Рішення № 129846266, 01.09.2025, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/363/25

Провадження №2/951/200/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

01 вересня 2025 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючий суддя Чапаєв Р.В.

за участю:

секретаря судового засідання Галаса В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Козова цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Козівського районного суду Тернопільської області надійшов позов від товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на підставі Кредитного договору (оферти) № 04.07.2023-100003305 від 04.07.2023 відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,1 % за 1 день користування кредитом строком на 42 дні, дата повернення 14.08.2023. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі відповідно до умов Договору.

Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Позивач вказує, що за відповідачем станом на день подання позову обліковується заборгованість у загальному розмірі 13 174 грн, яка складається із заборгованостей за тілом кредиту в сумі 7000 грн та процентами в сумі 6174 грн.

З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 13 174 грн та понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 18.06.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, про що повідомлено сторони та роз`яснено їм права, передбачені ст.178-180, 191, 193, ч. 5 ст.279 ЦПК України. Відповідачеві вказаною ухвалою надано можливість подати відзив у строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

У судове засідання представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» не з?явився, у тексті прохальної частини позовної заяви просив здійснювати розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з?явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

29.07.2025 за підписом відповідача ОСОБА_1 надіслано до суду відзив на позовну заяву, проте ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 07.09.2025 вищезгаданий відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 було повернуто без розгляду відповідно до ч.4 ст.183 ЦПК України, а саме відповідачем не було надано суду доказів надсилання позивачу копії відзиву та доданих до нього матеріалів.

11.08.2025 представник заявника Ларіонов К.О. подав до суду відповідь на відзив, однак суд не бере до уваги згадану відповідь на відзив, оскільки відзив на позовну заяву було повернуто без розгляду ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 07.09.2025.

На адресу відповідача, яка згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру є його адресою реєстрації, направлялась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, котрі відповідач отримав. Крім того, йому неодноразово направлялись повістки, у яких повідомлялися дати судових засідань.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі, і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства, зокрема тих, за якими суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про заочний розгляд справи за відсутності сторін без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Отже, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов таких висновків.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності 64.92 - інші види кредитування (а.с.7).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронного кредитного договору від 04.07.2023 № 04.07.2023-100003305 товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» надало суду відомості щодо ідентифікації клієнта ОСОБА_1 через систему BANK-ID (а.с.10).

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на сайті кредитора заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с.17 20).

Згідно із Заявкою кредитного договору № 04.07.2023-100003305 від 04.07.2023 відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 04.07.2023-100003305 від 04.07.2023, з якими вів попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті. Відповідач у п. 15 Заявки погодився з тим, що способом його ідентифікації та верифікації є отримання позивачем ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ (а.с.20 зв.-22).

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Відповідно до пунктів 6.5 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник зобов`язався забезпечити/гарантувати неможливість для третіх осіб здійснити доступ та/або використати фінансовий номер телефону, та/або платіжний засіб та/або поточний рахунок, зазначений у даному договорі. Позичальник несе ризик та негативні наслідки втрати, незаконного володіння, технічного перехоплення інформації, тощо, вибуття з володіння мобільного телефону позичальника (зокрема, відповідної SIM-карти) та/або платіжного засобу. Ризик і всю відповідальність за несанкціоноване використання фінансового номеру телефону та/або платіжного засобу несе виключно позичальник. Будь-яку особу, яка використала такі засоби, кредитор безумовно вважає позичальником, і не несе відповідальності, якщо це не відповідає дійсності.

Матеріалами справи підтверджено, що 04.07.2023 у встановленому вказаними заявкою та пропозицією порядку, а також відповідно до Закону «Про електронну комерцію», товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 строком на 42 дні уклали кредитний договір за заявкою в електронній формі № 04.07.2023-100003305 на суму 7000 грн зі сплатою процентів в розмірі 2,1% за 1 день за фіксованою незмінюваною процентною ставкою.

Цього ж дня вказана сума позики була перерахована відповідачу на його платіжну картку 4149-43XX-XXXX-2086, вказану ним у вищевказаній Заявці, що підтверджується платіжним документом, наявним у матеріалах справи (а.с.14).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №278/2177/15ц), виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Також, зважаючи на зазначену правову позицію Верховного Суду, суд бере до уваги наявність у матеріалах справи доказів про фактичне (реальне) отримання відповідачем кредитнихкоштів, оскільки, як встановлено судом із дослідженої квитанції LIQPAY №2335348324 від 04.07.2023, грошові кошти у розмірі 7000 грн були перераховані на картковий рахунок, який був зазначений відповідачем при укладенні договору, про що свідчить зазначення номера картки у квитанції. Згадана квитанція є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254(в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), та підтверджує належне виконання своїх зобов`язань зі сторони кредитодавця. Крім того, у даній квитанції тотожні ID-платежу номер кредитного договору та інші реквізити.

Отже згадана квитанція (по кредитному договору) є належним доказом щодо перерахування позивачем коштів на рахунок позичальника, що відповідно, свідчить про виконання позивачем взятих на себе обов`язків із надання кредитних коштів.

Суд також бере до уваги, що позивач не є банківською установою та здійснює перерахування кредитних коштів на вже відкритий рахунок та картку, зазначену позичальником при заповненні даних на сайті для отримання кредиту. Позивачем надані докази перерахування відповідачеві як позичальнику кредитних коштів за допомогою АТ КБ «Приватбанк», та відповідачем не спростовано отримання таких коштів. Зазначені докази є належними та допустимими, та такими, що підтверджують факт виконання кредиторами свого обов`язку з надання кредиту та перерахування грошових коштів.

Водночас відповідач не надав суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його карткові рахунки. Відтак доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.

У суду відсутні підстави для сумніву, що ОСОБА_1 не було перераховано визначену умовами договору суму кредиту, що підтверджується вищенаведеними доказами та не спростовано відповідачем, який будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку із надання коштів протягом дії договорів не заявляв.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам вказаного Закону, є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами кредитного договору, а отже є належним та допустимим доказом (а.с.36-38). Відповідач не оспорив шляхом надання конттрозрахунку чи платіжних документів тощо розрахунки заборгованості перед позивачем як кредитором. Судові не надано доказів на спростування неправильності та/або необґрунтованості складених позивачем розрахунків. Суд погоджується, що в пункті 3 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №04.07.2023-100003305, а також в пункті 3 заявки кредитного договору № 04.07.2023-100003305, тобто в документах, підписаних ОСОБА_1 , з якими він ознайомився при укладенні договору, чітко встановлено строк, на який надається Кредит - 42 дні з дати його надання. Аналогічна інформація міститься у графі «Строк кредитування» Паспорта споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), що підписаний ОСОБА_1 під час укладення договору ідентифікатором. Окремо від цього у пункті 5 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 04.07.2023-100003305, а також в пункті 5 заявки кредитного договору № 04.07.2023-100003305, тобто в документах, підписаних ОСОБА_1 , міститься інформація про «Період користування кредитом», котрим є кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі «черговий період»), тобто період, призначений для сплати процентів. Проценти позивачем за умовами договору нараховувалися саме в межах 42-денного строку кредитування.

Вирішуючи спір по суті, суд застосовує наведені нижче норми права, а, крім того, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (статі 205, 207 ЦКУкраїни). Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

З цього суд робить висновок про доведеність того, що відповідачем укладено та підписано договір із позивачем.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦКУкраїни).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію»вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію»цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.

Матеріали справи свідчать про те, що Заявка кредитного договору № 04.07.2023-100003305 від 04.07.2023, Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), які є складовими Договору, були підписані відповідачем одноразовим ідентифікаторам (Н568), надісланими смс-повідомленням на належний відповідачу фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . Усі умови договору послідовно передбачені та погоджені відповідачем у Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявці на укладення кредитного договору, Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору.

Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 04.07.2023 товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 04.07.2023-100003305. Вказаний договір укладено в електронній формі, їх умови позивачем були виконані. Відповідач у передбачений договором 42-денний строк, тобто до 14.08.2023, заборгованість не повернув.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

За змістомстатті 1056-1 ЦК України(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною першоїстатті 1048 ЦК Українивизначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За пунктом 6.1 кредитного договору від 04.07.2023 № 04.07.2023-100003305 позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі терміни: а) повернення кредит, сплата процентів, комісії до дати, вказаній у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Отже, сторони договору узгодили розмір кредиту, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису.

У пункті 10.1 кредитного договору від 04.07.2023 № 04.07.2023-100003305 сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року(ів).

Отже, позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув.

Унаслідок цьоговиникла заборгованість,яка підлягаєстягненню із ОСОБА_1 на користьтовариства зобмеженою відповідальністю«Споживчий центр»,а самеза Кредитнимдоговором від 04.07.2023 № 04.07.2023-100003305, у загальному розмірі 13 174 грн, яка складається із заборгованостей за тілом кредиту в сумі 7000 грн та процентами в сумі 6174 грн. З урахуванням розміру кредиту за договором № 04.07.2023-100003305 ВІД 04.07.2023, процентної ставки та періоду кредитування, суд вважає, що визначена у позовній заяві сума для стягнення заборгованості за цим кредитом є такою, що відповідає умовам договору та дійсним обставинам справи.

Позивач довів позовні вимоги, а відповідач не надав до суду обґрунтованих заперечень проти позову та доказів на підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, тому суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є такими, що підлягають задоволенню.

Отже,суд,з`ясувавши фактичніобставини усправі,на якіпозивач посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог,дослідивши таоцінивши доказиу справі,проаналізувавши нормиматеріального тапроцесуального права,які регулюютьспірні правовідносини,вважає,що позивачемналежними тадопустимими доказамиперед судомдоведено фактпорушення йогоправа увказаних правовідносинахіз ОСОБА_1 ,а томуз останньогона користьпозивача слідстягнути закредитним договором від 04.07.2023 № 04.07.2023-100003305, заборгованість, яка в сукупному розмірі становить 13 174 грн, яка складається із заборгованостей за тілом кредиту в сумі 7000 грн та процентами в сумі 6174 грн.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду, підлягає стягненню із відповідача.

Керуючись ст. 13, 76-78, 81, 137, 141, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість, яка в сукупному розмірі становить

13 174 грн (тринадцять тисяч сто сімдесят чотири).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПКУкраїни, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 01.09.2025.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місця знаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м.Київ, , індекс 01032, ЄДРПОУ 37356833;

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя Р.В. Чапаєв