Рішення № 129850637, 26.08.2025, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/108/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2025 Справа № 908/1896/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А.,

за участю секретаря судового засідання Краснікової С.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/1896/25

за позовом: Кіровоградської обласної прокуратури (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, пр-т Європейський, буд. 4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет №8)

про стягнення грошової суми,

за участю представників сторін:

від позивача Шевченко А.Ю. (самопредставництво), довіреність від 03.07.2025 №34-4933ВИХ-25;

від відповідача не з`явився.

Процесуальні дії по справі.

19.06.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. №34-33ВИХ-25 від 12.06.2025 (вх. № 2060/08-07/25, документ направлений засобами поштового зв`язку 17.06.2025) Кіровоградської обласної прокуратури до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення суми 2 310 186,16 грн, яка складається з: 2 071 848,00 грн основний борг, 175 511,07 грн пеня, 17 028,89 грн 3% річних та 45 798,20 грн інфляційні втрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.06.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1896/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву Кіровоградської обласної прокуратури (вхід.№2060/08-07/25 від 19.06.2025) залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27.06.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (документ направлений засобами поштового зв`язку 25.06.2025), відповідно до якої на виконання вимог ухвали суду надано докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.

Ухвалою суду від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1896/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.07.2025 о 09 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 29.07.2025 підготовче засідання відкладено на 07.08.2025 о 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 07.08.2025 закрито підготовче провадження у справі №908/1896/25, призначено справу до розгляду по суті на 26.08.2025 об 11 год. 30 хв.

В судове засідання 26.08.2025 з`явився представник позивача. Відповідач в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, ухвала суду від 07.08.2025 доставлена до його електронного кабінету 07.08.2025 о 19 год. 26 хв. Про причини неявки суду не повідомив. Судом постановлено розглядати справу по суті за відсутності представника відповідача, оскільки він належним чином повідомлений про розгляд справи та його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 26.08.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором поставки №179 від 31.10.2024. Позивач доводить, що зобов`язання за вказаним правочином виконав та перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 2 076 000,00 грн. Відповідач зобов`язання щодо поставки товару (бензин А-95) в загальній кількості 40000 літрів за договором поставки №179 від 31.10.2024 не виконав. На даний час непоставленим залишається товар загальною вартістю 2 071 848,00 грн. Зазначена сума попередньої оплати позивачеві не повернута. У зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 175 511,07 грн за період прострочення з 03.03.2025 по 10.06.2025, 3% річних за вказаний період в сумі 17 028,89 грн та інфляційні втрати в розмірі 45 798,20 за період березень-квітень 2025 року.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

31.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач у справі) та Кіровоградською обласною прокуратурою (покупець, позивач у справі) укладено договір поставки №179 (надалі договір), за умовами якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю у власність товари, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти вказаний товар (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору встановлено найменування товару: бензин А-95 в талонах (далі ПММ, Товар) за ДК 021:2015- 09130000-9 «Нафта і дистиляти).

Відповідно до п. 2.2 договору товар (в талонах), що поставляється згідно з цим Договором, підлягає обміну у власній роздрібній мережі автозаправних станціях або авторизованих станціях партнерів Продавця (далі роздрібна мережа АЗС Продавця), які за своїми технічними характеристиками повинні відповідати стандартам (технічним умовам) його виробника, що визначені в документації на ПММ та технічним вимогам, які встановлені чинними державними стандартами України.

Загальна сума договору визначається на підставі Специфікації (додаток №1) та становить 2 076 000,00 грн з ПДВ (за нульовою ставкою) (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата вартості поставленого товару здійснюється Покупцем протягом трьох робочих днів з моменту передачі Постачальником Товару Покупцю у власність на підставі виставленого рахунку та підписаної сторонами видаткової накладної.

Покупець здійснює оплату за поставлений товар у національній валюті України (гривні) в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки талонів на бензин А-95 до 15.11.2024. Термін дії талонів повинен становити не менше 1 року з моменту їх отримання Покупцем, з подальшим безоплатним обміном невикористаних за цей строк Талонів на нові Талони (п. 5.2).

Пунктом 5.4 договору визначено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється продавцем на АЗС шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця талонів.

Талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашеним талонам вважаються виконаними, при цьому Продавець не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні (п. 5.5 договору).

Відповідно до п. 6.3.1 договору Продавець зобов`язаний забезпечити поставку ПММ, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.

У пункті 7.3 договору сторонами погоджено, що у випадку відмови Продавця від надання ПММ, Товару (в талонах) Покупцю або його недопоставки, чи порушення термінів їх надання, Продавець сплачує Покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого ПММ, Товару (в талонах) за кожний день прострочення поставки.

Згідно з п. 10.1 договору цей договір діє до 31 грудня 2024 року.

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 10.2 договору).

Додатком №1 до договору є Специфікація в якій сторонами погоджено поставку бензину А-95 в талонах у кількості 40000 літрів загальною вартістю 2 076 000,00 грн.

На виконання вказаного договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в загальній сумі 2 076 000,00 грн, в тому числі ПДВ 346000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2620 від 04.11.2024, копія якої містяться в матеріалах справи.

Постачальник передав покупцеві талони на 40000 літрів бензину А-95, що підтверджується видатковою накладною №0008/0002096 від 01.11.2024 на суму 2 076 000,00 грн.

Через відсутність палива на АЗС Продавця Позивач не використав талони в кількості 2498 штук на суму 2071848,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

У зв`язку з неможливістю для позивача отримати паливо за талонами, позивач направив відповідачеві претензію №34-25ВИХ-25 від 08.04.2025 з вимогою негайного вжиття заходів для усунення перешкод в заправці автотранспорту покупця або вирішення питання про повернення сплачених коштів. Претензія отримана відповідачем 18.04.2025.

Претензія залишена відповідачем без відповіді, оплачений позивачем товар йому не передано, попередня оплата не повернута.

Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договору поставки №179 від 31.10.2024, який оплачений позивачем, становить 2 071 848,00 грн.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Доказів передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, внесеної позивачем, відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №179 від 31.10.2024.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Учасники правочину в пункті 4.1 договору узгодили порядок розрахунків за товар, а саме протягом трьох робочих днів з моменту передачі Постачальником товару Покупцю у власність на підставі виставленого рахунку та підписаної сторонами видаткової накладної. Тобто Замовник здійснює попередню оплату за отримання товару в майбутньому.

Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в загальному розмірі 2 076 000,00 грн.

Відповідач передав позивачу довірчі документи (талони) на придбання палива (бензину А-95), про що свідчить видаткова накладна, копії якої міститься в матеріалах справи.

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).

Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про не поставку відповідачем товару за договором №179 від 31.10.2024, який оплачений позивачем, на суму 2 071 848,00 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договором №179 від 31.10.2024 умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов`язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.

Відповідач попередню оплату в загальній сумі 2 071 848,00 грн за договором №179 від 31.10.2024 у семиденний строк з дня отримання у претензії №34-25ВИХ-25 від 08.04.2025 позивачеві не повернув.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем попередньої оплати на користь відповідача в загальній сумі 2 076 000,00 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної поставки товару (бензину марки А-95) на суму отриманої передоплати або повернення суми попередньої оплати в розмірі 2 071 848,00 грн суду не надав.

Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 071 848,00грн внесеної відповідачеві попередньої оплати за договором поставки №179 від 31.10.2024, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 175 511,07 грн, 3% річних в розмірі 17 028,89 грн за період прострочення з 03.03.2025 по 10.06.2025, інфляційні втрати у розмірі 45798,20 грн за період прострочення березень-квітень 2025.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).

У пункті 7.3 договору сторонами погоджено, що у випадку відмови Продавця від надання ПММ, Товару (в талонах) Покупцю або його недопоставки, чи порушення термінів їх надання, Продавець сплачує Покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого ПММ, Товару (в талонах) за кожний день прострочення поставки.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний, в т.ч., сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов`язання.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки товару за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Аналіз статей 612, 625, 530 ЦК України свідчить, що для оцінки правильності нарахування позивачем пені та компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з`ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов`язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов`язання, невиконання стороною зобов`язання у встановлений строк.

Позивач нарахував відповідачеві пеню та 3% річних за порушення ним строку виконання грошового зобов`язань з 03.03.2025.

Як встановлено судом, позивач направив на адресу (зокрема, на юридичну адресу) відповідача 09.04.2025 претензію №34-25ВИХ-25 від 08.04.2025 з вимогою повернути сплачені позивачем кошти. Зазначена претензія отримана відповідачем 18.04.2025, про що свідчить трекінг поштових відправлень АТ «Укрпошта» 0505287581410.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене відповідач зобов`язаний повернути грошові кошти позивачеві у семиденний строк з дня отримання претензії не пізніше 25.04.2025. Відтак, з 26.04.2025 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати позивачеві.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про правомірність застосування до порушника штрафних та компенсаційних санкцій починаючи з 26.04.2025.

Відповідно до розрахунків, здійснених судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», до стягнення з відповідача підлягає пеня за період прострочення з 26.04.2025 по 10.06.2025 у розмірі 80943,98 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 94567,09 грн суд відмовляє, оскільки такі вимоги заявлені безпідставно.

Сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за період прострочення з 26.04.2025 по 10.06.2025 складає 7833,29 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних в сумі 9195,60 грн суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Оскільки нарахування позивачем інфляційних втрат здійснено за період березень-квітень, а суд не наділений правом виходити за межі заявлених позовних вимог, зазначені вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином позов задовольняється судом частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, пр-т Європейський, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 02910025) заборгованість у розмірі 2 071 848,00 грн (два мільйона сімдесят одну тисячу вісімсот сорок вісім гривень 00 коп.), 80 943,98 грн (вісімдесят тисяч дев`ятсот сорок три гривні 98 коп.) пені, 7 833,29 грн (сім тисяч вісімсот тридцять три гривні 29 коп.) 3% річних.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, пр-т Європейський, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 02910025, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA 848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 32 409,40 грн (тридцять дві тисячі чотириста дев`ять гривень 40 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 01.09.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяО.А. Федько