Рішення № 129818023, 28.08.2025, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3097/25

2/583/1182/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2025 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Юніт Капітал» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 507771855 від 17.11.2021 р. у розмірі 36566,04 грн.; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. покласти на відповідача. Позовні вимоги мотивує тим, що 17.11.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Кредитний договір № 507771855, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 10100,00 грн. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого додатковими угодами продовжено, відповідно до умов якого, право вимоги за Кредитним договором № 507771855 від 17.11.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон плюс». 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого, право вимоги за Кредитним договором № 507771855 від 17.11.2021 р. перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс». 04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого, право вимоги за Кредитним договором № 507771855 від 17.11.2021 р. перейшло до ТОВ «Юніт капітал». Всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 36566,04 грн., яку просить стягнути з відповідача.

28.08.2025 р. від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Кудіна О.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування терміном 1 місяць. Свої заперечення мотивує тим, що відповідачка ОСОБА_1 брала в кредит кошти у ТОВ «Манівео» в сумі 10100,00 грн., але при спілкуванні з представником компанії їй відповіли, що термін дії кредиту становить один місяць і відповідачка надавала згоду на сплату процентів тільки за один місяць. Тому стягнення процентів за інший період безпідставне. Відповідач не згодна з розрахунком, який наданий на обґрунтування розміру позовних вимог. Сторона відповідача категорично не погоджується зі стягненням комісії за видачу кредиту, так як це суперечить Закону України «Про захист прав споживачів». Окрім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» проценти за кредит не можуть перевищувати тіло кредиту, це ставить в завідома невигідне становище громадянина в порівнянні з фінансовою компанією. Не заслуговують на увагу ті аргументи, що 26466,04 грн. - це заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом після одномісячного терміну кредитування, погодженого між сторонами, в обґрунтування позовних вимог зазначається, що ця сума взята позивачем начебто за договорами факторингу, але первинний кредитор не обґрунтував період та підстави цієї суми. Крім того, звертає увагу на те, що ТОВ «Манівео» не входить до довірчого списку кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, тому не може генерувати електронний цифровий підпис. Також представником відповідачки подано клопотання про зменшення суми відшкодування витрат на правничу допомогу сторони позивача до розмірі 500 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Установлено, що 17.11.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 507771855, за умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 10100,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договору, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ». Кредитна лінія надається строком на 30 днів, а саме до 17.12.2021 р. (а.с. 13-17).

До укладення кредитного договору, 17.11.2021 р. ОСОБА_1 підписано також паспорт споживчого кредиту, в якому їй була надана інформація щодо умов кредитування (а.с. 12-13).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір кредитної лінії № 507771855 від 17.11.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV339VR.

Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 17.11.2021 р. ОСОБА_1 для отримання кредиту в розмірі 10100,00 грн. за договір кредитної лінії № 507771855 від 17.11.2021 р. зазначено номер картки № НОМЕР_1 (а.с. 18).

17.11.2021 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконано свої зобов`язання за договором та перераховано на картку № НОМЕР_1 , номер якої надано йому позичальником та вказано у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 17.11.2021 р., кредитні кошти в сумі 10100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.11.2021 р. та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 29, 31).

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Згідно інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , 17.11.2021 р. на дану платіжну картку було зараховано платіж у сумі 10100,00 грн. Номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с. 95-96).

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 10100,00 грн.

Даний факт також не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

28.11.2018 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як клієнтом та ТОВ «Таліон плюс» як фактором укладено договір факторингу №28/1118-01, а 28.11.2019 р., 31.12.2020 р., 31.12.2021 р., 31.12.2022 р. та 31.12.2023 р. додаткові угоди до нього, на підставі яких ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 507771855, укладеним 17.11.2021 р. з ОСОБА_1 у розмірі 25730,76 грн. (а.с. 38-52).

Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його (п. 2.2).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п. 4.1).

Відповідно пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).

Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року.

У подальшому додатковими угодами вносились зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно.

Згідно протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно реєстру прав вимоги № 169 від 18.01.2022 р. та акту звірки від 31.12.2022 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» останнім було сплачено суму фінансування за відступлення прав вимоги за реєстром прав вимоги № 169 в розмірі 9162729,17 грн. (а.с. 53).

05.08.2020 р. між ТОВ «Таліон плюс» як клієнтом та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» як фактором укладено договір факторингу № 05/0820-01, на підставі яких ТОВ «Таліон плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 507771855, укладеним 17.11.2021 р. з ОСОБА_1 у розмірі 36566,04 грн. (реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 р.) (а.с. 54-61).

Згідно протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 р. між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та платіжної інструкції № 4484 від 31.07.2023 р. останнім було сплачено за відступлення прав вимоги 2586964,30 грн. (а.с. 62).

04.06.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» як клієнтом та ТОВ «Юніт капітал» як фактором укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, за яким ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступило ТОВ «Юніт капітал» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 507771855, укладеним 17.11.2021 р. з ОСОБА_1 у розмірі 36566,04 грн. (а.с. 63-69).

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» та платіжних інструкцій останнім було сплачено за відступлення прав вимоги 6810635,54 грн. (а.с. 70-74).

Таким чином, ТОВ «Юніт капітал» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 507771855 від 17.11.2021 р., а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно з цим договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Як вбачається з розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунка за кредитним договором № 507771855 заборгованість відповідача перед позивачем становить 36566,04 грн. та складається з: простроченого тіла в розмірі 10100,00 грн; прострочених відсотків у розмірі 26466,04 грн. (а.с. 75-77).

Правильність вищезазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростована.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом, сторона відповідача зазначає, що відповідачка не давала згоди на стягнення процентів за договором позики, окрім тих, що становлять період строку кредитування з 17.11.2021 р. по 17.12.2021 р.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та частини першої ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.

Відповідно до п. 1. 7 укладеного між сторонами договору кредитної лінії № 507771855 від 17.11.2021 р. кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі Дисконтний період), а саме до 17.12.2021 р. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитно лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється від дати укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до п.1.8 договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовження дисконтного періоду на умовах, описаних у цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п. 1.9 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1 виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 грн. процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним; 1.9.2 за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п.1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 грн. процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним. Кредтитодавець за своїм вибором може надати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 1.12 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щодення сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до 5.2 договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п.1.8 та п. 1.12.1 договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Відповідно до 5.3 договору сторони погодили, що проценти нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також сторони погодили, що закінчення строку дії Договору не звільняє їх від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії Договору (п. 4.6).

Як вбачається з матеріалів справи, боржником неналежним чином виконувалися кредитні зобов`язання. При цьому, позичальник добровільно погодився на дані умови кредитного договору, шляхом його підписання. Також боржник своїм підписом засвідчила, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків кредитодавця та позичальника та відповідає вільному волевиявленню сторін (п. 5.10).

Згідно з ч.1-2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1.ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку:

«проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплат врегульований ч.1 ст.1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

Як зазначалося вище, сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України. Позивач у своїй позовній заяві посилався безпосередньо на ст. 625 ЦК України.

Таким чином, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України) у розмірі 26466,04 грн., так як останні нараховані згідно п.п. 1.9, 1.12 кредитного договору.

Правильність вищезазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростована.

Посилання представника відповідача на те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не входить до Довірчого списку кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, а, отже, не має законних підстав для генерації електронного підпису, що свідчить про неукладення кредитного договору, - не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

У цій справі встановлено, що договір кредитної лінії № 507771855 від 17.11.2021 р. підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV339VR, що свідчить про укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір, укладений з відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором, договори факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір від 05.06.2025 р. № 05/06/25-01 про надання правничої допомоги Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» з додатком до нього; додаткова угода № 25770548318 від 05.06.2025 р. до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025, відповідно до якого вартість наданих плугу становить 7000,00 грн. (а.с. 78-82).

Як вбачається з матеріалів справи, іншим учасникам процесу направлялися докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

28.08.2025 р. від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру судових витрат, в якій просить зменшити суму відшкодування витрат на правничу допомогу позивача до розміру 500 грн., мотивуючи тим, що заявлена суму відшкодування витрат на правничу допомогу ТОВ «Юніт капітал» явно завищена і не узгоджується з категорією та складністю справи.

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.

У детальному описі виконаних робіт зазначено, що адвокатським бюро здійснено таку роботу: складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до боржника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 507771855 від 17.11.2021 р. - 2 год. - 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 507771855 від 17.11.2021 р. - 2 год. - 1000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 507771855 від 17.11.2021 р. на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 - 1 год. - 500,00 грн.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 507771855 від 17.11.2021 р. на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 - 1 год. - 500,00 грн., всього на суму 7000,00 грн.

Враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 7000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн (а.с. 9).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 4422,40 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором № 507771855 від 17 листопада 2021 р. в сумі 36566,04 грн. та 4422,40 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 40988,44 грн. (сорок тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім грн. 44 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова