Рішення № 129839280, 19.08.2025, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2530/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2025 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Балан М.В.

за участю:

секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Маріогло О.А.

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кілія цивільну справу за позовом

Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

Одеської обласної державної адміністрації

до

Ізмаїльської районної державної адміністрації,

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»,

Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України

про

визнання незаконним та скасування розпорядження райдержадміністрації,

визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В :

27.12.2023 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшов позов керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України про визнання незаконним розпорядження та скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтування поданого позову вказано, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 01.10.2019 № 245 надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

Рішенням державного реєстратора Кілійської районної державної адміністрації Чумаченко Л.Ю. від 11.10.2019 № 49123305 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934903051223, номер відомостей про речове право 33632212).

У подальшому, ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу, номер 1212, посвідченого 01.11.2019 приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Богачовою Н.М., здійснено відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_3 ..

Рішенням приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Богачової Н.М. від 01.11.2019 № 49481193 зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку (номер відомостей про речове право 33963204).

Прокурор вважає встановленим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Поряд з цим, незважаючи, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної власності та у встановленому законодавством порядку не вилучалась, райдержадміністрацією неправомірно здійснено передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , а останньою - відчуження на користь ОСОБА_3 .

У зв`язку з цим, наявні підстави для усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання судом незаконним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 01.10.2019 № 245, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Про належність спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду свідчить інформація філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» за № 224 від 11.07.2023 та за № 238 від 18.07.2023 відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Вилківське лісництво квартал 40.

Також, відповідно до інформацій ВО «Укрдержліспроект» № 355

від 29.04.2021 та № 2-1149 від 17.11.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 з межами її таксаційних виділів відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року та межами згідно із координатами поворотних точок знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Листом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17.05.2021 № 04-01-19/370 повідомлено, що документами, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на землі Вилківського лісництва є Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство», таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство».

Відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України №21540/0/2-21 від 05.07.2021 року рішення про погодження зміни цільового призначення, відведення, вилучення із користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалось.

Відповідно до листа Одеської обласної державної адміністрації № 1150/5/01-46/1366/2-22 від 16.02.2022 обласна державна адміністрація не надавала добровільну відмову, згоду на вилучення, припинення права користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), відведення будь-яким фізичним або юридичним особам або зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 11.05.2021 № 92 дозвіл на вилучення з постійного користування земельної ділянки ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не надавало і підстав для такого вилучення немає.

Вказане, на думку прокурора, беззаперечно свідчить, що передана Кілійською районною державною адміністрацією з державного лісового фонду земельна ділянка на момент прийняття оспорюваного розпорядження та на теперішній час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час прийняття спірного розпорядження мав здійснювати Кабінет Міністрів України.

Відведення за рахунок державного лісового фонду земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758, площею 0,1 га супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення земель лісогосподарського призначення на землі для індивідуального дачного будівництва всупереч вимогам земельного законодавства без необхідних погоджень відповідних державних органів.

З урахуванням інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України № 21540/0/2-21 від 05.07.2021 та Одеської обласної державної адміністрації № 1150/5/01-46/1366/2-22 від 16.02.2022 про те, що рішення про зміну цільового призначення ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалося, вказане переконливо свідчить про те, що внаслідок прийняття усупереч вимог земельного та лісового законодавства України Кілійською районною державною адміністрацією спірного розпорядження № 245 від 01.10.2019, фактично незаконно вилучено та змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758.

Згідно даних Державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти вбачається, що лісова ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , не є замкненою, а є частиною лісового масиву.

Таким чином, спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), відносилась до земель державного лісового фонду. Разом з тим, земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 відведено у приватну власність неуповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення у приватну власність не приймав.

Біосферні заповідники включаються в установленому порядку до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» та набувають міжнародного статусу.

Відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16.07.2021 № 133 підставою формування кварталу 40 Вилківського лісництва було виділення кварталу 1 площу якого складають плавні та болота, землі, зайняті пісками, для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386 га. При лісовпорядкуванні 2013-2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кварталу 40 було виділено площу 29 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа кварталу 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались.

Як зазначалось вище про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 до земель державного лісового фонду свідчить інформація ВО «Укрдержліспроект» № 355 від 29.04.2021, № 2-1149 від 17.11.2023, а також інформація ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19.05.2021 № 99, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»).

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 40 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство», така земельна ділянка одночасно перебуває в межах Дунайського біосферного заповідника.

Земельна ділянка, яка відведена у власність ОСОБА_1 , знаходиться у межах Дунайського біосферного заповідника та з урахуванням ст. 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 3, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, що відповідно до приписів п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України унеможливлює набуття на неї права приватної власності.

Ізмаїльською окружною прокуратурою порушується перед судом питання щодо визнання незаконним та скасування розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації № 245 від 01.10..2019 р. в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області.

Отже підставами для визнання незаконним та скасування акта райдержадміністрації є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка входить до складу земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України», а також є територією Дунайського біосферного заповідника, вказане унеможливлює набуття права приватної власності на таку земельну ділянку, а відтак договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає визнанню судом недійсним.

З огляду на викладене порушені права та законні інтереси держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_3 повернути земельну ділянку площею 0,1 га, з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 та має 7 поворотних точок, з наступними координатами: № 1 - координати: НОМЕР_2; № 2 - координати: НОМЕР_3; № 3 - координати: НОМЕР_4; № 4 - координати: НОМЕР_5; № 5 - координати: НОМЕР_6; № 6 - координати: НОМЕР_7; № 7 - координати: НОМЕР_8.

З метою реального поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах доцільним є обрання способу захисту порушеного права у вигляді скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 : рішення державного реєстратора Кілійської районної державної адміністрації Чумаченко Л.Ю. від 11.10.2019 р. № 49123305; рішення приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Богачової Н.М. від 01.11.2019 № 49481193.

З огляду на незаконність державної реєстрації спірної земельної ділянки з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, реєстрації речових прав за ОСОБА_3 та відсутність підстав для реєстрації таких прав за їх дійсним власником - Одеською обласною державною адміністрацією, на підставі ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, належним додатковим способом захисту інтересів держави є також заявлення вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 відведена за рахунок земель державного лісового фонду, судове рішення у даній справі вплине на права та обов`язки ДП «Ліси України» як спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, у постійному користуванні якого знаходяться такі землі, а також Дунайського біосферного заповідника НАН України, який відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» є природоохоронною, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, що утворена з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Таким чином, наявні підстави для залучення ДП «Ліси України» та Дунайського біосферного заповідника НАН України до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Спірна земельна ділянка розташована на території Смарагдової мережі НОМЕР_1 - Danube Biosphere Reserve (Дунайський біосферний заповідник).

Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону територіям та об`єктам лісового та природно-заповідного фонду, у тому числі і на території, які входять у межі Дунайського біосферного заповідника.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді обласною прокуратурою скеровано до Одеської обласної державної адміністрації лист від 21.04.2022 № 12-357вих-22.

Одеською обласною державною адміністрацією листом від 06.05.2022

№ 4148/5/01-29/3436/2-22 поінформовано, що облдержадміністрацією не здійснювалось заходів представницького характеру щодо оскарження рішень райдержадміністрації, рішень державних реєстраторів, та припинення права власності на зазначені у листі земельні ділянки.

Обставини бездіяльності Одеської обласної державної адміністрації свідчать також і відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, які підтверджують, що з моменту набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку Одеською обласною державною адміністрацією заходи щодо звернення з відповідним позовом до суду не вживались.

Факт незвернення до суду відповідного органу влади з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав захистити інтереси громадян, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом.

Таким чином, Одеська обласна державна адміністрація обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного уповноваженого органу влади.

Зважаючи на викладене, керівник Ізмаїльської окружної прокуратури просив суд у поданому позові:

1. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 245 від 01.10.2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області»

2. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора Кілійської районної державної адміністрації Чумаченко Лариси Юріївни від 11.10.2019 № 49123305 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1758 за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934903051223, номер відомостей про речове право 33632212).

3. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758, укладеного 01.11.2019 між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Богачовою Ніною Миколаївною, зареєстрованого за №1212.

4. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Богачової Ніни Миколаївни від 01.11.2019 № 49481193 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1758 за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934903051223, номер відомостей про речове право 33963204).

5. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1758 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

6. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Одеської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання ОСОБА_3 повернути державі в особі Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758, яка має 7 поворотних точок, з наступними координатами: № 1 - координати: НОМЕР_2; № 2 - координати: НОМЕР_3; № 3 - координати: НОМЕР_4; № 4 - координати: НОМЕР_5; № 5 - координати: НОМЕР_6; № 6 - координати: НОМЕР_7; № 7 - координати: НОМЕР_8.

7. Стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 16104 грн.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 12.01.2024 року, прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

29.01.2024 року представником Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області Тітковою С.В. було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 01.10.2019 №245 надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району за межами населеного пункту. 01.11.2019 було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Згідно рішення приватного нотаріуса Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Богачової Н.М. від 01.11.2019 №49481193 здійснено відчуження земельної ділянки 5122383000:01:001:1758 на користь ОСОБА_3 .. Згідно з розділом першим поземельної книги земельної ділянки ділянку площею за кадастровим номером 5122383000:01:001:1758, що була відкрита 17.09.2019 ОСОБА_6 (наявна в матеріалах справи) категорія зазначеної земельної ділянки «землі рекреаційного призначення». Жодною зі сторін чи третьою особою вказаного правочину, включно з ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не заперечувались та не оскаржувались дії стосовно відведення земельної ділянки у власність для індивідуального будівництва оскаржуваної земельної ділянки. Відповідно, Кілійська районна державна адміністрація діяла в рамках чинного законодавства на час виникнення правовідносин. Посилання на положення які врегульовують порядок використання земель лісництва є недоцільним. Спірна земельна ділянка, виходячи з матеріалів позовної заяви, розташована на землях державного лісового фонду Вилківського лісництва (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року), а таким чином, виключно на помилкову думку позивача, входить до земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство». В такому випадку, важливо акцентувати увагу на байдужість та бездіяльність лісогосподарського підприємства, оскільки внаслідок його бездіяльності виникла наявна спірна ситуація. Частиною 1 статті 52 ЗК України встановлено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Як вбачається з розпорядження Кілійської районної державної організації від 01.10.2019 № 245, та похідних документів стосовно державної реєстрації, земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 мала категорію «землі рекреаційного призначення», а не «землі природно-заповідного фонду». Враховуючи, відсутність будь-якого доказу, який би нівелював статус спірних земельних ділянок, як земель рекреаційного призначення, позиція позивача в цій частині є недоведеною. Відтак, застосування до виниклих правовідносин законодавства, яке врегульовує порядок використання земель природно-заповідного фонду с неналежним. Таким чином, звертаючи увагу суду на зазначене вище, оскільки позовна заява керівника Ізмаїльської окружної прокуратури є необґрунтованою, представник Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області просила відмовити в задоволенні позову Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України про визнання незаконним розпорядження та скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку, в повному обсязі.

09.02.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Строкової А.Г. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що позовні вимоги вважають необґрунтованими, а приватизацію спірної земельної ділянки законною, з огляду на наступне. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель Кілійського району містять погодження в тому числі органу по лісовому господарству та органу у сфері охорони навколишнього природного середовища, що свідчить також про згоду та обізнаність зазначених органів про належність спірної земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення, а не до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та земель лісогосподарського призначення. Про це ж свідчить проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах села Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, а саме:експлікація розподілу земель с. Приморське за категоріями земель, а також, свідчить про те, що земель лісогосподарського призначення на території села не має. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок, зокрема здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок і може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Такий Детальний план був розроблений, пройшов процедуру громадських слухань і зауважень від громадськості, в т.ч. від власників та користувачів земельних ділянок (якими себе, судячи с позову Прокуратури, вважають Одеська обласна державна адміністрація, ДСП «Ліси України» та Дунайський біосферний заповідник), розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею, не отримав. Після проведення процедури громадських слухань у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план був затверджений розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 27.12.2017 року № 609 «Про затвердження детального плану території земельної ділянки в адміністративних межа Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва».

В подальшому, 30.01.2018 року, ОСОБА_1 звернулась до Кілійської РДА з заявою (клопотанням), щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення Приморської сільської ради Кілійського району, Одеської області..

Під час розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 така довідка була надана Відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 97-15-0.310-206/168/18 від 27.03.2018 р. Відповідно до цієї довідки, земельна ділянка площею 0,1000 га рахується як: - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (гр.67) - 0,1000 га, з них інші (гр.71) - 0,1000 га. Відповідно до матеріалів Схем категорія вказаної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення. Також у районних відділах земельних ресурсів багато років зберігався Фонд документації із землеустрою, в даному випадку вся документація із землеустрою та картографічні матеріали колишнього Кілійського району, всі державні акти на право власності та постійного користування землею, договори оренди землі. Крім того, районними відділами земельних ресурсів до 2013 року здійснювалась реєстрація прав на земельні ділянки та вівся державний реєстр землі та земельний кадастр, а з 2013 року, ведеться державний земельний кадастр, отже володіли всією повнотою інформації щодо дійсної категорії земель спірної земельної ділянки та надали інформацію (довідку) яка підтверджує належність земельної ділянки до земель рекреаційного призначення. Про це ж свідчать і матеріали Схем. Те, що спірна земельна ділянка не відноситься також до земель природно-завповідного фонду та лісогосподарського призначення підтверджується також Схемою планування території Кілійського району Одеської області, розробленою в 2015 році. Об`єкти природно-заповідного фонду, в т.ч. Дунайський біосферний заповідник, а також землі державного лісового фонду зазначені на даній Схемі, але спірна земельна ділянка не входить до їх складу. Враховуючі те, що спірна земельна ділянка відносилась до категорії земель - земель рекреаційного призначення та, відповідно, місцерозташування земельної ділянки відповідало містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, відповідало вимогам законів, у Кілійської РДА були відсутні підстави відмовляти у наданні дозволу на формування земельної ділянки. Враховуючі вищезазначене, відповідно до ст. 122 ЗКУ повноваження щодо розпорядження земельними ділянками для індивідуального дачного будівництва (пункт «в» частини 3 ст. 122 ЗКУ) належали виключно до повноважень районної державної адміністрації, а тому Кілійська районна державна адміністрація, приймаючі розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянка, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі розпорядження Кілійської районною державною адміністрацією № 41 від 06.02.2018 року «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_8 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області» землевпорядною організацією був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджений з відповідними органами. Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов`язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об`єктів державної експертизи. Вказаний вище проект землеустрою пройшов процедуру державної експертизи землевпорядної документації, за результатами якої був наданий висновок від 11.06.2019 року № 1762-19, з деякими пропозиціями та зауваженнями, що не стосуються предмету спору у даній судовій справі. Після отримання відповідних погоджень, та висновків, земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, їй присвоєно кадастровий номер: 5122383000:01:001:1758. На підставі вищезазначеного, Кілійська РДА прийняла розпорядження від 01.10.2019 року №245, «Про затвердження громадянці ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області. Враховуючі вищезазначене, процедура відведення земельної ділянки та передачі у власність була виконана законною, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В подальшому, у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 на спірну земельну ділянку було зареєстровано право власності. Прокуратура у своєму позові стверджує, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду та знаходиться в постійному користуванні ДСП «Ліси України». До позову не наданий доказ, а саме державний акт на право постійного користування землею або витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно, що посвідчує право власності або користування ДСП «Ліси України». З якихось інших відкритих офіційних джерел або реєстрів також не вбачається наявності документів, що посвідчують ці права ДСП «Ліси України» у відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗКУ. Це також не заперечується і самою Прокуратурою. Так, позивач у своєму позові (сторінка 5 позову) зазначає, що про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758, до земель державного лісового фонду свідчать інформації філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»» за № 224 від 11.07.2023 та за № 238 від 18.07.2023 відповідно до яких ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758, розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Вилківське лісництво квартал 40. Спеціальним Законом - Лісовим кодексом України, встановлений особливий порядок підтвердження права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення. В позові Прокуратура та ДСП «Ліси України» посилаються лише на матеріали 2013-2014 років, якими нібито підтверджується право ДСП «Ліси України» на спірну земельну ділянку, а не на документи до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002 року). У позові Позивач (на сторінці 8) також зазначає, що листом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17.05.2021 № 04-01-19/370 повідомлено, що документами, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на землі Вилківського лісництва є Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство», таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Також це зазначено в листі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19 травня 2021 p № 99.

У відповідності до ст. ст. 125, 126 ЗКУ, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Спеціальна норма законодавства щодо тимчасового посвідчення права на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування діє лише для постійного користування, а не права власності. А тому не може бути права власності на землі лісництва без реєстрації права власності в державному реєстрі прав та без формування ділянки з присвоєнням кадастрового номеру. Додані до позову у якості доказів графічні матеріали «Карта земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство» зі схематичним зображенням самозайнятих ділянок з кадастровими номерами, «Фрагмент публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кв. АДРЕСА_1 ;40 Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів за станом на 01.01.2014 р.» не є планово- картографічними матеріалами лісовпорядкування у відповідності до ст. 48 та ч. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, та Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2023 р. № 112.

До позову не додані, а відповідно можна вважати, що відсутні докази того, що надані до позову матеріали були погоджені та затверджені, а відповідно можуть вважатись «матеріалами лісовпорядкування» та створювати якісь правові наслідки.

