Рішення № 129766199, 15.08.2025, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2172/25

Провадження № 2/444/1337/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2025 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до до Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що її дошлюбним прізвищем було ОСОБА_5 , її батьком є ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_6 , батьком якої є ОСОБА_7 , матір`ю ОСОБА_8 .

Ствержжує, що ОСОБА_8 є власником земельних ділянок, а також 1/2 реальної частини будинку, що знаходиться в селі Сулимів, Несторовського району Львівської області.

Просить суд врахувати, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також ОСОБА_11 та ОСОБА_11 є тотожними іменами, як наслідок і по батькові ОСОБА_12 та ОСОБА_13 тотожні.

Зазначає, що ОСОБА_14 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: 1/2 належного їй будинку, який знаходиться в селі Сулимів Львівської області заповіла дочці, ОСОБА_4 , тобто матері позивача.

Після смерті ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина на належне їй майно.

ОСОБА_4 була спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_14 .

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала разом із матір`ю, ОСОБА_14 на час її смерті, за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_14 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , вона прийняла спадщину після смерті матері.

Саме за заявою ОСОБА_4 про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом у Жовківській державній нотаріальній конторі Львівської області 02 березня 2017 року було зареєстровано спадкову справу № 67/2017 після смерті ОСОБА_14 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак ОСОБА_4 юридично не оформила спадщини після смерті її матері, ОСОБА_14 .

Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина.

Так як заповіт від імені ОСОБА_4 не посвідчувався, а тому спадкування після її смерті відбувається за законом, а позивач як дочка є спадкоємцем першої черги за законом.

Водночас позивач зазначає, що їй нотаріусом було роз`яснено, що нею пропущено строк для прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_4 , так як вона не звернулася в шестимісячний строк після смерті матері із заявою про прийняття спадщини, а також не була зареєстрована разом із матір`ю за зареєстрованою адресою місця проживання матері: АДРЕСА_1 , на час смерті матері, ОСОБА_4 , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , а була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та зазначено, що для оформлення спадщини їй необхідно звернутися до суду для продовження терміну прийняття спадщини.

Необхідність здійснення постійного догляду за батьком та рідною сестрою, які тривалий час хворіють, неможливість залишити батька самим, вважає поважною причиною пропуску нею строку для прийняття спадщини, а тому звернулася в суд для захисту її прав як спадкомця за законом першої черги після смерті матері, ОСОБА_4 , та просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 17 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження у справі, підготовче судове засідання призначено 15 серпня 2025 року о 10 год. 30 хв.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак подала на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати у її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача, Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Куликівської селищної ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначили, що при вирішенні справи покладаються на думку суду.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення такого були повідомлені належним чином, однак подали на адресу суду письмові заяви, у яких просять справу розглядати у їх відсутності. Зазначили, що їм відомо про дату та час розгляду справи, а також зміст позовної заяви. Просять врахувати, що визнають позовні вимоги ОСОБА_1 , не заперечують проти задоволення таких, як наслідок не заперечують проти визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили.

А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, відповідачів, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач покладається при вирішенні справи на думку суду, фактично не заперечує проти позовних вимог, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Львів Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Личаківським РВ УМВС України у Львівській області 05 вересня 2000 року.

З свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , яке видане відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому 29 липня 2000 року, вбачається, що ОСОБА_15 та ОСОБА_16 одружилися 29 липня 2000 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження 29 липня 2000 року було зроблено запис за № 1146. Прізвище після одруження чоловіка ОСОБА_17 , дружини- ОСОБА_17 . Тобто дошлюбним прізвищем позивача було ОСОБА_5 .

Викладеним у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 , яке видане 04 квітня 1975 року, стверджується, що батьком позивача є ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_4 .

Факт одруження 08 лютого 1969 року батьків позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_18 , про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження 08 лютого 1969 року було зроблено відповідний запис за № 2, підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , яке видане 08 лютого 1969 року Звертівською сільською радою.

Тобто дошлюбним прізвищем матері позивача, ОСОБА_4 , було ОСОБА_19 .

З свідоцтва про народження ОСОБА_20 , яке видане 28 травня 1959 року, вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 28 травня 1958 року було зроблено відповідний запис за № 84. Її батьком є ОСОБА_7 , матір`ю ОСОБА_8 .

З державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІЛВ № 049119, який виданий Надичівською сільською радою 28 грудня 2002 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1770, вбачається, що ОСОБА_14 на підставі рішення сесії ІІІ скликання Надичівської сільської ради від 03 квітня 2001 № 3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,3248 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Надичівської сільської ради Жовківського району. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З державного акта на право приватної власності на землю серії ІІЛВ № 087532, який виданий Надичівською сільською радою Жовківського району 16 грудня 2002 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1542, вбачається, що ОСОБА_14 на підставі рішення виконавчого комітету Надичівської сільської ради від 22 червня 1995 року № 13 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,6021 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території села Сулимів Надичівської сільської ради Жовківського району. Землю передано для будівництва, обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства.

Суд враховує, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також ОСОБА_11 та ОСОБА_11 є тотожними іменами, як наслідок і по батькові ОСОБА_12 та ОСОБА_13 тотожні.

Ухвалою судового засідання Нестеровського районного народного суду Львівської області від 16 лютого 1990 року, яка набрала законної сили у справі № 2-104, затверджено мирову угоду від 16 лютого 1990 року, укладену між ОСОБА_14 та ОСОБА_21 про поділ майна колгоспного двору.

За мировою угодою присуджено у власність ОСОБА_14 1/2 реальну частину будинку, що знаходиться в селі Сулимів, Нестеровського району Львівської області, зокрема жилу кімнату І_3, площею 15,20 м2, кухню І_2, площею 13,90 м2, а також половину стайні.

Присуджено у власність ОСОБА_21 1/2 реальну частину будинку, що знаходиться в селі Сулимів, Несторовського району Львівської області, зокрема: жилу кімнату І_4, площею 18,20 м2, коридор І_I, площею 6,90 м2, кладовку І.5, площею 5,50 м2, веранду площею 12,10 м2 та підвал І, І/2 частини стайні.

З виписки № 373 з погосподарської книги станом на 30 червня 1990 року, яка 27 травня 2025 року видана Надичівським старостинським округом Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, вбачається, що господарство за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_5 станом на 30 червня 1990 року належало до колгоспного типу двору, головою двору була ОСОБА_14 , 1924 року народження, членами двору ОСОБА_21 , 1952 року народження, син.

З виписки № 372 з погосподарської книги станом на 15 квітня 1991 року, яка 27 травня 2025 року видана Надичівським старостинським округом Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, вбачається, що господарство за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_6 станом на 15 квітня 1991 року належало до колгоспного типу двору, головою двору була ОСОБА_14 , 1924 року народження, членами двору ОСОБА_21 , 1952 року народження, син.

Із заповіту, який 02 квітня 1990 року складений та посвідчений Паславською Богданою Михайлівною, виконуючою обов`язків секретаря Надичівської сільської ради Львівської області та зареєстрований в реєстрі за № 09, вбачається, що ОСОБА_14 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: 1/2 належного їй будинку, який знаходиться в селі Сулимів Львівської області заповіла дочці, ОСОБА_4 , тобто матері позивача.

По даних, які знаходяться у виконавчому комітеті Надичівської сільської ради заповіт заповідачем не змінено і не скасовано, що підтверджується записом секретаря виконкому Надичівської сільської ради Надії Дацко від 10 листопада 2016 року.

ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в Книзі реєстрації смертей 14 березня 2011 року було зроблено відповідний актовий запис за № 16, що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_7 , яке видане Надичівською сільською радою Жовківського району Львівської області 14 березня 2011 року.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

А тому після смерті ОСОБА_14 відкрилася спадщина на належне їй майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як наслідок ОСОБА_4 була спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_14 .

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

З довідки № 366, яка 27 травня 2025 року видана Надичівським старостинським округом Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, вбачається, що померла ОСОБА_14 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 .

Викладеним у довідці № 367, яка 27 травня 2025 року видана Надичівським старостинським округом Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, стверджується, що дочка ОСОБА_4 була зареєстрована і проживала разом із померлою мамою, ОСОБА_14 , до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 і разом вели спільне господарство.

З довідки № 368, яка 27 травня 2025 року видана Надичівським старостинським округом Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, вбачається, що на день смерті ОСОБА_14 , а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані і проживали разом: ОСОБА_4 , 1948 року народження, дочка, ОСОБА_21 , 1952 року народження, син.

Ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Як наслідок, зважаючи на те, що ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала разом із матір`ю, ОСОБА_14 на час її смерті, за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_14 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , вона прийняла спадщину після смерті матері.

Саме за заявою ОСОБА_4 про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом у Жовківській державній нотаріальній конторі Львівської області 02 березня 2017 року було зареєстровано спадкову справу № 67/2017 після смерті ОСОБА_14 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 46948203 від 02 березня 2017 року.

Однак ОСОБА_4 юридично не оформила спадщини після смерті її матері, ОСОБА_14 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 25 травня 2018 року було складено відповідний актовий запис № 17, що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_8 , яке видане Надичівською сільською радою Жовківського району Львівської області 25 травня 2018 року.

Викладеним у довідці № 369, яка 27 травня 2025 року видана Надичівським старостинським округом Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, стверджується, що від імені ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіт у Надичівській сільській раді не посвідчувався.

Не посвідчувався заповіт від імені ОСОБА_4 й нотаріусом, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 81325910, яка видана 27 травня 2025 року приватним нотаріусом Кобзар Л. В.

Ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Зважаючи на те, що від імені ОСОБА_4 заповіт не посвідчувався, а тому спадкування після її смерті відбувається за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Суд враховує, що ОСОБА_1 як дочка ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги за законом після її смерті.

Викладеним у свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_9 , яке видане 10 листопада 1990 року, стверджується, що ОСОБА_22 та ОСОБА_23 уклали шлюб 10 листопада 1990 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 10 листопада 1990 року було зроблено запис за № 490. Прізвище після укладення шлюбу чоловіка та дружини ОСОБА_24 . Тобто дошлюбним прізвищем ОСОБА_3 було ОСОБА_5 .

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 , яке видане 25 березня 1970 року, вбачається, що ОСОБА_23 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 25 березня 1970 року було зроблено відповідний запис за № 2088.

Її батьком є ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_4 .

Тобто крім позивача спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 є її чоловік, а батько позивача, ОСОБА_2 та дочка, а рідна сестра позивача, ОСОБА_3 .

З довідки № 370, яка 27 травня 2025 року видана Надичівським старостинським округом Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, вбачається, що померла ОСОБА_4 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 .

Викладеним у довідці № 371, яка 27 травня 2025 року видана Надичівським старостинським округом Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, стверджується, що на день смерті ОСОБА_4 , а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані і проживали разом ОСОБА_21 , 1952 року народження, брат.

Суд враховує, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не реєструвалася, на підтвердження чого приватним нотаріусом Кобзар Л. В. видано інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 81325934 від 27 травня 2025 року.

Суд бере до уваги, що на заяву позивача за вхідним номером 53/01-16 від 27 квітня 2025 року, приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Любов Вікторівною було надано відповідь за вихідним № 62/01-16 від 27 травня 2025 року, з якої вбачається, що для оформлення спадщини їй необхідно звернутися до суду для продовження терміну прийняття спадщини.

Факт зареєстрованого місця проживання позивача ще з 14 грудня 2013 року за адресою: АДРЕСА_3 , підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2025/006785246 від 22 травня 2025 року.

Ч. 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

Як наслідок, зважаючи на те, що позивач не була зареєстрована з матір`ю, ОСОБА_4 , на час її смерті, за зареєстрованим місцем проживання матері, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , їй необхідно було в шестимісячний строк після відкриття спадщини, тобто після смерті ОСОБА_4 звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, однак як встановлено судом, позивач цього не зробила.

Ч. 1 ст. 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Як наслідок позивач пропустила строк для прийняття спадщини.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, яка є незмінною.

Відповідно до постанови Верховного Суду України № 565/1145/17 від 26 червня 2019 року, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд враховує, що з епікриз-виписки з історії хвороби № 20725, яка видана 30 січня 2018 року Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Львівський державний онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр», вбачається, що батько позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , знаходився на стаціонарному лікуванні в хіміотерапевтичному відділенні ЛДОРЛДЦ з 05 жовтня 2017 року по 29 січня 2018 року (періодично).

З анамнезу хвороби відомо, що захворів приблизно з січня 2017 року, відколи на фоні постійних закрепів появились тенезми, болі внизу живота і при сечовипусканні, кров у калі. Був оперований 05 вересня 2017 року, резекція сигмо видної кишки. В подальшому після отримання верифікації для подальшого лікування був скерований у відділення хімтерапії. Отримав 6 циклів адювантної хіміотерапії за схемою FLOХ.

Як зазначає позивач у позовній заяві, її батько і надалі хворів, а вона постійно змушена була бути біля нього, здійснювати за ним догляд.

Рідна сестра позивача, а дочка ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , через стан її здоров`я не мала можливості здійснювати постійний догляд за їх батьком, оскільки з 02 вересня 2015 року по 18 вересня 2015 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Львівському державному онкологічному регіональному лікувально-діагностичному центрі, в неї було виявлено пухлину, було захворювання стеноз, хронічна часткова кишкова непрохідність, вторинна анемія, що підтверджується витягом з медичної карти стаціонарного хворого № 6327, який 18 вересня 2015 року виданий Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Львівський державний онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр», сама була особою з інвалідністю, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ № 891806 від 16 грудня 2015 року, в подальшому проходила реабілітацію, а позивач здійснювала догляд і за рідною сестрою.

19 липня 2018 року, тобто менше ніж через 2 (два) місяці після смерті матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , рідна сестра позивача, ОСОБА_3 , потрапила у 1-шу міську клінічну лікарню ім. Князя Лева м. Львів у стаціонарне відділення, в неї було встановлене захворювання післяопераційна вентральна грижа, в анамнезі операція- резекція прямої кишки, в ділянці післяопераційного рубця винила грижа, з приводу чого вона звернулася за медичною допомогою та була госпіталозована у хірургічне відділення 1 МКЛ, 19 липня 2018 року була проведена операція.

Її було рекомендовано обмежити фізичні навантаження та рекомендовано підняття вантажів до 5 кг на 3 місяці, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5876, яка видана 24 липня 2018 року 1-шою міською клінічною лікарнею імені Князя Лева м. Львів.

Суд встановлено, що сестра позивача, ОСОБА_3 , не мала можливості і надалі здійснювати догляд за батьком, а тому позивач знову ж була змушена ним опікуватися, а також допомагала і сестрі.

Суд враховує зазначене позивачем про те, що її батько та сестра часто скаржилися на погане самопочуття, вона неодноразово змушена була викликати швидку медичну допомогу, яка надавала невідкладну батькові допомогу, вона постійно контролювала його тиск, давала йому медичні препарати, фактично 24 години на добу перебувала біля нього, оскільки він потребував постійного стороннього догляду.

Лише в подальшому, коли стан здоров`я рідної сестри, ОСОБА_3 , покращився, їй стало легше після тривалого лікування, і в неї виникла можливість доглянути батька, позивач отримала можливість звернутися до нотаріуса.

Тобто необхідність здійснення постійного догляду за батьком та рідною сестрою, які тривалий час хворіють, неможливість залишити батька самим, суд вважає поважними причинами пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, а тому є підстави для захисту прав ОСОБА_1 як спадкомця за законом першої черги після смерті матері, ОСОБА_4 та визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 3 (трьох) місяців із дня набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15 серпня 2025 року.

Суддя: Мікула В. Є.