Ухвала суду № 129845543, 22.04.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/2484/25

Провадження №4-с/751/16/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

у складі: головуючого-судді Деркача О. Г.

при секретарі Курач В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою заступника Генерального директора Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» Євгена Ходико на постанову державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Заступника Генерального директора Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» Євген Ходико звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова зі скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України, в якій просить: постанову старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 05.03.2025 року про закінчення виконавчого провадження №73316911 скасувати як таку, що не відповідає нормам чинного законодавства та винесена передчасно.

Вимоги скарги мотивовано тим, що 05.03.2025 року старшим державним виконавцем Новозаводського ВДВС у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №73316911, з підстав п.3 ч.1 ст.39 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме в зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 (актовий запис про смерть №1751 від 22.06.2023 року). Зазначену постанову скаржник отримав поштою 07.03.2025 року. Вказує, що при винесенні постанови №73316911 про закінчення виконавчого провадження державний виконавець не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, не перевірив, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво боржника, та виніс оскаржувану постанову без належних правових підстав, чим порушив право стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне та у повному обсязі виконання виконавчого листа № 751/4518-15-ц.

Ухвалою судді від 02.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

11.04.2025 року від представника скаржника до суду надійшла заява, в якій просить замінити сторону скаржника у справі №751/2484/25 з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на Приватне акціонерне товариство «Гарантія» (скорочена назва ПрАТ «Гарантія») в зв`язку зі зміною найменування установи (підстава Загальні збори акціонерів ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» (протокол №1 від 10.02.2025 року), розгляд справи просить проводити без участі представника скаржника.

Враховуючи зміну назви установи скаржника, суд вирішив замінити сторону скаржника у справі №751/2484/25 з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на Приватне акціонерне товариство «Гарантія».

Представник Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не находило.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.07.2015 року рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова у справа №751/4518/15-ц позов ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СТ «Гарантія» в порядку регресу страхове відшкодування у розмірі 35 495,50 грн. та судовий збір у розмірі 354,96 грн. (а.с.8)

Згідно ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.10.2023 року, за заявою стягувача, судом видано дублікат виконавчого листа №751/4518/15-ц від 03.11.2023 року на підставі якого було відкрито ВП№73316911. (а.с.9)

05.03.2025 року старшим державним виконавцем Новозаводського ВДВС у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Рожко Н.В. на підставі п.3 ч.1 ст.39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, встановлено, що боржник помер згідно актового запису №1751 від 22.06.2023 року. (а.с.10)

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Спеціальним законом, що визначає порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон 1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, виконання судового рішення є заключним етапом цивільного процесу щодо захисту порушеного права чи законного інтересу особи, що звернулась до суду за захистом.

Частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ч.3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані ч.1 ст. 55 ЦПК Україниу, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Частино 5 статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України. Частинами першою та другою статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За змістом пункту 5 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.

Отже, вказаними нормами права, виходячи з їх системного тлумачення, передбачено заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником.

У свою чергу відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У спірних правовідносинах до складу спадщини входить, зокрема, обов`язок з відшкодування збитків, що належав спадкодавцю ОСОБА_1 , за життя. Цей обов`язок не припинився внаслідок смерті боржника та продовжує існувати.

У разі смерті фізичної особи сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.

Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Вказані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (п. 3 ч.1 ст. 49 Закону № 1404-VIII).

Спірні правовідносини у справі № 751/418/15-ц допускають правонаступництво, а тому державний виконавець повинен був вирішити питання про залучення правонаступників.

Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (п. 3 ч. 1 ст. 39 Закон № 1404-VIII) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною в Постанові Великої Палати ВС у справі № 523/2357/20 від 11.10.2023 року.

В силу ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що старшим державним виконавцем Рожко Н.В., не було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП 73316911, а тому скарга заступника Генерального директора ТОВ «Гарантія» Євгена Ходико підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Враховуючи вищевикладене, те, що спірні правовідносини допускають На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 258, 263-265, 354, 447-451 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу заступника Генерального директора Приватного акціонерного товариства «Гарантія» Євгена Ходико на постанову державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження - задовольнити.

Постанову старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 05.03.2025 року про закінчення виконавчого провадження №73316911 скасувати як таку, що не відповідає нормам чинного законодавства та винесена передчасно.

Ухвалу може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини ухвали, протягом того ж строку з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст ухвали складено 25.04.2025 року .

Суддя О. Г. Деркач