Ухвала суду № 129797536, 25.08.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/16072/25

Провадження № 2/638/6837/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 року м.Харків

Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Теслікова І.І., при прийнятті позовної заяви представника ОСОБА_1 адвоката Біленького Дениса Владиславовича до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Палєва Олена Миколаївна, про визнання недійсним заповіту,-

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м.Харкова 20 серпня 2025 року надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 адвоката Біленького Д.В. в якій вона просить суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 02.09.2024, який посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палєвою О. М. та зареєстрований в реєстрі за №1175.

Дослідивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як вбачається з тексту позовної заяви спірні правовідносини, які ОСОБА_3 , про яке зазначено в оскаржуваному заповіті.

При цьому, заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України). Отже, заповіт - це розпорядження особи (заповідача) щодо належного їй майна, майнових прав і обов`язків на випадок своєї смерті, складене у встановленому законом порядку. За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином. Як правочин він має відповідати всім вимогам, що звичайно пред`являються до правочинів відповідно до цивільного законодавства. Його значення полягає в тому, щоб визначити порядок переходу усього майна, майнових прав і обов`язків до певних осіб, якого будуть дотримуватися після смерті заповідача.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна (заповіту) та застосування наслідків недійсності пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Так, відповідно до ст.ст. 181, 190 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) сформовано правову позицію, що забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина першастатті 114 ЦПК України). Враховуючи положеннястатті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

З аналізу вищенаведених норм закону вбачається, що позов про визнання заповіту недійсним належить до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна та пред`являється в порядку частини першоїстатті 30 ЦПК України, а тому положеннястатті 27 ЦПК Українипро підсудність позову за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в даному випадку не застосовуються.

Частина 1 ст. 30 ЦПК України передбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).

Таким чином, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, слід дійти висновку, що у разі, коли позивачем подається позов, що виник з приводу нерухомого майна, для правильного визначення підсудності, позивач має надати суду відомості про місцезнаходження нерухомого майна, щодо якого відкрито спадщину разом з доказами місцезнаходження такого майна.

Разом з тим, позивачем, у порушенням ч. 6 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві не вказані інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору, а саме: відомості щодо складу спадкового майна, зокрема, не зазначено, чи входить до спадкової маси нерухоме майно та місцезнаходження такого майна.

З метою визначення підсудності справи та з причин відсутності в матеріалах позову інформації, що саме входить спадкової маси, до якої може входити, зокрема і нерухоме майно, позивачу слід вказати наявність або відсутність такого нерухомого майна у спадковій масі, вартість вказаного майна, у разі його наявності, та його місцезнаходження.

Крім того, відповідно до вимог ч.5ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно зі ч.1ст. 3 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.Статтею 4 вказаного Закону Українивизначено розміри ставок судового збору. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211.20 грн.).

Разом з тим, до позовної заяви не додано квитанцію про сплату судового збору.

На підставі вищевикладеного, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211.20 грн., на наступний рахунок: отримувач коштівГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код ЄДРПОУ 37874947, рахунок отримувача UA338999980313191206000020653, код банку отримувача 899998, кодкласифікації доходів бюджету22030101.

Також, положеннями пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Правова позиція Верховного Суду України, абзац 1 пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справу суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 зводиться до того, що позовна заява повинна відповідати вимогам ЦПК. У зв`язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Так, згідно ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах

Заінтересованими особами, згідно ст.1257 ЦК України є особи, які мають право на спадщину за чергою спадкування, визначеною законом.

Разом з тим, ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним заповіту не надала докази того, що вона спадкоємцем після померлої ОСОБА_3 та має право на оскарження заповіту. З наданого представником позивача копії листа приватного нотаріуса Палєвої О.М. від 05.05.2025 вбачається, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в Російській Федерації, лише подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Питання чи входить позивач до кола осіб відповідної черги, яка одержала право на спадкування нотаріусом не вирішено.

Також суд звертає увагу позивача, що до позовної заяви не додано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 .

В свою чергу, відповідно до ч.1ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження заяви до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.175,177,185,259-261 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 адвокатаБіленького ДенисаВладиславовича до ОСОБА_2 ,третя особа:Приватний нотаріусХарківського міськогонотаріального округуХарківської областіПалєва ОленаМиколаївна,про визнаннянедійсним заповіту -залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали судді про залишення позовної заяви без руху.

В разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.І. Теслікова