Рішення № 129845004, 01.09.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2986/25

н\п 2/490/2558/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ.

Як на підставу позовних вимог вказано, що позивач здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним особам, які використовують його для власних потреб. Відповідачем, в період з листопада 2023 року по лютий 2025 року (включно) було спожито природний газ за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 28920,04 грн, вартість якого залишилася неоплаченою відповідачем. Оскільки саме на власника, відповідно до положень діючого законодавства, покладається тягар утримання майна, а відповідач ОСОБА_2 оплату наданих послуг з постачання природного газу в період з листопада 2023 року по лютий 2025 року (включно) в повному обсязі не здійснював, утворилась заборгованість у вищевказаному розмірі, яку ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

21.04.2025 року матеріали справи передано для розгляду судді Саламатіну О.В.

Ухвалою судді від 22.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 05.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача - ОСОБА_1 про розгляд справи даної справи за правилами загального позовного провадження.

05.05.2025 до Центрального районного суду міста Миколаєва надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що не визнає виставлену йому позивачем забоггованість, яка виникла з вини попередніх власників нерухомого майна, які не сплачували за спожиті послуги та не передавали покази лічильника. Відповідач придбав вказане нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з прилюдних торгів в травні 2023 року та на той момент показання лічильника складали 06717,84. З урахуванням наведеного просить у позові відмовити.

05.05.2025 до Центрального районного суду міста Миколаєва надійшла зустрічна позовна заява відповідача ОСОБА_1 до ТОВ ГК "Нафтогаз України", Миколаївської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" та АТ "Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз" про зобов`язання вчинити дії.

В зустрічнй позовній заяві ОСОБА_1 просить суд «Зобов`язати Миколаївську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України» по о/р № НОМЕР_1 внести зміни до дати передачі через інформаційну платформу Оператора газотранспортної системи ТОВ «Оператор ГТС України» - IPlatforma показів 06717,846 м3, а саме до 11.05.2023 (до дати набуття мною права власності).

Враховуючи, що річна замовлена потужність на 2025 газовий рік розраховується за період з 01.10.2023 р. по 30.09.2024 р. та відсутність фактичного споживання природного газу з 01.10.2023 по 01.04.2024 зобов`язати Миколаївську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснити перерахунок вартості послуг розподілу на 2025 рік відповідно до положень пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС (для нового споживача та/або його об`єкта, що має фактичний період споживання природного газу менший ніж дев`ять місяців), а саме річної замовленої потужності на 2025 рік - 126 куб. м.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 (ЕІС-код 56ХМ24D40821399D) по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість у сумі 28490,36 грн.»

В обгунтування вимог зусрічного позову ОСОБА_1 зазначає, що 11.05.2023 ним було придбано на прилюдних електронних торгах двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що раніше належала ОСОБА_3 , яка була реалізована примусово в межах виконавчого провадження №68004794. За даною адресою на момент придбання квартири мешкали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка була власником квартири до 2021 року та на яку було оформлено особові рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз України» № НОМЕР_2 та ТОВ «Газорозподільні мережі України» № НОМЕР_1 , але фактично з 2021 року власником цієї квартири була ОСОБА_3 , яка набула права власності на підставі Закону України «Про іпотеку». Після придбання квартири ОСОБА_1 24.05.2023 року звернувся до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та зняв з реєстрації ОСОБА_5 . Через деякий час колишні мешканці квартири забрали свої речі та повернули ключі. Після виселення ОСОБА_1 були зняті покази лічильника газу №4921240 - 06717,846 м3 та у вересні 2023 року були передані ТОВ «ГК «Нафтогаз України», але не були взяті в розрахунок з невідомих причин.

У зв`язку з постійним обстрілами м. Миколаєва ОСОБА_6 змушений був виїхати до с. Минай Ужгородського району. Після повернення до м. Миколаєва, 01.03.2024 звернувся до ТОВ «Газорозподільні мережі України» та 14.03.2024 та повторно 19.03.2024 до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з заявами щодо відкриття нового особового рахунку або виключенням з обліку по особовим рахункам заборгованості попереднього власника на покази 06717,846 м3. До заяви була додана заява приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», в якій в графі наявність лічильника мною було зазначено, що покази на 11.05.2023 становлять 06717,846 м3. Проте, 20.03.2024 ОСОБА_1 надійшов лист від ТОВ «ГК «Нафтогаз України», що по особовому рахунку НОМЕР_2 успішно змінено власника на ОСОБА_1 та зобов`язання щодо погашення заборгованості за постачання природного газу попереднім власником перекладено на нього.

У відповідь на неодноразові заяви щодо виключення з обліку по особовому рахунку НОМЕР_2 заборгованості попереднього власника, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» листом від 12.04.2024 №119/2.1.5-20067-2024 повідомив, що попередній власник о/р НОМЕР_2 не дотримувався вимог п.4 розділу 4 Кодексу ГРС та своєчасно, щомісячно не передавав покази лічильника газу. Крім того, повідомив, що питання розмежування заборгованості ОСОБА_1 потрібно вирішувати самостійно з попереднім власником.

Також в заустрічному позові ОСОБА_1 посилається на інформацію яка надана йому НКРЕКП в листах від 28.08.2024 та від 06.03.2025 з яких вбачається, що порушення норм чинного законодавства та правил відбулися як з боку попередніх власників так і з боку ТОВ «Газорозподільні мережі України» та Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»(операторів ГРМ), а саме: -

- попередні власники квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не дотримувався вимог п.4 розділу 4 Кодексу ГРС та своєчасно, щомісячно не передавав покази лічильника газу,

- операторами ГРМ, відповідно до п.5.5 глави V типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, не здійснювалося контрольне зняття показань лічильника газу (не рідше одного разу на шість місяців). Також, крім обов`язку оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показань лічильника природного газу Споживача, але цим правом не скористався;

- операторами ГРМ порушені вимоги пункту 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС в частині визначення фактичного об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період.

Вищезазначені дії операторів ГРМ та попередніх власників на думку ОСОБА_1 привели до перекладання на нього зобов`язання щодо погашення заборгованості за постачання природного газу, який був спожитий попередніми власниками в обсязі 3568,59 м3. Також у зв`язку із нарахуванням у березні 2024 року відповідних обсягів (3568,59 м3) споживання природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» виконано недостовірний розрахунок вартості послуг розподілу на 2025 рік, а саме 725,87 грн. на місяць при тому, що середній обсяг споживання природного газу в місяць складає 10 м3 на 79,57 грн. Так, при середньомісячному споживанні природного газу в обсязі 10 м3, плата за послуги з розподілу природного газу повинна становити 23,88 грн на місяць. Відповідно до положень пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, для нового споживача та/або його об`єкта, що має фактичний період споживання природного газу менший ніж дев`ять місяців (крім об`єктів споживачів, що не є побутовими), або за умови відсутності споживання природного газу споживачем та/або його об`єктом протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається Оператором ГРМ за замовчуванням на рівні, зокрема 126 куб. м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі.

З метою вирішення питання щодо перерахунку вартості послуги з розподілу природного газу на 2025 рік, ОСОБА_1 11.03.2025 направлена ТОВ «Газорозподільні мережі України» відповідна заява, яка зареєстрована за №МФ/100/1-ЗВГ-86-25. Згідно відповіді ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 09.04.2025 №МФ/104/4-ВИХ-5995-25 річна замовлена потужність на розрахунковий 2025 рік розраховується за період з 01.10.2023 р. по 30.09.2024 р., яка складає 3647,59 куб. м. та щомісячний платіж за послуги з розподілу природного газу в 2025 р. складає 725,87 грн. Для перерахунку розміру річної замовленої потужності по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому за адресою: АДРЕСА_1 , немає підстав. Але, згідно інформації ТОВ «ГК «Нафтогаз України» середнє річне споживання одного абонента по Україні у 2024 році на підігрів води та приготування їжі складає 234 куб. м. або 19,5 куб. м. на місяць. Враховуючи вищенаведене, порушення як попередніми власниками, так і операторами ГРМ норм чинного законодавства та правил постачання природного газу привели до підвищеної у 30 разів вартості послуг з розподілу природного газу на 2025 рік.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що в ситуації, яка склалася, він, як споживач послуг, є слабшою стороною, а тому тягар доведення надання послуг зі споживання природного газу в березні 2024 року в обсязі 3568,59 куб. м і виникнення у нього заборгованості перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за надані послуги в сумі 28490,36 грн, повинні лежати на відповідачах, а вирішення спору щодо заборгованості має вирішуватися між ТОВ «ГК «Нафтогаз України», ТОВ «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ», ТОВ «Газорозподільні мережі України», АТ «Миколаївгаз» та попередніми власниками ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .

06.05.2025 року ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти вимог позивача, які аналогічні аргументам наведеним в відзиві від 05.05.2025 та зустрічній позовній заяві від 05.05.2025 року.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 12.05.2025 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз" про зобов`язання вчинити дії, здійснено перехід з розгляду даної цивільної справи в порядку спрощеного провадження в загальне позовне провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

12.05.2025 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до суду надано відповідь на відзив в якій зазначено про наявність боргу з боку ОСОБА_1 , на голошено на обов`язку визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу саме Оператором ГРМ, а не Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

У випадку незгоди споживача з нарахованими Оператором ГРМ об`ємами (обсягами) природного газу, споживач має право звернутися до Оператора ГРМ з відповідною заявою або з позовною заявою до суду.

Наголошує, що споживання природного газу за адресою АДРЕСА_1 почалося лише з листопада 2023 року, коли власником вказаного об`єкта нерухомості вже був відповідач який і має сплачувати спожиті об`єми газу.

З урахуванням наведеного просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 17.06.2025 року провадження в справі в частині вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про зобов`язання вчинити дії, закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Також вказаною ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 17.06.2025 року виділено в самостійне провадження вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз" про зобов`язання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз" по о/р № НОМЕР_1 внести зміни до дати передачі через інформаційну платформу Оператора газотранспортної системи ТОВ «Оператор ГТС України» - IPlatforma показів 06717,846 м3, а саме до 11.05.2023 (до дати набуття мною права власності).

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 17.06.2025 року закрито підготовче провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожитий природний газ та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про зобов`язання вчинити дії та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В судовому засіданні відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 підтримав свої заперечення проти позову та вимоги за зустрічним позовом з наведених у відзиві та зустрічному позові підстав, просив у задоволенні позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення учасника справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається здосліджених судом доказів, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) ОСОБА_1 10.05.2023 року було придбано на прилюдних електронних торгах двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належала ОСОБА_3 та яка була реалізована примусово в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 приватним виконавцем Довгань Вікторією Володимирівною, що підтверджується Актом про проведений електронний аукціон від 10.05.2023 року, протоколом №586979 проведення електронного аукціону (торгів).

Згідно листа департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 14.02.2025 №19.01-17/О-282/25 за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_5 з 30.09.2004 по 24.05.2023.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що була власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 в період з 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , в даній квартирі жодного дня не проживала, фактично в квартирі мешкали інші особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Питанням виселення вказаних осіб не займалася та не цікавилася тим, яким чином вони сплачують за надані послуги жкг.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як суб`єкт ринку газу з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його для власних потреб на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 та ст.ст. 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

20.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"з заявою-приєднанням, в якій в графі наявність лічильника зазначено, що покази на 11.05.2023 становлять 06717,846 м3.

Згідно постанови НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зазначена норма закону зобов`язує споживачів оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.03.2018 у справі 401/710/15-ц.

Таким чином, правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов`язальними, позивач повинен надавати відповідачу послуги з постачання природного газу, а відповідач повинен за них сплачувати в силу приписів статті 11 ЦК України.

Позивач наполягає що в період з листопада 2023 року по лютий 2025 року (включно) відповідачем було спожито природний газ за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 28920,04 грн, вартість якого залишилася неоплаченою відповідачем.

Як вбачається з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" від 22.03.2024 року №119/2.1.5-15144-2024по особовому рахунку НОМЕР_2 успішно змінено власника на ОСОБА_1 . Також у вказаному листі зазначено, що за період з 11.05.2023 року (з моменту придбання нерухомого майна) по 29.02.2024 року було спожито 19,00 куб.м природного газу на загальну суму 151,19 грн.

Як вбачається з довідки №87 від 29.03.2024 року, яка є додатком до листа Миколаївської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" ОСОБА_1 о/р № НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 дійсно є споживачем природного газу, користується газовими приладами Плита газова ПГ-4 - 1шт., колонка газова - 1 шт., має лічильник газу Самгаз G-2,5 №4921240, остання повірка 21.08.2013 р. покази 6724 куб.м, заборгованість станом на 29.03.2024 року за розподіл природного газу 150,44 грн.

Як вбачається з витягу з особового рахунку по об`ємам споживання ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 в листопаді 2023 року було спожито 4,0 м. куб покази лічильника (3136,41 -3140,41); в грудні 2023 року було спожито 1,0 м. куб покази лічильника (3140 -3141); в січні 2024 року було спожито 14,0 м. куб покази лічильника (3141,41 -3155,41); в березні 2024 року було спожито 3568,59 м. куб покази лічильника (3155,41 -6724).

Як вбачається з копії Акту прийомки в експлуатацію робіт по встановленню побутових лічильників газу (ПЛГ) від 21.08.2013 за адресою АДРЕСА_1 встановлено побутовий лічильник газу G-2,5 №4921240 покази 00000, пломба С10275185.

