Ухвала суду № 129755529, 25.08.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/8789/25

У Х В А Л А

з питань поновлення та продовження процесуальних строків

25 серпня 2025 року Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак У.В., розглянувши заяву позивача про поновлення строку у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: пл. Генерала Григоренка, 3, м.Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 20.02.2025 №109 о/с «Про особовий склад» щодо звільнення майора поліції ОСОБА_1 (0062126) старшого інспектора-чергового чергової частини відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області зі служби в поліції за пунктом 8 частини 1 статті 77 (у зв?язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);

- поновити майора поліції ОСОБА_1 на службу в Національній поліції на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області з 21 лютого 2025 року;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на службу в Національній поліції на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області.

Ухвалою судді від 09.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу суду від відповідача 05.06.2025 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою судді від 22.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії залишено без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків, шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (вул.Чоловського, 2, м.Львів, 79018) в п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.

Від позивача до суду 28.07.2025 надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до суду, у якій зазначає, що наказ про звільнення позивача датований 20.02.2025 року. З 18.02.2025 позивач знаходився у ІНФОРМАЦІЯ_1 , де його було мобілізовано і відправлено для проходження військової служби. Згідно довідки, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 від 25.02.2025 №2654 позивач, ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі у вказаній частині з 19.02.2025 по теперішній час.

Перебуваючи у бойових умовах позивач не має належного зв`язку і можливості отримувати і надавати будь-які інформаційні повідомлення, і своєчасно реагувати на незаконні дії посадових осіб Головного управління Національної поліції у Львівській області. На даний момент позивач знаходиться у бойових умовах у Сумській області і приймає участь у заходах по відсічі збройної агресії з боку російської федерації.

Вважає, що відповідачем навіть не надано до суду будь-яких доказів про повідомлення позивача про наявність наказу за місцем його служби, хоча у оспорюваному наказі про це йдеться.

Враховуючи вищенаведене, просить поновити строк звернення до суду з цим позовом.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці, заява позивача про поновлення процесуального строку вирішується в перший робочий день судді.

Розглянувши вищевказану заяву, суд прийшов таких висновків.

Частиною другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

У справі що розглядається, суд відзначає, що спір у ній випливає з правовідносин публічної служби, відтак, пов`язаний з її проходженням. Отже, заявлені позивачем позовні вимоги, в тому числі й щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 20.02.2025 №109 о/с, є такими, що стосуються проходження публічної служби, одним із спеціальних видів якої є служба в органах національної поліції.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України для можливості захисту своїх прав та інтересів у таких правовідносинах установлено строк спеціальної тривалості, а саме, відповідно до ч. 5 цієї статті, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Так, як вже йшлося в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 22.07.2025, з матеріалів, наданих відповідачем, судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про наявність наказу ГУНП у Львівській області №109 о/с від 20.02.2025 та надіслано його скан-копію за допомогою месенджера «WhatsApp» - 20.02.2025, що підтверджується відповідним знімком екрану, наданим відповідачем.

Вказаний факт підтверджується інформаційним запитом ОСОБА_1 від 21.04.2025, у якому останній зазначає: «…із соціальної мережі «WhatsApp» мені стало відомо про те, що неправомірним наказом 109 о\с від 20.02.2025…04 березня 2025 року я звернувся в УКЗ ГУНП у Львівській області з проханням, щоб мене було ознайомлено із оригіналом неправомірного наказу № 109 о\с від 20.02.2025…».

Крім того, листом ГУНП у Львівській області № 60801 2025 від 21.02.2025 позивача повідомлено про те, що наказом ГУНП у Львівській області № 109 о/с від 20.02.2025 його звільнено зі служби в поліції за пунктом 8 частини 1 статті 77, з 20.02.2025 та скеровано копію оскаржуваного у цій справі наказу.

Вищезазначений лист надіслано засобами поштового зв`язку та отримано позивачем ще 26.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7900734186143 (відмітка вручено, особисто).

Також, як слідує з акт № 12 від 04.03.2025, 04 березня 2025 року о 11:20 год, у службовому кабінеті № 83, ГУНП у Львівській області у присутності ОСОБА_1 , останнього додатково ознайомлено з наказом ГУНП у Львівській області № 109 о\с від 20.02.2025. Однак, ОСОБА_1 , від підпису про ознайомлення із зазначеним наказом та отримання трудової книжки відмовився.

Аналогічні обставини викладені в доповідній записці від 11.03.2025, наданій відповідачем.

Таким чином, як мінімум з 20.02.2025 ОСОБА_1 було достеменно відомо про існування наказу ГУНП у Львівській області № 109 о/с від 20.02.2025 та про звільнення його зі служби в поліції, однак з цим позовом позивач звернувся до суду лише 05.05.2025, тобто пропустив місячний строк звернення.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.09.2019 року у справі №826/3318/17, встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин.

При цьому, для практичного застосування інституту строку звернення до суду необхідно в першу чергу визначити день початку перебігу відповідного строку, який, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, обчислюється (розпочинається) з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У зв`язку з чим суд зауважує, що день, коли особа дізналася про порушення свого права це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Вказівка ж закону на день, коли особа повинна була дізнатися слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Вказане зазначено у згаданій вище постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі №813/3756/17. У цьому ж контексті необхідно покликатися на позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №6-2469цс16, яка знайшла своє відображення й в актуальній практиці Верховного Суду (наприклад у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, Касаційного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі №826/4464/17, Касаційного господарського суду від 23.06.2021 у справі №913/344/20), за якою порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо й заявник повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права раніше.

Отже саме з дня, коли особі стало відомо про порушення її прав чи інтересів (що повинно засвідчуватися доказами) або коли вона повинна би усвідомити таке можливе порушення (що повинно випливати з обставин справи), розпочинається відповідний строк звернення до суду.

Закінчення ж і сплив встановленого строку для звернення до адміністративного суду має своїм наслідком неможливість розгляду в суді відповідного публічно-правового спору, а поданий позов повертається чи залишається без розгляду, як це встановлено ч.ч. 2-4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, процесуальний закон також допускає виняткові випадки можливості вирішення відповідного спору й після закінчення строку звернення до суду, які повинні обумовлюватися певними об`єктивно існуючими та поважними перешкодами для своєчасного звернення за судовим захистом, що передбачає можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду відповідно до змісту ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, у разі якщо строк звернення до суду і було попущено, однак це зумовлено поважними причинами, доведеними заявником, відповідний строк підлягає поновленню й адміністративний спір може бути розглянутий судом.

У цьому контексті суд звертає увагу на позицію, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.10.2021 року у справі №9901/127/21, де зазначено, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця обставина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Під час розгляду питання про поновлення строку на звернення до суду слід надати оцінку всім обставинам. Зокрема, під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; чи могли і яким чином певні фактори завадили вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду, яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку, які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду.

З огляду на вищенаведене, посилання позивача на одну з причин неможливості звернення до суду, що він був мобілізований, не може бути визнано поважною причиною, оскільки не містить відомостей про те, що позивач виконував бойові завдання у зоні бойових дій та про те, що особисто не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходився у зоні бойових дій.

Сам факт мобілізації, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із перебуванням на службі, не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення цих строків.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.04.2025 у справі №260/651/24, які враховуються судом у даній справі.

Також у постановах від 08.07.2025 у справі № 440/10214/24, від 25.03.2025 у справі №440/10223/24, від 25.03.2025 у справі №440/10271/24, від 13.05.2025 у справі №440/10226/24, від 16.06.2025 у справі № 440/10211/24 Верховний Суд врахував, що позивач не надав жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до суду із позовом у зв`язку з проходженням військової служби та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період; перебування позивача на лікуванні, тощо).

За відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв`язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і запровадженням в Україні воєнного стану та несенням позивачем військової служби, вказана позивачем причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Так, в матеріалах даної справи наявні лише копія посвідчення учасника бойових дій, військово-облікового документа та довідки Військової частини НОМЕР_2 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 з 19.02.2025 по дату видачі довідки, які не підтверджують факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період; перебування позивача на лікуванні, тощо.

Також колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що факт проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України, не є поважною причиною. Режим воєнного стану продовжував діяти на території України і станом на дату звернення до суду, а позивач до цього часу проходить військову службу у Збройних Силах України, однак, це жодним чином не завадило позивачу звернутися до суду з цим позовом, а також, у подальшому, подати заяву про поновлення пропущеного строку.

З даного приводу доцільно звернути увагу на те, що ОСОБА_1 ініційовано й інші судові спори у Львівському окружному адміністративному суді, зокрема у справі №380/22855/24, по якій у березні 2025 року позивач самостійно з`являвся у судове засідання, підтвердженням чого є копія долученого представником відповідача протоколу судового засідання від 04.03.2025.

Наведене свідчить про те, що позивач вчиняв активні дії у інших судових справах та не був позбавлений можливості протягом встановленого КАС України строку звернутися з позовом у цій справі.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку і не надавши відповідних доказів.

Відповідно до ст.119 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Згідно з ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи наведене, для забезпечення права позивача на судовий захист, а також принцип розумності строків вчинення процесуальних дій, суд приходить висновку продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №380/8789/25 на п`ять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Керуючись ст.ст.119, 121, 169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №380/8789/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2024, на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для надання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (вул.Чоловського, 2, м.Львів, 79018):

- доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна