Рішення № 129832129, 07.08.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1200/24

Провадження № 2/202/454/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голєва А.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Шоста дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Шоста дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу біржевої угоди від 25.09.1997. Після її смерті спадщину прийняв її син ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.06.2020. Нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Наголошувала, що на підставі договору купівлі-продажу біржева угода зареєстрована товарною біржею «Біржа нерухомості «Дніпро» №24995737 25.09.1997 до ОСОБА_6 перейшло право власності на квартиру АДРЕСА_1 . На момент посвідчення договору купівлі-продажу біржевої угоди продавець та покупець були членами біржі, що підтверджується текстом договору. Договір купівлі-продажу біржевої угоди був зареєстрований на товарній біржі «Біржа нерухомості «Дніпро», що підтверджується текстом договору.

Зазначала, що в день підписання договору купівлі-продажу біржевої угоди 25.09.1997 у ОСОБА_6 виникло право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зокрема це підтверджується тим, що вона зареєструвала своє місце проживання в придбаній квартирі АДРЕСА_1 . Також, 27.01.1998 ОСОБА_4 зареєструвала в вищезазначеній квартирі місце проживання свого сина. Просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Представник ОСОБА_3 адвокат Бабенко С.С. зазначав, що ОСОБА_3 ніколи не була членом біржі, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_3 в судові засідання не з`являлася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Представником ОСОБА_3 надано письмові пояснення в яких зазначено, що ОСОБА_3 не може дати конкретних пояснень з приводу обставин укладення 25 вересня 1997 року між нею та ОСОБА_8 договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Підготовкою документів для продажу квартири займалася її мати, яка на даний час вже померла. Зазначав, що ОСОБА_3 ніколи не була учасником жодної біржі, але пам`ятає, що підписувала договір з ОСОБА_8 . Копія даної угоди в неї не збереглася та зазначити чи саме ця надана суду, вона не може. Також звертала увагу суду, що угоди щодо придбання на біржевих торгах квартири вимагають нотаріального посвідчення, а позов пред`явлено до неналежного відповідача, тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником ОСОБА_3 адвокатом Бабенко С.С. надано пояснення щодо позовних вимог в яких зазначено, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів укладення договору купівлі-продажу від 25.09.1997 року. Квартира АДРЕСА_1 є приватною власністю відповідача з 1996 року, а вимоги позивача про визнання права власності на зазначену квартиру є безпідставними. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_9 є особою, зазначеною в договорі купівлі-продажу від 25.09.1997. Позивач заявляє позовні вимоги стосовно майна, яке ніколи не належало ОСОБА_10 . Також звертав увагу суду, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, а позов пред`явлено до неналежного відповідача, тому позовні вимоги не можуть бути задоволені. Також зазначав, що договір купівлі-продажу від 25.09.1997 є недійсним в силу закону, а квартира АДРЕСА_1 є приватною власністю відповідача з 1996 року.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 28.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Шоста дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом до судового розгляду по суті.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 25.09.1997 на товарній біржі «Біржа нерухомості «Дніпро» між ОСОБА_3 з одного боку, та ОСОБА_8 з іншого боку, був укладений договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_1 ).

Згідно положеньстатті 15 Закону України «Про товарну біржу»біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі;в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Водоп?ян ОСОБА_12 зареєструвала своє місце проживання в придбаній квартирі АДРЕСА_1 , докази на підтвердження чого містяться в матеріалах спадкової справи.

Також 27.01.1998 ОСОБА_4 зареєструвала в вищезазначеній квартирі місце проживання свого сина - ОСОБА_7 , що підтверджується копією його паспорта.

Окрім цього зазначені обставини підтверджуються довідкою ЖБК №59 «ЧАЙКА» від 31.10.2012 згідно якої ОСОБА_4 до дня своєї смерті проживала разом з ОСОБА_13 , який після її смерті вступив в управління спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 14.11.2002.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.06.2020.

22.07.2020 ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , однак постановою державного нотаріуса Єремеєвої А.В. від 20.04.2021 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті її чоловіка ОСОБА_14 ,в зв`язку з неподанням правовстановлюючого документу, який підтверджує належність вказаної квартири спадкодавцю.

Відповідно до частини першоїстатті 548 ЦК УРСР(у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_6 ) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

У частині першій та другійстатті 549 ЦК УРСР(у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_6 ) передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зістаттею 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (стаття 1218 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (стаття 1268 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Враховуючи те, що правочин вчинено 09.11.2002, тому при вирішенні спору підлягають застосуванню положенняЦК Української РСР,Закон України «Про товарну біржу».

Відповідно достатті 1 Закону України «Про товарну біржу»(в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій. Крім того,статтею 2 Законувстановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Згідно зістаттею 41 ЦК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно достатті 42 ЦК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Водночас згідно зістаттею 47 ЦК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

За змістом статей128,153 ЦК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно достатті 224 ЦК (вредакції,чинній начас виникненняспірних правовідносин)за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Відповідно достатті 15 Закону України «Про товарну біржу»угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

При цьому за загальним правилом, визначеним у статтях 47, 227 ЦК(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договори купівлі-продажу житлового будинку підлягали нотаріальному посвідченню.

У період укладання оспорюваного договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтями 224, 227 ЦК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Проте, згідно зістаттею 15 Закону України «Про товарну біржу»біржи мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

Отже, положеннястатті 227 ЦК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді якстаття 15 Закону України «Про товарну біржу»закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положеннястатті 15 Закону України «Про товарну біржу»по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.

Висновки щодо тлумачення вищевказаних норм матеріального права викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 640/3509/19, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 190/1778/22.

Згідност. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до змістуст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_3 не було надано жодних доказів, що свідчать про те, що вона не укладала 25.09.1997 з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу квартири, АДРЕСА_1 .

Враховуючи встановлені судом обставини щодо укладення договору купівлі-продажу від 25.09.1997 та виконання сторонами договору його умов, враховуючи, що єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_7 є його дружина ОСОБА_1 , яка звернулась до суду із позовною вимогою про визнання права власності на майно в порядку спадкування, суд вважає, що у даній справі спадкові права ОСОБА_1 підлягають судовому захисту, оскільки, враховуючи фактичні обставини даної справи, остання позбавлена права захистити відповідні права у позасудовому порядку, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.258-259,263-265,354ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Шоста дніпровська державна нотаріальна контора (м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 15) про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_15 (Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгородне, РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Бєсєда