Відповідно до 3 Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2023 року № 112, лісовпорядкування здійснюється лісовпорядними організаціями.

На зазначених вище нібито матеріалах лісовпорядкування відсутня інформація або підтвердження того, що вказані графічні матеріали виконані лісовпорядними організаціями. Схеми виконані не в масштабі, в поганій якості, не містять інформацію про виконавців і т.д., а також не відповідають законодавству та нормативам щодо створення карт, схем та інших графічних матеріалів.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. №1259 «Деякі питання застосування геодезичної референцної системи координат» установлено, що виконання топографо- геодезичних та картографічних робіт починаючи 3 1 січня 2007 р. здійснюватиметься із застосуванням Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000.

Також зазначає, що до позову не додані матеріали лісовпорядкування на «оновленій картографічній основі», в тому числі координати земельної ділянки в УСК-2000, яка нібито знаходиться в постійному користуванні ДСП «Ліси України». Без наявності координат земельної ділянки неможливо визначити накладання меж спірної земельної ділянки на межі ДСП «Ліси України». Відповідно до інформації, зазначеної у довідці Відділу у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 27.03.2018 року №97-15-0.310-206/168-18, а також іншою землевпорядної та містобудівної документації, земельна ділянка площею 0,1000 га рахується як: - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (гр.67) - 0,1000 га, з них інші (гр.71) - 0,1000 га. Виходячи з цього, на спірній земельній ділянці були відсутні ліси, а також відсутні докази що землі надані в користування або власність в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, то спірна земельна ділянка не могла зовсім бути об`єктом лісовпорядкування. Також у позові (сторінка 12 позову) Прокурор хибно стверджує, що згідно даних Державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти вбачається, що лісова ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , не є замкненою, а є частиною лісового масиву. За наявною інформацію спірна земельна ділянка ніколи не була ділянкою/частиною лісового масиву, що підтверджується також даними органу по земельних ресурсах, відповідно документацією із землеустрою та містобудівною документацією. Крім того, за наявною інформацією, проект відведення земельної ділянки, обов`язковість якого передбачений як Земельним кодексом Української РСР 1970 р. (на даний момент вже втратив чинність), Земельним кодексом України 1990 р. (на даний момент вже втратив чинність) так і Земельним кодексом України 2001 року (чинний на даний час) та іншими законодавчими актами України не виготовлявся та межі в натурі (на місцевості) не визначались. Враховуючі вищезазначене, якщо б у Відділу у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та в Держгеокадастрі була інша інформація щодо статусу спірної земельної ділянки, то вони б про це зазначили в своїх вихідних даних, висновках, в т.ч. державної землевпорядної експертизи, та не надали б погодження на передачу земельної ділянки у власність. В ухвалі від 02.06.2011року, по справі № 2-а-13665/08/1570 Одеський апеляційний адміністративний суд встановив, що ДП «Ізмаїльське лісове господарство» державного акту на право постійного користування земельними ділянками та території рекреаційної зони с. Приморське, Кілійського району - не отримувало, детальним планом території рекреаційної зони с. Приморського не передбачено знаходження лісів та земель лісогосподарського призначення на його території, таким чином, землі рекреаційного призначення с. Приморське Кілійського району не повинні бути включені до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Ізмаїльське лісове господарство». На території рекреаційної зони с. Приморське багато десятиліть розташовані бази відпочинку, більшість з яких, на даний час оформили кадастрові номери та мають в користування земельні ділянки. Розташовані ці бази між залісненими землями Вилківського лісництва та спірною земельною ділянкою. Тобто, судячи з думки Прокуратури також знаходяться на землях лісового фонду. Але по ділянкам баз відпочинку Прокуратура позов не подавала, що опосередковано підтверджує неналежність цих земель до земель лісового фонду, а спірної земельної ділянки і тим більше. Також звертає увагу суду на лист ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16 липня 2021 р. № 133, яким ДП визнає помилки в розрахунку площі, а саме:- в п.1.: …Визначити площу 8.9 га на яку зменшилася площа Вилківського лісництва після лісовпорядкування 2013-2014 років не представляється можливим (помилки в роботі лісовпорядкування).- в п.2.: …При створені у 1998 рік Дунайського біосферного заповідника до його складу увійшла з вилученням із земель Держлісгоспу площа 7143.0 га та без вилучення 11564.0 га (помилка роботи лісовпорядкування на 9.0 га). - в п.4. невідповідність площ між 1993-1994 та 2003-2004 років на 12 га: …Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 та 2003-2004 років площа квартала 1 Вилківського лісництва складала 386.0 га. При лісовпорядкуванні 2013-2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кв. 40 було виділено пл..29.0 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа квартала 1 складає 374.1 га. Тобто низька якість виконання робіт по обліку лісів та виготовлення картографічних матеріалів лісовпорядкування призводить до допущення помилок. Але ці помилки ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не точні. Як показує практика, при проведенні необхідних високоточних геодезичних вимірювань при проведенні землеустрою, помилки будуть значно більшими. За наявною інформацією, на території Вилківської міської ради Ізмаїльского району Одеської області, до складу якої входить с. Приморське та територія колишньої Приморської сільської ради Кілійського району, проводилась інвентаризація земельних ділянок лісогосподарського призначення. За результатами документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сформовані земельні ділянки та внесені до Державного земельного кадастру - земельні ділянки земель лісогосподарського призначення (Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, 09.03 Для цілей підрозділів 09.01-09.02, 09.04-09.05 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду). За відповідною процедурою точність виконання вимірювань при виконанні землевпорядних та геодезичних робіт є високоточною (помилки вимірювань вираховуються декількома сантиметрами). Одна з цих земельних ділянок кадастровий номер 5122310300:01:001:0145, знаходиться найближче інших до спірної земельної ділянки але навіть не межує з нею та знаходиться на відстані 450 метрів, що свідчить про те, що навіть за умови грубих геодезичних помилок спірна земельна ділянка не належить до земель лісогосподарського призначення. Частина земель, про які йдеться в Указі Президента України, дійсно передана Дунайському біосферному заповіднику відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-ОД № 001676 (копія державного акту наявна в додатку до позову Прокуратури). Передачі земельних ділянок, видачі державного акту та реєстрації права користування за Дунайським біосферним заповідником передувало, наприклад, рішення Одеської обласної ради від 23.06.2001 року № 322-ХХІІІ. Про це рішення зазначено в Державному акті. Але Позивач не надав доказів саме «передачі» земельної ділянки в користування повноважним органом, наприклад на час 1998 року - Одеською обласною радою. Не наданий також державний акт на право постійного користування на землю, щодо якої виник даний судовий спір. Відсутня також державна реєстрація прав на земельну ділянку за Дунайським біосферним заповідником. До позову не додані докази розробки та затвердження у відповідності до чинного законодавства проекту організації території Дунайського біосферного заповідника, в т.ч. щонайменше наступні складові проекту: копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку заповідника; карти, виконані на топографічній основі у зручному для користування масштабі (1:10000 - 1:100000) меж заповідника, функціонального зонування території заповідника з позначеними на ній межами інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що розташовані на території заповідника, проектного плану; картографічні матеріали у форматі геоінформаційних систем, виконані на ортофотоплані кадастрової карти (плану) та в електронній схемі; геоінформаційні системи; супутникові на інші зображення, каталог координат меж заповідника в державній геодезичній системі координат УСК-2000. Без надання наведених вище доказів у позивача немає підстав стверджувати, що спірна земельна ділянка входить до складу Проекту організації території Дунайського біосферного заповідника, не кажучи навіть про належність у відповідності до ст. 79, 79-1, 125, 126 ЗКУ до земель постійного користування Дунайського біосферного заповідника. Зі змісту відповіді на адвокатський запит від 09.01.2024 року, Дунайського біосферного заповідника, вбачається, що у визначенні меж території заповідника, заповідник, орієнтуються на межі Вилківського лісництва і повідомляє, що вони були встановлені, згідно Проекту створення Дунайського біосферного заповідника та у відповідності до Планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування спільно з лісниками, заповідником встановлені межові знаки у вигляді бетонних стовпів з написом, що це є межі Дунайського біосферного заповідника. З огляду на те, що на п. 6) запиту: «Чи проводилась інвентаризація земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення на території Вилківської міської ради Ізмаїльского району Одеської області, до складу якої входить с. Приморське та територія колишньої Приморської сільської ради?» відповіді надано не було, вбачається, що межі Дунайського біосферного заповідника не встановлені, а вищезазначені стовпи з написом, встановлені незаконно. Державним органом, який має повноваження на здійснення захисту інтересів держави та на державний контроль за використанням та охороною земель є Держгеокадастр та його територіальні підрозділи, які не вбачали порушень передачі у власність спірної земельної ділянки. Не зважаючи на те, що Прокуратура сама стверджує, що повноваженнями по розпорядженню землями державної власності наділена Одеська обласна державна адміністрація саме з 27.05.2021, прокуратура в позові зазначає та надає як доказ лист від Одеської ОДА про те, що вона не надавала відмову та згоду на вилучення. Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель, які перебувають у користуванні СДП «Ліси України» та Дунайського біосферного заповідника і для цих цілей облдержадміністрацією не вилучалась. Отже, прокурор фактично захищає інтереси державного підприємства. Однак, у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі державного підприємства (ВП Верховного суду від 06.07.2021 року, у справі №911/2169/20). З цим позовом, прокурор мав би звертатись до суду від імені та в інтересах Держгеокадастру, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів та Державного агентства лісових ресурсів, і аж ніяк в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, яка розпорядження Кілійської районної державної адміністрації бачила, не скасувала ба більше, затвердила проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах села Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, за матеріалами якого на території села Приморське(в тому числі на території рекреаційної зони) земель лісогосподарського та природоохоронного призначення не має. На підставі вищевикладеного представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути з позивача витрати на правову допомогу.

