Рішення № 12984685, 08.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 грудня 2010 р. Справа 7/14-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Тетра Пак", м.Київ

до: Дочірнього підприємства "Вінні-Постач" ВАТ "Вінніфрут", м.Калинівка

стягнення 11141776,93 грн..

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники :

позивача: Гендель В.А. - юрисконсульт, довіреність б/н від 05.10.2010 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 16.12.2003 року (присутній в судовому засіданні 29.11.2010 року).

Зайченко П.Ю. - бухггалтер, довіреність б/н від 26.11.2010 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 08.07.1998 року (присутній в судовому засіданні 29.11.2010 року).

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Подано позов про стягнення з ДП "Вінні-Постач" ВАТ "Вінніфрут" на користь ТОВ з іноземною інвестицією "Тетра Пак" 11141776,93 грн., з яких 7744575,60 грн. боргу, 3139186,04 грн. пені, 258015,29 грн. 3 % річних в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за угодою від 01.01.2008 року № 51-08-25OD.

Ухвалою від 12.02.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/14-10.

В зв'язку із неодноразовим оскарженням відповідачем процесуальних документів у даній справі, подачею позовів про визнання недійсною угоди від 01.01.2008 року № 51-08-25OD провадження в останній відповідно зупинялось до закінчення апеляційного та касаційного перегляду.

Востаннє ухвалою від 13.09.2010 року зупинено провадження у справі № 7/14-10 до вирішення та набрання рішенням у господарській справі № 38/305 законної сили за позовом ДП "Вінні-Постач" ВАТ "Вінніфрут" до ТОВ з іноземною інвестицією "Тетра Пак" про визнання недійсною угоди № Р51-08-25ОD від 01.01.2008 року.

19.11.2010 року до господарського суду Вінницької області на його запит надійшов лист позивача № 16/11/10-01 до якого долучено ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 року, якою апеляційну скаргу ДП "Вінні-Постач" ВАТ "Вінніфрут" на рішення господарського суду м.Києва від 23.09.2010 року у справі № 38/305 повернуто.

Суд врахувавши усунення обставин які призвели до зупинення провадження у справі ухвалою від 23.11.2010 року поновив провадження та призначив судове засідання на 29.11.2010 року.

Відповідач в судове засідання призначене на 29.11.2010 року не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив.

При цьому суд зауважує, що про час та місце вказаного судового засідання відповідач був повідомлений належним чином - ухвалою від 23.11.2010 року, яка надсилалась останньому рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також телефонограмою.

29.11.2010 року відповідачем подано до суду заяву в якій останній посилається на те, що рішення у господарській справі № 38/305 не набрало законної сили, оскільки на нього до Київського апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу ДП "Вінні-Постач" ВАТ "Вінніфрут" з клопотанням про відновлення пропущеного строку.

29.11.2010 року позивачем подано через канцелярію суду письмове пояснення з уточненням розміру позовних вимог відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 7744575,60 грн. боргу та 399110,87 грн. 3 % річних за період з 12.03.2009 року по 29.11.2010 року.

Безпосередньо в судовому засіданні представником позивача подано заяву від 29.11.2010 року про зменшення розміру стягнення суми боргу на 273,31 грн. та просить стягнути 7744302,29 грн.боргу. Також останній просить про продовження терміну розгляду справи за межами строку, передбаченого ч.1 ст. 69 ГПК України.

Крім того представником позивача в судовому засіданні подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 3139186,04 грн..

Суд приймає до розгляду заяви представника позивача про уточнення розміру позовних вимог, яка розцінюється як заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, зменшення розміру стягнення суми боргу та заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені як, таких, що не суперечать ст.22 ГПК України.

В зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, ненадання останнім витребуваних доказів, з метою забезпечення дотримання принципів змагальності та рівності учасників судового процесу з огляду на відсутність достовірних відомостей про належне повідомлення відповідача стосовно часу та місця судового засідання розгляд справи було відкладено до 08.12.2010 року.

08.12.2010 року до суду від позивача, крім іншого, надійшло клопотання (№ 167 від 07.12.2010 року) в якому позивач посилаючись на раніше допущені помилки в розрахунках просить стягнути з відповідача 7744575,60 грн. боргу та 399747,41 грн. 3 % річних. При цьому позивач вказує, що ним було помилково вказано в письмовому поясненні від 29.11.2010 року загальну суму оплати в розмірі 28112209,79 грн., оскільки до вказаної суми було зараховано суму в розмірі 273,31 грн., яка фактично не була оплачена відповідачем.

Розглянувши вказане клопотання, яке розцінено судом як заява про збільшення розміру позовних вимог (у співставленні з попередніми заявами) суд прийняв його до розгляду як таке, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Крім того в іншому клопотанні (№ 165 від 07.12.2010 року) позивач посилаючись на неможливість бути присутнім у судовому засіданні 08.12.2010 року просить розглянути справу за відсутності його представника.

В судове засідання призначене на 08.12.2010 року представник відповідача не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду від 29.11.2010 року не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив.

Слід вказати, що суд здійснив повідомлення відповідача про судове засідання належним чином - ухвалою від 29.11.2010 року, яка надсилалась останньому рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Факт надіслання вказаної ухвали відповідачу підтверджується реєстром рекомендованих поштових відправлень № 5 та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку № 7270 від 02.12.2010 року.

Суд зауважує, що ухвалу від 29.11.2010 року було надіслано відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві - вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка Вінницької області, 22400.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 24.02.2010 року № 21-10/1096-2 станом на 15.02.2010 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка Вінницької області, 22400, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій було направлено ухвалу від 29.11.2010 року (а.с.130, т.2).

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 29.11.2010 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Слід зауважити, що про поінформованість відповідача щодо наявності в провадженні господарського суду Вінницької області справи № 7/14-10 свідчить неодноразове подання ним апеляційних та касаційних скарг на процесуальні документи, заявлення різного роду клопотань тощо з огляду на що суд вважає, що останній мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За відсутності сторін та подання ними відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.08.2008 року між ТОВ з іноземною інвестицією "Тетра Пак" (Продавець) та ДП "Вінні-Постач" ВАТ "Вінніфрут" (Покупець) було укладено Угоду № 51-08-25ОD за умовами якої Продавець продає, а Покупець купує пакувальний матеріал (приблизно 60 мільйонів упаковок), а також належні додаткові прилади відповідно до Специфікації (Додаток 1 та 1А до цієї Угоди) (п.1 Угоди, а.с.30, т.1).

В п.2 Угоди визначено. що приблизна вартість Угоди має складати 30 мільйонів гривень без урахування ПДВ. Точна вартість Угоди має визначатися відповідно до фактичних поставок продукції та ціни за цією Угодою, яка визначена нижче, з можливістю корегування.

В п. 3.2 Угоди сторони погодили, що Продавець має право надавати знижки і робити націнки.

Згідно п.3.3 Угоди при відвантаженні продукції Продавець має надати Покупцю рахунок-фактуру та/або товарно-транспортну (видаткову) накладну. Ціна, визначена у рахунку-фактурі та/або товарно-транспортній (видатковій) накладній, має заміняти ціну, що визначена у Специфікації та у п.4.2, відповідно до формули: Pi=Psp*(Ri/Rsp), де Pi означає ціну на дату видання рахунку-фактури; Psp означає ціну відповідно до Специфікації; Ri означає офіційний курс обміну гривні на євро станом на дату видання рахунку-фактури; Rsp означає офіційний курс обміну гривні на євро станом на дату Специфікації.

Пунктом 3.4 Угоди передбачено, що ціна визначена за вищенаведеною формулою, має підлягати корегуванню на день сплати Покупцем відповідно до такої формули: Pр=Psp*(Rр/Rsp), де Pр означає ціну станом на дату здійснення оплати; Psp означає ціну відповідно до Специфікації з врахуванням п.3.1 та 4.2; Rр означає офіційний курс обміну гривні на євро станом на дату здійснення оплати; Rsp означає офіційний курс обміну гривні на євро станом на дату Специфікації.

В такому випадку Продавець виставляє додатковий рахунок (кредит ноту) на різницю. спричинену зміною курсу обміну гривні на євро. У випадку виставлення додаткового рахунку - такий рахунок має бути сплачений Продавцем протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його виставлення. Виставлення Продавцем додаткових рахунків (кредит-нот) є підтвердженням зміни загальної вартості Угоди та також є підставою для зміни заборгованості. Якщо на протязі 3 (трьох) робочих днів дана сума, згідно рахунку (кредит-ноти) не буде письмово оскаржена, тоді заборгованість вважається узгодженою (п.3.5 Угоди).

Відповідно до п.5.2 Угоди оплата має здійснюватись в гривнях. Покупець сплачує 100 % (сто відсотків) загальної вартості пакувального матеріалу, що визначена у відповідних рахунках-фактурах та товарно-транспортних (видаткових) накладних шляхом прямого банківського переказу не пізніше ніж 30 днів після дати відвантаження, що визначена в рахунку-фактурі та товарно-транспортній (видаткових) накладній.

До вказаної Угоди сторонами було підписано Додаток № 1, № 1А (Специфікації), № 2 (Замовлення), № 3 (правила оформлення рекламації пакувального та комплектуючого матеріалів), № 4 (Знижка за обсяг річного замовлення), № 5 (Знижка за зростання закупівлі пакувального матеріалу), № 6 (Знижка за придбання пакувального матеріалу певного типу/розміру) (а.с.23-29, 44-52, т.1).

На виконання укладеної Угоди позивач передав відповідачу продукцію за період з 03.01.2008 року по 10.12.2008 року на загальну суму 35856785,39 грн..

Однак відповідач не у повному обсязі провів розрахунок за отриману продукцію та сплатив за період з 04.02.2008 року по 11.03.2009 року лише 28111936,48 грн..

Наведені вище обставини щодо поставки та сплати грошових коштів за поставлену продукцію підтверджуються рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, реєстром платіжних доручень за період з 01.01.2008 року по 24.02.2010 року (довідка КБ "ІНГ Банк Україна" від 25.02.2010 року № 42337), довідкою щодо руху коштів від 07.12.2010 року № 165 виданою позивачем за підписом головного бухгалтера та директора тощо.

Також судом встановлено, що позивачем 29.02.2008 року було здійснено коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 31.01.21008 року на суму 273,31 грн. з ПДВ в сторону зменшення вартості поставленої продукції відповідачу.

Таким чином розмір заборгованості відповідача становить 7744575,60 грн. ((35856785,39-273,31)-28111936,48).

У зв'язку з тим, що відповідач не погашав заборгованість позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Зважаючи на встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії ТОВ з іноземними інвестиціями по передачі продукції ДП "Вінні-Постач" ВАТ "Вінніфрут" та дії ДП "Вінні-Постач" ВАТ "Вінніфрут" по прийняттю продукції, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами Угоди № 51-08-25ОD між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вказано вище, в п.5.2 Угоди № 51-08-25ОD сторони погодили порядок проведення розрахунків за продукцію передбачивши відстрочення платежу строком на 30 календарних днів з моменту передачі продукції.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 7744575,60 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 399747,41 грн. 3% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення 3 % річних є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, які позивач за первісним позовом обрахував на суму заборгованості в сумі 7744575,60 грн. за період з 12.03.2009 року по 29.11.2010 року (період нарахування 628 днів) судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши заяву позивача за первісним позовом про відмову від позовної вимоги про стягнення пені суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження у цій частині позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу за первісним позовом розяснені процесуальні наслідки його дій стосовно відмови від вимоги про стягнення пені.

Приймаючи заяву про відмову від позову суд враховує те, що вона підписана представником позивача за первісним позовом Гендель В.А. у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності від 05.10.2010 року № б/н.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та 3 % річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Заперечення наведені відповідачем у заяві від 03.03.2010 року щодо безпідставності визначення позивачем боргу в євровому еквіваленті оцінюються судом критично, оскільки спростовуються матеріалами справи, наведеними вище законодавчими приписами та змістом Угоди.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині стягнення пені в звязку з відмовою позивача від цієї вимоги.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом підлягають віднесенню на ВАТ "Вінніфрут" пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. У випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

Крім того судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Таким чином розподіл судових витрат здійснюється виходячи з того, що нова ціна позову з врахуванням змісту поданих позивачем заяв від 29.11.2010 року, 08.12.2010 року складає 11283509,05 грн. (7744575,60 грн. основного боргу, 399747,41 грн. 3 % річних, 3139186,04 грн. пені).

08.12.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, п.4 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Вінні-постач" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (вул.Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, ідентифікаційний код - 31348865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Тетра Пак" (вул. Межигірська, 82, м. Київ, ідентифікаційний код - 20016121) - 7744575 грн. 60 коп. - основного боргу, 399747 грн. 41 коп. - 3 % річних, 18405 грн. 64 коп. - витрат на держмито та 170 грн. 34 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти відмову позивача від позовної вимоги про стягнення пені в сумі 3139186 грн. 04 коп., провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати ДП "Вінні-постач" ВАТ "Вінніфрут" рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 грудня 2010 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400.