Рішення № 129786736, 27.08.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10094/25Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , відповідно до якого просить:

визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправними, а саме неврахування періоду роботи з 01.09.1975 року по 15.07.1976 рік, з 10.03.1980 по 31.12.1991 рік, з 01.01.1992 по 20.05.1992 рік, з 01.06.1992 року по 09.06.1992 рік, з 20.06.1992 рік по 21.08.1992 рік та з 22.08.1992 року по 13.10.1999 рік за Списком 2;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1975 року по 15.07.1976 рік, з 10.03.1980 по 31.12.1991 рік, з 01.01.1992 по 20.05.1992 рік, з 01.06.1992 року по 09.06.1992 рік, з 20.06.1992 рік по 21.08.1992 рік та з 22.08.1992 року по 13.10.1999 рік за Списком 2 згідно записів моєї трудової книжки, здійснивши перерахунок пенсії та виплатити ОСОБА_1 весь розмір недоотриманої пенсії, з моменту призначення пенсії, зі врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу призначена пенсія з 2009 року Позивачу під час ознайомлення зі своєю пенсійною справою стало відомо, що страховий стаж розраховувався без врахування стажу з 16.07.1976 по 13.10.1999 як пільгового, що порушує її право на пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим, змушена звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.24-26/ представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на правомірність дій відповідача. Зазначив, що аналіз матеріалів пенсійної справи Позивачки свідчить про те, що в період роботи ткачем з 16.07.1976 по 31.10.1999 діяли Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, де пунктом 5 «Шовкове та шовкомотальне виробництво» розділу XX «Легка промисловість» не передбачена професія ткача. З огляду на це, з 18.03.2009 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області Позивачці було призначено дострокову пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як робітниці текстильного виробництва, зайнятих на верстатах і машинах. Отже, пенсія Позивачці нараховується та виплачується відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу з 2009 року призначена пенсія за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як робітниці текстильного виробництва, зайнятих на верстатах і машинах /а.с. 27-31/.

16.05.2025 Позивачка звернулася до Головного управління з заявою довільної форми щодо зарахування періоду роботи до пільгового стажу та виплати пенсії, яка була розглянута згідно норм Закону України Про звернення громадян та листом Головного управління від 23.06.2025 /а.с. 15/, відповідно до змісту якого зазначено, що аналіз матеріалів пенсійної справи свідчить про те, що в період роботи ткачем з 16.07.1976 по 31.10.1999 діяли Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, де пунктом 5 «Шовкове та шовкомотань: виробництво» розділу XX «Легка промисловість» не передбачена професія ткач. З огляду на це, з 18.03.2009 позивачу було призначено дострокову пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як робітниці текстильного виробництва, зайнятих на верстатах і машинах /а.с. 38/.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який згідно з преамбулою розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Пунктом 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Пунктом «є» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті.

Як зазначено у позові під час ознайомлення зі своєю пенсійною справою, позивачу стало відомо, що страховий стаж розраховувався без врахування стажу з 16.07.1976 року по 13.10.1999 рік як пільгового.

У зазначені роки ОСОБА_1 працювала ткачихою 5 розряду в ткацькому цеху Бендерського шовкового комбінату. За її твердженням, ця робота відноситься до текстильного виробництва, зокрема до категорії працівниць, зайнятих на верстатах і машинах, що передбачає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "є" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також підлягає обліку відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, затвердженого постановою КМУ №162 від 11.03.1994.

Відповідно до ч. 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з ч. 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Всупереч твердженню позивача про порушення її прав на належне пенсійне забезпечення, судом встановлено, що з 18.03.2009 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області Позивачці було призначено дострокову пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як робітниці текстильного виробництва, зайнятих на верстатах і машинах, що останньою не заперечується.

Так, відповідно до долученої форми до стажу позивача зараховано періоди роботи жінки-текстильниці з 10.03.1980 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 20.05.1992, з 01.06.1992 по 09.06.1992, з 20.06.1992 по 21.08.1992 та з 22.08.1992 по 13.10.1999. В свою чергу період з 01.09.1975 по 15.07.1976 зарахований як навчання у вищих /середніх навчальних закладах /а.с. 16/.

Викладене послугувало підставою для призначення дострокової пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто позивачу було призначено так звану пільгову пенсію та враховано відповідну роботу до стажу.

Водночас, позивачем в позові не заявлено жодних вимог щодо здійснення перерахунку її пенсії та/або незгоди із розміром пенсійних виплат.

Враховуючи відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем права позивача на належне пенсійне забезпечення чи неврахування будь-яких періодів роботи, судом не встановлено порушених прав, виходячи із підстав та предмету позову, заявленого позивачкою.

Також судом критично оцінюється посилання позивача, що вона працювала ткачихою 5 розряду в ткацькому цеху Бендерського шовкового комбінату, де була безпосередньо зайнята на верстатах та обладнанні саме з синтетичними сітками, оскільки доказів на підтвердження роботи саме з синтетичними сітками матеріали справи не містять.

Вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, та наявність повноважень та правомірності дії відповідача в межах, визначених частиною 2 статті 2 КАС України.

Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом до суду, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання вказаного права (інтересу) і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Зміст суб`єктивного матеріального права, або охоронюваного законом інтересу визначається не предметом позову, а його підставою.

Під підставою позову, слід розуміти фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога (вимоги) позивача. Зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, та які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність або відсутність зазначених юридичних фактів.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури. Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд.34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

Головуючий суддя І.Г. Ясиновський