Як вбачається з досліджених судом фотознімківлічильника газу Самгаз G-2,5 №4921240, пломба 6015007 покази лічильника складають: 04.06.2023 року покази лічильника - 06717,846; 04.09.2023 року покази лічильника - 06717,846; 01.12.2023 року покази лічильника - 06717,878; 06.02.2024 року покази лічильника - 06717,880; 02.07.2024 року покази лічильника - 06765,388; 03.08.2024 року покази лічильника - 06773,100; 30.09.2024року покази лічильника - 06784,290.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає доведеним, що з моменту придбання ОСОБА_1 у власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 , тобто з 10.05.2023 року та по лютий 2025 року, ним було спожито 114 куб. м. природного газу (6831 - 6717 = 114) на суму 907,09 грн.

Натомість попередніми власниками вказаної квартири за період до 11.05.2023 року, було спожито 3577 куб. м. природного газу (6717 - 3140 = 3577) на суму 28461,80 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законуспоживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Проте новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна.

Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20 (провадження № 61-13033 св 20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Акт про проведений електронний аукціон від 10.05.2023 року, згідно з яким позивач став власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

Тобто в даній справі позивач не вчиняв правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуг з постачання природного газу попередніх власників вказаної квартири, а саме 3577 куб. м. природного газу (6717 - 3140 = 3577) на суму 28461,80 грн. На нього не може бути покладено обов`язок зі сплати вказаної заборгованості, нарахованої позивачем, оскільки вказані об`єми природного газу були спожиті попередніми власниками до набуття позивачем у власність квартири.

В розрахунку заборгованості, який долучений позивачем до позовної заяви, міститься інформація, що ОСОБА_1 спожито природного газу за період з 11.2023 року по 02.2025 року 3694,59 куб.м. на суму 29397,45 грн, в цей час ОСОБА_1 було сплачено 477,41 грн, сальдо складає 28920,04 грн.

При цьому, як вбачається з квитанції №244767022 від 02.05.2025 року ОСОБА_1 було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 660,42 грн, призначення платежу: о/р НОМЕР_2 , за газопостачання, АДРЕСА_1 .

Таким чином, при спожитому ОСОБА_1 за період з 10.05.2023 року по лютий 2025 року об`ємі природного газу 114 куб.м. на суму 907,09 грн, ним було сплачено 1137,83 грн (477,41 грн + 660,42 грн), що свідчить про відсутність заборгованості за означений період.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином суд приходить до висновку про недоведеність вимог позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за поставлений природний газ за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за період з листопада 2023 року по лютий 2025 року (включно) на загальну суму 28920,04 грн та як наслідок про відмову в позові.

Щодо вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про зобов`язання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 (ЕІС-код 56XM24D40821399D) по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників у сумі 28490,36 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18); від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364 цс 19); від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84 гс 20).

З урахуванням фактичних обставин цієї справи, вимога ОСОБА_1 про зобов`язаня ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 (ЕІС-код 56XM24D40821399D) по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників у сумі 28490,36 грн підлягає частковому задоволенню, а саме з урахуванням встановленого розміру заборгованості попередніх власників на суму 28461,80 грн (3577 куб. м. природного газу). Вказана вимога відповідає критерію ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» станом на 11.05.2023 року та на покази лічильника (Самгаз G-2,5 №4921240, пломба 6015007) 06717,846 куб. м.

Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20 (провадження № 61-18079 св 21).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53 цс 21), вирішуючи справу хоча і з іншим предметом позову, аніж у справі, яка переглядається Верховним Судом, проте щодо подібного способу судового захисту, зазначила, що за умови визнання недійсною умови кредитного договору про плату за управління кредитом, є підстави задовольнити вимогу про зобов`язання банку перерахувати кредитну заборгованість позивача. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), а її задоволення ефективно захистить позивача у спірних правовідносинах (пункт 54).

У пункті 58 вказаної постанови зазначено, що задоволення вимоги боржника про зобов`язання кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір), може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.

З урахуванням наведеного вище суд прийшов до висновку про відмову в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за поставлений природний газ за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за період з листопада 2023 року по лютий 2025 року (включно) на загальну суму 28920,04 грн та про часткове задоволення зутрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про зобов`язаня ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 (ЕІС-код 56XM24D40821399D) по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників у сумі 28490,36 грн, в частині встановленого судом розміру заборгованості попередніх власників на суму 28461,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Код ЄДРПОУ 44907200, адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за спожитий природний газ, залишити без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 (ЕІС-код 56XM24D40821399D) по квартирі АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників у сумі 28461,80 грн.

В іншій частині зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про зобов`язання вчинити дії, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін