Рішення № 129827763, 28.08.2025, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/546/25

Номер провадження: 2/365/366/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

28 серпня 2025 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Кучерявої Л.М.

за участю секретаря судового засіданняМатвієнко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року уповноважений представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») адвокат Тараненко А.І., через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Згурівського районного суду Київської області із вказаним вище позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 987111265 від 22.05.2023 у розмірі 23616,00 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.05.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 987111265 на суму 5000,00 гривень у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Первісний кредитор виконав свій обов`язок за договором та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 5000,00 гривень 22.05.2023 на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору. 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого продовжувався шляхом укладення додаткових угод. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 241 від 25.07.2023, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 27 травня 2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27/0524-01. На виконання договору факторингу ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі грошової вимоги. 29 травня 2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно Реєстру боржників № б/н від 29.05.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23616,00 гривень. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Загальна заборгованість на момент подання позовної заяви становить 23616,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень заборгованість по тілу кредиту; 18616,00 гривень заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 07.07.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановила сторонам відповідні строки для подання заяв по суті справи та призначила справу до розгляду, частково задовольнила клопотання про витребування доказів.

У відповідності до ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17 відсутність відзиву на позов не є визнанням позовних вимог та не означає доведеність позовних вимог.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку. У позовній заяві позивач просив розгляд справи проводити у відсутність представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судових повісток за адресою її реєстрації, про причини неявки не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи, заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не направляла. Відповідачем копію ухвали суду про відкриття провадження від 07.07.2025 та судові повістки про виклик в суд на 07.08.2025 та на 28.08.2025 отримано особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов`язання.

Відповідно до приписів ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею628ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом встановлено, що 22.05.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 987111265 (далі кредитний договір № 987111265 від 22.05.2023), за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 13700,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 5000,00 гривень 22.05.2023, що є датою договору. Пунктом 5.1. розділу 5 кредитного договору № 987111265 від 22.05.2023 визначено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 , що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором. У кредитному договорі № 987111265 від 22.05.2023 та Паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 987111265 від 22.05.2023 визначені процентні ставки та строк кредитування. Кредитний договір № 987111265 від 22.05.2023 підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача ОСОБА_1 (а.с. 11-20).

Таким чином, підписаний в електронній формі кредитний договір № 987111265 від 22.05.2023 на умовах, викладених у ньому, та у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором MNV6P9E7 відповідача ОСОБА_1 з міткою часу 22.05.2023 16:23:36, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Підписання відповідачем кредитного договору № 987111265 від 22.05.2023, свідчить про те, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, що відповідає положенням статті 638 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, висуваючи вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитодавець зобов`язаний довести належними, допустимими, достовірними та, у своїй сукупності і взаємозв`язку, достатніми доказами наявність такої заборгованості, зокрема, факт надання та отримання грошових коштів, а також розмір заборгованості.

На підтвердження виконання первісним кредитором умов кредитного договору № № 987111265 від 22.05.2023 позивачем до позовної заяви додано копію платіжного доручення від 22.05.2023 на суму 5000,00 гривень, у якому вказане призначення платежу «Переказ коштів згідно договору № 987111265 від 22.05.2023, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer», довідку про підтвердження ініціації платіжної операції та письмові пояснення ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», у яких зазначено про те, що документальне підтвердження зарахування коштів на рахунок клієнта може надати виключно емітент платіжної карти клієнта, який відкрив та обслуговує відповідний рахунок клієнта (а.с. 37-39). Платіжна інструкція, довідка про підтвердження ініціації платіжної операції та письмові пояснення створені та підписані представником первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із розрахунком заборгованості, здійсненого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» по кредитному договору № 987111265 від 22.05.2023, відповідачу ОСОБА_1 22.05.2023 було видано кредит у сумі 5000,00 гривень та у період з 22.05.2023 по 25.07.2023 здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом в результаті чого станом на 25.07.2023 сума загальної заборгованості відповідача за договором становить 10951,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень тіло кредиту; 5951,00 гривень проценти. (а.с. 84-86).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Тобто, відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. До вказаного договору факторингу неодноразово вносилися зміни, укладеними між сторонами додатковими угодами, а також продовжувався строк дії даного договору факторингу, зокрема, до 31.12.2024. (а.с. 45-57 копія договору з додатками та копії додаткових угод до договору факторингу з додатками)

Статтею 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Договором факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги.

25 липня 2023 року між ТОВ «МАНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» таТОВ «ТАЛІОНПЛЮС»підписаноРеєстр праввимоги №241,відповідно доякого доТОВ «ТАЛІОНПЛЮС» перейшлоправо вимогидо ОСОБА_1 за кредитнимдоговором №987111265від 22.05.2023у загальнійсумі 10951,00грн,з яких 5000,00грн тіло кредиту;5951,00грн проценти (а.с. 58-59).

За умовами Договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» по кредитному договору № 987111265 від 22.05.2023, фактором здійснювалося щоденне нарахування відсотків за користування кредитом у період з 25.07.2023 по 18.10.2023 в результаті чого станом на 27.05.2024 сума загальної заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором становить 23616,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень тіло кредиту; 18616,00 гривень проценти (а.с. 87-89).

27 травня 2024 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (фактор) укладено Договір факторингу № 27/0524-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених договором. Право вимоги, за умовами цього договору, означає всі права клієнта за кредитними договорами, втому числі права грошових вимоги до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог (а.с. 61-65).

27травня 2024року міжТОВ «ТАЛІОНПЛЮС»та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписано Реєстр прав вимоги № 1, відповідно до якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 987111265 від 22.05.2023 на загальну суму 23616,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень тіло кредиту; 18616,00 гривень проценти (а.с. 66-68).

04 вересня 2024 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (фактор) уклали Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Право вимоги це права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі договорів позики. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (а.с. 70-74).

29 травня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписано Акт прийому передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 та Реєстр боржників, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 987111265 від 22.05.2023 на загальну суму 23616,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень тіло кредиту; 18616,00 гривень проценти (а.с. 75-78).

Станом на 05.06.2025 заборгованість за кредитним договором № 987111265 від 22.05.2023, що рахується за відповідачем ОСОБА_1 , є непогашеною і становить 23616,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень прострочена заборгованість по тілу кредиту; 18616,00 гривень прострочена заборгованість за процентами (а.с. 90 копія виписки з особового рахунка).

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (ст. 77 ЦПК України), допустимими (ст. 78 ЦПК України), достовірними (ст. 79 ЦПК України), а у своїй сукупності - достатніми (ст. 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження своїх позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором ТОВ «ФК «ЕЙС» надало суду Договір кредитної лінії № 987111265 від 22.05.2023, Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 987111265 від 22.05.2023, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 року у справі № 686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц) неодноразово зазначав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Зокрема, належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором/договором позики можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору).

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

07 липня 2025 року у справі було постановлено ухвалу суду, якою було частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від Акціонерного товариства «Універсал Банк», зокрема, інформацію про те, чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка 4441-11ХХ-ХХХХ-5079, на яку було здійснено перерахунок кредитних коштів за умовами кредитного договору № 987111265 від 22.05.2023, а також інформацію про зарахування коштів у сумі 5000,00 гривень на картковий рахунок маска картки НОМЕР_1 у період з 22.05.2023 по 24.05.2023 та первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтверджують дану інформацію.

На виконання ухвали суду від 07.07.2025 до суду 29.07.2025 надійшло повідомлення від АТ «Універсал Банк», у якому зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком не було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

Таким чином, доказів, які б підтверджували факт надання та отримання кредитних коштів у сумі 5000,00 гривень на виконання умов кредитного договору № 987111265 від 22.05.2023 та доказів належності платіжної картки маска картки НОМЕР_1 саме відповідачу ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2023 у справі № 465/4873/20, провадження № 61-6627св23).

Враховуючи все вищезазначене, а також те, що належних, допустимих та достатніх доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові щодо отримання відповідачем кредитних коштів, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що в позові ТОВ «ФК«ЕЙС»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 626-629, 634, 1046, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 13, 77-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте Згурівським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», адреса місцезнаходження: Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, місто Київ, 02090; код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуюча суддя Л.М. Кучерява