29.02.2024 року представником позивача Ізмаїльської окружної прокуратури було подано відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Строкової А.Г. згідно якої зазначено, що не погоджуючись з позовною заявою, представником відповідача подано відзив, який надійшов 15.02.2024 та зареєстрований у вхідній кореспонденції окружної прокуратури за № 1155-24 та з якого вбачається, що останній заперечує проти задоволення позову, виходячи з наступного. У поданому відзиві відповідач приходить до хибних висновків про приналежність спірної земельної ділянки до земель запасу Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, мотивуючи свої доводи відсутністю встановлених меж земель, що перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» та нібито неточністю матеріалів лісовпорядкування. Натомість факт належності земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 до земель державного лісового фонду підтверджується належними, допустимими та юридично спроможними доказами, доданими до позовної заяви. Так, на даний час межі більшості земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», не встановлені та, відповідно, державну реєстрацію права постійного користування на такі землі за державним підприємством не проведено. Листом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.05.2021 № 04-01-19/384 повідомлено, що документами, які підтверджують право постійного користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України») на землі Вилківського лісництва є Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» у складі пояснювальної записки, таксаційного опису, відомостей поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство». У відповідності до листа філії «Ізмаїльське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» від 11.07.2023 № 224 та № 92 від 11.05.2021 земельна ділянка з незаконно присвоєним кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року перебуває у постійному користуванні державного підприємства, квартал 40. Характеристика деревостанів, підросту, підлісків, невкритих лісовою рослинністю і нелісових земель наведені кварталу 1 наведено у таксаційному описі, відомостях поквартальних підсумків Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Візуальне розташування спірної земельної ділянки в межах земель державного лісового фонду також підтверджується викопіюванням з оглядового плану запроектованих господарських заходів. Крім того, відповідно до листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання від 29.04.2021 № 355 та № 02-1149 від 17.11.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах кварталу 40 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України». При цьому, ВО «Укрдержліспроект» надані фрагменти накладки на ортофотоплан з нанесеними межами кварталу 40 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» та межами земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758. Окружною прокуратурою з урахуванням положень пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України доводи позовної заяви щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду обґрунтовано доказами, наданими філією «Ізмаїльське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», ВО «Укрдержліспроект» як спеціалізованими державними підприємствами, уповноваженими на ведення лісовпорядкування та інформуванням державних органів влади інформацією про сучасний стан лісів. Так, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 станом на даний час, так і у 2019 році знаходилась за межами населеного пункту та на землях державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», тобто в силу положень статті 84 Земельного кодексу України (у різних редакціях цієї статті) належала до земель державної власності. Не заслуговують уваги також і доводи відповідача щодо неточностей чи помилок у матеріалах лісовпорядкування, а також те, що позовна заява обґрунтована матеріалами лісовпорядкування 2013 року. Час передачі у власність земельної ділянки були чинними матеріали лісовпорядкування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» 2013 року, раніше - 2003 року, 1993 року і так далі. Територія земель державного лісового фонду, на якій розташована спірна земельна ділянка у 2017 році не змінювалась при проведенні лісовпорядкування 2003 та 2013 років. Зокрема, відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16.07.2021 № 133 згідно з матеріалами лісовпорядкування 1993-1994 років площа Вилківського лісництва складала 18718 га. При створенні у 1998 році Дунайського біосферного заповідника до його складу увійшла з вилученням із земель Держлісгоспу площа 7143 га та без вилучення - 11564 га (у тому числі квартал 1 площею 386 га). Підставою формування кварталу 40 Вилківського лісництва було виділення з кварталу 1, площу якого складають плавні та болота, землі, зайняті пісками, для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно із матеріалами лісовпорядкування 1993-1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386 га. При лісовпорядкуванні 2013-2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кварталу 40 було виділено площу 29 га. Згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013-2014 років площа кварталу 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались. Також ДП «Ізмаїльське лісове господарство» повідомлено, що визначити площу 8,9 га, на яку зменшилась площа Вилківського лісництва після лісовпорядкування 2013-2014 років не представляється можливим, у зв`язку із помилками в роботі лісовпорядкування. Проте, слід зауважити, що зміна площі Вилківського лісництва на 8,9 га після лісовпорядкування 2013-2014 років здійснена саме у бік зменшення. Тобто, у будь-якому разі у порівнянні з 2017 роком площа Вилківського лісництва не зазнала збільшення. У поданому відзиві відповідач стверджує, що спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, а не земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Як зазначено у позовній заяві, розташування Дунайського біосферного заповідника обґрунтовано з прив`язкою до кварталів Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Зокрема, згідно з інформацією ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19.05.2021 № 99 на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11256,2 га (квартали № 1-16, 24-40). Відповідно до документів долучених до відзиву на позовну заяву установлено, що 11.06.2019 управлінням державної експертизи Держгеокадастру проведено експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту) Кілійський район Одеська область про що складено висновок № 1762-19. Підсумкова оцінка результатів державної експертизи: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область не в повній мірі відповідає вимогам законодавства України, встановленим нормам правилам та повертається на доопрацювання. Проте, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва не містить документів та відповідних коректурних аркушів, які підтверджують факт усунення недоліків встановлених висновком експертизи № 1762-19 від 11.06.2019, зокрема щодо долучення до проекту землеустрою додаткових документів вказаних у п.10 Висновку, при цьому наявна відмітка про те, що «зауваження враховано». Однак, зазначене, жодним чином не змінює факту надання у приватну власність спірної земельної ділянки для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить положенням статей 20, 84, 122, 149 ЗК України та статей 16, 57 ЛК України, оскільки у тому числі змінено цільове призначення лісогосподарських земель без погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства та без попереднього прийняття відповідного рішення. Ураховуючи, що спірна земельна ділянка відповідно до наведеної вище інформації ДП «Ізмаїльське лісове господарство», ВО «Укрдержліспроект» знаходиться в межах кварталу Вилківського лісництва, така земельна ділянка одночасно є територією природно-заповідного фонду. Підсумовуючи викладене, доводи, зазначені представником відповідача у відзиві на позов, не спростовують позицію прокуратури, викладену у позові. Таким чином, у суду є достатні підстави для задоволення позову у повному обсязі.

30.04.2024 р. представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Шараг О.В. було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вважає, що позовні вимоги є безпідставними, доводи на які посилається позивач, не в повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та доказам, які надані самим позивачем, та спростовуються позицією інших учасників справи, має ознаки штучно створених обставин за рахунок викладення подій на власний розсуд, зловживання службовим становищем, та в цілому звинувачення учасників справи, без наявних на те доказів, що порушують особисті майнові та немайнові права особи, яка є добросовісним набувачем. Позивач вказує, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 01.10.2019 року № 245 надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту. Рішенням державного реєстратора Кілійської районної державної адміністрації Чумаченко Л. Ю. від 11.10.2019 № 49123305 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний № 1934903051223, номер відомостей про речове право 33632212). У подальшому, ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер 1212, посвідченого 01.11.2019 приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Богачової Н. М., здійснено відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_3 . Рішенням приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Богачовою Н. М. від 01.11.2019 № 49481193 зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку (номер відомостей про речове право 33963204). Також, установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». Поряд з цим, незважаючи, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної власності та у встановленому законодавством порядку не вилучалась, райдержадміністрацією неправомірно здійснено передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , а останньою відчуження на користь ОСОБА_3 . У зв`язку з цим, на думку позивача, наявні підстави для усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання судом незаконним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 01.10.2019 року № 245, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку. З такими висновками ОСОБА_3 не погоджується в повному обсязі, з наступних підстав. Первісно, слід зауважити, що в даному випадку, позивач уникає інформації, що вказана земельна ділянка, була сформована та відведена у власність ОСОБА_1 у встановлений законодавцем спосіб, після розроблення та затвердження Кілійською РДА детального плану територій. Як вказує ОСОБА_1 у своєму відзиві, та підтримує ОСОБА_3 , відповідно до ст. 45 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, що діяла на час відведення земельної ділянки) встановлено наступне: із метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо, розробляються Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць. Відповідно до ч. 1 ст. 186 ЗКУ (в редакції на час відведення земельної ділянки) Схеми погоджуються, зокрема, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель Кілійського району містять погодження в тому числі органу по лісовому господарству та органу у сфері охорони навколишнього природного середовища (додані до відзиву ОСОБА_1 ), що свідчить також про згоду та обізнаність зазначених органів про належність спірної земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення, а не до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та земель лісогосподарського призначення. Про це ж свідчить проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах села Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, а саме:експлікація розподілу земель с. Приморське за категоріями земель (додані до відзиву ОСОБА_1 ), а також, свідчить про те, що земель лісогосподарського призначення на території села не має. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час відведення земельної ділянки) у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Тому, відведенню та передачі у власність спірної земельної ділянки передувала розробка детального плану території, який відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації. Такий Детальний план був розроблений, пройшов процедуру громадських слухань і зауважень від громадськості, в т.ч. від власників та користувачів земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею, не отримав. І лише, після проведення перелічених дій, у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план був затверджений розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 27.12.2017 року № 609 «Про затвердження детального плану території земельної ділянки в адміністративних межа Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва». В подальшому, 30.01.2018 року, ОСОБА_1 звернулась до Кілійської РДА з заявою (клопотанням), щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення Приморської сільської ради Кілійського району, Одеської області. Під час розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 така довідка була надана Відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 97-15-0.310-206/168-18 від 27.03.2018 (додані до відзиву ОСОБА_1 ). Відповідно до цієї довідки, земельна ділянка площею 0,1000 га рахується як: - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (гр.67) - 0,1000 га, з них інші (гр.71) - 0,1000 га. Відповідно до матеріалів Схем категорія вказаної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення. На підставі розпорядження Кілійської районною державною адміністрацією № 41 від 06.02.2018 року «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області» землевпорядною організацією був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджений з відповідними органами. В подальшому проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до ст. 186-1 (в редакції на той час) Земельного кодексу України був погоджений з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та структурним підрозділом районної державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури. Вказаний вище проект землеустрою пройшов процедуру державної експертизи землевпорядної документації, за результатами якої був наданий висновок від 11.06.2019 № 1762-19 (додані до відзиву ОСОБА_1 ), з деякими пропозиціями та зауваженнями, що не стосуються предмету спору у даній судовій справі. Про позитивне доопрацювання та врахування у проекті зазначених раніше експертом зауважень стоїть відповідна відмітка, підпис та печатка. Після отримання відповідних погоджень, та висновків, спірна земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера: 5122383000:01:001:1758. На підставі вищезазначеного, Кілійська РДА прийняла розпорядження від 01.10.2019 №245, «Про затвердження громадянці ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області. Враховуючі вищезазначене, процедура відведення земельної ділянки та передачі у власність була виконана законною, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В подальшому, у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 на спірну земельну ділянку було зареєстровано право власності. Після чого, у встановлений законом спосіб, а саме шляхом укладання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_1 відчужила спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_3 . Яка і є дійсним власником земельної ділянки та добросовісним набувачем. Одночасно з цим, позивач вказує, що спірна земельна ділянка, була незаконно вилучена у філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». Однак, з наданих позивачем доказів, неможливо дійсно встановити, що земельна ділянка, взагалі входила до складу земель філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», оскільки усі відповіді надані позивачем, не дають чіткого розуміння, де саме розташовані землі лісового господарства. Зокрема, у своїй відповіді ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 16.07.2021 року № 133, повідомляє, що загальна площа виділених ДП земель значно зменшилась з 2001 року за рахунок передачі 318.8 га до земель запасу Вилківської міської ради та Приморської сільської ради. При цьому, у відповідях на запити органів прокуратури, неодноразово надається інформація, що в роботі лісовпорядкування є ряд помилок, що на думку відповідача також є суттєвим елементом даної справи, та через неврахування такої інформації може призвести до неповної оцінки доказів. Разом з цим, в межах підготовки даного відзиву, з урахуванням наявної у відповідача інформації, отриманої в межах справи № 502/2141/21, що на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності на території Кілійського району Одеської області (за межами населених пунктів), розробленої ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», 22.12.2021 року зареєстровано земельну ділянку за кадастровим номером 5122310300:01:001:0145, загальною площею 2188,2707 га, з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і повязаних з ним послуг, земельна ділянка розташована за адресою: Одеська область, Кілійський район (за межами населених пунктів), було скеровано адвокатські запити. В межах адвокатського запиту вих. № 23/02-01 від 23.02.2024 року поставлено питання: 1. Надати інформацію чи зареєстровані межі земель лісового фонду ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (правонаступником якого за наслідком реорганізації є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Ізмаїльське лісове господарство», ЄДРПОУ 45052263) у державному земельному кадастрі? 2. Якщо межі земель лісового фонду ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (правонаступником якого за наслідком реорганізації є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Ізмаїльське лісове господарство», ЄДРПОУ 45052263) зареєстровані у державному земельному кадастрі, надати графічне викопіювання відомостей цих меж? 3. Чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим № 5122383000:01:001:1758 в межах земель лісового фонду ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (правонаступником якого за наслідком реорганізації є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Ізмаїльське лісове господарство»), ЄДРПОУ 45052263? У відповідь на вказаний запит, ГУ Держгеокадастру в Одеській області листом № 29 15-0.82-1381/2-24 від 28.02.2024 року повідомлено: За інформацією відділ № 4 управління надання адміністративних послуг Головного управління (далі - Відділ) згідно наявних Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, догорів оренди землі та других примірників державних актів станом на 31.12.2012 згідно наявних Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, догорів оренди землі та других примірників державних актів станом на 31.12.2012 відсутня інформація стосовно 5122383000:01:001:1758. кадастру земельної ділянки з кадастровим номером Відповідно інформації, яка наявна в програмному забезпеченні ведення Державного земельного земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 сформована 17.09.2019 за адресою: Одеська область, Кілійський район, Приморська сільська рада (за межами населеного пункту), площею 0,0854 га із цільовим призначенням 07.03 - Для індивідуального дачного будівництва (категорія - Землі рекреаційного призначення) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Бюро проектування та експертизи". В Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель, ведення якого здійснюється Відділом, зареєстрований «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва за адресою: Приморська сільська рада (за межами населеного пункту) Кілійський район, Одеська область» за № 2018МФ130ДКЛ000294. На виконання ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.08.2021 року по справі №946/6797/21 про тимчасовий доступ до речей та документів, капітану поліції - старшому слідчому відділення №1 СВ Ізмаїльського РВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_9 17.09.2021 року з 11.57 до 14.00 було надано доступ до речей і документів, у ході якого відповідну документацію із землеустрою за №2018МФ130ДКЛ000294 було вилучено. Вказана відповідь в повному обсязі спростовує позицію Позивача, щодо будь якої причетності Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Ізмаїльське лісове господарство» до земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758. Далі, адвокатським запитом вих. № 23/02-01 від 21.03.2024 року поставлено питання: 1. Чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим № 5122383000:01:001:1758 в межах земельної ділянки з кадастровим № 5122310300:01:001:0145, яка відповідно до відомостей ДЗК, передана у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (правонаступником якого за наслідком реорганізації є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Ізмаїльське лісове господарство»), ЄДРПОУ 00992591, як землі сільськогосподарського призначення ? Листом від 27.03.2024 року вих. № 29-15-0.82-1953/2-24 ГУ Держгеокадастру в Одеській області повідомлено, що За інформацією відділу № 4 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Відповідно до інформації, яка наявна в програмному забезпеченні ведення Державного земельного кадастру, в порядку земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 зареєстровано 17.09.2019, загальною площею 0.0854 га, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, категорія земель - землі рекреаційного призначення. Вищшезазначена земельна ділянка не перетинає межі земельної ділянки з кадастровим номером 5122310300:01:001:0145. Тобто, навіть з урахуванням реєстрації 22.12.2021 року земельної ділянки за кадастровим номером 5122310300:01:001:0145, загальною площею 2188,2707 га, з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, земельна ділянка розташована за адресою: Одеська область, Кілійський район (за межами населених пунктів), земельна ділянка належна ОСОБА_3 не перетинає меж земельної ділянки за кадастровим номером 5122310300:01:001:0145, а відтак твердження Позивача про так звані порушення прав Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Ізмаїльське лісове господарство» є безпідставними, та спростовуються наведеним. Крім того, відповідач критично відноситься до доказів у вигляді «Фрагмент публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кв. 1;40 Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів станом на 01.01.2014 року. Так, в межах даної справи, Позивачем надано копію відповіді УДПЛ ВО «Укрдержліспроект» від 29.04.2021 року № 355, в додатку до якого надано так званий фрагмент публічної кадастрової карти, на якому квартал 40, міститься графічно над кварталом 10. Разом з тим, з наявних у представника матеріалів іншої справи № 502/2171/21, вбачається, що тим самим УДПЛ ВО «Укрдержліспроект» надавалась відповідь на запит прокуратури № 357 від 29.04.2021 року, в якому на «Фрагмент публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кв. АДРЕСА_1 ;40 Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів станом на 01.01.2014 року» квартал 10 розташований над кварталом 40. Відповідач не заперечує, що перелік земельних ділянок визначений у цих двох відповідях є різним, однак, це не є підставою для постійної графічної зміни розташування кварталів. Відповідач вважає, що такі відмінності прямо вказують на підготовку документів в тому вигляді, в якому вони будуть необхідні для розгляду тієї чи іншої справи. Підсумовуючи відзив в цій частині слід зазначити, що такі відмінності та неточності в наданих стороною позивача доказах, прямо вказують про створення штучних умов та зловживання правом на звернення до суду з метою втручання у право власності добросовісного набувача - ОСОБА_3 . Наступне, з чим не погоджується відповідач, це нормативно-правове обґрунтування статусу земель державного лісового фонду та застосування відповідних положень до спірної земельної ділянки. Доводи прокуратури про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 до земель державного лісового фонду зокрема ґрунтуються на інформації Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 20.05.2021 №04-01-19/384, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 розташована на землях державного лісового Вилківського лісництва (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року) та перебуває у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Однак, дані доводи не відповідають дійсності, оскільки не враховується той факт, що відповідно до інформації, зазначеної у довідці Відділу у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 97-15- 0.310-206/168-18 від 27.03.2018 (додана до відзиву ОСОБА_1 ), а також іншою землевпорядної та містобудівної документації, земельна ділянка площею 0,1000 га рахується як: відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (гр.67) 0,1000 га, з.них інші (гр.71) - 0,1000 га. А відповідно до відповіді ГУ Держгеокадастру в Одеській області № 29-15-0.82-1381/2 24 від 28.02.2024 року, вбачається, що фактично до 2019 року, моменту формування земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758, вказана територія не відносилась зокрма й до Вилківського лісництва. Крім того, у відношенні даної земельної ділянки відсутні й обтяження (обмеження) в тому числі сервітути. Вище зазначене свідчить, що спірна земельна ділянка сформована та зареєстрована в межах чинного законодавства та знаходилася в розпорядженні Кілійської РДА, та як наслідок, не перебувала у складі земель переданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Також важливим є й той факт, що з моменту розроблення та затвердження детального плану територій Кілійською РДА, та в подальшому під час розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 жодною особою, або будь-якою третьою особою, в тому числі й ДП «Ізмаїльське лісове господарство», не заперечувались та не оскаржувались дії щодо розроблення ДПТ та передання у власність земельної ділянки площею 1,0 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758, її державної реєстрації та визначення її меж в натурі. Що вказує на те, що Кілійська РДА діяла в межах повноважень та діючого на той час законодавства. Таким чином, враховуючи що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758, була сформована за рахунок земель розпорядником яких була Кілійська РДА, відповідач вважає, що застосування положень, які врегульовують порядок використання земель лісництв є недоцільним. Ще раз наголошуємо, що посилання позивача на відповіді Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства, ВО «Укрдержліспроект» та ДП «Ізмаїльське лісове господарство» враховуючи статус земельної ділянки на момент її формування, на думку відповідача є некоректними. управління Важливим також є й той факт, що ДП «Ізмаїльське лісове господарство», Одеське обласне лісового та мисливського господарства та ВО «Укрдержліспроект» у своїх відповідях повідомляють, не лише те, що спірна земельна ділянка, розташована на землях державного лісового фонду Вилківського лісництва (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року), а відтак входить до складу земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство». А й те, що з 2001 року площа переданих у постійне користування земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство» зменшилась за рахунок передачі їх до земель запасу Вилківської міської та Приморської сільської рад, неодноразово повторюються про наявність помилок в роботі лісовпорядкування, що як наслідок на думку відповідача не дає можливості дійсно встановити місце розташування земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Також, вказані установи неодноразово повідомляють, що ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не має сформованих меж земельних ділянок, та користується виключно матеріалами лісовпорядкування, з копій яких також не вдається встановити дійсне розташування земельних ділянок, якими користується ДП. Крім того, додані до позову у якості доказів графічні матеріали «Карта земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство» зі схематичним зображенням самозайнятих ділянок з кадастровими номерами, «Фрагмент публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кв. 1;40 Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів за станом на 01.01.2014 р.» не є планово- картографічними матеріалами лісовпорядкування у відповідності до ст. 48 та ч. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, та Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2023 р. № 112. Відповідно до абз. 4 ст. 48 Лісового кодексу України матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтвердив, що надані позивачем документи є саме матеріалами лісовпорядкування, які відповідають вимогам закону. Щодо позиції позивача про земельні ділянки природно-заповідного фонду. Обґрунтовуючи позицію про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, позивач посилається на нормативно-правові акти, які надають тлумачення саме об`єктів природно-заповідного фонду з їх прив`язкою до положень Земельного кодексу України, саме в частині формування категорії земель природно-заповідного фонду. Однак, на думку відповідача, в даному випадку позивач допускається помилки, не враховуючи первісні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, ще до її поділу на окремі земельні ділянки, та положення ЗК України. Статтею 19 ЗК України (як у первісній редакції, так і на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим. Тобто, земельним законодавством чітко розмежуються поняття земель рекреаційного призначення та земель природно-заповідного фонду. Порядок використання та суть земель природно-заповідного фонду визначений у главі 7 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 має категорію «землі рекреаційного призначення», а не «землі природно-заповідного фонду». Враховуючи, відсутність будь-якого доказу, який би нівелював статус спірної земельної ділянки, як земелі рекреаційного призначення, позиція позивача в цій частині є недоведеною. Відтак, застосування до виниклих правовідносин законодавства, яке врегульовує порядок використання земель природно-заповідного фонду є неналежним. Важливим є й той факт, що державна реєстрація земельної ділянки, відбулась вже у 2019 році, з встановленням меж в натурі, та на підставі належних документів, та в подальшому, з урахуванням дії Публічної кадастрової карти, до неї було перенесено вже наявні відомості з державних реєстрів та Поземельних книг. Одночасно з цим, слід зазначити, що посилання позивача на викопіювання з Публічної кадастрової карти, як доказ про належність земельної ділянки саме до земель природно-заповідного фонду, є некоректним, оскільки шар «Природно заповідний фонд» додано на Публічну кадастрову карту лише 09.06.2021 року, та як значиться на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, він є виключно інформаційним. Та у взаємозв`язку з відповідями наданими позивачем, з яких вбачається, що межі Дунайського біосферного заповідника на теперішній час не встановлені в натурі, слід дійти висновку, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своєї позиції.

Так, позивач, вказує, що державні реєстрації прав власності на спірну земельну ділянку підлягають скасуванню, саме з моменту прийняття Розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 01.10.2019 року № 245 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області». Але, обґрунтовуючи необхідність скасування Розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 01.10.2019 року № 245, позивач вказує, що воно невідповідає чинному законодавству. Однак, позивач не надає жодного доказу, який би підтвердив дану позицію, саме лише посилання на положення національного законодавства, без наявних доказів, не може бути підставою для скасування акту індивідуальної дії, тим більше, коли цей акт є похідним від іншого та вже вичерпав свою дію. Зважаючи на відсутність будь-якого доказу, який би підтвердив наявність порушеного законодавства під час видання розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 01.10.2019 року № 245, вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню. Та, як наслідок, скасування державної реєстрації прав власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, як похідна вимога, також не підлягає задоволенню. Окремої уваги заслуговують й твердження позивача щодо правочину укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та підстав скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та припинення права власності на земельну ділянку, та повернення земельної ділянки. Позивач вказує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі продажу, яким повинен бути визнаний судом недійсним із застосуванням наслідків такої недійсності, з підстав того, що його зміст суперечить актам цивільного законодавства та інтересам держави і суспільства шляхом посилання на ч. 1 ст. 203 ЦК України, а також з підстав того, що сторонами в момент його вчинення не було дотримано вимог ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України. Однак, з даним неможливо погодитись з наступних підстав. Положення ст. 203 ЦК України, зокрема ті, на які посилається позивач, визначають, що: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Під час укладання оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, сторонами було дотримано усіх вимог встановлених національним законодавством. Так, під час укладання оплатного договору купівлі-продажу сторони діяли добровільно, усвідомлюючи значення своїх дій з метою отримання реальних наслідків (продавець мала на меті здійснити відчуження власного майна та отримати плату занерухоме майно, покупець мав на меті придбати нерухоме майно за визначену у договорі суму та набути прав власності), обидві сторони є дієздатними, предмет договору не мав будь-яких обтяжень або заборон, а сам договір укладено в порядку та на умовах передбачених для укладання такого виду договорів. При цьому, позивач, не надає жодного доказу, який би підтвердив недотримання сторонами положень ст. 203 ЦК України. Крім того, позивачем, не вказується й яка саме обставина, є підставою для визнання його недійсним. Самі лише посилання позивача на загальні положення про визнання договору недійсним, навіть у взаємозв`язку з іншими розділами позовної заяви, є недостатніми для того, щоб визнати укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір недійсним.

З позовної заяви фактично вбачається, орган прокуратури діє навіть не в інтересах держави, а фактично в інтересах Державного підприємства (третя особа), що прямо протирічить вимогам ЗУ «Про прокуратуру». Так зване обґрунтування підстав для звернення органу прокуратури до суду із даним позовом, Відповідач оцінює критично, та вважає, що в цілому прокуратура не мала права на ініціювання даного судового процесу. Органом прокуратури, на думку Відповідача, не дотримано вимоги обґрунтування порушень інтересів держави саме цим судових процесом. Підставою для звернення до суду є так зване порушення інтересів третьої особи державного підприємства, що само по собі нівелює право органу прокуратури ініціювати судовий процес. Прокурор має право вступати у справу в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не в будь-якому випадку, а лише, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або ж такий орган взагалі відсутній.

В свою чергу, позивач посилається на частину 5 вказаної статті, яка закріплює, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Посилаючись на цю частину, позивач не враховує виключень, згідно з якими визначено, районна державна адміністрація мала право на передачу земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва. З наведеного вбачається, що в даному випадку права Одеської обласної державної адміністрації жодним чином не порушуються, а відтак ініціювати позовну заяву в інтересах даної юридичної особи, з посиланням на неналежне законодавство, на думку відповідача є неправомірним. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні й звернення самого ДСГП «Ліси України» до будь-якого органу про нібито порушення його прав та необхідність їх відновлення. Самі лише відповіді на запити органу прокуратури щодо вказаної земельної ділянки, не свідчать про намір ДСГП «Ліси України» відновити своє нібито порушене право та взагалі про будь-які майнові або немайнові претензії у відношенні предмета спору. Що також дає підстави дійти висновку, що даний спір ініційовано виключно з метою втручання у приватну власність громадянина.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Шараг О.В. просила залишити без руху позовну заяву у справі № 502/2530/23 на підставі ст. 174 ЦПК України з урахуванням зауважень викладених у відзиві. Відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стягнути судові витрати понесені відповідачем.

04.06.2024 р. представником Одеської обласної державної адміністрації Кравцовим Р.В.. було надано пояснення на позовну заяву, в якому зазначено, що з матеріалів справи встановлено, про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 до земель державного лісового фонду свідчить інформація філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» за № 224 від 11.07.2023 та за № 238 від 18.07.2023 р. відповідно до яких земельна ділянка з кадастровмм номером 5122383000:01:001:1758 розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Вилківське лісництво квартал 40. Отже, вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності площею 0,1 га, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», і надання у власність такої земельної ділянки станом на 16.01.2019 р. належало до повноважень Кабінету Міністрів України. Поряд з цим, відповідно до листа Одеської обласної державної адміністрації №1150/5/01-46/1366/2-22 від 16.02.2022 р. обласна державна адміністрація не надавала добровільну відмову, згоду на вилучення, припинення права користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), відведення будь-яким фізичним або юридичним особам або зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки. Проте, розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 01.10.2019 № 245 надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку плоіцею 0,1 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 для індивідуального дачного будівництва, та у подальшому відповідно до договору купівлі-продажу, здійснено відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_3 . Поряд з цим, незважаючи, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та у встановленому законодавством порядку не вилучалась, Кілійською районною державною адміністрацією неправомірно здійснено передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , а останньою - відчуження на користь ОСОБА_3 .. Крім того, відповідно до листа ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 11.05.2021 р. дозвіл на вилучення з постійного користування земельної ділянки ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не надавало і підстав для такого вилучення немає. Вказане беззаперечно свідчить, що передана Кілійською районною державною адміністрацією з державного лісового фонду земельна ділянка на момент прийняття оспорюваного розпорядження та на теперішній час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство ДСГП «Ліси України» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час прийняття спірного розпорядження мав здійснювати Кабінет Міністрів України. У зв`язку з цим, Одеська обласна державна адміністрація вважає, що позовні вимоги керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації є обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі. Враховуючи викладене, представник просив позов заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації по справі № 502/2530/23 задовольнити у повному обсязі та розглядати справу без участі представника Одеської обласної державної адміністрації.

23.09.2024 р. представником третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Південний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», надано заяву, згідно якої вимоги заявлені позивачем підтримує і просить суд задовольнити їх в повному обсязі, а також розглядати вищезазначену справу без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ДП «Ліси України» в особі філії «Південний лісовий офіс».

Ухвалою суду від 29.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилась, надала заяву, згідно якої просила провести судове засідання без її присутності та присутності відповідача, при розгляді справи врахувати подані стороною відповідача заперечення, зазначені у відзиві. У задоволені позовних вимог відмовити.

Представник відповідача Ізмаїльської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук України в судове засідання не з`явився, заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника.

З урахуванням позицій прокурора та представника відповідача Захарченко В.Д., суд провів розгляд справи за відсутності представників відповідачів і третіх осіб та представника особи, в інтересах якої прокурор звернувся до суду з позовом.

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури Маріогло О.А. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та з підстав, наведених в позовній заяві, просив задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Строкова А.Г. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши прокурора та представника відповідача Захарченко В.Д., дослідивши подані учасниками справи заяви по суті справи, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 01.10.2019 № 245 надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту, /Т.І, а.с. 64/.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки серії НОВ 290920 від 01.11.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Одеської області Богачовою Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1212 вбачається, що ОСОБА_5 діючий від імені ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту Приморської с/ради Кілійського району Одеської області, загальною площею 0,1 га, у тому числі по угіддях: солончаки, 0,1 га, кадастровий номер 5122383000:01:001:1758, /Т.І.,а.с.65-68/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 358552512 від 15.12.2023 року, земельна ділянка за кадастровим номером 5122383000:01:001:1758, площею 0,1 га, яка призначена для індивідуального дачного будівництва належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , /Т.І., а.с.61-63/.

Згідно копії поземельної книги відкритої 17.09.2019 р. відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадстру в Одеській області, а саме, розділу 3 №004 від 2.10.2019 р. вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758. Відомості про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно здійснені Кілійською районною державною адміністрацією 08.10.2019 року, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 33632212, /Т.І., а.с.70-83/.

З копії поземельної книги відкритої 17.09.2019 р. відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадстру в Одеській області, а саме, розділу 3 №005 від 02.11.2019 р. вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758. Відомості про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно здійснені Кілійським районним нотаріальним округом 01.11.2019 року, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 33963204, /Т.І., а.с.85-86/.

Відповідно до листа за вих. № 92 від 11.05.2021 року Державного підприємства «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства Лісових ресурсів України встановлено, що земельні ділянки серед яких і ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758, згідно з матеріалами лісовпорядкування 2013 року перебувають в постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», квартал 40 ділянки 3, 4.9, 10, 12, 43. Також встановлено, що ДП «Ізмаїльське лісове господарство» не давало і підстав для вилучення даних земельних ділянок немає. Кадастрові номери присвоєні без відома ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Окрім того вказано, що згідно прикінцевих положень Лісового кодексу України Розділу VIII, пункту 5 «До здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, щодо набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування», /Т.І., а.с.95-96/.

Згідно листа за вих. № 99 від 19.05.2021 року направленого ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів на адресу начальника Одеського ООУЛМГ встановлено, що на території Ізмаїльського району в Державному лісовому фонді України, який знаходиться в підпорядкуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться Дунайський біосферний заповідник площею 11256, 2 га. (квартали №1-16, 24-40). Землі площею 11256, 2 га передані в користування Дунайському біосферному заповіднику без вилучення з державного лісового фонду. Згідно прикінцевих положень Лісового кодексу України Розділ VIII п. 5 до одержання державних актів на право постійного користування, документами, що підтверджують це право є планово - картографічні матеріали лісовпорядкування. Документи, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво на данні ділянки: 1. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство»; 2. Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків; 3. Карта-схема лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство» з розміщенням кварталів Вилківського лісництва переданих без вилучення ДБЗ, /Т.І., а.с.165-166/.

16.07.2021 року за вих. № 133 ДП «Ізмаїльське лісове господарство» направило заступнику керівника обласної прокуратури лист, яким повідомило, що підставою для зменшення площі земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на 318,8 га, згідно проекту організації та розвитку лісового господарства є рішення виконкому Вилківської міської ради № 95 від 24.05.2001 року, яким передано в землі запасу Вилківської міської ради 308,9 га та Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 року по справі № 2-а-13665/08/1570 передано в землі запасу Приморської сільської ради Кілійського району Вилківське лісництво кв. 1 площа 1.0 га, разом вилучено 309,9 га земель Державного лісового фонду. Визначити площу 8,9 га на яку зменшилася площа Вилківського лісництва після лісовпорядкування 2013-2014 років не представляється можливим (помилки в роботі лісовпорядкування). Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993-1994 років площа Вилківського лісництва складала 18718,0 га. При створені у 1998 рік Дунайського біосферного заповідника до його складу увійшла з вилученням із земель Держлісгоспу площа 7143,0 га та без вилучення 11564,0 га (помилки роботи лісовпорядкування на 9,0 га). Підставою формування кв. 40 Вилківського лісництва було виділення з кварталу 1 площу якого складають плавні та болота, земель зайнятих пісками для яких плануються інші лісогосподарські заходи. Згідно матеріалів лісовпорядкування 1993 - 1994 та 2003-2004 років площа кварталу 1 Вилківського лісництва складала 386, 0 га. При лісовпорядкуванні 2013 - 2014 років для кращого планування лісогосподарських робіт з кварталу 1 для створення кв. 40 було виділено пл. 29,0 га. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 років площа квартала 1 складає 374,1 га. Зміна площі сталася за рахунок зміни площ інших кварталів. Зовнішні межі Вилківського лісництва з моменту створення Дунайського біосферного заповідника не змінювались, /Т.І., а.с.173-174/.

Указом Президента України від 10.08.1998 року № 861/98 року з відповідними змінами, створено у Кілійському районі Одеської області на базі природного заповідника «Дунайські плавні» Дунайський біосферний заповідник і підпорядковано його Національній академії наук України. Установлено площу Дунайського біосферного заповідника у розмірі 46402,9 га з протоками і внутрішніми водоймами та двокілометровою смугою в акваторії Чорного моря, у тому числі 22662 га, що надаються йому в постійне користування як заповідна зона, та 23740,9 га, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (Додатки №1 і №2), /Т.І., а.с. 184-185/.

Відповідно до Додатку № 1 до Указу Президента України від 10.08.1998 року № 861/98 встановлено, що ним визначено перелік землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування Дунайському біосферному заповіднику в якому вказано, що: Природний заповідник «Дунайські плавні» - 14851 га; включаючи акваторію Чорного моря - 5600 га; Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство - 7143 га; Колективне сільськогосподарське підприємство імені Мічуріна - 668 га; всього - 22662 га., /Т.І., а.с. 186/.

Згідно Додатку № 2 до Указу Президента України від 10.08.1998 року № 861/98 встановлено, що ним передбачено перелік землекористувачів, землі яких включаються до складу Дунайського біосферного заповідника без вилучення у землекористувачів та вказано, що Ізмаїльське державне лісогосподарське підприємство - 11575 га; Вилківське рибогосподарсько-аграрне колективне підприємство - 2648 га; Колективне сільськогосподарське підприємство «Прикордонник» - 2333,7 га; порту «Усть-Дунайський» - 498 га; Акваторія Чорного моря (із збереженням традиційного промислу риби) - 6686,2 га. Всього 23740,9 га., /Т.І., а.с. 187/.

При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. 4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятих 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 07.09.2017 № 385) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 07.09.2017 № 385) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, з системного аналізу статей 122 та 149 ЗК України вбачається, що повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», що знаходяться за межами населених пунктів, станом на дату прийняття Кілійською РДА спірного розпорядження, була наділена саме Одеська обласна державна адміністрація.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності до ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 2 ЗК України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 80 ЗК України до суб`єктів права власності на землю віднесено, зокрема, громадян та юридичних осіб - на землі приватної власності.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно з п. п. «г» п. 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 57 ЗК України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, для доведення права прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, яку органу, що має повноваження щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», прокурор мав, насамперед, довести, що спірна земельна ділянка відносилась до земель, які на момент її передачі у власність відповідачу ОСОБА_1 перебували у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство».

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

За змістом статті 35 ЛК України організація лісового господарства передбачає, зокрема проведення лісовпорядкування.

Відповідно до статті 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Згідно з ч. 1, 4, 5 ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.

Таким чином, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, про що неодноразово висловлено судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц.

Разом з тим, прокурором в якості доказів не надано суду таких планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а додана інформація філії «Ізмаїльське лісове господарство « ДСГП Ліси України.

Додані до позову матеріали не можуть вважатись належними матеріалами лісовпорядкування, оскільки не містять доказів щодо їх погодження та затвердження, як має бути відповідно до абз. 4 ст. 48 ЛК України.

Посилання прокурора в позові на матеріали лісовпорядкування 2013-2014 років не є підтвердженням наявного права ДСГП «Ліси України» на спірну земельну ділянку.

Крім того, з наданих в обґрунтування позову доказів неможливо встановити накладення меж спірної земельної ділянки на землі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (ДГСП «Ліси України»).

До позову не додано доказів, що на спірній земельній ділянці наявні ліси, а згідно інформації з довідки відділу у Кілійському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, земельна ділянка рахується як відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом.

Прокурором не наданий зі свого боку, відповідно до засади змагальності, висновок експерта, який би спростовував доводи відповідачів.

Таким чином, підстав категорично стверджувати, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, в суду немає.

Оскільки судом не встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, то, відповідно, і Одеська державна обласна адміністрація не мала визначених законодавством повноважень щодо її вилучення, як про те у позові стверджує прокурор.

Отже, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах особи, яка не мала права на відповідний позов.

Крім того, суд має зазначити, що виходячи зі змісту позовних вимог, прокурор фактично звернувся до суду з негаторним позовом, оскільки відповідно до положень ст. 391 ЦК України, позовні вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, відносять до способу захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку ст. 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

З огляду на усталену практику з метою чіткішого і яснішого викладення правової позиції ВП ВС вирішила уточнити свій висновок, висловлений у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц. Зокрема, було уточнено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Окремо суд зауважує, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Аналогічні положення місить ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тобто, ст. 1 Першого протоколу гарантує особі мирне володіння майном, однак її право може бути обмежено з боку держави на певних умовах, передбачених законом, та лише у суспільних інтересах.

У рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року Європейський суд з прав людини суд з прав людини /надалі - ЄСПЛ/ зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. ЄСПЛ вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

У свою чергу ЄСПЛ зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 55 рішення у справі «Брайловська проти України» від 06.06.2016 р. Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) зазначив, що для відповідності статті 1 Першого протоколу до Конвенції позбавлення має відповідати трьом умовам: воно має здійснюватись «на умовах, передбачених законом», що виключає будь-які свавільні дії національних органів влади; здійснюватись «в інтересах суспільства»; забезпечувати справедливий баланс між правами власника та інтересами суспільства.

А в п. 56 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що перша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання органів влади у мирне володіння майном має бути законним. Перш за все, це означає відповідність вимогам національного законодавства.

Таким чином, з урахуванням відповідних положень релевантних джерел права суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача ОСОБА_3 права власності на належну їй земельну ділянку за умов, коли в ході змагального судового провадження беззаперечними та неспростовними доказами, які відповідали б критеріям належності і допустимості не доведено неправомірність отримання попереднім власником спірної земельної ділянки, суперечитиме принципу верховенства права, оскільки буде вважатись свавільним втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у позові прокурора слід відмовити повністю.

При вирішення питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступних положень ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою прокурору в позові, відсутні підстави для покладення сплаченого судового збору на відповідачів.

Питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачами буде вирішено в порядку ч. 8 ст. 141, ст. 246 ЦПК України після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_3 земельну ділянку - підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 81, 84, 116, 125 ЗК України, ст.ст. 6-13, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України про визнання незаконним розпорядження та скасування розпорядження райдержадміністрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку - відмовити повністю.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5122383000:01:001:1758 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1934903051223, номер запису про право власності 33963204), застосовані на підставі ухвали суду від 28.12.2023 року у справі № 502/2530/23 - скасувати.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29.08.2025 року.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан