Рішення № 129779641, 26.08.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3147/25-Е

Провадження № 2/522/4096/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Радової Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022 у розмірі 18000,00 гривень та витрат по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані тим, що 17.02.2022 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022 року в електронній формі. За умовами пункту 2.1. укладеного між позивачем та відповідачем договору про споживчий кредит позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 6000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 2.3. договору про споживчий кредит встановлено, що строк кредиту за цим договором складає 30 днів, який починається з 17.02.2022 та який має бути повернуто до 19.03.2022. Позивачем в порядку встановленому п. 2.4. договору про споживчий кредит на картковий рахунок відповідача перераховано суму позики в розмірі 6000,00 гривень, що підтверджується повідомленням, однак отримані грошові кошти відповідач в передбачені строки не повернув, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів у розмірі 18000,00 гривень, з яких: 6000,00 гривень основний борг; 12000,00 гривень відсотки за користування коштами.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання на 20.05.2025.

У судове засідання 20.05.2025 сторони не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи судом. У прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи за відсутності позивача, підтримання позовних вимог у повному обсязі та відсутність заперечень щодо ухвалення судом заочного рішення у справі.

Відповідач про причини неявки суду не повідомив, клопотання та заяви не подавав. Розгляд справи відкладено на 14.08.2025.

У судове засідання 14.08.2025 сторони не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи судом. На адресу суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 12.08.2025 від представника позивача - Лазепка В.І., надійшла заява про розгляд справи без участі та присутності сторони позивача, підтримання позовних вимог у повному обсязі та відсутність заперечень проти заочного розгляду справи судом. Відповідач про причини неявки суду не повідомив, клопотання та заяви не подавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки судом вжито всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідача про судовий розгляд, однак відповідач до суду не з`являвся, про причини неявки до суду не повідомляв, не подав відзив, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення судом, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, за правилами заочного розгляду справи та на підставі наявних у справі доказів, згідно з вимогами ч. 4 ст. 223 ЦПК України та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 14.08.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 26.08.2025.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникненняцивільних правта обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд встановив, що 17.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1848898, відповідно до умов якого кредитодавець надає споживачу на умовах, що передбачені договором, споживчий кредит у розмірі 6000,00 гривень на умовах строковості зворотності, платності, а споживач зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом, зазначені у п. 2.5. цього договору (а. с. 37-42).

Відповідно до п. 2.2. договору про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022 кредит надається споживачу виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця (https://creditup.com.ua або https://best-credit.com.ua), за умови ідентифікації споживача одноразовим ідентифікатором з (дата укладення), шляхом безготівкового перерахунку особистий електронний платіжний засіб споживача XXXX НОМЕР_1 (зазначається номер картки споживача, на який перераховуються кошти).

З п. 2.3. договору про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022 вбачається, що строк кредиту починається з 17.02.2022. Кредит має бути повернуто до 19.03.2022.

Цей договір є укладеним з моменту перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний споживачем та діє до повного виконання споживачем своїх зобов`язань за договором (п. 2.4. договору про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022).

Строк та проценти за користування кредитом за договором є фіксованими та обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом на умовах, визначених пп. 2.5.1. п. 2.5. договору про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022.

Згідно з п. 2.6. договору про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022 кредит надається на споживчі цілі.

Відповідно до пп. 3.1.2. п. 3.1. договору про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022 кредитодавець зобов`язаний, зокрема, прийняти від споживача виконання зобов`язань за цим договором (у тому числі дострокове), як частинами так і у повному обсязі, натомість споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно повернути кредит, проценти за користування позикою в порядку, визначеному цим договором (пп. 3.2.2. п. 3.2. договору про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022).

Споживач зобов?язаний здійснювати повернення кредиту та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення кредиту та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до умов цього договору та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток до договору). Строк та проценти за користування кредитом та нарахування процентів за цим договором обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються з дня надання кредиту споживачу (день перерахування грошових коштів на банківський рахунок споживача) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування на поточний рахунок кредитодавця), включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Заборгованість за договором, що включає в себе суму кредиту, нараховані основні проценти, плата за порушення грошового зобов?язання у разі несвоєчасного повернення заборгованості (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) споживачем, підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк, встановлений договором (п. п. 4.1. 4.3. договору про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022).

