Ухвала суду № 129792344, 26.08.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16260/22

Провадження № 1-кп/127/541/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2025 року м. ВінницяВінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представника потерпілого ОСОБА_11 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження заобвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України, відомості про які внесено 23 червня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020000000343,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України та ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_12 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки ризики визначені ст.177КПК України не зменшились та тривають, про що подав письмові клопотання.

Прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора ОСОБА_3 та просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив щодо клопотання прокурора. Вказав, що при допиті обвинувачених, останні підтвердили той факт, що його взагалі не було на місці події, тому більшість доказів наданих прокурором не підлягають дійсності. Враховуючи вкзане просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт в нічну пору доби.

Захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_10 заперечила щодо клопотання прокурора. Вказала, що ризики, які зазначені в ухвалах суду нічим не підтверджені. Крім того, суду надані усі докази, які вже є досліджені, допитані потерпілий та свідки, що унеможливлює спотворення ОСОБА_6 будь-яких документів та незаконний вплив на потерпілого та свідків. Фактично єдиний ризик на який посилається прокурор є вчинення іншого правопорушення ОСОБА_6 , однак вважала, що вказаний ризик не є єдиною підставою для продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 у виді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_9 , вважав, що обвинувачення та підозра є необґрунтованими. Ризиків, на які посилається прокурор немає. ОСОБА_12 має дружину, дитину та постійне місце проживання, тому просив змінити запобіжний захід на домашній арешт в нічну пору доби, а саме з 22:00 год. по 07:00 год.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника.

Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 заперечив щодо клопотання прокурора. Вказав, що ризики на які посилається прокурор є необґрунтованими та не підтвердженими. ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягувався, є раніше не судимим, від органів досудового розслідування не переховувався, після описаних у обвинувальному акті подій знаходився вдома, а тому ризик переховуватися від суду припинив своє існування. Враховуючи вказане, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт в нічну пору доби, а саме з 22:00 год. до 06:00 год.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.

Представник потерпілого ОСОБА_11 підтримав клопотання прокурора, вважав, що єдиним запобіжний заходом, який забезпечить належну поведінку обвинувачених є тримання під вартою.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши подані клопотання, дійшов наступних висновків.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.07.2025 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою зі строком дії до 11.09.2025 року.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Види ризиків у кримінальному проваджені визначені Законом та є незмінними для будь-якої стадії кримінального переслідування. Так, ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покаранняв сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її соціальними зв`язками.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченим під вартою суд враховує суть обвинувачення та факт того, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_12 вже набули статусу обвинувачених у кримінальному проваджені, тобто сторона обвинувачення, звернувшись до суду з обвинувальним актом, вважала не лише підозру обґрунтованою, а й докази у справі достатніми для висунення обвинувачення особам.

Факт наявності обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_12 у вчинені особливо тяжкого злочину вказує на те, що поняття «обґрунтованої підозри» не підлягає оцінці, оскільки на даній стадії кримінального переслідування особи підозра трансформувалась в обвинувачення з критерієм доведеності, оцінка якого передбачена іншою процедурою ніж вирішення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Оцінці на предмет доведеності підлягають виключно ризики у проваджені, існування яких є доведеним у справі щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_12 .

Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд приймає до уваги наступне.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачене покарання до 15 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Вказане, дані обвинувального акту про роль ОСОБА_5 як організатора, а також усвідомлення обвинуваченим тяжкість можливого покарання за вчинене, свідчить про наявну небезпеку перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя і утворює ризик можливого ухилення від явки до суду.

ОСОБА_5 перебував у Вінницькій області тимчасово, в нього відсутнє місце проживання на території м. Вінниці, будь-які правові та соціально-стримуючі фактори у місті де проводиться судовий розгляд відсутні. Вказане, переконує суд, що ОСОБА_5 може порушувати процесуальний обов`язок явки до суду на першу вимогу.

Крім того, ОСОБА_5 перебуваючи на волі, зможе незаконно впливати на потерпілого. При цьому сам по собі факт вже здійсненого допиту потерпілого у суді зазначеного ризику не зменшує, оскільки вплив може бути здійснений протягом всього часу судового розгляду не лише для зміни показань, а й для реалізації інших прав потерпілого, зокрема права висловити його думку щодо міри покарання.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі думку представника потерпілого, суд дійшов висновку, що ризики продовжують існувати, не зменшились, а достатнім для їх запобігання запобіжним заходом є тримання обвинуваченого під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не будуть гарантувати належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, в зв`язку з чим дію запобіжного заходу доцільно продовжити на 60 діб.

При цьому суд наголошує, що ризики встановлені у справі, а також відсутність у обвинуваченого житла за місцем розгляду справи, свідчать про недоцільність застосування йому домашнього арешту, оскільки вказаний запобіжний захід не забезпечить належну поведінку обвинуваченого.

Вирішуючи питання продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд вважає, що прокурором доведено, що ризики визначені ст. 177 КПК України продовжують існувати.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що підтверджується суттю обвинувачення, за вчинення якого передбачене покарання до 15 років позбавлення волі із конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи тяжкість покарання обвинувачений може переховуватись від явки до суду. Разом з тим, сама лише тяжкість обвинувачення не є вирішальною для суду, проте оцінюється в сукупності з іншими даними провадження.

Крім цього суд враховує, що зі змісту обвинувачення ОСОБА_6 діяв з корисливою метою, іншого джерела доходу він не має, раніше судимий за вчинення тяжкого корисливого злочину, що в сукупності із обвинуваченням дійсно свідчить про факт того, ОСОБА_6 зможе продовжити злочинну діяльність, оскільки буде потребувати джерел до існування, а іншого виду отримання коштів він не має.

ОСОБА_6 перебував у Вінницькій області тимчасово, в нього відсутнє місце проживання на території м. Вінниці, проживає в м. Києві, зареєстрований у Житомирській області, будь-які правові та соціально-стримуючі фактори у місті де проводиться судовий розгляд відсутні. Вказане, переконує суд, що ОСОБА_6 не зможе виконувати процесуальний обов`язок явки до суду на першу вимогу. Вказане, а також усвідомлення обвинуваченим тяжкість можливого покарання за вчинене, свідчить про наявну небезпеку перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя і утворює ризик можливого ухилення від явки до суду.

Крім того, ОСОБА_6 перебуваючи на волі, зможе незаконно впливати на потерпілого. При цьому сам по собі факт вже здійсненого допиту потерпілого у суді зазначеного ризику не зменшує, оскільки вплив може бути здійснений протягом всього часу судового розгляду не лише для зміни показань, а й для реалізації інших прав потерпілого, зокрема права висловити його думку щодо міри покарання.

Враховуючи вищенаведене та враховуючи думку представника потерпілого суд дійшов висновку, що ризики продовжують існувати, не зменшились, а достатнім для їх запобігання запобіжним заходом є тримання обвинуваченого під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не будуть гарантувати належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, в зв`язку з чим дію запобіжного заходу доцільно продовжити на 60 діб.

Вирішуючи питання продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд вважає, що прокурором доведено, що ризики визначені ст. 177 КПК України продовжують існувати.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану за яке передбачається відповідальність у виді позбавлення волі до 15 років із конфіскацією майна, що підтверджується суттю самого обвинувачення, а тому усвідомлюючи тяжкість покарання, існує ризик переховування обвинуваченого від суду.

Дані про матеріальний, соціальний стан обвинуваченого, його соціальні зв`язки, значно підвищують небезпеку вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим, так як ОСОБА_7 раніше чотири рази судимий, офіційно не працює, іншого джерела доходу не має, згідно обвинувального акту діяв з корисливою метою свідчить про факт того, ОСОБА_7 зможе продовжити злочинну діяльність, оскільки буде потребувати джерел до існування, а іншого виду отримання коштів він не має.

Про існування ризику переховування від суду, що є одночасно і ризиком перешкоджання кримінальному провадженню, додатково свідчать те, що у ОСОБА_7 відсутнє місце проживання на території м. Вінниці, будь-які правові та соціально-стримуючі фактори у місті де проводиться судовий розгляд відсутні.

Крім того, ОСОБА_7 перебуваючи на волі, зможе незаконно впливати на потерпілого. При цьому сам по собі факт вже здійсненого допиту потерпілого у суді зазначеного ризику не зменшує, оскільки вплив може бути здійснений протягом всього часу судового розгляду не лише для зміни показань, а й для реалізації інших прав потерпілого, зокрема права висловити його думку щодо міри покарання.

Таким чином ризики встановлені у справі свідчать про те, що будь-який інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою не буде достатньо гарантувати належну поведінку обвинуваченого.

Все зазначене свідчить, що ризики встановлені судом при обранні та продовженні запобіжного заходу продовжують існувати, а достатніми для їх запобігання запобіжним заходом буде тримання обвинуваченого під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не будуть гарантувати належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, в зв`язку з чим дію запобіжного заходу доцільно продовжити на 60 діб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 194, КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - продовжити на 60 діб, починаючи з 26.08.2025 року до 24.10.2025 року, включно.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - продовжити на 60 діб, починаючи з 26.08.2025 року до 24.10.2025 року, включно.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - продовжити на 60 діб, починаючи з 26.08.2025 року до 24.10.2025 року, включно.

Копію ухвали направити до ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя: