Рішення № 129845031, 01.09.2025, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/290/25

Провадження №2/951/171/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

01 вересня 2025 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючий суддя Чапаєв Р.В.

за участю

секретаря судового засідання Галаса В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Козова цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі за текстом АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно з позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.09.2014 у розмірі 68 143,95 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 звернувсядо АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №б/н від 26.09.2014 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.

У заяві сторони погодили істотні умови Договору, та відповідач отримав платіжний інструмент кредитну картку з номером НОМЕР_1 , строк дії до травня 2018 року, тип Універсальна. Таким чином відповідач отримав доступ до рахунку та використання кредитного ліміту, дата відкриття 26.09.2014.

В подальшому, для можливості користування рахунком Позичальник за загаданим договором ОСОБА_2 додатково отримав кредитну картку номер НОМЕР_2 , дата відкриття 29.07.2015, строк дії 07/19 тип Карта Универсальная.

Позивач вказав, що виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами, однак відповідач належним чином покладені на нього зобов`язання не виконав, порушив умови Договору і мав прострочену заборгованість.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з невиконанням ним умов кредитного договору розмір заборгованості, що утворився, на момент смерті позичальника становив 68 143,95 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 50 127,43 грн; заборгованість за нарахованими та простроченими відсотками 18 016,52 грн.

Спадкоємцем померлого боржника є його матір ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину. Позивач стверджує, що спадкоємець боржника успадкували його майно та боргові зобов`язання, а позивач у шестимісячний строк направив заяву про повернення боргу спадкоємцем до Козівської державної нотаріальної контори та 09.01.2024 отримав відповідь про повідомлення спадкоємця про наявність заборгованості належним чином.

Ухвалою від 13.05.2025 Козівський районний суд Тернопільської області відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання (а.с.123). Ухвалою від 05.08.2025 Козівський районний суд Тернопільської області закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті (а.с.151).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, 01.07.2025 подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Також у вказаній заяві представник позивача вказав, що не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.147).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з?явилася з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, відзиву на позовну заяву суду не надала.

На адресу відповідача, яка згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру є її адресою реєстрації, направлялась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, котрі повернулися до суду без їх отримання відповідачем та з відміткою пошти (адресат відсутній за вказаною адресою). Крім того, їй неодноразово направлялись повістки, у яких повідомлялися дати судових засідань.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18).

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі, і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства, зокрема тих, за якими суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про заочний розгляд справи за відсутності сторін без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Отже, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №б/н від 26.09.2014 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.

На підставі вищевказаної анкети-заяви, для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Позичальнику підключенно кредитний ліміт до платіжного інструменту картки номер - НОМЕР_1 , Дата відкриття 26.09.2014 строк дії - 05/18 тип- «Карта Универсальная».

Позичальник здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.

В подальшому, для можливості користування рахунком Позичальник додатково отримав кредитну картку номер - НОМЕР_2 , дата відкриття 29.07.2015, строк дії 07/19 тип «Карта Универсальная».

Отже, підписанням анкетизаяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Позичальник ОСОБА_2 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 26.10.2014, а також засвідчив, що повідомлений кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови договору, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами кредитного договору у сторін цього договору відповідно до приписів ст. 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, з виписки за договором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № б/н за період 26.09.2014 26.02.2025 вбачається, що відповідно до підписаного кредитного договору б/н відповідачу надані кредитні картки: кредитну картку з номером НОМЕР_1 та кредитну картку номер НОМЕР_2 .

Також з Виписки за договором № б/н за період 26.09.2014 26.02.2025 вбачається, що Позичальник ОСОБА_2 за життя у період з 26.09.2014 по 01.03.2020 користувався наданими йому кредитними картками № 168755404692150, № 5168755515822050 та регулярно використовував кредитні карти для зняття готівки, оплати товарів і послуг, а також користувався кредитними коштами у межах суми кредитного ліміту (а.с.18-21).

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, оскільки надав Позичальнику ОСОБА_2 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

При цьому відповідно доч.1ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Також судом встановлено, що Позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 24.09.2020 Козівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (а.с.54).

Внаслідок порушення Позичальником ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань станом на день його смерті виникла прострочена заборгованість. Надалі позичальником було скасовано штрафні санкції за минулі періоди, і заборгованість Позичальника ОСОБА_2 становила 68 143,95 грн, з яких заборгованість за тілом кредита - 50 127,43 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625 - 18016,52 грн.

Надалі позивач довідався про смерть Позичальника ОСОБА_2 , а також про те, що спадкоємець ОСОБА_1 02.11.2023 подала до Козівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с.53). Відтак, 04.12.2023 надіслав до Козівської державної нотаріальної контори лист-претензію від кредитора до спадкоємців з проханням про доведення до спадкоємців відома про зміст-претензії (а.с.79). У межах заведеної 02.11.2023 спадкової справи № 148/2023 14.12.2023 ОСОБА_1 як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_2 . Козівською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого за нею зареєстровано право власності на спадкове майно земельну ділянку площею 0,1194 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6123055100:02:007:1077, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882132961230 (а.с.75 зв). Відомостей про інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , зокрема заяв про прийняття чи відмову від спадщини, свідоцтв про право на спадщину у спадковій справі немає.

26.12.2023 Козівська державна нотаріальна контора повідомила листом спадкоємця після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 про вимогу (претензію) кредитора щодо наявності заборгованості померлого (а.с.87).

Також з матеріалів справи вбачається, що оцінка вартості успадкованого після смерті Позичальника ОСОБА_2 майна не проводилася, зокрема відомості про нормативно-грошову оцінку згаданої земельної ділянки відсутні.

За змістом ст.526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно дост.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За нормами ч.2ст. 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із ч.1ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно дост.1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1,2 ст.1261ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ч. 5 ст.1268ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як видно з матеріалів справи відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю померлого і єдиним спадкоємцем за законом після померлого, яка належним чином прийняла спадщину.

Відповідно до ч. 1, 2, 3ст.1281ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Положеннями статті 1282ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Згідно зістаттею 1296 ЦК Українивідсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22) вказано, що «задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбаченихстаттею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17 (пункт 98)). Невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першоїстатті 1282 ЦК Українимає визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 (пункт 109))».

Окрім того, у своїй постанові №587/381/15-ц від 04.02.2021, з урахуванням положень ст.1281,1282 ЦК України, Верховний Суд зазначив, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Отже, спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови договору позики, прийнявши спадщину, в силу ст. ст.1281, 1282 ЦК України, зобов`язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.

Разом з тим, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора. Такий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 19.02.2020 у справі №607/98/17 та постанові від 24.11.2021 у справі № 615/473/20.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 у справі № 552/4892/19 викладено висновок, що «спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у погашенні заборгованості у разі смерті позичальника за рахунок спадкового майна, яке приймають у спадщину спадкоємці боржника. Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали».

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.07.2021 у справі № 202/7691/17 містить правову позицію, відповідно до якої «правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннямистатті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьоюстатті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертоїстатті 1281 ЦК Україникредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначенихстаттею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першоїстатті 1282 ЦК України. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 у справі № 640/6274/16-ц, від 29.01.2020 у справі № 496/4363/15-ц, від 15.07.2020 у справі №645/1566/16-ц, від 04.03.2020 у справі № 2609/30529/12».

У постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 640/6274/16-ц та від 22.01.2020 у справі № 306/2000/16-ц вказано, що «при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьоюстатті 1282 ЦКУкраїни, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертоїстатті 1281ЦК Україникредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначенихстаттею 1282 ЦКУкраїни, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першоїстатті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений устатті 60 ЦПК України 2004 рокуна час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача».

Тобто, спадкоємець, який прийняв спадщину та набув у власність спадкове майно, зобов`язаний погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого ним у спадщину майна.

Саме суд при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника встановлює необхідні для цього обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у встановлені строки; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; дійсний розмір вимог кредитора; частки спадкоємців у спадщині; обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця.

До обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеногостаттею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника.

Якщо спадкоємець (спадкоємці) заперечує проти вимог кредитора спадкодавця щодо меж його відповідальності за зобов`язаннями спадкодавця, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен такий спадкоємець, оскільки, з огляду на характер спірних правовідносин, кредитор не завжди може визначити яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна. Тому не допускається відмова в позові з тих підстав, що позивачем не надано відповідних доказів. В такій ситуації, задовольняючи позов кредитора до спадкоємця, суд в резолютивній частині рішення зазначає дійсний розмір заборгованості, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та встановлює, що її належить стягнути у межах вартості майна, одержаного ним у спадщину. Цим суд встановлює порядок виконання рішення про стягнення заборгованості спадкодавця.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шостастатті 81 ЦПКУкраїни).

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд уважає, що позивач з вимогою до єдиного спадкоємця померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 Позичальника ОСОБА_2 ОСОБА_1 звернувся 04.12.2023, шляхом подачі заяви до Козівської державної нотаріальної контори, а 07.05.2025 до суду, тобто дотримався приписів частини третьоїстатті 1281 ЦК Українищодо строків пред`явлення відповідної вимоги. Оцінку діям позивача суд надав у світлі вимог правової позиції, викладеної у постанові ВП ВС від 17.04.2018 у справі №522/407/15-ц. Також встановлено, що заборгованість за договором позики спадкоємцем позичальника погашена не була, після смерті ОСОБА_2 наявне спадкове майно. При цьому кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульські установи). Вибір конкретного способу пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд. На це звертає увагу ВП ВС у постанові від 09.10.2024 у справі № 638/1046/14-ц. Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , тому, відповідно до 1218 ЦК України, прийняла всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Водночас, як випливає із наведених правових позиції ВС, суд при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника визначає межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця.

Резюмуючи викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українипотрібно стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.1-18,141,209-245,259,264,265,268,354,355, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Cтягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.09.2014 у розмірі 68 143,95 грн (шістдесят вісім тисяч сто сорок три гривні дев`яносто п`ять копійок) в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. (двi тисячi чотириста двадцять двi гривнi 40 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01.09.2025.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», адреса місця знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м.Київ, ЄДРПОУ 14360570;

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4

Головуючий суддя Р.В. Чапаєв