Ухвала суду № 129803321, 26.08.2025, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/8758/24

провадження № 1-кс/405/2174/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2025 м. Кропивницький

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчогов особливоважливих справахвідділу розслідуваннязлочинів загальнокримінальноїспрямованості слідчогоуправління Головногоуправління Національноїполіції вКіровоградській області ОСОБА_6 ,яке погодженопрокурором відділуКіровоградської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходуу виглядітримання підвартою до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянин України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.05.2022 за ч. 4 ст. 185 КК України,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 26.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024121010002995, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч.4 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2025 до Подільського районногосуду м.Кропивницького від старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання, у якому слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Також слідчий вказує про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 та просив його задовольнити із викладених у ньому підстав, вказав на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний пояснив, що переховуватись від органу досудового розслідування або суду він не буде; винним себе не вважає; може пояснити, чому до свідка ОСОБА_7 має таке відношення; саме ОСОБА_7 його раніше напоїла та пограбувала; в даний ситуації був просто водієм, чим інші займались, йому не відомо.

Захисник заперечував відносно задоволення клопотання слідчого про застосування до його підзахисного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказав, що обставини, які викладені в підозру про яку повідомлено ОСОБА_4 не підтверджуються матеріалами; його підзахисний здійснює нагляд за матір`ю, має на утриманні неповнолітню доньку; переховуватись його підзахисний не може, оскільки в країні запроваджено військовий стан; ОСОБА_4 раніше судимий, але судимість погашена; його підзахисний має намір офіційно працевлаштуватись; за викладених обставин захисник просить застосувати до ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід, а саме: домашній арешт із забороною покидати житло з 21 год. по 06 год., або особисте зобов`язання, або застава.

Дослідивши клопотання слідчого та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Встановлено, що слідчими відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 26.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024121010002995, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч.4 ст. 187 КК України.

25.08.2025 ОСОБА_4 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, відповідно до якого: 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України 64/2022 ''Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом №2102-ІХ від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.

23.07.2024 відповідно до Указу Президента України №469/2024, який затверджений Законом №3891-ІХ від 23.07.2024, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України ''Про правовий режим воєнного стану", частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 ''Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, та Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 затвердженим Законом України № 4024-IX від 29.10.2024 Указом від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX, Указом від 15 квітня 2025 №235/2025, затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

У свою чергу, житель м. Кропивницького, Кропивницького району, Кіровоградської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, не бажаючи займатися суспільно-корисною працею, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 28 березня 2025 стали на шлях їх реалізації.

Так, 28.03.2025 близько 16:00 год., ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , скориставшись поганим самопочуттям ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , майном якої вирішили заволодіти шляхом нападу поєднаним з насильством, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, з метою власного збагачення, вступивши у такий спосіб в попередню змову.

Безпосередньо реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом застосування фізичного насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої в момент нападу, ОСОБА_4 наблизившись, до потерпілої ОСОБА_7 , де діючи умисно, з корисливого мотиву, кулаком правої руки наніс удар в область голови потерпілої ОСОБА_7 , від чого у останньої виник різкий біль в області височної частини голови, а ОСОБА_8 тримаючи у правій руці предмет схожий на пістолет почав словесно погрожувати застосуванням до неї пістолету в разі якщо потерпіла буде продовжувати кричати. Одразу після цього, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію спільного наміру, спрямованого заволодіння чужим майном, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , з корисливого мотиву, тримаючи в правій руці предмет схожий на пістолет продовжив погрожувати фізичною розправою, вимагаючи у потерпілої ОСОБА_7 належний останній мобільний телефон та цінні речі, які були при ній. При цьому ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_8 забрала з жіночої сумки ОСОБА_7 наступні останній речі: мобільний телефон «Tecno Spark Go 1» (KL4)3/64Gb, в корпусі чорного кольору вартістю 2700 грн., в якому була сім картка мобільного оператора «Водафон Україна» вартістю 260 грн.; банківську картку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 ; гроші в сумі 2500 грн. та електронну сигарету «IQOS ILUMA» вартістю 2000 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний намір, за попередньою змовою, з корисливого мотиву, в умовах воєнного стану, застосувавши насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої в момент нападу, незаконно заволоділи майном потерпілої ОСОБА_7 , на загальну суму 7460 грн..

Заволодівши таким чином чужим майном, яке належить потерпілій ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 з місця скоєння злочину втекли, звернувши викрадене майно на свою користь.

За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Надані слідчим докази, а саме: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.08.2025; протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 від 25.08.2025; протокол по результати проведення НСрД зняття інформації з електронних комунікаційних мереж: контроль за телефонними розмовами від 05.04.2025, у сукупності свідчать про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, у якому він підозрюється, а пред`явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Слідчим суддею звертається увага на те, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Слідчий суддятакож вважає,що прокуроромта слідчимобґрунтовано наведенийперелік ризиків,що передбаченийп.п.1,3,5ч.1ст.177КПК України,а самете,що підозрюванийможе переховуватисьвід органівдосудового розслідуваннята/абосуду,оскільки обґрунтованопідозрюється увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.187КК України,який відповіднодо ст.12КК України,відноситься категоріїособливо тяжкихзлочинів тапередбачають покаранняу виглядіпозбавлення волі, а тому ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Слідчий суддя також вважає про доведеність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки за матеріалами клопотання, підозрюваний ОСОБА_4 знайомий з потерпілою ОСОБА_7 , а злочин, який ставиться в провину ОСОБА_4 , вчинений ним із застосуванням насильства до потерпілої, отже, підозрюваний, як особисто так і чи через третіх осіб може незаконно впливати на неї шляхом застосування підкупу, шантажу та погроз, що зможе призвести до зміни її показань або відмови від їх давання.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

Також є реальним ризик, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , хоча і кримінальне правопорушення, за яке він був засуджений є погашеним, однак відноситься то категорії умисних, корисливих злочинів. Крім цього, після обвинувального вироку та відбуття за нього покарання, ОСОБА_4 , на шлях виправлення не став, що об`єктивно свідчить про звичку підозрюваного до вчинення умисних, корисливих злочинів проти власності. Більше того, кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_4 , вчинено із застосуванням самим підозрюваним насильства до потерпілої.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке за законом йому загрожує покарання у вигляді позбавлення на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна; в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості, проте раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує також обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 неодружений, офіційно не працевлаштований, має на утриманні малолітню доньку, має постійне місце проживання, характеризуючих даних та відомостей про стан здоров`я підозрюваного слідчому судді не надано, наявні вагомі докази про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, у яких він підозрюється.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб забезпечити його належну процесуальну поведінку під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Відповідно доп.1ч.4ст.183КПК Українислідчий суддя,суд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,враховуючи підставита обставини,передбачені статтями177та 178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_4 , вчинено ним із застосування до потерпілої насильства, слідчий суддя відповідно до . 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає альтернативний запобіжний захід.

Крім цього, як пояснив прокурор у судовому засідання, двох місячний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні спливає 05.10.2025, тому строк застосування запобіжного заходу до підозрюваного слід визначити 41 день, а не 40, як того просить слідчий в клопотанні.

На підставі викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходуу виглядітримання підвартою до ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 41 день з 26.08.2025 по 05.10.2025 включно, в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_10