Рішення № 12984667, 16.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 грудня 2010 р. Справа 7/205-10

за позовом: Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора № 14",

м. Вінниця

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця

про стягнення 1419,26 грн

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л. С.

Представники

позивача: Мар'євич К.М. - представник за довіреністю № б/н від 12.04.2010 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 23.08.2005 року;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора № 14" 1419,26 грн. боргу та пені.

Ухвалою від 10.11.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/205-10 та призначено до розгляду на 24.11.2010 року.

Однак сторони в судове засідання 24.11.2010 року не з'явились.

При цьому 18.11.2010 року позивачем через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з додатковою відпусткою пов'язаною з навчанням представника Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційної контори № 14".

В зв'язку з ненадання сторонами витребуваних доказів, а також необхідністю забезпечення принципу змагальності судового процесу розгляд справи було відкладено до 16.12.2010 року.

16.12.2010 року позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення пені у сумі 497,10 грн..

Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не надав витребуваних доказів.

Стосовно неявки в судове засідання відповідача суд зауважує, що в позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - АДРЕСА_1 за якою і надсилалась ухвала у справі.

Згідно витягу з ЄДРПОУ № 224221 від 20.02.2006 року, місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_1.

Разом з тим, судом встановлено, що саме за цією адресою відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20339688 наявним в матеріалах справи.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на таку фізичну особу-підприємця.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що останні є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За відсутності подання відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.01.2005 року між МКП "ЖЕК № 2" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір на експлуатацію будинку, що знаходиться у сумісній власності місцевої ради та співвласника.

Даний Договір встановлює умови сумісної експлуатації будинку, який знаходиться у сумісній власності місцевих рад та співвласників, внутрішніх інженерних комунікацій по кордону розмежування їх з відповідними організаціями, прилеглої прибудинкової території, тощо (п.1.2 Договору).

Співвласник займає згідно інвентарної справи приміщення, які належать йому на праві оренди у будинку за адресою: м. Вінниця, пров. Селянський, 7, загальною площею 135,3 м.кв. (п. 1.3 Договору).

Термін договору визначається з 01.01.2005 року на період обслуговування цього будинку ЖЕКом (п. 1.4 Договору).

За умовами договору ЖЕК приймає на себе зобов'язання:

- Виконувати весь комплекс робіт та послуг, що передбачених дійсним договором, направлених на утримання будинку та прибудинкової території відповідно "Правил і норм технічної експлуатації житлового фонду в містах та селах УРСР", затверджених наказом Міністра комунального господарства УРСР 428 від 09.12.1976 року;

- Забезпечувати технічне обслуговування, ремонт конструкцій та благоустрою будинку, що знаходиться в спільній власності, санітарне обслуговування;

- Перелік робіт по технічному обслуговуванню будинку, який знаходиться в спільній власності: поточний ремонт та обслуговування головного та дворового фасаду, покрівлі, інженерних, мереж, очищення жолобів, водозливних труб, перевірку і очистку вентиляційних труб та димових каналів, озеленення та освітлення прилеглої території, вивезення побутового сміття та твердих відходів, обслуговування зливної системи (п. 2.1 Договору).

За надання ЖЕКом послуг по сумісній експлуатації та обслуговуванню будови, комунікацій та прилеглою території і утримання нежилих приміщень співвласник сплачує витрати ЖЕКу згідно калькуляції в % відношення до займаної площі з урахуванням використання зручностей (ліфтів тощо), якими оснащений будинок і які використовуються співвласником, що становить 53,58 грн. в місяць з ПДВ (п. 3.1 Договору).

В п.3.2 Договору сторони погодили, що експлуатаційні витрати та послуги по обслуговуванню сплачуються не пізніше останнього дня кожного місяця шляхом перерахування зазначеної суми на розрахунковий рахунок.

Також судом встановлено, що 25.06.2009 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення за № 1482 згідно п.3 якого начальника МКП "ЖЕК № 2" зобов'язано передати, а начальника МКП "ЖЕК № 14" прийняти в господарське відання житловий фонд та нежитлові, виробничі, складські приміщення, техніку, устаткування, обладнання та інше майно з відображенням переданого майна балансі підприємства.

Пунктом 5 вказаного рішення передбачено провести підприємствам передачу дебіторської та кредиторської заборгованості.

В п.6.2 рішення вказано про необхідність здійснення перерахунку тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням прийнятого на баланс житлового фонду.

В додатку № 3 до рішення виконкому від 25.06.2009 року № 1482 визначено дислокацію житлових будинків які передаються від МКП "ЖЕК № 2" на баланс МКП "ЖЕК № 14", в тому рахунку і будинок розташований по пров.Селянському, 6.

Крім того між МКП "ЖЕК № 2" та МКП "ЖЕК № 14" було підписано акт передачі заборгованості орендарів з якими заключені договора на експлуатаційні витрати станом на 01.07.2009 року з якого вбачається, що борг відповідача на вказану дату становить 230,54 грн..

За посиланням позивача ним за період з 01.01.2009 року по 01.09.2010 року за утримання будинку та прибудинкової території надано послуг на загальну суму 2399,56 грн. з врахуванням калькуляції на 2009 рік, які не належно (частково) були погашені відповідачем, у зв'язку з чим заборгованість за надані послуги становить 922,16 грн..

На підтвердження існування вказаного розміру заборгованості позивачем надано оборотну відомость.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договорів укладених між сторонами характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 922,16 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення пені за результатами чого суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення пені з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині стягнення пені суд враховує те, що вона підписана представником позивача Мар'євич К.М. у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності № б/н від 12.04.2010 року. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині стягнення пені в звязку з відмовою позивача від цієї вимоги.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. У випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

16.12.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, п.4 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора № 14", вул.Червоноармійська, 18, м. Вінниця - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 13342848) - 922 грн. 16 коп. - основного боргу, 66 грн. 27 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 153 грн. 34 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти відмову позивача від позовної вимоги про стягнення пені в сумі 497 грн. 10 коп., провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 грудня 2010 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - АДРЕСА_1