Відповідно до п. 5.4. договору про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022 закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов, неналежне виконання цього договору, яке мало місце під час дії цього договору.

Договір про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022 підписаний відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором wu1145.

Згідно з п. 2.7. договору про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022 деталізована інформація щодо визначення сукупної вартості кредиту при нарахуванні основних процентів у відповідності до п. 2.5. договору та реальна річна фіксована процентна ставка зазначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за цим договором (додаток до договору), яка є невід`ємною його частиною (а. с. 42).

Пунктом 8.1 договору про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022 визначено що невід`ємною частиною цього договору є правила надання грошових коштів у позику у формі споживчого кредиту, що затверджені Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін», які регламентують порядок надання грошових коштів у кредит споживачам (а. с. 30-36).

Ззгідно з п. 8.2. договору про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022 уклавши цей договір, споживач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщено на сайті кредитодавця (https://creditup.com.ua/uk або https://best-credit.com.ua).

Правилами надання грошових коштів у позику у формі споживчого кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» визначено, що:

договір про споживчий кредит договір між товариством та позичальником, де визначаються основні умови, права та обов`язки сторін щодо отримання та повернення грошової позики позичальником.

електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор є особистим ключем Заявника/Позичальника для формування електронного підпису.

заявник/позичальник - це фізична особа, що має намір укласти договір про споживчий кредит з товариством шляхом приєднання до зазначених умов і вчинення дій визначених у цих Правилах.

Товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі про споживчий кредит на рахунок банківської платіжної картки зазначеної в заявці (п. 6.9 Правил надання грошових коштів у позику у формі споживчого кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін»).

У позовній заяві позивач посилається на те що ним виконані умови договору про споживчий кредит належним чином, та відповідачем отримані грошові кошти у передбачений строк у сумі 6000,00 гривень.

Однак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт перерахування коштів позивачем відповідачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346-III) в редакції, чинній станом на момент укладення договору, документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується суб`єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону № 2346-III ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Згідно з п. 22.4. ст. 22 Закону № 2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором.

Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв`язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України (п. 22.5. ст. 22 Закону № 2346-III).

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, провадження № 61-3689св21 від 25.05.2021 належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (в редакції, чинній станом на момент укладення договору) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У п. 73 постанови від 15.06.2023 у справі № 910/15023/21 Верховний Суд відзначає, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,позивач ненадав судурозрахункові документи,банківські випискиабо іншіналежні тадопустимі докази,які підтверджуютьфакт перерахуваннякоштів відповідачу. У договорі № 1848898 від 17.02.2022, доданому до позовної заяви, відсутні відомості про банківські та карткові рахунки відповідача.

Суд не може прийняти до уваги долучену до матеріалів справи інформаційну довідку вих. № 585/02 від 12.02.2025 (а. с. 55), оскільки з неї не можливо встановити ким та кому саме, на який банківський або картковий рахунок було перераховано кошти.

Сам по собі наданий суду розрахунок заборгованості за Договором позики № 1848898 від 17.02.2022 (а. с. 43-54) не може вважатись достатнім доказом на підтвердження існуючої заборгованості та повинен оцінюватись в сукупності із доказами, які підтверджують факт перерахування коштів відповідачу.

Велика Палата Верховного Суду у п. 81 постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 у справі № 274/3360/22 зазначив: "Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала,що принципзмагальності забезпечуєповноту дослідженняобставин справи.Зокрема,цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц)."

За таких обставин, враховуючи не надання позивачем належних, допустимих та достатніх доказів перерахування позивачем відповідачу коштів у сумі 6000,00 гривень на виконання договору про споживчий кредит № 1848898 від 17.02.2022, у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 275, 280-289, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 628, 629 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Юлія ЧОРНУХА