Рішення № 129755654, 26.08.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2025 р. № 400/5417/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005,

до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

простягнення податкового боргу у сумі 23 135,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення з відповідача в рахунок погашення податкового боргу в сумі 2313538 грн, а саме: з податку на доходи з фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання (11011300) у сумі 19578,22 грн на користь бюджету розмежування Казанківської ОТГ, із земельного податку з фізичних осіб (18010700) у сумі 3557,15 грн на користь місцевого бюджету Казанківської ОТГ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача виник податковий борг на підставі податкових повідомлень-рішень (далі ППР) з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання, що підлягає сплаті фізичною особою, за 2022-2023 роки у розмірі 19578,22 грн та із земельного податку з фізичних осіб за 2023-2024 роки у розмірі 3545,37 грн і пені в розмірі 11,78 гривні. Зазначений податковий борг всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не сплатив.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На поштову адресу відповідача, яку позивач вказав у позовній заяві згідно з даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (форма № 23ДР), суд надіслав ухвалу від 29.05.2025, яку він не отримав у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою (нема будинку), що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 06.06.2025 до поштового відправлення № 0610257167510.

Відповідно до Відповіді від 29.05.2025 № 1427852 з Єдиного державного демографічного реєстру відомості про відповідача відсутні у вказаному державному реєстрі.

У зв`язку з цим, суд викликав відповідача у судове засідання, призначене на 17.06.2025, у порядку відповідно до статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

У судове засідання 17.06.2025 відповідач не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач прийняв ППР щодо визначення відповідачу грошових зобов`язань:

1) з податку на доходи фізичних осіб:

від 29.07.2023 № 203848/14-21 (форма «МПЗФ») за 2022 рік у сумі 14492,37 грн, яку відповідач отримав під особистий підпис 30.10.2023;

від 14.06.2024 № 7181342/14-21 (форма «МПЗФ») за 2023 рік у сумі 5085,85 грн, яку відповідач отримав під особистий підпис 01.07.2024;

2) із земельного податку з фізичних осіб

від 22.06.2023 № 5948410-2409-1411-UA48020130000080862 (форма «Ф») за 2023 рік у сумі 1695,28 грн та від 23.06.2023 № 6051881-2409-1411-UA48020130000080862 (форма «Ф») за 2023 рік у сумі 94,99 грн, які відповідач отримав під особистий підпис 12.08.2023;

від 22.05.2024 № 3774678-2409-1411 (форма «Ф») за 2024 рік у сумі 40,56 грн, від 22.05.2024 № 4808391-2409-1411-UA48020130000080862 (форма «Ф») за 2024 рік у сумі 42,63 грн, від 22.05.2024 № 4808392-2409-1411-UA48020130000080862 (форма «Ф») за 2024 рік у сумі 99,83 грн і від 22.05.2024 № 4808393-2409-1411-UA48020130000080862 (форма «Ф») за 2024 рік у сумі 1781,75 грн, яку відповідач отримав під особистий підпис 28.07.2024.

Згідно з розрахунками пені позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 11,78 грн, а саме: за визначеними грошовими зобов`язаннями за ППР від 22.06.2023 № 5948410-2409-1411-UA48020130000080862 (форма «Ф») за 2023 рік у сумі 2,19 грн за період з 10.12.2023 по 21.02.2024 і в сумі 7,63 грн за період з 10.12.2023 по 21.03.2025, а також за ППР від 23.06.2023 № 6051881-2409-1411-UA48020130000080862 (форма «Ф») за 2023 рік у сумі 1,96 грн за період з 10.12.2023 по 21.02.2024.

Позивач виставив відповідачу податкову вимогу від 18.01.2024 № 0000349-1304-1429 (форма «Ф») на суму 16292,53, яка була надіслана на поштову адресу відповідача, але неотримана ним у зв`язку з відсутністю такої адреси, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 29.01.2024 до поштового відправлення № 0600080294686.

Зазначену податкову вимогу відповідач в адміністративному або судовому порядку не оскаржив.

Загальний розмір податкового боргу відповідача на день звернення позивача до суду становив 23135,37 грн, що підтверджується відповідним розрахунком позивача станом на та витягами з інтегрованої картки платника.

З метою стягнення з відповідача відповідного податкового боргу позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 162.1.11 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 14.1.1142 пункту 14.1 статті 14 ПК України мінімальне податкове зобов`язання мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

Мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (підпункт 381.1.4 пункту 38.1 статті 38 ПК України).

Згідно з абзацами першим і другим підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

Абзацом п`ятим підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Відповідно до абзацу першого пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Таким чином, розрахунок сум мінімального податкового зобов`язання фізичної особи та плати за землю здійснюється контролюючим органом, який направляє такі розрахунки разом із ППР про сплату сум відповідних податків платнику податку.

Згідно з абзацом першим пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 57.2 статті 57 ПК України встановлено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Відповідно до абзацу першого підпункту 170.14.6 пункту 170.14 статті 170 ПК України у разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов`язанням та/або розрахованою сумою річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку зобов`язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з абзацом першим пункту 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як слідує з матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу податок на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання за 2022-2023 роки в розмірі 19578,22 грн і земельний податок з фізичних осіб за 2023-2024 роки у розмірі 3545,37 грн і прийняв ППР відповідно від 29.07.2023 № 203848/14-21 (форма «МПЗФ»), від 14.06.2024 № 7181342/14-21 (форма «МПЗФ»), від 22.06.2023 № 5948410-2409-1411-UA48020130000080862 (форма «Ф»), від 22.05.2024 № 3774678-2409-1411 (форма «Ф»), від 22.05.2024 № 4808391-2409-1411-UA48020130000080862 (форма «Ф»), від 22.05.2024 № 4808392-2409-1411-UA48020130000080862 (форма «Ф») і від 22.05.2024 № 4808393-2409-1411-UA48020130000080862 (форма «Ф»).

Усі ППР відповідач отримав особисто, що підтверджується підписом на них про їх отримання.

Відповідач не сплатив у повному розмірі податок на доходи з фізичних осіб (мінімальне податкове зобов`язання) і плату за землю (земельний податок з фізичних осіб) у строки встановлені відповідно абзацом першим підпункту 170.14.6 пункту 170.14 статті 170 ПК України і абзацом першим пункту 287.5 статті 287 ПК України.

Крім цього, відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Згідно з абзацом третім пункту 129.4 статті 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до інтегрованої картки платника позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 11,78 грн, а саме: за визначеними грошовими зобов`язаннями за ППР від 22.06.2023 № 5948410-2409-1411-UA48020130000080862 (форма «Ф») за 2023 рік у сумі 2,19 грн за період з 10.12.2023 по 21.02.2024 і в сумі 7,63 грн за період з 10.12.2023 по 21.03.2025, а також за ППР від 23.06.2023 № 6051881-2409-1411-UA48020130000080862 (форма «Ф») за 2023 рік у сумі 1,96 грн за період з 10.12.2023 по 21.02.2024.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що у зв`язку з виникнення у відповідача податкового боргу позивач виставив йому податкову вимогу від 18.01.2024 № 0000349-1304-1429 (форма «Ф») на суму 16292,53, яка була надіслана на поштову адресу відповідача, але неотримана ним у зв`язку з відсутністю такої адреси, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 29.01.2024 до поштового відправлення № 0600080294686.

Згідно з абзацом другим пункту 42.5 статті 45 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак вищезазначена податкова вимога вважається врученою відповідачу належним чином 29.01.2024.

Ця податкова вимога на цей час не відкликана. Відповідач не звертався до позивача із заявами про розстрочення або відстрочення податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суд встановив, що відповідач суму податкового боргу у визначені строки не сплатив. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості у станом на день розгляду цієї справи до суду ні з боку відповідача, ні з боку позивача не надійшло.

Тому суми грошових зобов`язань відповідача з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 19578,22 грн та із земельного податку в розмірі 3557,15 грн вважаються узгодженими та є податковим боргом.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право з вертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.4 статті 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України до контролюючих органів відносяться податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).

Отож позивач має повноваження на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога вважається отриманою відповідачем 29.01.2024, а позов поданий 26.05.2025.

Таким чином, позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням вимог статті 95 ПК України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді, а тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь відповідних бюджетів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 23135 (Двадцять три тисячі сто тридцять п`ять) гривень 37 копійок, а саме з: податку на доходи з фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов`язання у сумі 19578 (Дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) гривень 22 копійки та земельного податку з фізичних осіб у сумі 3557 (Три тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 15 копійок.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Повний текс рішення складено 26 серпня 2025 року