Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №522/19160/25
Провадження №1-кп/522/3146/25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.08.2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
при розгляді у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025160000000476 від 13.03.2025 року відносно:
ОСОБА_3 , ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бендери, Республіка Молдова, громадянина Республіки Молдова, молдованина, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
перекладача - ОСОБА_7 ,
суд -
ВСТАНОВИВ:
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, так як ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв`язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його необґрунтованість та просили обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подане прокурором клопотання та вивчивши матеріали судової справи, суд виходить з наступного.
Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відносяться згідно ст. 12 КК України до тяжкого злочину.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.03.2025 року стосовно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжено слідчим суддею до 01.09.2025 року, з визначенням розміру застави.
У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Мета і підстави застосування запобіжних заходів, обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, визначені ст.ст. 177, 178 КПК України.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, у тому числі, до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Вирішуючи питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, суд відповідно до приписів ст.178 КПК України враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, вік, стан його здоров`я, а також наявність соціальних зв`язків.
Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачуються увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за яке в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.
При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого не прийнято, свідки у цьому ж кримінальному проваджені підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, та в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України щодо можливого незаконного впливу обвинуваченим на свідків, з метою зміни останніми показань.
Ризик вчинення іншого кримінальне правопорушення обвинуваченим, на думку суду, необґрунтований прокурором та не знайшов підтвердження наданими стороною обвинувачення матеріалами.
Таким чином наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України на які посилається прокурор у своєму клопотанні свідчать про наявністьдостатніх підстав для продовження відносно обвинуваченого дії обраного раніше запобіжногозаходуу виглядітриманняпідвартою.
Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів неможливе, зважаючи на вказані ризики, особу обвинуваченого та характер злочину, у якому він обвинувачується. Більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.
Тому клопотання прокурора про продовження стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».
Як вбачається з поданого клопотання, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним поводженням з бойовими припасами.
Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд при визначенні розміру застави, враховує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та вважає що встановлені обставини слугують такими виключними випадками, які на підставі вищевикладених вимог ч. 5 ст. 182 КПК України дозволяють при визначені застави вийти за межі її розміру, передбаченому законом для осіб, обвинувачених у вчинені тяжких злочинів.
Суд враховуючи викладені обставини, прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_3 є доцільним застосування запобіжного заходу з призначенням застави у розмірі 500 (п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 (один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
На думку суду, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 177,178, 182,183, 315, 369-372, 376 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 25.10.2025 року, включно.
Визначити розмірзастави,як запобіжногозаходу,достатнього длязабезпечення виконанняобвинуваченим ОСОБА_3 ,( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у розмірі 500 (п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 (один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_3 , ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , (провадження по справі №1-кп/522/3146/25).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разівнесеннязастави,покластинаобвинуваченого ОСОБА_3 ,( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 2 місяці, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) не відлучатися з міста Одеси без дозволу суду;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд/в`їзд з України;
5) утримуватись від спілкування із особами допитаними в якості свідків в рамках даного кримінального провадження.
Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місць ув`язнення.
Суддя:
Судове рішення № 129779923, Приморський районний суд м. Одеси було прийнято 27.08.2025. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 522/19160/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: