Рішення № 129781109, 22.08.2025, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 760/6009/25

Номер рядка звіту 40

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"22" серпня 2025 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Заполовського В.В.

за участю секретаря с/з Лук`янчук Т.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» адвокат Дзундза О.В. звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 17099,48 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Вимоги мотивує тим, що 31.03.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №6629144, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 грн. зі сплатою процентів у розмірі 0,96% в день (базова процентна ставка). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

01.04.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко фінанс» укладено договір факторингу №016-010421, згідно якого первісний кредитор зобов`язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов`язується їх прийняти, зокрема і за кредитним договором, де боржником є відповідач.

05.02.2024 року між ТОВ «Сіроко фінанс» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» було укладено договір факторингу №20240205/2, згідно якого клієнт зобов`язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов`язується їх прийняти, зокрема і за кредитним договором, де боржником є відповідач.

Відповідач належним чином не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів в результаті чого станом на 28.02.2025 року заборгованість відповідача складає 17099,48 грн., яка складається з: 5000 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 9600,00 грн. залишок заборгованості по процентам з користування позикою 2499,48 грн. інфляційне збільшення. Оскільки відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом про стягнення заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, а також вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце слухання справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, суд у відповідності до вимог ст.ст.280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 31.03.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №6629144, у електронній формі, який підписаний електронним одноразовим ідентифікатором.

За умовами п.2 договору позики сума позики становить 5000 грн. Позика надається строком на 30 днів, базова процентна ставка за користування позикою фіксована і становить 1,60 відсотків, що нараховуються щоденно на залишок позики. Вказано, що загальна вартість позики становить 6440,00 грн. (а.с.59).

На підтвердження отримання відповідачем коштів надано довідку ТОВ «ФК «Фінексперес» від 26.03.2024 року, відповідно до якої грошові кошти у сумі 5000,00 грн. відправлено 31.03.2020 року на картку № НОМЕР_1 . (а.с. 56).

Відповідно до наданого ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» розрахунку заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором позики №6629144, станом на 28.02.2025 року складає 17099,48 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9600,00 грн. заборгованість за процентами, 2499,48 грн. інфляційне збільшення. (а.с.44).

01.04.2021 року між ТОВ «Сіроко фінанс» (Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) укладено договір факторингу №016-010421, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр. (а.с. 14-20).

Як вбачається з витягу з реєстру прав вимог від 05.02.2024 року до вказаного вище договору факторингу №016-010421 ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №№6629144 від 31.03.2020 року. (а.с. 39).

05.02.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (Фактор) та ТОВ «Сіроко Фінанс» (Клієнт) укладено договір факторингу №20240205/2, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступає фактору належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. (а.с. 21-28).

Згідно реєстру прав вимоги №20240205/2 від 05.02.2024 року внесення відомостей про право вимоги до останньої підтверджується витягом з реєстру прав вимог (ас. 11) до вказаного вище Договору факторингу№20240205/2 ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №№6629144від 31.03.2020 року.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.5 ч.1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України,якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

За положеннями ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що 31.03.2020 року відповідач ОСОБА_1 уклав з первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики №6629144, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти у сумі 5000 грн., і які були перераховані банком на банківську карту відповідача, реквізити номеру якої вказані у договорі позики. На підтвердження отримання наданих у позику первісним кредитором коштів надано довідку ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 19.07.2024 року. Від відповідача не надходило жодних заперечень щодо неотримання коштів на банківську карту від первісного кредитора. Не надано доказів неналежності позичальникові банківської картки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України, закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір чи його окремі положення недійсними не визнано.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, тому з відповідача слід стягнути заборгованість за договором позики в розмірі 17099,48 грн. яка складається з: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9600,00 грн. заборгованість по процентам за користування позикою, а також 2499,48 грн. інфляційного збільшення у порядку ст.625 ЦК України.

Задовольняючи позов, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною 1статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

До матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги від 28.02.2025 укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» та адвокатом Дзундза О.В. у якому в п. 4.2 сторони визначили винагороду за надання правничої допомоги у розмірі 7000 грн..

Враховуючи категорію та складність справи, а також те, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст.81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артнміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) заборгованість за договором позики №6629144 від 30.3.2020 року в сумі 17099 (сімнадцять тисяч дев`яносто дев`ять) грн. 48 коп., сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Ємільчинським районним судом Житомирської області за заявою відповідача протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. В. Заполовський