Ухвала суду № 129752499, 26.08.2025, Оболонський районний суд міста Києва

26.08.2025 Справа № 756/12003/25

Унікальний номер 756/12003/25

Провадження номер 4-с/756/70/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Лисенко Д.О.

за участі представника скаржника - ОСОБА_1

державного виконавця - Браташова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ) на дії державного виконавця,

УСТАНОВИВ:

07 серпня на адресу суду надійшла скарга ОСОБА_2 , в якій скаржник, через представника ОСОБА_1 просить суд зобов`язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ) зняти обтяження майна ОСОБА_2 , зареєстроване 19 жовтня 2004 року Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером обтяження № 18879294 та обтяження № 1390524, які накладені на підставі постанови № 117/14, виданої 07 лютого 2001 року Районним відділом ДВМ Мінського районного управління юстиції, реєстраційний номер обтяження № 18879294 та № 1390524 від 19 жовтня 2024 року.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що нещодавно від нотаріуса дізналась про накладений арешт на все майно. Звернулась до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві зі заявою про скасування арешту. Отримала лист - відповідь від 31 липня 2025 року про наявність двох записів про арешт майна, проте виконавчі провадження за закінченням терміну зберігання знищені, тому ДВС не може скасувати обтяження. Посилаючись, на ті обставини, що скаржник позбавлений права розпорядитися майном, просить скасувати арешт майна.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07 серпня 2025 року матеріали скарги передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва 14 серпня 2025 року призначено скаргу до судового розгляду на 26 серпня 2025 року.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав скаргу, наполягав на її задоволенні. Долучив до матеріалів справи Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо обтяження майна ОСОБА_2 .

Представник Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заперечував проти задоволення скарги. Зауважує, що не заперечує проит скасування обтяження.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за відсутності вказаних осіб, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду міста Києва від 18 червня 1999 року конфісковано у ОСОБА_2 на користь держави автомобіль БМВ-316, 1985 року випуску. В разі неможливості конфіскації стягнуто з порушника вартість автомобіля в розмірі 4500 доларів США.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мінського районного управління юстиції м. Київ №117/14 від 07 лютого 2001 року накладено арешт на все майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 січня 2004 року за скаргою ОСОБА_2 . Скасовано постанову державного виконавця від 05 січня 2001 року про відкриття провадження про примусову конфіскацію автомобіля БМВ-316. Зобов`язано державного виконавця винести постанову про закінчення провадження.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції м. Київвід 13 липня 2004 року знято арешт з усього майна, що належить ОСОБА_2 .

Як встановлено з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо майна ОСОБА_2 зареєстроване обтяження №18879294 Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою 19 жовтня 2001 року на підставі постанови №117/14 від 07 лютого 2001 року виданої районним відділом ДВС. Також Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою 19 жовтня 2001 року зареєстроване обтяження за реєстраційним номером №1390524 на виконання постанови №117/14 від 07 лютого 2001 року виданої районним відділом ДВС.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606-XIV) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року № 904/51/19.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України передбачено, що за результатами скарги суд постановлює ухвалу, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

До спірних правовідносин, суд вважає за потрібне застосувати висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 13 липня 2022 року справа № 2/0301/806/11, наявність протягом тривалого часу (понад 20 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Як встановено з дослідженої постанови про зняття арешту з майна боржника від 13 липня 2024 року, якою знято арешт з усього майна, яке належить ОСОБА_2 . З огляду на те, що виконавцем скасований арешт, проте відоості в державному реєстрі наявні суд вважає, що скаргу слід задовольнити частково, шляхом скасування арешту.

Зважаючи на те, що виконавче провадження відсутнє та не перебуває на примусовому виконанні, перевірити правомірність (протиправність) дій (бездіяльності) державного виконавця неможливо, є судове рішення про протиправність відкриття виконавчого провадження, а також наявна постанова державного виконавця про скасування арешту, відсутні майнові претензій з боку держави, як стягувача, наявний арешт майна боржника впродовж тривалого часу понад 20 років, становить непропорційне втручання в особисті майнові права власника ОСОБА_2 щодо можливості реалізації права володіння, тому скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 447, 450, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ) на дії державного виконавця,- задовольнити частково.

Скасувати арешт майна ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою 19 жовтня 2001 року за реєстраційними номерами обтяження №18879294, а також зареєстрований Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою 19 жовтня 2001 року за реєстраційними номерами обтяження №1390524.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26 серпня 2025 року.

Суддя Шролик І.С.