Рішення № 129795889, 28.08.2025, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2194/25

Провадження № 2/191/982/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2025 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючоїсудді Форощук С.А., за участю секретаряВехник С.Л., згідно вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу»,звернувся доСинельниківського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті, зпозовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . 15.11.2019 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №92559 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до п.1.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2500,00 гривень; дата надання кредиту: 15.11.2019 року; строк кредиту: 30 днів; валюта кредиту: UAH; стандартна процентна ставка 2 % в день або 730 % річних.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 13.01.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 9 200,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 2 500,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 6 700,00 грн.

Згідно п. 2.4. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. На виконання вимог п. 2.4. кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів (ч. 7 кредитного договору).

На підтвердження виконання Товариством п. 2.4 Кредитного договору, позивач надає інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» від 24.02.2054 року, відповідно до якої 15.11.2019 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2 500,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФК Кеш Ту Гоу» заборгованість за Кредитним договором №9200 від 15.11.2019 року, в сумі 9 200 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі - 2 500 грн., прострочена заборгованість за процентами в розмірі - 6 700 грн., та судовий збір у сумі 2442,40 гривень.

29.05.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Калініна С.К. надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначено, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу суми кредиту та не надано детального розрахунку заборгованості, а сума боргу нарахована поза межами кредитного договору. Крім того заявлена позивачем вимога про стягнення витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.

03.06.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначив, що вважає відзив безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Правомірність укладення кредитного договору та розмір заборгованості повністю підтверджується наданими доказами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позові просив розглянути справу за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився, у відзиві зазначив про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Суд, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

Згідно зі статями 4,5ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень статті 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 12ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд звертає увагу на висновки, до яких дійшов Верховний суд у постанові від 02.11.2021 року під час розгляду справи № 243/6552/20. Зокрема Верховним судом було зазначено, «що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Судом встановлено, що 15.11.2019 року між первісним кредитором ТОВ «Займер» правонаступником якого являється ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №92559 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2500,00 гривень; дата надання кредиту: 14.12.2019 року; строк кредиту: 30 днів; валюта кредиту: UAH; стандартна процентна ставка 2 % в день або 730 % річних.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 , з яким укладено договір №92559 від 15.11.2019 року, ідентифікований ТОВ «Займер», одноразовий ідентифікатор KL 7881.

На виконання вимог п. 2.4. кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів (ч. 7 кредитного договору).

На підтвердження виконання Товариством п. 2.4 Кредитного договору, позивач надав інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» від 25.02.2025 року, відповідно до якої 15.11.2019 року на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 номер платіжної картки НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти за кредитним договором №92559 в сумі 2500,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що кредитний договір №92559 від 15.11.2019 року був підписаний позичальником відповідачем шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеними сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України«Про електроннукомерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Таким чином, ТОВ «Займер» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на картковий рахунок, надавши останньому можливість розпоряджатися ними на власний розсуд.

Однак, згідно матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 13.11.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 9200,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 2500,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 6 700,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору відповідно до чинного законодавства України та Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору, у разі порушення умов Договору та додатків до нього, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні всі понесені збитки в повному обсязі, в тому числі витрати на юридичну допомогу для відновлення порушеного права. Упущена вигода відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до п. 4.3. Договору, у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.

Однак, відповідно до графіку розрахунків та орієнтованої сукупної вартості кредиту, Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №92559, вбачається, що заборгованість за кредитним договором становить 4 000,00 грн. та складається з: тіло кредиту - 2500, 00 грн., проценти за користування кредитом (2 %) 1 500, 00 грн.

Суд звертає увагу, що розмір відсотків за користування кредитними коштами у сумі 2500,00 грн., був визначений при укладенні договору виходячи зі ставки 2 відсотки на добу, тип процентної ставки фіксована (п.1.3. договору). Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 14.12.2019 року (п.1.2 договору).

Отже, сума заборгованості за відсотками за 30 днів становить 1500,00 грн.

Стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження 14-360цс19).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КешТу Гоу» заборгованість за відсотками, що нарахована в межах строку кредитування, в розмірі 1 500, 00 грн.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КешТу Гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КешТу Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-18/10/2021, ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.513ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК Українивизначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Ст.1082ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту ст.1082ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Таким чином, у разі сплати відповідачкою коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК КешТу Гоу» та зараховані для погашення кредитної заборгованості.

Згідност. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Ст. 1049 ЦК Українипередбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідност. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставіст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 9 200, 00 грн., з яких задоволено вимоги в сумі 4 000, 00 грн. При зверненні до суду позивачем сплачено 2422, 40 грн. Отже, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 1053, 22 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10 500,00 грн. суд зазначає наступне.

09.06.2025 року представник позивача ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» через систему «Електронний суд» надав заяву про стягнення на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 10 500 гривень, що підтверджуються Актом про отримання правової допомоги від 03.06.2025 року та квитанцією про оплату зазначеної правової допомоги від 03.06.2025 року.

Згідно ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 1 ч. 2 ст.141ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

Згідно з умовами договору про надання правової допомоги, факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги.

Так, із Акту про отримання правової допомоги від 03.06.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №92559 від 15.11.2019 року вбачається, що адвокатом Пархомчук С.В. було витрачено 5 годин.

Згідно платіжної інструкції №3 9145 від 03.06.2025 року ТОВ «ФК КешТу Гоу» здійснило оплату гонорару адвокату Пархомчук С.В. в сумі 10 500,00 грн. за надану ним правову допомогу.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10500,00 гривень, слід приймати до уваги викладене нижче.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд звертаєувагу,що прирозподілі витратна професійнуправничу допомогу,підлягало врахуванню,що справає незначноїскладності,в данійкатегорії справнаявна узгоджената усталенасудова практика,через щопозовні заявиу данихсправах ємайже типовимита фактичношаблонними,існує відпрацьованаадвокатська практикау данійкатегорії справ,а обсягдосліджених доказівє невеликим,а томусуд приходитьдо висновкупро стягненняз відповідачана користьпозивача 6000гривень витратна правовудопомогу.Саме такийрозмір витратє об`єктивним,співмірним звиконаною адвокатомроботою уцій справі.

Керуючись ст.ст.141,263-265,268,273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» (місцезнаходження 04080, м. Київ, вул. Кирилівська будинок 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за кредитним договором № 92559 від 15.11.2019 року в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.. 00 коп., яка складається з: 2500, 00 грн. тіло кредиту; 1500, 00 грн. проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«ФК КешТу Гоу»(місцезнаходження04080,м.Київ,вул.Кирилівська будинок82,офіс 7,код ЄДРПОУ42228158) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1053 (однієї тисячі п`ятдесят трьох) грн..22 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн.. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення можебути оскарженов апеляційномупорядку безпосередньодо Дніпровськогоапеляційного суду шляхомподання апеляційноїскарги протягомтридцяти днівз дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 28.08.2025 року.

Суддя С. А. Форощук