Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2025 рокуСправа №160/11930/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
25.04.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Денисов Олександр Сергійович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області №047350007288 від 14.11.2024 року про відмову у перерахунку пенсії в частині призначення ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати в подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 року по 15.07.2004 року лікарем анестезіологом палати реанімації та інтенсивної терапії, а також з 16.07.2004 року по 09.07.2024 року лікарем анестезіологом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії відповідно до вимог ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня призначення пенсії, а саме, з 09.07.2024 року, з врахуванням збільшеної кількості страхового стажу;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.07.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 06.11.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про надання одноразової грошової допомоги у розмірі його 10 місячних пенсій, станом на день її призначення. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047350007288 від 14.11.2024 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії щодо надання одноразової грошової допомоги, оскільки відсутній необхідний страховий стаж на відповідних посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 35 років. Страховий стаж ОСОБА_1 на відповідних посадах становить 30 років 10 місяців. Також, згідно довідки про стаж, врахований при призначенні пенсії, періоди роботи позивача з 01.01.2004 року по 15.07.2004 року лікарем анестезіологом палати реанімації та інтенсивної терапії, а також з 16.07.2004 року по 09.07.2024 року лікарем анестезіологом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії не зараховано до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В свою чергу, з огляду на це, застосовано також неправильний коефіцієнт стажу, при розрахунку призначеної пенсії. Із такою позицією Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області позивач не погоджується, та вважає його дії протиправними, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з 13.05.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
14.05.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому управління не погоджується з поданою позовною заявою і просить звернути увагу на наступні обставини справи, які мають істотне значення для вирішення спору по суті. 06.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо надання одноразової грошової допомоги. Заява позивача про перерахунок пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14.11.2024 року № 047350007288 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії щодо надання одноразової грошової допомоги, оскільки відсутній необхідний страховий стаж на відповідних посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення 35 років. З огляду на вищезазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяви Позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову наданні одноразової грошової допомоги, отже, вимога позивача про зобов`язання Головне управління вчинити певні дії протирічать обставинам справи та нормам чинного законодавства. Щодо зарахування в подвійному розмірі до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 року по 15.07.2004 року та з 16.07.2004 року по 09.07.2024 року, зазначає наступне. Відповідно до статті 60 Закону № 1788 час роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідно до статті 24 Закону №1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі. З 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених закладах (відділеннях) тільки для визначення права на пенсію. Таким чином, період роботи позивача з 01.01.2004 року по 15.07.2004 року та з 16.07.2004 року по 09.07.2024 року зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
19.05.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він не погоджується із позицією відповідача з наступних підстав. Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно зі статтею 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію. Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, положення Закону №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після 01.01.2004 року, станом на час звернення позивача до Пенсійного фонду України діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій. З урахуванням вищенаведеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи на 30 днів.
Згідно з довідкою в.о. начальника відділу управління персоналом Євгенії Овчаренко від 11.08.2025 року №355 суддя Серьогіна Олена Василівна з 14.07.2025 року по 01.08.2025 року, з 04.08.2025 року по 08.08.2025 року, з 11.08.2025 року по 15.08.2025 року та з 18.08.2025 року по 22.08.2025 року перебуває у щорічній відпустці.
У зв`язку з перебуванням судді Серьогіної О.В. у відпустці, рішення суду ухвалено в перший робочий день судді 25.08.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 09.07.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
06.11.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про надання одноразової грошової допомоги у розмірі його 10 місячних пенсій, станом на день її призначення.
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 06.11.2025 року було розподілено для опрацювання Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047350007288 від 14.11.2024 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії щодо надання одноразової грошової допомоги, оскільки відсутній необхідний страховий стаж на відповідних посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 35 років. Страховий стаж ОСОБА_1 на відповідних посадах становить 30 років 10 місяців.
Також, згідно розрахунку стажу при призначенні пенсії, періоди роботи позивача з 01.01.2004 року по 15.07.2004 року лікарем анестезіологом палати реанімації та інтенсивної терапії, а також з 16.07.2004 року по 09.07.2024 року лікарем анестезіологом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії не зараховано до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини першої статті 92 Конституції України, права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав та свобод, основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
До набрання чинності Законом №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон №1788-ХІІ.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати в подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 року по 15.07.2004 року лікарем анестезіологом палати реанімації та інтенсивної терапії, а також з 16.07.2004 року по 09.07.2024 року лікарем анестезіологом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії відповідно до вимог ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення суд зазначає наступне.
Як передбачено ст.60 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до положень ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У свою чергу, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом убачається із копії трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 від 01.04.1983 року, позивач працював:
Швидка медична допомога м. Кривий Ріг:
- 01.04.1983 року 05.05.1983 року фельдшер швидкої невідкладної меддопомоги.
Служба в рядах Радянської армії:
- 08.05.1983 року 29.05.1985 року.
Швидка медична допомога м. Кривий Ріг:
- 01.06.1985 року 01.10.1985 року фельдшер швидкої невідкладної меддопомоги.
Навчання в Дніпропетровському медичному інституті:
- 25.07.1986 року 26.06.1993 року.
Першотравенська центральна міська лікарня (з 24.02.2003 Першотравенська міська лікарня; з 03.01.2012 року КЗ «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради»; з 18.10.2019 КП «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради»; з 10.01.2020 року КНП «Першотравенська міська лікарня» Першотравенської міської ради»):
- 02.09.1993 року 02.07.1995 року лікар-інтерн;
- 03.07.1995 року 15.07.2004 року лікар анестезіолог палати реанімації та інтенсивної терапії;
- 16.07.2004 року 09.07.2024 року лікар анестезіолог відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії.
Відповідачем не заперечується точність цих записів.
Також трудовий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, підтверджується копією довідки №01-24/3-806 від 09.07.2024 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Періоди трудового стажу, який повинен бути обрахований у подвійному розмірі підтверджуються, в тому числі, копією довідки №01-24/3-805 від 09.07.2024 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.
Верховний Суд у іншій постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Також суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Як передбачено ст.60 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до Постанови №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», до таких відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Відповідно до Наказу №841, яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.
При цьому, згідно Наказу №303 затверджено рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, згідно яких для виконання завдань, які стоять перед службою анестезіології, в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток організується анестезіологічна група.
При наявності в лікарні чи пологовому будинку 75 ліжок хірургічного профілю, а в центральній районній лікарні та онкологічного диспансеру - 50 ліжок хірургічного профілю, встановлюється не менше однієї посади лікаря-анестезіолога.
В лікарнях, які надають екстрену цілодобову медичну допомогу з числом ліжок хірургічного профілю не менше 200, в дитячих лікарнях - не менше 150, додатково встановлюється 3,75 посади лікарів-анестезіологів.
Таким чином, робота лікарем анестезіологом у відділеннях лікарень також прирівняна до роботи в реанімаційних відділеннях.
Відповідно до спеціального листа Міністерства охорони здоров`я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року №10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано, що у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів - анестезіологів - реаніматологів та медичних сестер-анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року №605 «Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.
Відповідно до цього листа до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки Наказом №303 відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.
Враховуючи наведене, до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до Наказу №303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії».
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 року у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 року у справі № 160/14078/22, у яких Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Тобто враховуючи найскладніші умови трудової діяльності, що провокують професійне "вигорання" в наведених вище закладах охорони здоров`я, законодавцем було передбачено спеціальну преференцію - подвійне зарахування стажу для призначення пенсії під час перебування на посадах медичного працівника в таких закладах.
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що Закон України №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України №1788-XII при обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 Закону №1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004 року.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.
Щодо дати, з якої необхідно провести перерахунок, то суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, у зв`язку з встановленим порушенням відповідачем законодавства про пенсійне забезпечення, не може бути застосований шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною 2 статті 46 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право позивача на виплату сум пенсій за минулий час.
Оскільки оскаржуваний період роботи позивача не врахований в подвійному розмірі органом Пенсійного фонду України при призначенні пенсії позивача з 09.07.2024 року, саме з вини органу Пенсійного фонду України, перерахунок і виплату пенсії позивачу необхідно здійснити з 09.07.2024 року.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області зарахувати в подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 року по 15.07.2004 року лікарем анестезіологом палати реанімації та інтенсивної терапії, а також з 16.07.2004 року по 09.07.2024 року лікарем анестезіологом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії відповідно до вимог ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дня призначення пенсії, а саме з 09.07.2024 року, з врахуванням збільшеної кількості страхового стажу.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області №047350007288 від 14.11.2024 року про відмову у перерахунку пенсії в частині призначення ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення грунтується на неправильному визначенні страхового стажу роботи позивача на відповідних посадах (30 років 10 місяців), суд вважає його протиправними та таким, що підлягає скасуванню.
Водночас позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення суд вважає передчасними, оскільки відповідачем ще не виконано дане рішення суду в частині зарахування до стажу позивача на відповідних посадах певних періодів роботи.
З метою ефективного захисту прав та законних інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 06.11.2024 року про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 1211,20 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 968,96 грн.
Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.241-246,250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області №047350007288 від 14.11.2024 року про відмову у перерахунку пенсії в частині призначення ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати в подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи з 01.01.2004 року по 15.07.2004 року лікарем анестезіологом палати реанімації та інтенсивної терапії, а також з 16.07.2004 року по 09.07.2024 року лікарем анестезіологом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії відповідно до вимог ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дня призначення пенсії, а саме з 09.07.2024 року, з врахуванням збільшеної кількості страхового стажу.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 06.11.2024 року про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення, з урахуванням висновків суду в даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна
Судове рішення № 129753901, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 25.08.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/11930/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: