Рішення № 129785587, 27.08.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3722/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алєксєєнко, 106, м.Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ: 13486010), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ: 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), через представника Васильченко З.С., за допомогою підсистеми "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 26 березня 2025 року №110130018450 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, зарахувавши періоди роботи з 16.02.1990 року по 01.01.1998 року до страхового стажу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Таким чином, беручи до уваги наявність у трудовій книжці усіх необхідних записів на підтвердження наявного у позивача стажу роботи, останній має право на призначення пенсії за віком, починаючи з дати звернення до відповідача із відповідною заявою.

Ухвалою судді від 25.06.2025 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - третя особа).

Представник відповідача за допомогою підсистеми "Електронний суд" 04.07.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні. Вказав, що за результатом розгляду наданого пакету документів та індивідуальних відомостей застрахованої особи до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 16.02.1990 року по 26.07.2001 року згідно відомостей трудової книжки від 24.05.1985 року серії НОМЕР_2 , оскільки печатка на звільненні не придатна для сприйняття змісту, назва підприємства при звільнені ДП ДАК "Хліб України" не відповідає назві при прийнятті на роботу "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1". Відсутній запис про перейменування на ДП ДАК "Хліб України". Окремо довідки про перейменування або реорганізацію заявником не надано. За таких обставин, Головним управлінням прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки (а.с.32-34).

Представник третьої особи за допомогою підсистеми "Електронний суд" 30.06.2025 та 06.07.2025 також подав до суду письмові пояснення по суті позовних вимог, у яких підтримав позицію відповідача повністю (а.с.21-24, 44-47).

Дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено таке.

19.03.2025 позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.67).

Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961, відповідачем, який рішенням від 26 березня 2025 року №110130018450 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу 32 роки. При цьому за результатом розгляду наданого пакету документів та індивідуальних відомостей застрахованої особи до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 16.02.1990 по 26.07.2001 згідно відомостей трудової книжки від 24.05.1985 року серії НОМЕР_2 , оскільки печатка на звільненні не придатна для сприйняття змісту, назва підприємства при звільнені ДП ДАК "Хліб України" не відповідає назві при прийнятті на роботу "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1". Відсутній запис про перейменування на ДП ДАК "Хліб України". Окремо довідку про перейменування або реорганізацію заявником не було надано (а.с.63).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Дане право деталізоване у Законах України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Частина друга статті 26 Закону №1058-IV передбачає, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV вказано, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 року відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Стаття 62 Закону №1788-ХІІ передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається із спірного рішення від 26.03.2025 року №110130018450, за результатом розгляду наданого пакету документів та індивідуальних відомостей застрахованої особи до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 16.02.1990 року по 26.07.2001 року згідно відомостей трудової книжки від 24.05.1985 року серії НОМЕР_2 , оскільки печатка на звільненні не придатна для сприйняття змісту, назва підприємства при звільнені ДП ДАК "Хліб України" не відповідає назві при прийнятті на роботу "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1". Відсутній запис про перейменування на ДП ДАК "Хліб України". Окремо довідку про перейменування або реорганізацію заявником не надано. Частково зараховано період з 01.01.1998 року по 26.07.2001 року згідно даних, наявних в індивідуальних відомостях про застраховано особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.63).

Суд не погоджується з такою позицією відповідача.

Так, з копії трудової книжки від 24.05.1985 року серії НОМЕР_2 встановлено, що у ній (сторінки 42-43, 44-45) містяться записи, що позивач з 16.02.1990 (наказ №9 від 09.02.1990) прийнятий на роботу в Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1, а 26.07.2001 (наказ №66-к від 25.07.2001) звільнений за власним бажанням (а.с.79, 79зв.).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховано особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлено, що у період з січня 1998 року по липень 2001 року включно позивач працював у ДП ДАК "Хліб України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" (код ЄДРПОУ: 00951907) (а.с.69, 69-зв.).

16.06.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис №1004441170016001385 про припинення ДП ДАК "Хліб України" "Кіровоградський КХП №1" (код ЄДРПОУ: 00951907)

При цьому згідно листа Виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 29.01.2025 №К-928 документи Кіровоградського комбінату хлібопродуктів №1 на зберігання до архівного відділу Кропивницької міської ради не надходили та їх місцезнаходження невідоме (а.с.8зв.).

Суд зазначає, що у спірні періоди роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (діяв до 29.07.1993) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (діє з 29.07.1993).

Пунктом 1.1 Інструкції №162 передбачалося, що трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.3 Інструкції №162).

Пунктом 2.14 Інструкції №162 визначено, що якщо за час роботи робітника або службовця найменування підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке з такого числа перейменовано в таке", а в графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата та номер.

Пунктом 8.1 Інструкції №162 визначалося, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (СП СРСР, 1973 р. № 21, ст. 115).

Відповідно до п. 18 постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 Інструкції №58).

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 травня 2022 року у справі №120/1089/19-а.

Слід врахувати правову позицію, викладену Верховний Судом у постановах, зокрема від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 року у справі №307/541/17, відповідно до якої підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, виявлені відповідачем недоліки у заповненні трудової книжки (відсутність запису про перейменування підприємства) щодо спірних періодів не є такими, що виключають можливість їх зарахування до страхового стажу позивача. При цьому відповідач не ставить під сумнів достовірність цих записів, внесених до трудової книжки, більше того погоджується з можливістю часткового зарахування періоду з 01.01.1998 року по 26.07.2001 року на підставі даних, наявних в індивідуальних відомостях про застраховано особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того суд зазначає, що частиною третьою статті 44 Закону №1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок відповідача про те, що до стажу позивача не може бути зарахований період роботи з 16.02.1990 по 26.07.2001 згідно відомостей трудової книжки від 24.05.1985 серії НОМЕР_2 лише у зв`язку з тим, що у трудовій книжці відсутні запис про перейменування (реорганізацію) роботодавця, не є належною підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу.

Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення від 26.03.2025 №110130018450, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, а тому його належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині задовольнити.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, то суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

Згідно до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

30.03.2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 року "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", якою передбачено застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021 року.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно до пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву від 19.03.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В даному випадку, часткове задоволення позовну пов`язано із встановленням відмінного від заявленого позивачем порядку відновлення порушеного права, тому на переконання суду, не впливає на розмір судових витрат, що підлягає відшкодуванню позивачу.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-236, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.03.2025 року №110130018450 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2025 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) судовий збір в сумі 968,96 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК