Рішення № 129755767, 26.08.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2025 р. № 400/2574/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001,

провизнання бездіяльності протиправною, скасування рішення від 09.12.2024 №142850007611, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі- відповідач 2) з вимогами: Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування мені ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до спеціального (пільгового) стажу періодів роботи з 01.05.2015 по 06.11.2019, з 01.04.2022 по 30.06.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 26.09.2023 по 30.09.2024. Скасувати рішення про відмову у призначені пенсії прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 09.12.2024 року № 142850007611. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ЄДРПОУ 13844159, зарахувати мені ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до спеціального (пільгового) стажу періоди роботи з 01.05.2015 по 06.11.2019, з 01.04.2022 по 30.06.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 26.09.2023 по 30.09.2024. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ЄДРПОУ 13844159, прийняти рішення про призначення мені ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.20 р. № 1 -р/2020 з 03.12.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з позицією відповідача позивач не погоджується, вважає, що відповідачем безпідставно не враховано періоди її роботи за Списком №2 та відмовлено їй в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, а надані документи є достатніми для призначення пенсії. Позивач вказує, що відсутність наказу про результати проведення атестації робочого місця, яким підтверджено право на пенсію на пільгових умовах та праця за суміцництвом не може бути підставою для відмови в призначені пенсії за Списком № 2 на підставі п.б ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення.»

Представником відповідача до суду подано відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Під час розгляду поданих позивачем документів було встановлено, що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є, зокрема,наявність професії чи посади в зазначеному Списку, підтвердження шкідливих умов праці робітника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць (при наявності пільгового стажу після 21.08.1992 року), а також підтвердження первинними документами зайнятості повного робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Страховий стаж - 36 років 05 місяців 24 дні. Пільговий стаж 04 роки 03 місяці 29 днів. За результатами розгляду документів до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не враховано періоди роботи: з 01.05.2015 по 06.11.2019, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 міститься запис про зазначений період роботи в КНП Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня та період роботи з 04.2022 по 30.06.2022 та з 01.08.2022 по 31.08.2022 в вищезазначеній організації згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що підтверджується сумісництво; з 26.09.2023 по 30.09.2024, оскільки наказ про результати проведення атестації робочого місця, яким підтверджено право на пенсію на пільгових умовах не надано, заявницею надано наказ №19 від 26.09.2023 про проведення чергової атестації робочого місця.

На дату звернення за призначенням пенсії заявниця не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 55 років та у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу- 10 років, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на даний час відсутнє.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 09.12.2024 № 142850007611 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд прийшов до наступного.

Фактичною підставою для звернення до суду із даним позовом послугували обставини того, що відповідачем було складено відносно позивача рішення № 142850007611 від 09.12.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Під час розгляду справи зі змісту наданих сторонами пояснень встановлено, що 03.12.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління ПФУ в Тернопільській області.

На підстави заяви та наданих документів, Головним управлінням 09.12.2024 року винесено Рішення № 142850007611 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу роботи.

Згідно із вказаним рішенням позивачці було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах в зв`язку з відсутністю необхідно страхового та пільгового стажу. В рішенні зазначено, до пільгового стажу не враховано періоди роботи: з 01.05.2015 по 06.11.2019, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 міститься запис про зазначений період роботи в КНП Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня та періоди роботи з 01.04.2022 по 30.06.2022 та з 01.08.2022 по 31.08.2022 в вищезазначеній організації згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що підтверджує сумісництво; з 26.09.2023 по 30.09.2024, оскільки наказ про результати проведення атестації робочого місця, яким підтверджено право на пенсію на пільгових умовах не надано, а надано наказ №19 від 26.09.2023 про проведення чергової атестації робочого місця.

За наслідками розгляду заяви позивачки від 03.12.2024 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення від 09.12.2024 № 142850007611 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв`язку із недосягненням встановленого законодавством пенсійного віку 55 років, та у зв`язку із відсутністю відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Згідно із ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом ч.1 ст.114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 в редакції чинній до 01.01.18 р., пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та 1788-ХІІ в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 р. та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.17 р.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.20 р. № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.11 р. № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VIII.

Стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. № 1788- ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 р. на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З 23.01.20 р. в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме пункт "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.15 р. та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.17 р.

Відносно позивачки правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VIII та 55 років за п. 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 в редакції Закону України від 03.10.17 р. № 2148-VIII.

Натомість, слід звернути увагу на наведені приписи п. З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.20 р. № 1-р/2020, якою визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом від 02.03.15 р. № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 р. на посадах, визначених у вказаних нормах.

Відповідно до даних трудової книжки позивачка працювала на посадах визначених у нормах ст. 13 Закону № 1788-ХІІ до 1 квітня 2015 р. - в період з 08.07.2014 по теперішній час на посаді сестри медичної в Первомайському психоневрологічному інтернаті.

За приписами ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 4 Розділу XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога» Списку №2 зазначено про працівників, які безпосередньо обслуговують хворих у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими, сестри-господині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров`я; у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими, сестри-господині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров`я.

Безпосереднє обслуговування хворих це робота, виконання якої здійснюється на умовах колективного договору згідно посадової інструкції, зокрема, виконання діагностичних і лікувальних процедур, заходів із догляду за хворими, створення відповідного лікувально-оздоровчого режиму. У довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудового книжки або відповідних записів в ній №196 від 03.12.2024 підтверджено безпосереднє обслуговування Позивачкою хворих, а саме: зазначено, що я виконую прості діагностичні, лікувальні маніпуляції та процедури.

Отже, позивач працювала на посадах до 01.04.2015, визначених ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, оскільки позивачка працювала на посадах , визначених у нормах статті 13 Закону № 1788-ХІІ до 1 квітня 2015 р., тому застосуванню підлягає саме ст. 13 Закону № 1788-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII).

На час звернення позивачки до ПФУ зі заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1- р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок, які працювали на посадах до 01.04.2015, після досягнення 50 років за наявності загального страхового стажу - 20 років та пільгового стажу роботи - 10 років.

Однак, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV.

Норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, однак вони суперечать одна одній. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

У справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по- третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

1788-ХІІ в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 р. та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.17 р.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.20 р. № 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.11 р. № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VIII.

Стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. № 1788- ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VII1, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 р. на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Судом встановлено, що відносно позивачки правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 р. № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.15 р. № 213-VIII та 55 років за п. 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 в редакції Закону України від 03.10.17 р. № 2148-VIII., слід звернути увагу на наведені приписи п. З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.20 р. № 1-р/2020, якою визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом від 02.03.15 р. № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 р. на посадах, визначених у вказаних нормах.

За приписами ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 4 Розділу XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога» Списку №2 зазначено про працівників, які безпосередньо обслуговують хворих у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими,

Отже, до даних правовідносин з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, якими закріплено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 50 річного віку, а не норми Закону № 1058-IV.

Така позиція буде відповідати висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2021 в зразковій справі №360/3611/20 (провадження №11-209заі21).

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах як: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1- р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

На час звернення до Відповідача 2 зі заявою про призначення пенсії позивачці виповнилось 54 роки 2 місяці, отже вона досягла необхідного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (50 років).

Таким чином, обґрунтування відповідача 1 про недосягнення 55 річного віку, як на підставу для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Щодо протиправного не зарахування до спеціального (пільгового) стажу періодів роботи: з 01.05.2015 по 06.11.2019, з 01.04.2022 по 30.06.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, оскільки в трудовій книжці та в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відображені відомості про працю за сумісництвом, що на думку Відповідача 1 не підтверджує зайнятість позивача у цей період повний робочий день; з 26.09.2023 по 30.09.2024, у зв`язку з відсутність наказу про результати проведення атестації робочого місця, яким підтверджено право на пенсію на пільгових умовах.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць (пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ).

Отже, право на пенсію за віком на пільгових умовах, тобто зі зниженням пенсійного віку, мають особи за таких умов: праця на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2; повний робочий день; проведення атестації робочого місця.

Відносно праці на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 та проведення атестації робочого місця.

У переліку посад Списку № 2, зазначено про працівників, які безпосередньо обслуговують хворих у психіатричних (психоневрологічних) лікувально- профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими, сестри-господині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров`я; у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими, сестри-господині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров`я. Безпосереднє обслуговування хворих це робота, виконання якої здійснюється на умовах колективного договору згідно посадової інструкції: виконання діагностичних і лікувальних процедур, заходів із догляду за хворими, створення відповідного лікувально-оздоровчого режиму.

У довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудового книжки або відповідних записів в ній №196 від 03.12.2024 підтверджено безпосереднє обслуговування Позивачкою хворих, а саме: зазначено, що я виконую прості діагностичні, лікувальні маніпуляції та процедури.

Крім того, безпосереднє обслуговування Позивачкою хворих підтверджується посадовою інструкцією де в розділі «завдання та обов`язки» зазначено: проводить прості діагностичні, лікувальні процедури; застосовує лікарські засоби для зовнішнього, енетерального й парентерального введення в організм пацієнтів; готує хворих до лабораторного, рентгенологічного, ендоскопічного та ультразвукового обстеження та взяття аналізів; за призначенням лікаря бути присутньою при годуванні тяжкохворих; виконує санітарну обробку хворого, застосовує дезінфекційні розчини; володіє прийомами реанімації, вміє надавати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, анафілактичному шоці, опіках, відмороженні, алергійних станах.

Отже, виконання Позивачкою передбаченої Списком 2 підтверджено вказаними документами.

З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383 був затверджений Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Цей Порядок регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому, відповідно до п. З Порядку до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.02.2020 р. по справі № 520/15025/16-а, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, законотворцем встановлена така вимога для призначення даного виду пенсії, як проведення атестації за результатом якої має бути підтверджено право на пенсію. Однак, ураховуючи висновки Великої Палати, невиконання такої вимоги не може бути підставою для ненадання пенсії.

При цьому, атестація робочого місця проводиться, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах (п.1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці).

За п. 6 вказаного Порядку атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (п. 9 Порядку).

За приписами п.п.10, 11 Порядку, результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Пропозиції щодо внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, готуються Держпраці на підставі обґрунтованих та погоджених із МОЗ клопотань заінтересованих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, узгоджених із всеукраїнськими галузевими профспілками та об`єднаннями роботодавців, і подаються Мінсоцполітики до Кабінету Міністрів України. Контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, Переліків робіт із особливо шкідливими і особливо важкими та шкідливими і важкими умовами праці, на яких встановлюється підвищена оплата праці, та інших нормативно-правових актів, відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із шкідливими умовами праці, покладається на Держпраці.

Отже, зі змісту вищезазначених норм вбачається, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Вказаний перелік формується на підставі інформації про посади, робота на яких може несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих.

Тобто, основним фактором для визначення посад, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, є виконання роботи, що впливає на стан здоров`я працюючих, а також виконання таких робіт, з яким законодавство пов`язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботи, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, позивачка виконує роботу, визначену Списком № 2, а саме здійснює безпосереднє обслуговування хворих у психоневрологічному інтернаті. Суд приходить до висновку, що виконувана робота дає право позивачці на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тобто зі зниженням пенсійного віку.

Згідно з п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків. За приписами ст. 51 КЗпП для працівників зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці встановлюється скорочена тривалість робочого часу, - не більш як 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством. Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших). Про встановлення для займаної посади позивача скороченої тривалості робочого тижня вказує довідка Первомайського психоневрологічного інтернату від 04.02.2025 № 29, яку суд бере до уваги, в даній довідці міститься інформація про те, що відповідно до умов колективного договору Первомайського психоневрологічного інтернату для посади позивача було встановлено графік змінного чергування з робочими змінами 8/16 годин.

Така сама інформація про те, що займана посада є змінною зазначена у наказі «Про проведення чергової атестації робочого місця за умовами праці сестри медичної змінної для підтвердження права на пільги і компенсації за роботу у важких і шкідливих умовах праці» №19 від 26.09.2023 та наказі «Про проведення чергової атестації робочого місця за умовами праці сестри медичної змінної для підтвердження права на пільги і компенсації за роботу у важких і шкідливих умовах праці» № 41 від 07.09.2018.

Отже, для зарахування до спеціального стажу роботи на займаній посаді позивачка мала відпрацювати не менше 80 відсотків від 36 год. на тиждень, які відпрацьовувались позивачем шляхом змінного чергування з робочими змінами 8/16 год.

Із графіків табелю обліку робочого часу вбачається, що позивачка працює позмінно і щомісяця відпрацьовує встановлену законодавством тривалість робочого часу. Те що, позивачка працювала повний робочий день підтверджуються також довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 196 від 03.12.2024 року згідно якої з 17.07.2014 по теперішній час позивачка працює повний робочий день в Первомайському психоневрологічному інтернаті на посаді сестра- медична, що передбачена Списом №2.

Такі обставини підтверджуються довідками ОК-5 та ОК-7 в яких зазначено про відпрацьовані повні місяці роботи у спірний період.

За приписами ст. 102-1 КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Праця за сумісництвом, не може слугувати підставою для не зарахування до спеціального стажу спірних періодів за основним місцем роботи, оскільки відповідно до приписів ст. 102-1 КЗпП я виконувала роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час.

Позивачка працювала позмінно на двох роботах: за основним місцем роботи в Психоневрологічному інтернаті та за сумісництвом у вільний від основної роботи час на 0,5 ставки.

Про те, що позивачка працювала за сумісництвом на 0,5 ставки на умовах неповного робочого часу з оплатою за фактично відпрацьований час згідно графіку відділення роботи вказують нака зи КНП «ПЦМБЛ» від 30.04.2015 №293-К, від 30.03.2022 №222-К., а також табелі обліку використання робочого часу та графіки роботи за 2022 рік.

Крім того, за приписами п. 9 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених Списками, призначаються: за Списком № 2, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1, а інша в Списку №2; на загальних підставах, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1 або Списку № 2, а інша цими Списками не передбачена.

Суд приходить до висновку, що незаконним є не зарахування Відповідачем 1 до спеціального стажу позивачки періодів праці за основним місцем роботи з підстав того, що вона працювала на іншій роботі за сумісництвом.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 1,2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Крім того, відповідно до п. 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.07.2018 р. по справі № 235/1112/17.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими документами.

У трудовій книжці містяться записи про період праці з 08.07.2014 по теперішній час в Первомайському психоневрологічному інтернаті (записи №8,9); записи про підтвердження права на пільгову пенсію за Списком №2 за результатом атестації робочого місця посади сестри медичної Наказ №48-а від 28.11.2013, Наказ №41 від 07.09.2018 та Наказ №21 від 29.09.2023 (записи №10,11,14). Крім того, Позивачкою було надано Відповідачу 2 уточнюючу довідку в якій вказано, що я працювала повний робочий день на посаді передбаченій Списком 2.

Таким чином, ураховуючи надані Відповідачу 2 докази віднесення виконуваної роботи до робіт зі шкідливими та важкими умовами праці, які містяться у Списку №2, суд приходить до висновку про протиправність дій Відповідача 1, який не взяв до уваги записи трудової книжки де містяться зазначення періодів такої роботи, інформація про підтвердження права на пільгову пенсію за Списком №2 за результатом атестації робочого місця, та інформацію яка міститься у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів, що підтверджує працю повний робочий день, та не зарахував до спеціального (пільгового) стажу періоди роботи з 01.05.2015 по 06.11.2019, з 01.04.2022 по 30.06.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 26.09.2023 по 30.09.2024.

Частиною 3 ст. 44 Закону № 1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідні положення кореспондуються і в Законі №1788.

Так, згідно з ч. 1 ст. 101 Закону №1788 органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні/ перерахунку пенсії перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей.

Згідно з Конституцією України ознаками України як соціальної держави є зокрема, забезпечення державних гарантій реалізації соціальних прав громадян, зокрема їх прав на соціальний захист (стаття 46). Забезпечення державних гарантій у межах своєї компетенції здійснюють органи Пенсійного фонду.

Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 зазначені органи перевіряють зміст і належне оформлення наданих документів та повідомляють про необхідність дооформления документів або надання додаткових документів.

Однак, всупереч вказаним вище вимогам норм права, Відповідачами не було належним чином перевірено зміст поданих позивачем документів.

Відповідачі не скористались своїм правом, яке їм надано для забезпечення державних гарантій прав громадян на соціальний захист, та не перевірили обґрунтованість та достовірність наданих відомостей з підстав наявного у них сумніву щодо виконання роботи повний робочий день та проведення атестації робочого місця.

Суд приходить до висновку, що позивачкою були подані до Відповідача 2 всі необхідні документи, які давали право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідачами не було враховано Рішення Конституційного Суду №1- р/2020 від 23.01.2020 року та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19.02.2020 р. по справі № 520/15025/16-а, від 03.11.2021 в зразковій справі №360/3611/20 (провадження №11-209заі21), від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, у зв`язку з чим застосовано норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та протиправно відмовлено у призначенні даного виду пенсії з підстав недосягнення 55 річного віку та відсутності спеціального стажу 10 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Вказаним приписам кореспондують положення ст.83 Закону № 1788-ХІІ, відповідно до якої, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Належним та ефективним способом захисту в даному випадку буде зобов`язання Відповідача 2 зарахувати до спеціального стажу позивачки спірні періоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема-функції щодо призначення пенсії та зобов`язувати відповідача прийняти те чи інше рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі № 2040/6320/18.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 03.12.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 139 КАС України судові витрати необхідно стягнути при стковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), до спеціального (пільгового) стажу періодів роботи з 01.05.2015 по 06.11.2019, з 01.04.2022 по 30.06.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 26.09.2023 по 30.09.2024.

3. Скасувати рішення про відмову у призначені пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 09.12.2024 року № 142850007611.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, ЄДРПОУ 13844159, зарахувати ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), до спеціального (пільгового) стажу періоди роботи з 01.05.2015 по 06.11.2019, з 01.04.2022 по 30.06.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 26.09.2023 по 30.09.2024.

5. Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ( код ЄДРПОУ 13844159 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.12.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.

6. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

7.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 і.п.н. НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник