Рішення № 129784817, 27.08.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року

м. Житомир справа № 240/376/25

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарств, Державної екологічної інспекції Поліського округу до Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПКЗ", Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС - АГРО" про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарств, Державної екологічної інспекції Поліського округу звернувся до суду з позовом до Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області у якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність Потіївської сільської ради щодо неприйняття рішень про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 1825082200:12:000:0003, 1825082200:10:000:0192, 1825082200:05:000:0006, 1825082200:08:000:0006, 1825087200:02:000:0099, 1825087800:04:000:0457, 1825087800:04:000:0459. 1825087800:01:000:0218, 1825084200:03:000:0124, 1825087800:04:000:0464, 1825082200:06:000:0001, 1825087800:03:000:0021, 1825082200:05:000:0003, 1825082200:08:000:0005, 1825087200:03:000:0001, 1825082200:08:000:0008, 1825084200:03:000:0110, 1825084200:01:000:0180, 1825084200:03:000:0133, 1825082200:01:000:0003, 1825082200:03:000:0001, 1825082200:06:000:0002, 1825087200:08:000:0008, 1825087800:04:000:0497, 1825082200:08:000:0001 1825082200:01:000:0005, загальною площею 908,3081 га до самозалісених земель.

Зобов`язати Потіївську сільську раду розглянути на сесії ради подання Центрального міжрегіонального управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів від 05.08.2024 № 04/17/819 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 1825082200:12:000:0003, 1825082200:10:000:0192, 1825082200:05:000:0006, 1825082200:08:000:0006, 1825087200:02:000:0099, 1825087800:04:000:0457, 1825087800:04:000:0459. 1825087800:01:000:0218, 1825084200:03:000:0124, 1825087800:04:000:0464, 1825082200:06:000:0001, 1825087800:03:000:0021, 1825082200:05:000:0003, 1825082200:08:000:0005, 1825087200:03:000:0001, 1825082200:08:000:0008, 1825084200:03:000:0110, 1825084200:01:000:0180, 1825084200:03:000:0133, 1825082200:01:000:0003, 1825082200:03:000:0001, 1825082200:06:000:0002, 1825087200:08:000:0008, 1825087800:04:000:0497, 1825082200:08:000:0001 1825082200:01:000:0005, загальною площею 908,3081 га до самозалісених земель.

В обґрунтування позову вказує, що з метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях Центральним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів (далі-Управління) 21.11.2023 за № 04-17/1132 на адресу Потіївської сільської ради скеровано лист про прийняття рішень щодо віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 4185,8843 га, які знаходяться на території даного органу місцевого самоврядування, до самозаліснених. Листом від 30.11.2023 №1103 Потіївська сільська рада поінформувала вказане управління про те, що неможливо встановити місцезнаходження вказаних земельних ділянок, а деякі з них перебувають у приватній власності. Однак, на 43 сесії 8 скликання Потіївської сільської ради від 02.02.2024 відповідне рішення не прийнято з підстав утримання від його прийняття місцевими депутатами, про що свідчить відповідь від 29.08.2024 № 734. Разом з цим, на виконання листа Коростишівської окружної прокуратури від 01.05.2024 № 53/1-1228ВИХ-24 Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 05.08.2024 повторно звернулося до Потіївської сільської ради з поданням № 04-17/819 щодо ухвалення рішення про віднесення залісених земельних ділянок загальною площею 2422,6069 га до самозалісених земель з них сформовані земельні ділянки площею 963,1118 га і не сформовані - 1459,4951 га. В додаток до вказаного листа на адресу Потіївської сільської ради Управлінням серед іншого, скеровано картографічні матеріали та інформації про наявність ідентифікованих самозаліснених земельних ділянок з кадастровими номерами: номерами, що вказані у прохальній частині позову загальною площею 908,3081 га та зазначалося про необхідність їх віднесення до самозаліснених земельних ділянок Однак, на 52 сесії 8 скликання Потіївської сільської ради від 13.09.2024 відповідне рішення не прийнято з підстав утримання від його прийняття місцевими депутатами, про що свідчить відповідь від 08.10.2024 № 844. За інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права - вищевказані земельні ділянки з цільовим призначенням - землі запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, на які органом місцевого самоврядування зареєстровано право комунальної власності. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неприйнття рішення про віднесення зазначених у прохальній частині позову земельних ділянок до самозаліснених земель, протиправною, позивач звернувся до суду.

Суддя своєю ухвалою від 13.01.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 21.02.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що законодавець поклав обов`язок щодо ідентифікації самозалісених ділянок на Кабінет Міністрів України, в т.ч. через його виконавчі органи на управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України. Відсутність у органів місцевого самоврядування такого обов`язку, свідчить про те, що не можна вважати бездіяльністю ради, не прийняття рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісенинх, якщо у ради відсутнє відповідне документальне підтвердження цього факту. Відповідач у відзиві також зазначає, що алгоритм віднесення залісених земельних ділянок до самозалісених передбачає: 1) ідентифікацію самозалісених земельних ділянок за допомогою картографічних матеріалів, натурних обстежень, документів інвентаризації; 2) направлення подання органом центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства до територіальної громади; 3) віднесення заліснених земельних ділянок до категорії самозалісених органом місцевого самоврядування; 4) прийняття рішення про передачу самозалісених ділянок до лісового фонду лісокористувачів або створення спеціального підрозділу територіальними громадами для забезпечення ведення лісового господарства на цих землях. Відповідач у відзиві також зазначає, що у серпні 2024 року Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів за ініціативою Коростишівської окружної прокуратури повторно подало Подання (№04-17/819 від 05.08.2024р.) до Потіївської сільської ради про віднесення земельних ділянок до самозалісених, в якому знову зазначило що на підставі аерозйомки на території Потіївської сільської ради встановлено самозалісені землі орієнтовною площею 4185,8843 га, при цьому зазначили, що першочергово підлягають розгляду земельні ділянки площею 2422,6069 га з них сформовані 963,1189 га. До Подання "Щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених" від 05.08.2024 № 04/17/819 Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів надало лише таблицю нібито ідентифікованих земельних ділянок та картографічні матеріали, не надало ніяких додатків (доказів) на підтвердження ідентифікації самозалісених земельних ділянок, а саме: - відсутні результати натурних обстежень відповідних ділянок в межах Потіївської ТГ, де виявлено 963,1118 га (908,3081 га зазначених в позові) самозалісених земель, про які зазначено в Поданні, - зазначені площі не містять точного визначення, а йдеться про "ймовірні" розміри самозалісення, - відсутні будь-які акти обстеження, інвентаризації зазначених земельних ділянок площею 908,3081 га, про які зазначено в Поданні. З картографічних матеріалів неможливо чітко встановити чи дійсно залісені земельні ділянки, чим саме залісені, яка точна площа їх залісення. Відсутні докази обстеження на місцевості, як і що зафіксовано під час огляду, який відсоток ділянки вкритий лісовою рослинністю і якою саме (не вказано ні вид рослинності, ні її приблизний вік), свідчить на користь того, що ідентифікація земель фактично не відбувалася. Дане Подання було винесено знову на розгляд на пленарній сесії Потіївської сільської ради 13.09.2024 року, однак рішення по ньому не було прийняте, виходячи із вищенаведеного. У відзиві також зазначається, що голова Потіївської сільської ради своїм розпорядженням створює комісію з метою обстеження земельних ділянок, однак провести належне обстеження всіх земельних ділянок без топографічної зйомки, на що потрібна відповідна техніка, якої немає в сільської ради, не вдалося можливим, про це комісія зазначила також в протоколі, який додається. Тому склали акти виходячи із візуального огляду земельних ділянок. Також варто зазначити, що комісія встановила що деякі земельні ділянки взагалі не залісені (кад. №1825082200:06:000:0001 площею 76,3365 га та кад.№ 1825087800:04:000:0464 площею 20,0072 га), а деякі вкриті чагарниками. Відповідач зазначає також, що всі ці акти, що подані прокурором як додатки до позову, не можуть бути доказом як по цій справі (є неналежними та недопустими доказами), так не можуть бути і доказом для прийняття сільською радою рішення про визнання земельних ділянок самозалісеними, виходячи з наступного: 1) в актах відсутня площа залісення, 2) в актах не зазначено чим саме залісена чи самозасіяна земля це ліси чи це чагарники, які не можуть вважатися лісами. 3) «Обстеження» яке проводилося Потіївською сільською радою було здійснено через півтора місяця після розгляду Подання радою, неналежними фахівцями в цій галузі без належної техніки. 4) Потіївська сільська рада не уповноважена чинним законодавством на проведення такого обстеження. Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем. Потіївська сільська рада не могла без погодження із землекористувачами ТОВ «Антарес-Агро», і ТОВ «Агро-ПКЗ» відносити земельні ділянки якими вони користуються фактично до самозалісених. При цьому Потіївська сільська рада звернулася до даних землекористувачів, які надали письмові відповіді, що заперечують проти прийняття такого рішення. Що стосується земельної ділянки 1825082200:10:000:0192 площею 4,2782 га (в позові помилково зазначено 11,766 га) яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , то сільська рада не мала права також приймати по ній будь-яке рішення, оскільки земельна ділянка їй не належить. Враховуючи викладені обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Відділом документального забезпечення суду 24.02.2025 зареєстровано клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПКЗ" та клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС - АГРО".

Ухвалами суду від 26 лютого 2025 року клопотання представника відповідача задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС - АГРО" та Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПКЗ".

Відповідь на відзив надійшла до суду 06.03.2025 (вх. №17831/25 від 10.03.2025). Заперечуючи викладені відповідачем у відзиві аргументи, позивач зазначає, що відповідно до наданих повноважень комісією Потіївської сільської ради проведено обстеження спірних земельних ділянок встановлено, що вони самозаліснені або частково самозаліснені. Прокурором до позовної заяви надано належні та допустимі докази, які в своїй сукупності підтверджують наявність ідентифікованих самозалісених земель та необхідність їх віднесення до самозалісених, відповідно до вимог ст. 57-1 Земельного кодексу України з метою збереження самосійних лісів. Не віднесення земельних ділянок до самозалісених земель створює передумови до безгосподарського використання лісових ресурсів, їх протиправного знищення, що становлять саме ті обставини, які потребують невідкладного захисту з огляду на їх значимість. Враховуючи викладене, доводи представника відповідача зводяться до власного тлумачення вимог чинного законодавства, обґрунтованості позовних вимог прокурора не спростовують.

Заперечення на відповідь на відзив надійшли до суду 07.04.2025 (вх. №27177/25 від 08.04.2025. Заперечуючи викладенні у відповіді на відзив аргументи позивача, представник відповідача вказує на обставини, зазначені у відзиві.

У період із 30.06.2025 по 18.07.2025 та із 06.08.2025 по 26.08.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства звернулось до Потіївської сільської ради з поданням №04-17/1132 від 21.11.2023 у якому просить розглянути питання на сесії Потіївської сільської ради щодо віднесення земельних ділянок до самозаліснених в порядку, визначеному статтею 57-1 Земельного кодексу України. У листі вказано загальну орієнтовну площу 4185,8843га. До клопотання було додано файл geojson в 1 прим на 1 арк.. (т. 1 а.с. 123-124).

Відповідач звернувся із листом від 30.11.2023 (т. 1 а.с. 125) до Житомирської районної державної адміністрації відділу економіки агропромислового розвитку та питань управління майном спільної власності у якому Потіївська сільська рада повідомила, що частина земельних ділянок перебувають у приватній власності, перебувають в користуванні (оренді) у сільськогосподарських підприємств та з метою ідентифікації земельних ділянок вказати її кадастровий номер.

Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства звернулось до Потіївської сільської ради з поданням №04-17/819 від 05.08.2024, у якому просить повернутись до питання віднесення земельних ділянок до самозаліснених в порядку, визначеному статтею 57-1 Земельного кодексу України та з огляду на звернення Коростишівської окружної прокуратури від 01.05.2024 №53/1-1228ВИХ-24 першочергово опрацювати земельні ділянки, що входять в загальну площу зазначену у поданні управління від 21.11.2023 №04-17/1132, площею 2422,6069 га з них сформовані земельні ділянки площею 963,1118 га і не сформовані - 1459,4951 га та про прийняте рішення повідомити Управління у розрізі кожної земельної ділянки (т. 1 а.с. 127-128). Додатки на 115 арк: інформація про наявність ідентифікованих самозаліснених земельних ділянок на території Потіївської сільської ради Житомирського району (т. 1 а.с. 129-131), що являє собою список із зазначенням територіальної громади, орієнтовної площі земельної ділянки, кадастрового номеру, постійний лісокористувач до якого примикають самозаліснені земельні ділянки; картографічні матеріали місця розташування запитуваних земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що Коростишівська окружна прокуратура звернулась до Потіївської сільської ради із запитом від 03.10.2024 №53/2-2476-вих.24 у якому, з посиланням на подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства №04-17/1132 від 21.11.2023 та №04-17/819 від 05.08.2024, просила повідомити результати розгляду вказаного подання в порядку, визначеному статтею 57-1 Земельного кодексу України першочергово опрацювати земельні ділянки, що входять в загальну площу зазначену у поданні Управління площею 2422,6069газ, з них сформовані земельні ділянки площею 963,1118 га і не сформовані - 1459,4951 га та про передання чи відмову в переданні вказаних земельних ділянок повідомити окружну прокуратуру у розрізі кожної земельної ділянки (т. 1 а.с. 132-135).

Листом від 08.10.2024 №884, Потіївська сільська рада повідомила Коростишівську окружну прокуратуру, що на 43 сесії 8 скликання Потіївської сільської ради від 02.02.2024 виносилось питання про віднесення земельних ділянок до самозаліснених земель площею 4185,8843га, але рішення не набрало потрібної кількості голосів. На 52 сесії 8 скликання 13.09.2024 Потіївської сільської ради виносились дані питання про віднесення земельних ділянок до самозаліснених, але не набрали потрібної кількості голосів. (т. 1 а.с. 136).

Коростишівська окружна прокуратура звернулась до Потіївської сільської ради з листом від 19.11.2024 №53/2-2830-вих.24 у якому просить повторно провести обстеження земельних ділянок сільськогосподарського призначення з метою встановлення їх самозаліснення (т. 1 а.с. 146-149).

У відповідь на лист від 19.11.2024 №53/2-2830-вих.24, Потіївська сільська рада повідомила Коростишівську окружну прокуратуру, що розпорядженням голови Потіївської сільської ради №94-г від 28.10.2024 було створено комісію з обстеження земельних ділянок. Комісією було обстежено 26 земельних ділянок та склали відповідні акти обстеження. Додатки: акти обстеження земельних ділянок в кількості 26 шт (т.1 а.с. 150).

Звертаючись до суду, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішень про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до самозаліснених.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Приписами частини другої та третьої статті 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно частини дванадцятої статті 1 ЛК України, самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Згідно зі статтею 7 ЛК України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Указом Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» №228/2021 від 07.06.2021 (далі - Указ), з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля започатковано з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України». З цією метою Кабінету Міністрів України велено:

1) розробити у двомісячний строк та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо удосконалення системи охорони, захисту і відтворення лісів, у тому числі самосійних, стимулювання лісорозведення, збереження та відновлення природних екосистем;

2) розробити та затвердити державну цільову програму «Масштабне залісення України», спрямовану на розв`язання проблемних питань лісовпорядкування, насамперед щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

3) ужити в установленому порядку заходів щодо:

- реформування лісового господарства, у тому числі удосконалення системи управління державними лісогосподарськими підприємствами;

- ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України;

- забезпечення належного фінансування у 2022 році та наступних роках заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

- запровадження механізмів залучення інвестицій для відновлення лісів та лісорозведення.

20.06.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» (далі Закон №2321-IX), набрав чинності 10.07.2022.

Цим Законом, зокрема, доповнено главу 11 ЗК статтею 57-1 такого змісту: « 1. Самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом. 2. Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею. Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. 3. Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру. 4. Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою. 5. Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру».

Крім того, з метою реалізації вказаної норми частину четверту статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом 4, яким передбаченого, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 ЗК приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що будь-який інший нормативно-правовий акт, крім положень статті 57-1 ЗК, не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених.

Також внесено відповідні доповнення і до статті 184 ЗК, за змістом яких «визначення самозалісених ділянок» віднесено до змісту землеустрою.

Цим же Законом, внесено доповнення в частину першу статті 36 Закону України «Про землеустрій», і відповідно до такого доповнення «ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою проводяться з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення самозалісених ділянок, земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруднення, інших негативних явищ».

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №2321-IX, Кабінету Міністрів України визначено у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити проведення інвентаризації самозалісених ділянок та вжити заходів із забезпечення ведення лісового господарства на таких ділянках.

Кабінет Міністрів України на реалізацію зазначеної функції окремого нормативно-правового акту не приймав.

Відповідно, єдиним нормативним актом, який регулює відповідне питання є «Порядок інвентаризації земель», затверджений постановою Кабінету Міністрів України №476 від 05.06.2019 (далі - Порядок №476). Пунктом 2 такого Порядку визначено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 № 404 затверджено «Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України».

Міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами.

Управління та його посадові особи в межах своїх повноважень мають право:

- залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства;

- одержувати в установленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на них завдань;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також у галузі мисливського господарства та полювання.

Слід зазначити, що алгоритм віднесення заліснених земельних ділянок до самозалісених передбачає:

ідентифікацію самозалісених земельних ділянок за допомогою картографічних матеріалів і натурних обстежень;

направлення подання органом центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства до територіальної громади;

віднесення заліснених земельних ділянок до категорії самозалісених органом місцевого самоврядування;

прийняття рішення про передачу самозалісених ділянок до лісового фонду лісокористувачів або створення спеціального підрозділу територіальними громадами для забезпечення ведення лісового господарства на цих землях.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано Законом України Про місцеве самоврядування (далі - Закон № 280/97-ВР).

Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень частин 1-3 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

За приписами частини 2 статті 57-1 ЗК України, віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

З урахуванням наведених правових норм суд зазначає, що за вказаного правового регулювання у Потіївської сільської ради наявний законодавчо передбачений обов`язок розглянути подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо віднесення земельних ділянок загальною площею 908,3081 га до самозалісених на черговій сесії із ухваленням відповідного рішенні у порядку, передбаченому Законом № 280/97-ВР.

З матеріалів справи вбачається, що Потіївська сільська рада двічі виносила на розгляд сільської ради питання про віднесення земельних ділянок до самозаліснених, однак конкретного виду рішення, з огляду на результат голосування, не прийняв.

Однак, ані представниками Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, ні Потіївською сільською радою не вчинено всіх можливих заходів, що передують прийняттю відповідного рішення радою: ідентифікацію самозалісених земельних ділянок за допомогою картографічних матеріалів і натурних обстежень; з`ясування, які саме земельні ділянки можуть бути віднесені до самозаліснених земельних ділянок; не створено комісії у належному складі для обстеження вказаних земельних ділянок; відсутні докази обстеження земельних ділянок на предмет їх ймовірного самозаліснення, з`ясування факту чи не перебувають вказані ділянки у власності чи користуванні інших осіб, комунальній власності.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах та, зокрема, у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 990/167/24, зазначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні були бути вчинені, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності Потіївської сільської ради при розгляді відповідного звернення Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо прийняття рішення про віднесення земель до самозалісених.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову Керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави (вул. Шевченка, 5,м. Коростишів, Житомирський район, Житомирська область, 12501, ЄДРПОУ: 02909950) в особі: Державного агентства лісових ресурсів України (вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01023, ЄДРПОУ: 37507901), Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарств (вул. Степана Бандери, 8, м. Житомир, 10029, ЄДРПОУ: 45121148), Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул. Л. Качинського, 12А, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 42163803) до Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області (вул. Центральна, 31,с. Потіївка, Житомирський район, Житомирська область,12225, ЄДРПОУ: 04343903), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПКЗ", Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС - АГРО" про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

27.08.25