Рішення № 129755404, 15.08.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1267/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7а, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення доплати позивачу одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України, як учаснику бойових дій в 2023 році;

2) зобов`язати відповідача провести доплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій у розмірі 9465,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що є учасником бойових дій, однак відповідачем не проведена виплата позивачу щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 11.03.2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 року, суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №440/14216/23 (провадження №Пз/990/7/23).

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач наполягав, що вимоги позивача є необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню. Позивачу була виплачена одноразова грошова допомога до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1000 грн. Підстави для виплати грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відсутні (а.с. 17-26).

17.07.2025 року судом винесено ухвалу про поновлення провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 від 25.02.2016 року (а.с. 6) та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області як отримувач пенсії.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою (поданою в порядку Закону України «Про звернення громадян») про виплату разової грошової допомоги до Дня незалежності у 2023 році учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідач листом від 23.01.2024 року № 984-284/М-04/8-1100/24 у відповідь на звернення повідомив позивача, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754 «Деякі питання соціальною захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Порядок №754), згідно якогодо осіб, які мають право на грошову допомогу до Дня Незалежності України (далі по тексту - грошова допомога), належать, зокрема, учасники бойових дій, яким до 24 серпня 2023 року грошова допомога, згідно цього порядку, виплачується у розмірі 1000,00 гривень (а.с. 9).

Втім позивач вважає, що відповідач протиправно виплатив йому допомогу в розмірі, який на його переконання не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції Закону № 367-XIV), тому звернувся до суду з даним позовом.

Отже предметом спору є правомірність не нарахування та невиплати позивачу щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Вирішуючи даний спір суд перш за все звертає увагу, що за визначеннями, наведеними у пунктах 21 та 22 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

В ухвалі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 440/14216/23 наведено такі ознаки типової справи:

1) позивачі є особами з інвалідністю внаслідок війни (ветеранами війни) та мають право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік;

2) позовні вимоги заявлені до органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності;

3) спірні відносини стосуються визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік та урегульовані одними й тими самими нормами права, а саме нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань»;

4) позивачами у зазначених справах заявлено тотожні позовні вимоги.

За результатом розгляду адміністративної справи № 440/14216/23 Великою Палатою Верховного Суду 14.05.2025 винесено постанову.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказані норми містить також частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відтак, при вирішенні цієї справи суд, з огляду на приписи частини 5 статті 242 КАС України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду зразкової справи №440/14216/23.

Отже, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №440/14216/23, суд зазначає наступне.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини щодо соціального захисту учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни, як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-XIV (далі по тесту Закон №367- XIV).

Так, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 №3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає (далі - Закон № 3551-ХІІ).

Відповідно до статті 2 Закону № 3551-ХІІ, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Пільги учасникам бойових дій передбачені статтями 12 та 13 Закону №3551-ХІІ. Саме статтями 12 та 13 цього Закону було передбачено виплату учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги.

Відповідна грошова виплата була запроваджена з 01.01.1999 року шляхом внесення змін до Закону № 3551-XII Законом України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статтю 12 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Водночас зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.

У постанові від 14.05.2025 Велика Палата Верховного Суду у справі №440/14216/23 вказує, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави у цій сфері. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом і конкретно не визначена у Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46.

Тож встановлена частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII щорічна разова грошова виплата є додатковою державною пільгою особам з інвалідністю внаслідок війни, у зв`язку із чим Велика Палата Верховного Суду вважає, що право саме на зазначену виплату не охоплюється поняттям «основоположні права і свободи людини» (Розділ II Конституції України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 № 2983-IX, який набрав чинності з 15.04.2023 (далі по тексту - Закон № 2983-IX), відповідну частину статті 12 Закону № 3551-XII викладено у новій редакції наступного змісту: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Аналогічних змін зазнала й відповідна частина статті 13 Закону.

Вказані норми Закону неконституційними не визнавались та є чинними на момент розгляду даної справи.

Відтак, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-XII, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 12 Закону № 3551-XII в редакції Закону № 2983- IX як спеціального закону.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі №440/14216/23, серед іншого, сформовано висновки, що Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, звернула увагу також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв`язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.

У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі № 440/14216/23 виснувала, що втручання держави у право позивача на мирне володіння своїм майном - щорічною разовою грошовою виплатою (шляхом визначення Кабінетом Міністрів України її у меншому розмірі, ніж раніше) відповідає критерію законності.

Аналізуючи наведені вище норми законів №3551-XII та №2983-IX, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі № 440/14216/23 зробила висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.

З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінет Міністрів України затвердив «Порядок використання коштів державного бюджету для забезпечення соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» Відповідно до приписів Постанови №754 разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2023 р. у визначених розмірах, зокрема учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - у розмірі 1000 гривень, за місцем перебування на обліку отримувачів пенсії, за місцем перебування на обліку страхувальника, якщо особа перебуває на службі в силових міністерствах та відомствах, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах та за зверненнями громадян за місцем реєстрації до територіальних органів Пенсійного фонду України (сервісних центрів) із заявою встановленої форми з наданням документів що посвідчує особу, підтверджує місце реєстрації та право на отримання грошової допомоги.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачу, як учаснику бойових дій, була здійснена грошова виплата до Дня Незалежності України у розмірі 1000 грн., тобто в розмірі, визначеному в постанові Кабінет Міністрів України від 21.07.2023 року № 754.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України Кіровоградській області, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 12 Закону № 3551-XII в редакції Закону № 2983-IX, яка є чинною на момент виникнення спірних правовідносин та неконституційною не визнавалася, а також вимоги Постанови КМУ №754, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Відповідно до положень, закріплених в статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в частині 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Докази понесення учасниками справи судових витрат відсутні, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО