Рішення № 129785180, 27.08.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2025 року справа №640/37135/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язати вчинити дії.

Суть спору: У серпні 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" із позовом до Київської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати винесені Київською митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2021/610438/2 від 03.12.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100230/2021/001202 від 03.12.2021.

ТОВ з іноземними інвестиціями "Юромаш" вважає рішення Київської митниці Держмитслужби України №UA100230/2021/610438/2 від 03.12.2021 про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митної декларації №UA100230/2021/001202 від 03.12.2021 незаконними, необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що під час митного оформлення товару було подано митну декларацію №UA100230/2021/337783, в якій задекларовано митну вартість за першим методом - ціною контракту, що підтверджена комплексом документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, зокрема: зовнішньоекономічним контрактом, додатками до нього, інвойсами, платіжними дорученнями, транспортними та товаросупровідними документами, прайс-листами, технічними характеристиками, фотоматеріалами тощо. Надані документи містять всі необхідні числові дані, що дозволяють митному органу ідентифікувати товар та підтвердити його вартість.

Позивач наголошує, що Митниця, визнаючи недостовірність даних без належного обґрунтування, діяла з порушенням норм частини 21 статті 58 МК України, оскільки не навела конкретних обставин, які викликали сумніви в заявленій митній вартості, не мотивувала неможливість її перевірки на підставі наданих документів, а також не обґрунтувала необхідність їхнього доповнення. Крім того, позивач звертає увагу, що умови постачання CFR-Одеса передбачають, що витрати на доставку не впливають на формування митної вартості, оскільки вони вже включені у контрактну ціну, що узгоджена між сторонами.

ТОВ з іноземними інвестиціями "Юромаш" вважає, що митний орган неправомірно застосував резервний метод без попередньої аргументації неможливості застосування інших методів визначення митної вартості відповідно до статей 58 - 63 МК України. Рішення базується виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи, яка, за твердженням позивача, має допоміжний характер і не може бути джерелом переважної доказової сили порівняно з первинними документами, поданими декларантом. Також митним органом не було проведено порівняння характеристик товарів, на які він посилається як на ідентичні чи подібні, що є порушенням вимог пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 МК України та роз`яснень, наданих Верховним Судом у постановах від 18.08.2021 та 23.10.2020.

На думку позивача, подані ним документи є повними, достовірними, логічно узгодженими між собою та такими, що підтверджують заявлений метод визначення митної вартості. Митницею не надано доказів недостовірності або підробки цих документів, а також будь-яких письмових обґрунтувань впливу витрат на морське перевезення на митну вартість товару. У зв`язку з цим, позивач вважає, що відмова у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості суперечить Конституції України (частина 2 статті 19), положенням МК України та правовим позиціям Верховного Суду (зокрема, постановам від 13.10.2020, 04.08.2021, 23.04.2019).

Позивач звертається до суду з проханням визнати рішення митного органу протиправними і скасувати їх.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2021 (суддя Літвінова А.В.) прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/37135/21 без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

18.01.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами у справі та клопотанням про заміну сторони (відповідача).

Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України не визнає позовних вимог ТОВ з іноземними інвестиціями "Юромаш" та вважає їх такими, що не ґрунтуються на фактичних та правових обставинах справи.

Митний орган зазначає, що 03.12.2021 під час митного оформлення товару (запасних частин до бульдозера) за митною декларацією №UA100230/2021/337783, декларантом було заявлено митну вартість товарів за основним методом - за ціною договору, відповідно до статті 58 МК України. Однак за результатами перевірки поданих документів, митниця виявила розбіжності, які не дозволяють впевнено підтвердити достовірність заявленої вартості. Зокрема, відсутні документи, що підтверджують здійснення передплати згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту, а також коносамент містить позначку "FREIGHT COLLECT", яка свідчить про сплату фрахту вантажоодержувачем у порту призначення, всупереч умовам постачання CFR-Одеса.

Митниця вказує, що подані документи не містять повної та об`єктивної інформації щодо фактично сплаченої ціни та числових значень складових митної вартості. Було ініційовано консультації з декларантом відповідно до частини 4 статті 57 МК України, а також витребувано додаткові документи, перелік яких передбачений частиною 3 статті 53, частиною 5 статті 54 МК України, серед яких: бухгалтерські та банківські виписки, прейскуранти, калькуляції, експертні висновки. Частина документів була надана, проте вони, на думку митного органу, не підтверджують "дійсну вартість" у розумінні статті VII GATT 1994, зважаючи на відсутність інформації про фактично сплачену ціну за умови звичайного перебігу торгівлі.

Враховуючи неповноту та розбіжності в документах, митниця констатує неможливість застосування основного методу, а також інших методів (2а, 2б, 2в, 2г) з огляду на відсутність в митного органу та у декларанта відповідної порівняльної або виробничо-комерційної інформації, яка є обов`язковою для використання зазначених методів. У зв`язку з цим митним органом було обґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості відповідно до статті 64 МК України, із залученням інформації, наявної в ЄАІС, щодо вартостей аналогічних товарів, оформлених за контрактами на митній території України.

Також митниця звертає увагу суду на наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, що відповідно до постанов Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №21-270а13 та від 22.10.2013 у справі №21-342а13, є правомірною підставою для витребування додаткових доказів та застосування альтернативного методу оцінки.

Щодо процесуального статусу сторони у справі, відповідач просить суд замінити Київську митницю Держмитслужби, яка перебуває в процесі припинення, на Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Вказана правонаступність підтверджується постановами Уряду, наказами Держмитслужби та реєстрацією у ЄДРПОУ. Київська митниця ВП реалізує повноваження у сфері митної політики та здійснює супровід судових справ, що виникли до реорганізації.

З огляду на викладене, митниця просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ з іноземними інвестиціями "Юромаш" як таких, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

06.10.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшло клопотання, в якому ТОВ з іноземними інвестиціями "Юромаш" акцентовано на порушенні принципу своєчасного судового розгляду та негативних економічних наслідках затримки вирішення справи. Позивач зазначає, що провадження у справі відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва ще 24.12.2021, однак на момент подання клопотання справа не розглянута. Таке зволікання, на думку позивача, суперечить вимогам статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає граничний строк - 60 днів з моменту відкриття провадження, а також порушує загальні засади своєчасного судового захисту, викладені у статтях 4 та 119 КАС України. Позивач посилається на концепт "розумного строку" як ключового елементу належного адміністративного судочинства.

У клопотанні також порушується питання фінансових труднощів, які виникли у товариства внаслідок затримки розгляду спору. Зазначається, що частина грошових коштів підприємства перебуває на депозитному рахунку Державного казначейства України згідно з частиною 7 статті 55 Митного кодексу України та не може бути використана для здійснення господарської діяльності, зокрема: виплати заробітної плати працівникам, розрахунків з бюджетом, фінансування операційної діяльності. Позивач наголошує, що ці обставини набувають особливої ваги в умовах воєнної агресії проти України.

Позивач також звертає увагу, що спірне рішення про коригування митної вартості товару обумовлює необхідність сплати митних платежів, без чого товар не може бути випущений у вільний обіг. Таким чином, нерозглянута справа блокує не лише реалізацію правового інтересу, але і порушує економічну стабільність підприємства.

Враховуючи викладене, позивач просить суд не лише задовольнити позовні вимоги, але й прискорити розгляд справи з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав та інтересів.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

15.11.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 23.01.2023 №03-19/5394/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/37135/21.

15.11.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 прийнято адміністративну справу №640/37135/21 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 виправлено описку в ухвалі Київського окружного адміністративного суду про прийняття адміністративної справи №640/37135/21 до провадження судді Кушнової А.О., зазначивши правильну дату постановлення ухвали - 19.12.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 у задоволенні клопотання представника Київської митниці про заміну відповідача правонаступником відмовлено. Постановлено вважати правильним найменуванням відповідача у справі Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, ідентифікаційний код ВП 43997555.

Позивач та відповідач у справі з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

22.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" (ідентифікаційний код 32849408) та Вердекс Инвестмент ЛП (Шотландія, Об`єднане королівство) було укладено зовнішньоекономічний контракт №VER 22/02/21 (а.с. 38).

За умовами контракту Вердекс Инвестмент ЛП згодне продати, а Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" згодне купити гусеничні й колісні екскаватори, колісні навантажувачі, гусеничні крани, кар`єрні самоскиди, транспортери, бульдозери, пересувний похилий грохот, а також комплектуючі та запасні частини до них, виробництва Hitachi Constuction Machinery Co., Ltd. та інших виробників на суму 2 000 000 євро або 2 400 000 доларів США.

Згідно з умовами контракту оплата повинна виконуватись у EURO або USD у формі попередньої оплати або за фактом поставки продукції за крос-курсом НБУ на день митного оформлення відповідно до Додатку до Контракту або інвойса.

03.12.2021 ТОВ з іноземними інвестиціями "Юромаш" подало до Київської митниці Держмитслужби України митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA100230/2021/337783 (а.с. 26) з заявленою митною вартістю, визначеною за першим методом - за ціною контракту відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

До декларації додано пакет підтверджуючих документів: контракт №VER 22/02/21 від 22.02.2021, інвойс №РК/02591/21 від 14.01.2021, платіжні доручення, коносамент, товаросупровідні та транспортні документи, прайс-листи.

03.12.2021 Київська митниця ухвалила рішення №UA100230/2021/610438/2 про коригування митної вартості товару (а.с. 20) на підставі виявлених розбіжностей у документах, зокрема, зазначено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. До митного оформлення документи, що підтверджують здійснення передоплати не надано. Декларантом задекларовані умови постачання товару CFR-Одеса. За цими умовами оплату перевезення товару до визначеного міста у країні імпорту несе продавець. Разом з тим у коносаменті від 01.11.2021 №МСGOE00006946 у спеціально визначеній для цього графі наявний запис "FREIGHT COLLECT", який означає - фрахт підлягає сплаті вантажоодержувачем у порту призначення. Документи щодо сплати за доставку вантажу до митного оформлення не надані. З огляду на це наявна інформація не дозволяла належно ідентифікувати сплачену вартість.

Того ж дня, 03.12.2021, митниця оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуски чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100230/2021/001202 (а.с. 23). Відмова супроводжувалась витребуванням додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 та частини 5 статті 54 МК України, серед яких: банківські та бухгалтерські документи, калькуляції, прейскуранти, експертні висновки.

03.12.2021 ТОВ з іноземними інвестиціями "Юромаш" надано лист вих. № 03/12.21, в якому зазначено, що інші додаткові документи для підтвердження митної вартості за ВМД UA100230/2021/337783 протягом 10 днів відсутня можливість надати, документи будуть надані у строки, передбачені статтею 55 МК України.

Київська митниця визнала надані документи недостатніми для підтвердження "дійсної вартості" у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994.

У зв`язку з неможливістю застосування основного методу, а також інших методів (2а- 2г) митний орган застосував резервний метод оцінки згідно зі статтею 64 МК України, використавши довідкову інформацію із Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо вартості аналогічних товарів, оформлених на території України.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ МК України.

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно зі статтею 374 МК України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 МК України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з частиною 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 1 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 1 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).

Згідно з правилами частин 3 - 6 статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Згідно з пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи, декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митною декларацією, за якою відповідачем було прийнято спірне рішення.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, в яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила №598), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини 1 статті 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2021/610438/2 від 03.12.2021, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100230/2021/610438/2 від 03.12.2021 відповідач зазначив низку обставин, які, на думку відповідача, свідчили про неможливість визнання митної вартості, заявленої позивачем. Суд дослідив кожну з наведених підстав окремо, оцінив їх у контексті приписів законодавства, наданих сторонами доказів, і дійшов таких висновків.

Суд критично оцінює аргумент відповідача щодо відсутності документів, які підтверджують передоплату товару відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту. Як вбачається з матеріалів справи, контрактом від 22.02.2021 №VER 22/02/21 передбачено можливість здійснення передоплати в Євро або доларах США згідно з додатком або інвойсом. Проте відповідач вказує, що відповідні документи до митного оформлення не подано, що, на думку відповідача, створює обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості.

Однак суд не приймає вказане твердження як належну підставу для невизнання заявленої митної вартості з огляду на те, що відповідно до частини 2 статті 53 МК України платіжні документи, що містять реквізити сторін, суму, дату платежу та інші ідентифікаційні ознаки, визнаються належними доказами сплати за товар. Їх достовірність не залежить від форми оплати (передоплата чи постфактум), якщо з сукупності поданих документів випливає зв`язок між оплатою та поставленим товаром.

Суд доходить висновку, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору була належним чином підтверджена сукупністю поданих документів, зокрема зовнішньоекономічним контрактом №VER22/02/21 від 22.02.2021, інвойсами, платіжними дорученнями, коносаментом №МСGOE00006946 від 01.11.2021, товаросупровідними та транспортними документами, прайс-листами, фотоматеріалами, які узгоджуються між собою за змістом, містять необхідні реквізити та свідчать про фактичну сплату вартості товару відповідно до умов поставки CFR. Відсутність обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості виключала правові підстави для застосування резервного методу, а отже, рішення митного органу є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, об`єктивна неможливість застосування основного методу не була спростована контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16.

Таким чином, фінансова форма виконання зобов`язання (тобто передоплата або оплата за фактом поставки) є комерційним аспектом договірних відносин між сторонами і не має самостійного значення у визначенні достовірності числових значень митної вартості, якщо інші документи дозволяють її належним чином ідентифікувати.

У зв`язку з цим суд доходить висновку, що посилання відповідача на відсутність передоплати не може розцінюватись як обґрунтований сумнів у достовірності заявленої митної вартості, а тому не може бути підставою для її коригування або застосування іншого методу визначення вартості товару.

Крім того, суд не враховує твердження відповідача стосовно того, що умови CFR передбачають оплату фрахту продавцем, однак у коносаменті від 01.11.2021 №MCGOE00006946 міститься позначка "FREIGHT COLLECT", яка, на думку митниці, свідчить про обов`язок покупця оплатити фрахт у порту призначення, що, своєю чергою, ставить під сумнів достовірність заявленої митної вартості з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України транспортні документи (зокрема коносамент) мають значення для визначення митної вартості лише за умови, що витрати на транспортування не включені до ціни товару. У випадку, якщо умови поставки (CFR) передбачають включення фрахту до контрактної ціни, транспортні витрати не підлягають окремому врахуванню при визначенні митної вартості.

Згідно з Правилами Incoterms 2020 умови поставки CFR (Cost and Freight) передбачають, що фрахт включено до контрактної ціни товару, яку сплачує покупець продавцю. Продавець зобов`язаний організувати перевезення товару до порту призначення за власний рахунок.

З огляду на це позначка " FREIGHT COLLECT" у коносаменті є технічним записом, що свідчить про порядок виставлення рахунку перевізником та не є доказом фактичної сплати фрахту покупцем, якщо інші документи (інвойс, контракт, платіжні документи) підтверджують, що фрахт включено до вартості товару та оплачено продавцем. У матеріалах справи наявний комерційний інвойс, який містить умови поставки CFR, загальну вартість товару з урахуванням фрахту, а також платіжні документи, що підтверджують оплату. Відповідачем не надано підтверджень того, що фрахт фактично оплачено покупцем окремо або що він не включений до ціни товару.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що наявність запису "FREIGHT COLLECT" у коносаменті не є достатньою підставою для сумніву в достовірності заявленої митної вартості, якщо інші документи підтверджують її узгодженість та відповідність умовам контракту. Відтак, твердження митного органу є необґрунтованим і не може бути враховане при оцінці правомірності застосування резервного методу визначення митної вартості.

Суд також не погоджується з твердженням відповідача стосовно ненадання декларантом повного переліку додаткових документів, як підстави для невизнання заявленої митної вартості товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України додаткові документи подаються лише за наявності.

У матеріалах справи наявні основні документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, зокрема: комерційний інвойс із зазначенням вартості товару; платіжні документи, що підтверджують фактичну оплату; транспортні накладні, які узгоджуються з умовами поставки.

Відповідачем не доведено, що надані документи містять розбіжності, ознаки підробки або не дозволяють ідентифікувати числові складові митної вартості. Також не надано доказів, що відсутність додаткових документів перешкоджає застосуванню основного методу.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що ненадання декларантом окремих додаткових документів, таких як калькуляція чи прайс-лист, не є порушенням, якщо основний пакет документів узгоджений, достовірний і дозволяє визначити митну вартість за основним методом. Вимога митного органу є необґрунтованою, а застосування резервного методу - передчасним.

Щодо посилання митного органу у відзиві на позовну заяву на неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення, суд бере до уваги таке.

Згідно з частиною 3 статті 53 МК України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі №810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.

Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткові документи, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини 3 статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа №809/857/17 від 02.03.2021; справа №804/150/16 від 05.07.2022 .

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Своєю чергою декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №803/916/17 та від 08.10.2019 у справі №803/776/17.

Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару, зазначену позивачем, та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Щодо коригування митної вартості товару в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100230/2021/610438/2 від 03.12.2021, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною 3 статті 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При цьому частиною 1 статті 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина 2 статті 64 МК України).

Згідно з частиною 3 статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7)довільної чи фіктивної вартості.

Як свідчать матеріали справи, зі змісту оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товару №UA100230/2021/610438/2 від 03.12.2021 вбачається, що джерелом інформації для визначення скоригованої митної вартості слугували дані про митне оформлення товарів іншими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності.

У пункті 6 цього рішення зазначено, що митна вартість заявленого товару була скоригована на підставі відомостей, отриманих митницею під час оформлення імпортних операцій іншими декларантами, без зазначення конкретних джерел, реквізитів митних декларацій, умов поставки, обсягів партій або ідентичних характеристик товарів.

Водночас з метою належного обґрунтування застосування резервного методу відповідно до вимог статті 64 та пункту 4 частини 2 статті 55 МК України, митний орган зобов`язаний не лише вказати джерело інформації, на підставі якого здійснено коригування митної вартості, а й надати порівняльний аналіз характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу. Такий аналіз повинен включати, зокрема: технічні характеристики товару (тип, модель, функціональне призначення); умови поставки (FOB, CIF, EXW тощо), які безпосередньо впливають на склад митної вартості; обсяг партії, оскільки ціна за одиницю товару може змінюватися залежно від кількості; країну походження товару, що має значення для митної оцінки; комерційні умови, включаючи наявність або відсутність зв`язку між продавцем і покупцем, а також можливість застосування знижок.

Крім того, підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена в частині 2 статті 58 МК України, відповідно до якої метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 у справі №200/6521/20-а.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Мінфіну №598 від 24.05.2012, вимагає, щоб у рішенні про коригування митної вартості, визначеної резервним методом, були наведені джерела інформації, обґрунтування числового значення, а також факти, які вплинули на коригування. У спірному рішенні ці вимоги не виконані.

Таким чином, митний орган не виконав обов`язку з належного порівняльного аналізу, що є самостійною підставою для визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що застосування резервного методу без належного обґрунтування та порівняльного аналізу є неправомірним. Митний орган не довів, що інші методи не могли бути застосовані, а також не підтвердив ідентичність або подібність товарів, на які він посилається. Відтак, рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.

Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі №380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд бере до уваги, що оскаржуване рішення митного органу не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Відповідно до частини 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені частиною 1 статті 45 МК України.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованих товарів визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А відповідачем не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Таким чином, сукупність встановлених обставин свідчить про те, що рішення митного органу №UA100230/2021/610438/2 від 03.12.2021 та картка відмови №UA100230/2021/001202 від 03.12.2021 були прийняті з порушенням вимог статей 53, 54, 55 та 64 МК України, зокрема без належного обґрунтування причин невизнання заявленої митної вартості; без наведення джерел інформації, які б підтверджували застосовану ставку митної вартості, та без пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо; із формальним застосуванням резервного методу, без дотримання черговості методів та без проведення консультацій з декларантом, як того вимагає частина 4 статті 57 МК України; на підставі інформації, яка не була належним чином перевірена, без аналізу ідентичності чи подібності товару, умов контракту, періоду постачання; із перевищенням повноважень, зокрема щодо витребування документів, не передбачених статтею 53 МК України; без доведення обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, що суперечить принципу презумпції правомірності дій декларанта; порушенням принципу пропорційності, оскільки втручання у права декларанта не було обґрунтованим, необхідним та належним.

Суд враховує, що неправомірне коригування митної вартості товару без належного порівняльного аналізу, консультацій з декларантом та без підтвердження застосованої ставки, призвело до фактичного блокування імпорту товару, порушення права на вільне розпорядження майном, затримку господарських операцій та надмірне втручання в діяльність суб`єкта ЗЕД. Таке втручання є непропорційним та не обґрунтованим у сенсі статей 2 та 19 Конституції України.

Водночас суд зазначає, що картка відмови №UA100230/2021/001202 від 03.12.2021 є самостійним адміністративним актом, який обмежує право декларанта на митне оформлення товару.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України така відмова можлива лише за наявності обґрунтованих підстав.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, картка не містить належного обґрунтування причин відмови, не зазначає конкретних розбіжностей у документах, не містить вичерпного переліку документів, які могли б усунути сумніви, та не інформує декларанта про право на гарантії чи оскарження.

Таким чином, картка відмови є формальною, не відповідає вимогам статті 54 МК України та підлягає скасуванню як протиправна.

У зв`язку з цим, зазначені рішення митного органу підлягають скасуванню як протиправні та необґрунтовані.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: "У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів".

Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за резервним методом, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування оскаржених рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим пунктами 1 та 3 частини 2 статті 2 КАС України. Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, а також необґрунтовано, чим порушив вимоги статті 18 Конституції України та частини 2 КАС України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами частин 1 та 6 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив за подання позовної заяви 2 270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08.12.2021 №105750035, оригінал якого наявний у справі.

Таким чином, враховуючи положення статей 132, 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в розмірі

2 270,00 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України №UA100230/2021/610438/2 від 03.12.2021.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України №UA100230/2021/001202 від 03.12.2021.

4. Стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (ідентифікаційний код ВП 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" (ідентифікаційний код 32849408) у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.