Рішення № 129812360, 28.08.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/2413/25

28 серпня 2025 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом - Захід" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом-Захід" (далі - ТОВ "Інтерфом-Захід", Товариство, позивач) через представника звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403060/2024/000020/2 від 29.10.2024.

Позов обґрунтовано тим, що при митному оформленні товарів за митною декларацією №24UA403060003618U1 від 29.10.2024, які ввозилися на митну територію України, було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей. Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості частини товарів із застосуванням резервного методу.

Позивач вказує на порушення відповідачем вимог митного законодавства, а саме: ч.1 ст.49, ч.1, ч.2, ст.51, ч.1, ч.2 ст. 52, ч.1, ч.2, ч.3, ч. 5, ч.б ст.53, ч.2, ч.4-7 ст.54, ч.1,ч.2 ст.55, ст.57, ч.1, ч.2, ст.64 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI із змінами та доповненнями, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи, а згодом, виніс необґрунтоване рішення про коригування митної вартості товарів.

Всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Також, позивачем зауважується, що відповідач у спірному рішенні крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, що суперечить положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Позивач не погоджується з вказаними рішенням про коригування митної вартості, та вважає, що воно суперечать нормам чинного законодавства України, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у строк, встановлений статтею 258 КАС України, суддею одноособово.

У строк, встановлений судом, надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги заперечує. В обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що під час здійснення митного контролю за МД №24UA403060003618U1 від 29.10.2024 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено: оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного контракту від 10.07.2020 № Interfoam-West_PU_2020-2022 на умовах поставки FCA HOEK та специфікації до контракту від 24.09.2024 №48 де визначено кількість товару, що буде постачатися (48 м.т. +/- 10%), вартість за 1 метричну тонну - 1320 Євро на умовах FCA HOEK/TERNEUZEN та загальну вартість специфікації. У зазначеній специфікації на поставку товару від 24.09.2024 №48 зазначено - що специфікація набуває чинності 01.10.2024 року, але рахунок проформа №985173343 (у якій зафіксовано ціну за метричну тонну на рівні - 1320 Євро) складена та підписана продавцем 25.09.2024, тобто до моменту набуття чинності специфікацією на поставку №48; платіжне доручення на попередню оплату товару від 26.09.2024 №83 складене та проведене банком 26.09.2024, знову ж до моменту набуття чинності специфікації на поставку №48; у висновку ДП "Укрпромзовнішекпертиза" від 24.10.2024 №1982, який декларант надав на вимогу митного органу, не вказано конкретних посилань на інтернет ресурси подібних/ідентичних товарів де можна перевірити вартість подібних/ ідентичних товарів. Вартість даних товарів, яка міститься на загальнодоступних Інтернет-ресурсах є вищою за заявлену декларантом та зазначену у висновку. Таким чином, перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.

Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано, просить у задоволенні позову відмовити повністю. Також представник відповідача заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, бо такий розмір витрат є необґрунтованим, неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та обсягом наданих послуг, а також відсутній документ щодо здійснення оплати гонорару адвокату.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 30.05.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача від 29.05.2025 про розгляд справи №500/2413/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом - Захід" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403060/2024/000020/2 від 29.10.2024 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ТОВ "Інтерфом-Захід" (код ЄДРПОУ 35855828) зареєстроване як юридична особа 13.08.2004, за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності є виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас. Як вказує представник позивача у позові господарська діяльність Товариства полягає у виготовленні товарів побутового споживання таких як пінополіуретан (поролон), матраци, наматрацники, подушки, господарські та кухонні губки тощо. Позивач використовує сировину, що імпортується в Україну за прямим контрактом із виробником Dow Europe Gmbh (Швейцарія).

10.07.2020 між ТОВ "Інтерфом-Захід" (покупець) та компанією Dow Europe Gmbh (продавець) укладено контракт (зовнішньо-економічний договір) №Interfoam-West_PU_2020-2022 на постачання товарів. Відповідно до преамбули контракту покупець погоджується купити у продавця товар, описаний у договорі, у відповідності до строків і умов, вказаних нижче і доданих до договору.

Згідно з пунктами 1, 3 контракту найменування товару: VORANOLTM Polyols, VORALUX ТМ Polyols, VORANATE ТМ Т-80 TDI, кількість товару становить 25000 МТ.

Відповідно до пункту 6 контракту ціна поставлених товарів вказується в митних інвойсах, наданих продавцем, а також в специфікаціях, вказаних у додатках до договору. Загальна вартість товару по даному контракту складається з вартості товару по кожному додатку. Ціни за одиницю товару вказані в додатках до контракту. Поставка товару здійснюється у відповідності до специфікацій, які вказані у додатках до контракту. Платіж покупця здійснюється у євро шляхом банківського переказу на рахунок продавця. Загальна сума контракту 35 000 000 євро.

За змістом пункту 7 контракту умовами поставки визначено FCA завод продавця, західна Європа. Відповідно до пункту 8 контракту умови платежу - 60 календарних днів з дати інвойса (датою інвойса вважається дата відвантаження).

На виконання зовнішньоекономічного договору Interfoam-West_PU_2020-2022 від 10.07.2020, укладеного між компанією "DOW EUROPE GMBH" (Швейцарія) та ТОВ "Інтерфом-Захід" (Україна) згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) №985209338 від 23.10.2024 позивачем на митну територію України ввезено товар.

29 жовтня 2024 року уповноваженою особою Позивача, агентом з митного оформлення Зільник С.В., було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №24UA403060003618U1, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: "Сировина для виробництва поролону: поліефір поліол VORANOL 3322 Polyol. Гідроксильне число - 46,5 мг/г. Кількість - 22220 кг.Безколірна прозора рідина , з важким запахом.Для власних виробничих потреб.Не для товарів військового призначення (не для товарів створення озброєння).Виробник: DOW BENELUX B.V., NL.Торговельна марка: VORANOL."

Відповідно до відомостей графи 44 МД разом з нею до митного оформлення були подані наступні документи:

- сертифікат якості (Certificate of quality)- Сертифікат аналізу Б/Н від 23.10.2024;

- рахунок-проформа №985173343 від 25.09.2024;

- рахунок-фактура (інвойс) №985209338 від 23.10.2024;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) №407202 від 23.10.2024;

- навантажувальний документ (Bordereau) №0828458304 від 23.10.2024;

- авторизація на застосування спрощення "загальна гарантія" №UACGU423000012 від 27.10.2023;

- авторизація на застосування спрощення "процедура випуску за місцезнаходженням" №UALCP023000071 від 27.12.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №83 від 26.09.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №112 від 23.10.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №48 від 24.09.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Дод. №4 від 30.12.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Доп. №1 від 10.02.2021;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Доп. №3 від 13.12.2021;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № Interfoam-West_PU_2020-2022 від 10.07.2020;

- договір (контракт) про перевезення №020519/3 від 02.05.2019;

- декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0828458304 від 23.10.2024;

- інші некласифіковані документи - Бухгалтерська довідка №442 від 27.09.2024;

- інші некласифіковані документи - Бухгалтерська довідка №548 від 24.10.2024;

- інші некласифіковані документи - Лист DAW від 30.04.2024;

- інші некласифіковані документи - Лист DAW2 від 20.09.2024;

- інші некласифіковані документи - Лист DOW EUROPE GMBH від 19.07.2020;

- інші некласифіковані документи - Лист про не страхування від 25.10.2024;

- інші некласифіковані документи - Паспорт безпеки від 08.04.2021;

- єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 24TS403060000223U2 від 28.10.2024.

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, АСМО "Інспектор" згенеровано форми митного контролю: "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Також АСМО "Інспектор" посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур.

В подальшому, митний орган направив декларанту електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів наступного змісту:

"Початок консультації з митним органом: для підтвердження заявленої митної вартості товару прошу відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ надати документи, що підтверджують митну вартість товару:

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість оцінюваних товарів (разову заявку на перевезення вантажу/договір-заявку ) та про оплату транспортних послуг.

В зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх відомостей, необхідних для перевірки числового значення складових митної вартості товару, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

4) копію митної декларації країни відправлення.

Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.".

Уповноваженою особою декларанта додатково надано висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №1982 від 24.10.2024.

Листом від 29.10.2024 декларант повідомив митницю про те, що всі необхідні документи подані та від надання додаткових документів відмовляється.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000020/2 від 29.10.2024, у графі 33 якого зазначено: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення.

У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.

Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

За результатами опрацювання документів встановлено наступне. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного контракту від 10.07.2020 №Interfoam-West_PU_2020-2022 на умовах поставки FCA HOEK та специфікації до контракту від 24.09.2024 №48 де визначено кількість товару, що буде постачатися (48 м.т. +/- 10%), вартість за 1 метричну тонну - 1320 Євро на умовах FCA HOEK/TERNEUZEN та загальну вартість специфікації. У зазначеній специфікації на поставку товару від 24.09.2024 №48 зазначено що специфікація набуває чинності 01.10.2024 року, але рахунок проформа №985173343 (у якій зафіксовано ціну за метричну тонну на рівні - 1320 Євро) складена та підписана продавцем 25.09.2024, тобто до моменту набуття чинності специфікацією на поставку №48. Також платіжне доручення на попередню оплату товару від 26.09.2024 №83 складене та проведене банком 26.09.2024 року, знову ж до моменту набуття чинності специфікації на поставку №48. У висновку ДП "Укрпромзовнішекпертиза" від 24.10.2024 №1982, який декларант надав на вимогу митного органу, не вказано конкретних посилань на інтернет-ресурси подібних/ідентичних товарів де можна перевірити вартість подібних/ідентичних товарів. Однак, вартість даних товарів, яка міститься на загальнодоступних Інтернет-ресурсах є вищою за заявлену декларантом та зазначену у висновку. Враховуючи дану інформацію, заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України. Митна вартість товарів визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно ст.59 МКУ.

За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 30.05.2024 № 24UA100240554141U1 (Товар - сировина для виробництва пінополіуретану VORANOL 3322 POLYOL, продукт на основі простого спиртового поліефіра (типу поліпропіленгліколю), з гідроксильним числом не більш як 100 (45,5 - 49,5 мгКОН/г). Ввозиться для власних виробничих потреб. - 24080 кг. Умови поставки FCA HOEK) на рівні 1,713388 Євро/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.".

У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Перевірячи правильність обчислення митної вартості суд з`ясував таке.

Щодо розбіжності, які містяться в поданих до митного оформлення документах.

Митний орган зазначає, що у специфікації на поставку товару від 24.09.2024 №48 зазначено, що специфікація набуває чинності 01.10.2024, але рахунок проформа №985173343 складена та підписана продавцем 25.019.2024, тобто до моменту набуття чинності специфікацією. Також платіжне доручення на попередню оплату товару від 26.09.2024 №83 складене та проведене банком 26.09.2024, знову ж до моменту набуття чинності специфікації.

Так, згідно ст. 6 Контракту №Interfoam-West_PU_2020-2022 від 10.07.2020 року ціна поставлених товарів вказується у митних інвойсах, наданих продавцем, а також в специфікаціях, вказаних у додатках до договору. Загальна вартість товару по даному контракту складається із вартості товару по кожному додатку. Ціни за одиницю товару вказані у додатках до контракту. Поставка товару здійснюється у відповідності із специфікаціями, які вказуються в додатках до контракту. Платіж покупця здійснюється у євро шляхом банківського переказу на рахунок продавця.

Відповідно до ст. 8 Контракту №Interfoam-West_PU_2020-2022 від 10.07.2020 року умови оплати за товар - 60 календарних днів з дати інвойсу (датою інвойсу вважається дата відвантаження).

Відповідно до специфікації на поставку товару від 24.09.2024 №48 та проформи-інвойса №985173343 від 25.09.2024, продавець постачає покупцю товар VORANOL 3322 Polyol за ціною 1 320,00 євро/МТ.

У рахунку-проформі, вага товару вказана відповідно до повної планової місткості автотранспортного засобу. Фактична вага вантажу, який перевозиться наливом у цистернах, визначається після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів та може відрізнятися від ваги вказаної у рахунку-проформі.

Остаточна маса відвантаженого товару вказується у рахунку - фактурі (інвойсі).

Так, згідно Рахунку-фактури (інвойс) (Commercial invoice) №985209338 від 23.10.2024 загальна кількість товару скала 22 220 кг, загальна вартість якого - 29 330,40 євро.

Зазначений спосіб оформлення товаросупровідних документів відповідає п.1.5 Правил перевезення наливних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 18.04.2003 № 299 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 липня 2003 р. за № 558/7879, а так само, відповідає вимогам п.17 Правил приймання вантажів до перевезення затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644.

Таким чином, у специфікації на поставку товару №48 від 24.09.2024 року до контракту №Interfoam-West_PU_2020-2022 від 10.07.2020, проформі-інвойсі №985173343 від 25.09.2024, рахунку-фактурі (інвойсі) № 985033338 від 23.10.2024 відображена незмінна ціна товару VORANOL 3322 Polyol на рівні 1 320,00 євро/МТ.

Різниця кількості товару у проформі-інвойсі та рахунку-фактурі (інвойсі) пояснюється прогнозованою та фактичною вагою вантажу, що є загальноприйнятою практикою при відпуску наливних вантажів.

Отже, додаток до контракту, проформа-інвойс, рахунок-фактура (інвойс), платіжна інструкція, митна декларація, не містять розбіжностей, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару, та містять дані щодо ціни, що була фактично сплачена, що є достатнім підтвердженням складової митної вартості товару.

Щодо набуття чинності специфікацією на поставку товару від 24.09.2024 №48, слід зазначити наступне.

Як зазначено у специфікації, вона набуває чинності 01.10.2024.

Рахунок-проформа №985173343 від 25.09.2024, відповідно до умов контракту №Interfoam-West_PU_2020-2022 від 10.07.2020, є підставою для проведення передоплати за товар.

На підставі отриманої проформи - інвойсу, покупцем здійснено попередню оплату за товар згідно платіжного доручення №83 від 26.09.2024.

Відповідно до автотранспортної накладної (CMR) № 407202 від 23.10.2024 датою відвантаження товару є 23.10.2024. Того ж дня, продавцем виставлено покупцю рахунок-фактуру (інвойс) № 985033338 від 23.10.2024 на оплату товару.

Отже, оскільки фактично поставка товару відбувалася у жовтні 2024 року, ціна товару відповідала умовам специфікації на поставку товару №48 від 24.09.2024 року, яка набула чинності 01.10.2024 року.

Враховуючи вказане, подані декларантом до митного оформлення документи не містили розбіжностей, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскарженого рішення про коригування митної вартості.

Суд зазначає, що митний орган зазначає, що висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" 24.10.2024 №1982 не містить посилань на джерела інформації. Вартість товару є значно вищою за заявлену декларантом та зазначену у висновку.

Згідно ч.6 ст.53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивач звернувся до ДП "Укрпромзовнішекспертиза" щодо проведення аналізу відповідності цінових умов контракту №Interfoam-West_PU_2020- 2022 від 10.07.2020 між ТОВ "Інтерфом-Захід" (Україна) та "DOW EUROPE GmbH" (Швейцарія) поточній кон`юнктурі ринку.

ДП "Укрпромзовнішекспертиза" листом 24.10.2024 №1982 надав висновок експерта, в якому вказав, що "рівень ціни на VORANOL 3322 Polyol, налив, країна виробництва Нідерланди, а саме 1370,00 євро/т, на умовах поставки FCA-Hoek/Terneuzen, що імпортується згідно з інвойсом №985209338 від 23.10.2024 та специфікацією №48 від 24.09.2024 до контракту №Interfoam-West_PU_2020-2022 від 10.07.2020, відповідає поточній кон`юнктурі ринку". Вказаний висновок був долучений до документів для митного оформлення товару.

ДП "Укрпромзовнішекспертиза" використовувала під час свого дослідження джерела інформації: цінова інформація компанії DOW EUROPE GmbH (Швейцарія), інтернет ресурси alibaba.com, sdqh-chem.com, та інші.

Митний орган в оскаржуваному рішенні вказав, що у наданому експертному висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 24.10.2024 №1982 не містяться посилання на джерела інформації.

Згідно з положеннями статті 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є додатковими документами, які подаються митному органу у випадку, якщо документи, зазначені в частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Експертний висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" у даному випадку не є тим документом, який спростовує заявлену декларантом митну вартість товарів за першим методом, оскільки повністю підтверджує числові складові ціни імпортованого товару та не містить розбіжностей з поданими до митного оформлення документами, передбаченими частиною другою статті 53 МК України.

Верховний Суд України у постанові від 03.02.2021 №810/4441/16 зазначив, що експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України. Такі документи носять виключно інформаційний характер.

При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення, ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо мотивів відповідача про те, щодо ціни на імпортований товар, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403060/2024/000020/2 від 29.10.2024 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 3028,00 грн, перерахований до бюджету згідно з платіжною інструкцією №702 від 17.04.2025.

Також Товариством заявлені до відшкодування з Тернопільської митниці витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. Вирішуючи питання наявності підстав для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: копії договору про надання правової допомоги №21/03 від 05.01.2021, укладеного між Товариством (клієнт) та адвокатським об`єднанням "Бахмач та партнери" (об`єднання) та доручення №7/2025 від 17.04.2025 до договору про надання правової допомоги №21/03 від 05.01.2021, ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1491317, який виданий на підставі вказаного договору адвокатським об`єднанням "Бахмач та партнери"; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу до договору про надання правової допомоги від 22.04.2025 на суму 8000,00 грн.

За змістом пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 05.01.2021 клієнт доручає, а об`єднання відповідно до чинного законодавства приймає на себе доручення по надання клієнту правової допомоги та захисту його інтересів, зокрема, у адміністративних правах.

Відповідно до пункту 3.2 договору за надання правової допомоги за цим договором (в частині надання інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, здійснення правового супроводу діяльності замовника, складання документів правового характеру) клієнт зобов`язується виплачувати об`єднанню гонорар у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 копійок без урахування податку на додану вартість та єдиного податку, на місяць в строк не пізніше 5 (п`ятого) числа наступного місяця, що йде за місяцем у якому надавалась правова допомога. За надання об`єднанням (в особі визначених ним згідно із ордером адвокатів) правової допомоги (надання послуг адвоката) - виконання адвокатської діяльності за цим договором, а саме представництво адвокатами об`єднання інтересів клієнта під час вирішення спорів за участі клієнта в судах загальної юрисдикції, третейських судах, представництво інтересів клієнта в органах державної та органах місцевого самоврядування, надання інших послуг за окремим письмовим погодженням сторін, клієнт зобов`язується виплачувати об`єднанню гонорар, в розмірі та в порядку, що додатково погоджуються сторонами в окремому дорученні.

Пункт 3.3. договору визначає, що клієнт авансує об`єднанню різні фактичні витрати в порядку передплати, а в разі відсутності коштів на їх оплату своєчасно повідомляє про це об`єднання і погоджується з тим, що відмова в проведенні запропонованих об`єднанням заходів може вплинути на результативність виконання функції захисту, а також зобов`язується не пред`являти претензій з цього приводу до Об`єднання.

Пункт 3.4 договору вказує на те, що оплата гонорару по виконанню доручення робиться відповідно до умов цього договору, а відшкодування витрат згідно з виставленими Об`єднанням рахунками, в строк не пізніше 5 (п`ятого) числа наступного місяця, що йде за місяцем у якому надавалися послуги.

Суд уже зазначав, що до позову долучено копію доручення №7/2025 від 17.04.2025 до договору про надання правової допомоги №21/03 від 05.01.2021, змістом доручення є оскарження рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403060/2024/000020/2 від 29.10.2024. У дорученні визначені розмір та умови оплати: 8000,00 грн за представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції, що сплачується клієнтом до винесення рішення у справі судом першої інстанції.

Докази проведених розрахунків до винесення рішення у цій справі в сумі 8000,00 грн відсутні.

Розрахунок вартості послуг у сумі 8000,00 грн складений 22.04.2025 містить такі види витрат: збір доказів - 4 години 2000,00 грн, підготовка позову 8 годин 2000,00 грн, складання процесуальних документів та представництво у суді першої інстанції - 4000,00 грн.

Жодних документів, складених сторонами, про приймання-передачі послуг суду не надано.

Стосовно зауважень відповідача про те, що позивачем не подані докази фактичної оплати правничої допомоги в сумі 8000,00 грн, то суд з урахуванням правового висновку у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 (справа №686/5064/20), від 05.03.2021 (справа №200/10801/19-а), від 16.03.2021 (справа №520/12065/19), від 23.12.2021 (справа №280/1361/21) виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є одне рішення про коригування митної вартості; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню, не передбачають (з огляду на надання правничої допомоги адвокатом в подібних справах в інтересах позивача). У контексті наведеного необхідно зазначити, що текст позовної заяви, серед іншого, містить обґрунтування, які не спростовують мотивів оскаржуваного рішення та є недоречними. Також варто зауважити, що такі послуги як підготовка позову та складання процесуальних документів у справі по суті передбачають підготовку (оформлення) позовної заяви, тобто такі послуги дублюють одна одну.

З огляду на наведене та виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UА403060/2024/000020/2 від 29.10.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом-Захід" судові витрати на суму 6028 грн (шість тисяч двадцять вісім грн 00 коп.), у тому числі по сплаті судового збору у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.), витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 28 серпня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом - Захід" (місцезнаходження: вул. Незалежності, 3а, м. Хоростків, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48242, код ЄДРПОУ: 35855828);

відповідач:

- Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46004 код ЄДРПОУ: 43985576).

Головуючий суддяМартиць О.І.