Рішення № 129845977, 29.08.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10242/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судових засідань - Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справі за позовом адвоката Литвинова Вячеслава Вячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до поліцейського 1 взводу 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Федоранича Романа Петровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від адвоката Литвинова Вячеслава Вячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Департаменту патрульної поліції код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста (далі - відповідач-1), поліцейського 1 взводу 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Федоранича Романа Петровича (м. Ужгород , вул. Максима Польового, 2) (далі - відповідач-2), у якій позивач просить суд:

-скасувати постанову поліцейського 1 взводу 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Федоранича Романа Петровича, яка винесена 07.07.2025, серії ЕНА №5160468 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 3 400 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

-поліцейський, який складав постанову, не надав достатньо доказів на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення;

-розгляд справи взагалі не проводився як такий, будь-які заяви та клопотання позивача не розглядалися, докази правопорушення не вивчалися та не оцінювалися, що свідчить про упередженість дій поліцейського;

-постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, так як не містить відомостей про здійснення відеозапису та пристрою, який для цього використовувався;

-працівник поліції не мав будь-яких законних підстав для зупинки транспортного засобу, тобто виявлення відсутності у позивача посвідчення водія відбулося під час незаконної зупинки автомобіля;

-строк позбавлення позивача права керування транспортним засобом згідно з постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.10.2023 по справі №303/9077/23 сплинув, тому працівником поліції неправильно застосовано, норму закону, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності;

-складання постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення, а не за місцезнаходження відповідного органу та без надання часу на реалізацію процесуальних прав особі, щодо якої вирішується питання про її притягнення до відповідальності, є незаконним та суперечить рішенню Конституційного Суду України від 26.05.2015 №5-рп/2015;

-від виявлення правопорушення до винесення постанови слід було надати позивачу строк для реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП, і цей строк не може бути меншим, аніж 3 дні, що відповідає ч. 1 ст. 277-2 КУпАП;

-не було проведено підготовку до розгляду справи, що не відповідає ст. 278 КУпАП;

-до постанови не долучено доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.

До суду від представника відповідача-1 надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив.

Відзив обґрунтований таким:

-причиною зупинки було виявлення працівниками поліції непрацюючої лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби;

-в ході перевірки поліцейськими виявлено, що позивач вважається таким, який керував автомобілем без права керування транспортним засобом;

-права позивачу були роз`яснені, що підтверджується його підписом;

-рух із непрацюючою фарою підтверджується відеозаписом із камер зовнішнього відеоспостереження;

-позивач на відеозаписі підтвердив обізнаність про необхідність складання іспитів для повернення посвідчення водія;

-жодних заяв від позивача у ході розгляду справи не надходило;

-зміст постанови відповідає вимогам закону;

-поліцейський мав право виносити постанову на місці зупинки транспортного засобу;

-працівник поліції не є належним відповідачем за позовом про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

29.08. 2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

Згідно з ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до ч. 5 ст. 159 КАС України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

За обставин цієї справи представник позивача подав процесуальний документ, який назвав «додаткові пояснення», тобто документ, подання якого приписами процесуального закону для категорії справ, що в даному випадку розглядається судом, не передбачено.

В силу цитованих положень ч. 1 ст. 269 та ч. 5 ст. 159 КАС України суд вважає, що відсутні підстави для врахування «додаткових пояснень», оскільки їх подання у справі, що розглядається, не передбачено, а подання таких пояснень у відповідності до ч. 5 ст. 159 КАС України суд необхідним не визнавав.

Отже, означений процесуальний документ слід залишити без розгляду та відхилити.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

У судове засідання відповідач-1 явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.

У судове засідання відповідач-2 не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.

Ухвалою від 22.07.2025 суддя залишив позовну заяву без руху та надав строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 29.07.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та витребував додаткові докази.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з постановою серії ЕНА №5160468 від 07.07.2025 позивача притягнуто за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 06.07.2025 о 23 год. 53 хв. у м. Ужгороді, площа Кирила і Мефодія, 7 він керував транспортним засобом БМВ д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а. ПДР та ст. 13 Закону України «Про дорожній рух» - керування транспортним засобом особою, яка не права керування таким транспортним засобом.

Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.10.2023 по справі №303/9077/23 позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

Означена постанова набрала законної сили 10.11.2023, що підтверджується публічно доступною інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з довідкою «Про наявність посвідчення водія» б/н від 04.08.2025 позивач отримував посвідчення серії НОМЕР_3 від 20.10.2022, однак після позбавлення права керування транспортними засобами не склав теоретичний та практичний частини іспиту для виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області №303/9077/23 від 30.10.2023 в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

На виконання ухвали про витребування додаткових доказів Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Львівській областях листом №31/28/32-13770-2025 від 06.08.2025 повідомив про те, що на зберіганні у ТСЦ №2142 перебуває вилучене в позивача посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 20.10.2022 (вважається виданим не вперше).

Цим же листом підтверджується, що позивач звертався до ТСЦ №2142 для здачі теоретичного іспиту (результат іспиту «не склав»).

Виходячи з наявності підстав для скасування спірної постанови, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відповідно до частини першої статі 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частинами 1, 2 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

За приписами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов`язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку, встановлених законодавством), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Із урахуванням викладеного суд погоджується із твердженнями представника відповідача-1 про те, що суб`єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, є відповідний орган в особі конкретної посадової особи.

За таких обставин заслуговують на увагу доводи представника відповідача-1 про те, що відповідач-2 не являється належним відповідачем для цілей оскарження спірної постанови.

У вимірі обставин цієї справи суд вказує на те, що відповідач-2 як окремий працівник поліції з урахуванням положень ст. 222 КУпАП не був самостійним суб`єктом прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, а лише діяв від імені Департаменту патрульної поліції, котрий власне і є належним відповідачем у справі.

Таким чином, позов у частині його пред`явлення до відповідача-2 є безпідставним з огляду на неналежність персоніфікованого відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Розгляд адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП в силу ст. 222 КУпАП належить до компетенції органів Національної поліції.

Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 258 КУпАП слід констатувати, що в даному випадку у працівника поліції був відсутній обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, посилання представника позивача на те, що поліцейським до матеріалів не долучено протоколу про адміністративне правопорушення є помилковим та не ґрунтується на законі.

Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

На переконання суду, спірна постанова вимогам КУпАП відповідає, тоді як твердження представника відповідача про протилежне спростовуються змістом самої постанови.

Постанова містить необхідні реквізити, а її зміст дозволяє чітко окреслити суть інкримінованого позивачу порушення.

Крім того, у графі 7 постанови «до постанови додаються» ідентифіковано технічний засіб, за допомогою якого проводилася відеозйомка, а саме - зазначено «Бк 470318». Наведене відповідає ID реєстратора, вказаному на відеозаписі «export-sy7na».

Відповідно до п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Водій має право: а) керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі дорогами, вулицями чи іншими місцями, де їх рух не заборонено, в установленому порядку відповідно до вимог цих Правил; в) знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також її прізвище і посаду; г) вимагати від особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом та зупинила транспортний засіб, пред`явлення посвідчення її особи; ґ) отримувати необхідну допомогу від посадових осіб та організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху; д) оскаржити дії поліцейського в разі порушення ним законодавства; е) відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян п. 2.14. ПДР).

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху (п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»).

Таким чином, наведеними вище нормативно-правовими актами чітко регламентовано порядок взаємодії працівників патрульної поліції із водіями як учасниками дорожнього руху.

Відеозаписом «export-sy7na» (фрагмент відео 14 хв. 33 с. - 14 хв. 38 с.) підтверджується, що позивачу повідомлялося про те, що зупинка автомобіля була зумовлена несправністю лівої фари автомобіля.

При цьому Правилами дорожнього руху не передбачено право водія не зупинятися на вимогу поліцейського та/чи не пред`являти документи, які дозволяють керувати транспортним засобом.

Таким чином, доводи представника позивача про безпідставність зупинення його транспортного засобу інспекторами поліції є неспроможними.

Суд не погоджується із аргументом представника позивача про те, що складання постанови безпосередньо на місці вчинення правопорушення, а не за місцезнаходження відповідного органу є незаконним та суперечить рішенню Конституційного Суду України від 26.05.2015 №5-рп/2015, зважаючи на таке.

Суд нагадує про те, що в даному випадку в силу ч. 2 ст. 258 КУпАП у працівника поліції був відсутній обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу (ч. 5 ст. 258 КУпАП).

Таким чином, складання спірної постанови на місці вчинення правопорушення жодним чином не свідчить про порушення посадовою особою відповідача норм та порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

На переконання суду, посилання представника позивача на рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 є недоречним.

Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначав, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Суд, проаналізувавши п. 2.3 наведеного вище рішення Конституційного Суду України, дійшов висновку, що Конституційний Суд, говорячи про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, мав на увазі виключно випадки застосування скороченого провадження у справах, на які не розповсюджуються вимоги ст. 258 КУпАП.

Між тим, уже після прийняття Конституційним Судом зазначеного рішення, норми КУпАП та, зокрема, ст. 258 КУпАП зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції, розповсюджено вимоги ч. 4 ст. 258 КУпАП - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.

Отже, досліджуваний аргумент представника позивача ґрунтується на помилковому розумінні рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015.

На переконання суду, неприйнятними є твердження представника позивача про те, що (1)складання постанови без надання часу на реалізацію процесуальних прав особі, щодо якої вирішується питання про її притягнення до відповідальності, є незаконним; (2) від виявлення правопорушення до винесення постанови слід було надати позивачу строк для реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП, і цей строк не може бути меншим, аніж 3 дні, що відповідає ч. 1 ст. 277-2 КУпАП.

Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме - прийняття постанови на місці вчинення правопорушення.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення не встановлює обов`язку інспектора відкладати розгляд справи.

Частина 1 ст. 277-2 КУпАП, на яку посилається представник позивача, встановлює, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Зі змісту названої норми слідує, що вона стосується випадків розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності саме судом, тоді як у даній правовій ситуації спірну постанову складено органом Національної поліції, від імені якого діяв уповноважений працівник.

Не заслуговують на увагу доводи представника позивача про те, що спірну постанову винесено поза строком позбавлення позивача права керування транспортним засобом згідно з постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.10.2023 по справі №303/9077/23, зважаючи на таке.

За обставин цієї справи суд з`ясував, що постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.10.2023 по справі №303/9077/23, яка набрала законної сили 10.11.2023, позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Львівській областях листом №31/28/32-13770-2025 від 06.08.2025 повідомив про те, що на зберігання у ТСЦ №2142 перебуває вилучене в позивача посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 20.10.2022 (вважається виданим не вперше).

Суд звертає увагу на те, що порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами унормовано однойменним положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 511) (далі - Положення №340).

Відповідно до абзаців третього та четвертого п. 20 Положення №340 в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваної постанови, повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.

Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.

Процедуру тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення унормовано однойменним порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1086 від 17.12.2008 (далі - Порядок №1086).

Згідно з п. 6 Порядку №1086 у редакції, що діяла на момент винесення спірної постанови, тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві:

-за заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення, крім справ про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-за заявою водія у разі, коли суд не прийняв протягом року рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

-після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв`язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування);

-у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Судом не встановлено обставин, які би вказували на те, що після закінчення визначеного постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.10.2023 по справі №303/9077/23 строку позбавлення позивача права керування транспортного засобу він виконав усі необхідні вимоги національного законодавства щодо отримання вилученого посвідчення водія за наслідками проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду та успішного складення теоретичного і практичного іспитів.

Натомість згідно з довідкою «Про наявність посвідчення водія» б/н від 04.08.2025 позивач після позбавлення права керування транспортними засобами не склав теоретичний та практичний частини іспиту, а відповідно до листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Львівській областях №31/28/32-13770-2025 від 06.08.2025 позивач звертався до ТСЦ №2142 для здачі теоретичного іспиту (результат іспиту «не склав»).

Суд відхиляє аргумент представника позивача про те, що працівником поліції не було проведено підготовку до розгляду справи.

Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України.

Відповідно до п.п. 4 та 5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція №1395) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП. Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Суд встановив дотримання поліцейським процедури підготовки та розгляду справи по факту вчиненого правопорушення, оскільки ним було з`ясовано всі необхідні обставини та вирішено питання щодо розгляду справи. Розгляд справи відбувався в присутності позивача із роз`ясненням прав, що підтверджується відеофайлом «export-sy7na», зокрема, фрагмент 34 хв. 59 с. - 34 хв. 39 с., а також підписом позивача в оскаржуваній постанові про ознайомлення його з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.

Суд зауважує про те, що поліцейський згідно із законодавством лише ознайомлює особу з її правами, однак, виключно така особа вирішує, чи скористається вона своїми правами і в який спосіб.

За наслідками дослідження відеозапису «export-sy7na» судом не встановлено обставин, які би свідчили, що позивач заявляв клопотання, які були проігноровані поліцейським.

Твердження представника позивача про упередженість працівника поліції ґрунтуються виключно на припущеннях, а тому оцінюються судом критично.

Суд не погоджується із аргументами представника позивача про те, що поліцейський, який складав постанову, не надав достатньо доказів на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, а також про те, що поліцейський не долучив доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, оскільки матеріали справи в їх сукупності свідчать про інше.

У свою чергу, наведені доводи представника позивача ґрунтуються виключно на його суб`єктивному переконанні про обсяг доказів, наявність якого є необхідним для доведення вчинення позивачем інкримінованого йому порушення.

Процедурних порушень, які би вплинули на зміст та законність оскаржуваної постанови судом не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, цитованою нормою КАС України визначено вичерпний перелік судових рішень, які суд першої інстанції може приймати у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Оскільки відповідачем-1 належними та допустимими доказами доведено законність спірної постанови, суд вважає, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

постанову серії ЕНА №5160468 від про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП залишити без змін, а позовну заяву адвоката Литвинова Вячеслава Вячеславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Й. Данко