист від 22.11.2024 року Позивачем на адресу Відповідача був надісланий Акт №6 на суму в розмірі 65 730 грн. 59 коп. (в двох оригінальних примірниках), сертифікати відповідності у 2 екз., виконавча схема у 2 екз., акт на закриття прихованих робіт №2/АВР 5 у 2 екз.

Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Згідно з п.17 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку.

Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Внутрішні реєстровані поштові відправлення, крім поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладень, подаються для пересилання у відкритому або закритому вигляді. У разі виникнення сумніву у працівника оператора поштового зв`язку щодо наявності у поштовому відправленні, яке подається для пересилання, заборонених для пересилання вкладень, відправник повинен подати відправлення у відкритому вигляді. У разі відмови відправника подати відправлення для пересилання у відкритому вигляді оператор відмовляє в пересиланні такого відправлення.

Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відправником відкритими для перевірки їх вкладення. (п.47 Правил)

Порядок пересилання відправлень «Укрпошта Експрес» визначає загальні вимоги щодо приймання, обробки, перевезення, доставки та вручення відправлень «Укрпошта Експрес». Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про поштовий зв`язок», Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (надалі - Правила) та внутрішніх документів АТ «Укрпошта». Дія Порядку поширюється на підрозділи АТ «Укрпошта», які задіяні в технологічному процесі з пересилання відправлень «Укрпошта Експрес».

Згідно з п.6.8 Порядку при прийманні відправлення Експрес працівник ОПЗ:

- перевіряє правильність заповнення супровідної адреси, наявність номера телефону одержувача та відправника (якщо супровідну адресу було сформовано та роздруковано відправником самостійно);

- зі слів відправника вносить інформацію в АС «АРМ ВЗ», необхідну для формування супровідної адреси (якщо супровідну адресу не було сформовано відправником самостійно);

- вимірює найдовшу сторону відправлення (враховується лише ціле значення в см, десяті значення не враховуються) і зважує відправлення (з точністю до десяти грамів) та зазначає цю інформацію в АС «АРМ ВЗ» або звіряє з інформацією, що зазначено на супровідній адресі;

- роздруковує бланк супровідної адреси, якщо відправник не зробив цього самостійно;

- якщо було виявлено помилки у вже сформованій супровідній адресі працівник ОПЗ вносить необхідні коригування в параметри відправлення в АС «АРМ ВЗ» та роздруковує бланк супровідної адреси повторно;

- інформує відправника про вартість послуги (при безготівковому розрахунку перевіряє наявність коштів на рахунку товариства, якщо інше не передбачено договором) та про нормативні строки пересилання;

- наклеює ШКІ на примірник супровідної адреси у призначеному для цього місці (у випадку, якщо відправлення було зареєстровано не через API/особистий кабінет);

- наклеює на адресному боці відправлення спеціальний ярлик помаранчевого кольору «Укрпошта Експрес» (у разі його наявності);

-у випадку приймання від п`яти відправлень, роздруковує ф.103 Експрес чи документ встановленого зразка.

- проводить розрахунок з відправником, якщо інше не передбачено договором. При умові розрахунку з відправником, йому видається розрахунковий документ (фіскальний касовий чек, розрахункова квитанція), який підтверджує надання послуги.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що відповідно до Правила надання послуг поштового зв`язку та Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Експрес» працівник оператора поштового зв`язку перевірив вміст вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Так, Суд зазначає, що умовами Договору підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року не передбачено, що всі документи мають бути подані лише в оригіналах, оскільки у п.9.2.2 Договору визначено, що всі копії поданих документів повинні бути також завірені підписом уповноваженої особи Підрядника та печаткою. А тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача в цій частині.

В той же час, Суд відзначає, що визначальним у даному випадку є реальність господарської операції, підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є формальною необхідністю, яка не змінює суті виконаних робіт та не може ставити під сумнів їх виконання за умови доведення реальності господарської операції іншими належними та допустимими доказами, що не було враховано судом.

Верховний Суд в постанові від 21.08.2019 у справі №917/1489/18 виклав правову позицію, згідно якої передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акту виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

На підтвердження вартості та обсягу виконаних підрядних робіт Позивачем було надано Акт приймання виконаних будівельних робіт №6 на суму в розмірі 65 730 грн. 59 коп. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані в односторонньому порядку Позивачем, в яких визначений перелік робіт із зазначенням об`ємів та вартості таких робіт, перелік та вартість матеріалів.

Однак, Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б ставили під сумнів дійсність вищезазначених акта приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. Більше того, у відзиві на позовну заяву Відповідач не заперечив проти самого факту виконання робіт з влаштування гідроізоляції підвальної частини на об?єкті: «Нове будівництво виробничого комплексу центру передових технологій за адресою: вул. Авіаційна, с. Крушинка Фастівського району, Київської області», оскільки останній заперечував щодо правильності оформлення первинних документів. Також Відповідач не надав обґрунтованої відмови від підписання вказаних акту та довідки з огляду на наявність недоліків у виконаних роботах протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання від Підрядника документів передбачених пунктами 9.2.1 та 9.2.2 Договору.

Так, Суд зазначає, що про наявність недоліків у виконаних роботах Замовник заявив під час розгляду даної справи та надав дефектний акт від 30.05.2025 р., протокол випробування зразків бетону на водонепроникненість від 01.07.2025 р. (т.3 а.с. 5, 30) Однак, Суд звертає увагу, що вказані зауваження у виконаних роботах були заявлені Замовником майже через 6 місяців з дня отримання акта №6 та довідки, а тому Суд не приймає їх до уваги. При чому, у разі виявлення недоліків у виконаних роботах, Замовник не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом з метою захисту порушеного права відповідно до розділу 10 Договору.

Що стосується посилань Відповідача на заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. за реєстровими №№320-319 (т.2 а.с.220-221), Суд зазначає.

Відповідно до частини першої статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Згідно зі статтею 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

В той же час, Суд звертає увагу, що частиною 2 ст.87 ГПК України встановлено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

А тому, оскільки обставини щодо неналежного виконання робіт за Договором підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року мають доводитись іншими засобами доказування, аніж показання свідків, Суд не приймає до уваги заяви свідків, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. за реєстровими №№320-319 на підтвердження факту виконання робіт неналежним чином й направлення копій документів відповідно до умов спірного договору.

Також, в матеріалах справи наявні Акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму в розмірі 2 028 396 грн. 56 коп., які підписані уповноваженими представниками Сторін без заперечень та зауважень, в добровільному порядку та скріплені їх печатками, та зобов`язання Відповідача зі сплати виконаних й прийнятих робіт були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що свідчить про відсутність зауважень до виконаних Підрядником робіт.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку про фактичне виконання Позивачем робіт за Договором підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року на підставі Акта приймання виконаних будівельних робіт №6 за формою №КБ-2в на суму в розмірі 65 730 грн. 59 коп. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Враховуючи вищенаведені умови Договору підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року, Суд приходить до висновку, що обов`язок Відповідача по оплаті виконаних й прийнятих робіт за Актом приймання виконаних будівельних робіт №6 за формою №КБ-2в на суму в розмірі 65 730 грн. 59 коп. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт на суму в розмірі 65 730 грн. 59 коп. настав 24.12.2024 року (дата отримання спірних акта та довідки 26.11.2024 +14 календарних днів + 10 робочих днів)

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» за Договором підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року за Актом приймання виконаних будівельних робіт №6 за формою №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт становить 65 730 грн. 59 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» в розмірі 65 730 грн. 59 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату виконаних й прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 65 730 грн. 59 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.05.2025 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 15.04.2024 р. по 16.12.2024 р. у розмірі 24 824 грн. 95 коп. та інфляційні у розмірі 104 524 грн. 20 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за виконані роботи за загальний період прострочки з 15.04.2024 р. по 16.12.2024 р. у розмірі 24 824 грн. 95 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача за актом №1 за травень 2024 року від 31.05.2024 року на суму в розмірі 98 455 грн. 63 коп., а саме не з 17.05.2024 р., а з 15.06.2024. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 15.04.2024 р. по 16.12.2024 р. у розмірі 24 590 грн. 91 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 15.04.2024 р. по 16.12.2024 р. у розмірі 104 524 грн. 20 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 15.04.2024 р. по 16.12.2024 р. у розмірі 216 017 грн. 65 коп.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.

Частиною 1 статті 548 ЦК України передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов`язання (основного зобов`язання), якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Водночас за приписами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (ч. 2 та 3 ст. 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

У той же час ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання, а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому, для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідного зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору. Такий правовий висновок щодо застосування неустойки, у зв`язку з невиконанням зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Так, законодавець в ГК України, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки, стаття 231 цього Кодексу) та встановлюючи також як і ЦК України відмінності між порядками обчислення штрафу та пені (частина друга цієї статті Кодексу), уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина четверта статті 231 ГК України).

Щодо застосування наведених положень статті 231 ГК України Суд звертається до правової позиції, викладеної у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 та у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21: господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

У зв`язку із викладеним Суд доходить висновку, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

- характером неустойки (договірний або встановлений законом);

- підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

- складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

- умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», частиною другою статті 36 Закону України «Про телекомунікації».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №904/4156/18 зазначено, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Суд зауважує, що оскільки між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» було укладено Договір підряду № F-20231127-1, то відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, період та розмір відповідальності сторін.

Як визначають приписи ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зазначеною нормою закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Схожий за змістом висновок міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу положень ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України випливає, що одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що: сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі №916/1247/23 виснував, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

При зверненні до суду в частині стягнення пені Позивач посилався на пункт 15.1 Договору, яким передбачено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством.

Проте, Суд звертає увагу, що умовами Договору підряду № F-20231127-1 від 27.11.2023 року не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.

За таких підстав, позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 15.04.2024 р. по 16.12.2024 р. у розмірі 216 017 грн. 65 коп. задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» в частині стягнення з Відповідача збитків в розмірі 553 420,60 грн., Суд зазначає.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Тобто, збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов`язання.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Також, пред`явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов`язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.

Враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача (прокурора) покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

Відповідно до положень п. 16, п. 30 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 (зі мінами та доповненнями), у разі внесення змін до проектної документації сторони уточнюють предмет договору підряду та підрядник має право на відшкодування понесених ним витрат відповідно до законодавства та договору підряду.

Листами №326 від 11.09.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» повідомило Замовника про здійснення з 12.09.2024 звільнення будівельного майданчика від тимчасових споруд, будівельної техніки, устаткування, обладнання із зазначенням переліку майна Підрядника. (т.2 а.с.127-128)

Листом №20240916-1 від 16.09.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» повідомило Підрядника про порушення Правил перевезення вантажів і Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт та просив у строк до 18.09.2024 усунути виявлені недоліки, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 16.09.2024 року, накладної, фіскального чеку. (т.2 а.с.114-117) У відповідь на який останній листом №335 від 19.08.2024 року повідомив про усунення наслідків розлиття 12.09.2024 емульсії бітумної. (т.2 а.с.130)

На підтвердження факту придбання та використання матеріалів Підрядник надав видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, журнал вхідного контролю. (т.1 а.с.128-130, 150-203)

Проте, Суд зазначає, що надані Позивачем документи свідчать лише про придбання ним відповідних матеріалів, однак із них не вбачається, що Підрядник використовував їх саме на виконання умов договору, що визначений в якості підстави позову, оскільки при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що між сторонами був укладений договір підряду №20230815-3 від 15.08.2023 року. З моменту придбання такі матеріали і устаткування фактично були у власності Підрядника, а відтак могли бути використані ним не лише на виконання договору, але і для виконання інших замовлень або могли бути відчужені. В той же час, Суд зазначає, що Акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 в сукупності є належними доказами того, що відповідні матеріали та устаткування були використані Підрядником саме для виконання робіт за договором. Однак, Суд зазначає, що Позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом не надано обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення збитків в розмірі 553 420,60 грн. із зазначенням загальної кількості придбаних матеріалів, загальної кількості використаних матеріалів із посиланням на належні докази у справі, оскільки зазначений у позові розрахунок містить лише об`єми залишків та загальну їх вартість.

Крім того, Суд приймає до уваги заперечення Відповідача щодо неналежного зберігання гідроізоляційних матеріалів та факту розлиття 12.09.2024 емульсії бітумної, що підтверджується листом №20240916-1 від 16.09.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС», листом №335 від 19.08.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД», що може свідчити про зменшення кількості даної емульсії.

У зв`язку із недоведеністю наявності розміру збитків, не підлягає дослідженню питання наявності чи відсутності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю та поведінкою і збитками.

Також при зверненні до суду з вказаним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності протиправної поведінки Відповідача, як першої складової, необхідної для відшкодування збитків, оскільки саме лише зазначення про це у позовній заяві без подання відповідних доказів суперечить принципу змагальності сторін.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених Відповідачами збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 553 420,60 грн., вини Відповідача у заподіянні збитків.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 65 730 грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 24 590 грн. 91 коп., інфляційні у розмірі 104 524грн. 20 коп.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» про стягнення заборгованості у розмірі 2 992 914 грн. 55 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» (04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, 52, офіс 429, Ідентифікаційний код юридичної особи 43417402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» (03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕОБРАЖЕНСЬКА, будинок 23, офіс 507, Ідентифікаційний код юридичної особи 40645273) заборгованість у розмірі 65 730 (шістдесят п`ять тисяч сімсот тридцять) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 24 590 (двадцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто) грн. 91 коп., інфляційні у розмірі 104 524 (сто чотири тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 2 338 (дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 15 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01 вересня 2025 року.

Суддя О.В. Чинчин

Часті запитання

Який тип судового документу № 129850828 ?

Документ № 129850828 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 129850828 ?

Дата ухвалення - 27.08.2025

Яка форма судочинства по судовому документу № 129850828 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 129850828 ?

В Господарський суд м. Києва

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 129850828, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 129850828, Господарський суд м. Києва було прийнято 27.08.2025. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 129850828 відноситься до справи № 910/63/25

Це рішення відноситься до справи № 910/63/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:

Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 129850827

Наступний документ : 129850829

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 129850828, 27.08.2025, Господарський суд м. Києва