Ухвала суду № 129782319, 27.08.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 27.08.2025Справа № 554/12334/25 Провадження № 2/554/4708/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

27 серпня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Савченко Л.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа-Приватне підприємство Полтавське Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Полтави із позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа-Приватне підприємство Полтавське Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», в якому прохає:

-визнати розпорядження Виконкому Полтавської міської ради від 16.03.1992 року № 209 (далі дії) незаконним та протиправним, таким, що порушує зобов`язання встановлене ст.3 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" в редакції станом на 11.10.1991 для органів місцевого самоврядування діяти на принципах законності, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, соціальної справедливості, гласності і врахування громадської думки, поєднання місцевих і державних інтересів, інтересів особи і всього населення відповідної території;

-визнати розпорядження відповідача № 209-р від 16.03.1992 р недійсним як таким, що порушує право власності позивача;

-визнати за позивачем право на виконання відповідачем зобов`язання за ст.3 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" в редакції станом на 11.10.1991 (право на законослухнянність);

-визнати, що порушенням зобов`язання встановленим ст.3 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" в редакції станом на 11.10.1991 для осіб публічного права, відповідачем порушено право позивача на законослухнянність відповідача;

-визнати, що діями та порушенням прав позивача, до яких призвели дії відповідача, позивачу завдано моральної шкоди;

-стягнути з місцевого бюджету м. Полтави на користь позивача 3 000 000 (три

мільйони грн.) в якості відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що 16.03.1992 р. Виконком Полтавської міської ради ухвалив розпорядження № 209 "Про державну реєстрацію колективного підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор". Вказує, що його право є порушеним тому, що Бюро технічної інвентаризації (БТІ) в УРСР були державними установами, які відповідали за технічну інвентаризацію нерухомого майна. Вони здійснювали облік, реєстрацію та оцінку будівель і споруд, а також видавали технічні паспорти на об`єкти нерухомості. Відповідно до ст.1 Закону "Про власність" в редакції станом на 16.03.1992 р. майно БТІ належало народові на праві спільної сумісної власності. Приватизація/перетворення державного БТІ на КПБТІ була здійснена поза законом - незаконно, що призвело до порушення мого права на виконання відповідачем зобов`язання за ст.3 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" в редакції станом на 11.10.1991 (право на законослухнянність) та право спільної сумісної власності на майно БТІ.

Суддя, дослідивши матеріали заяви вважає, що у відкритті провадження потрібно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

При цьому, згідно з п.п. 3-4 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункти 1 і 2 частини першоїстатті 19 КАС України).

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першоїстатті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першоїстатті 4КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першоїстатті 4КАС України).

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як роз`яснив Пленум Вищого адміністративного суду України в п.3 постанови №8 від 20 травня 2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», вирішуючи питання про віднесення спору до публічно-правового, суди повинні враховувати, що у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Також суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Оскільки спір виник із суб`єктом владних повноважень з приводу визнання незаконним акту органу місцевого самоврядування, на підставі якого відбулася державна реєстрація підприємства, яке перебувало у державній власності та було приватизовано/перетворено поза законом, суд приходить до висновку, що правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1.ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що пред`явлений позов підлягає до розгляду в порядку адміністративного судочинства, адміністративним судом за підсудністю (ст.25-30 КАС України) та наявні підстави щодо відмови у відкритті провадження у справі.

Частиною 5 статті 186ЦПК України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З огляду на те, що справа за позовом ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа-Приватне підприємство Полтавське Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Роз`яснити позивачу право на звернення з відповідними вимогами в порядку адміністративного судочинства згідно із встановленимиКАС Україниправилами предметної та територіальної юрисдикції до Полтавського окружного адміністративного суду .

Ухвалу надіслати позивачу разом із позовною заявою та всіма доданими до неї документами.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Л.І.Савченко