Ухвала суду № 129751330, 26.08.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 26.08.2025Справа № 554/12639/25 Провадження № 1-кс/554/10585/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2025 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного - ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_7 , в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025170010001819 від 25.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 286-1 КК України про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кременчук, Полтавської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою; АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, сержант військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

встановила:

Першим слідчимвідділом (здислокацію ум.Полтаві)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Полтаві,здійснюється досудоверозслідування укримінальному провадженні,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№62025170010001819від 25.08.2025,за ознакамикримінального правопорушеннявідповідальність заяке передбаченач.3ст.286-1КК України,за підозрою: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кременчук, Полтавської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою; АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, сержант військової частини НОМЕР_1 Національної гвардіїУкраїни у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.04.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за №30 о/с, сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду головного сержанта - командира відділення розвідки взводу управління військової частин НОМЕР_1 Національної гвардії України.

24.08.2025 близько 22:30 год., водій автомобіля Hyundai Terracan, державний номерний знак НОМЕР_2 сержант військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись по автодорозі Е584 «Полтава-Кропивницький», на в`їзді в населений пункт Лелюхівка Полтавського району, зі сторони м. Кременчук, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи у порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, не врахувавши дорожню обстановку та не вибравши безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням автомобіля та допустив виїзд на ліве узбіччя з подальшим з`їздом в річку Ворона, внаслідок чого автомобіль перекинувся, а пасажир автомобіля ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув.

Допущені ОСОБА_4 порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

25.08.2025 о 04 год. 30 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

25.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Отже, ОСОБА_4 підозрюється увчиненні тяжкогозлочину,за ч.3 ст.286-1 ККУкраїни,за якийпередбачено покаранняу вигляді позбавленням волі на строк до десяти років.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, протоколом допиту підозрюваного, а також іншими документами та доказами у їх сукупності, які долучені до клопотання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав, просив його задовольнити, з підстав у ньому наведених.

Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що вину визнає при обранні запобіжного захлду покладається на розсуд суду.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 підтримує свого підзахисного та просить врахувати сімейний та матеріальний стан підзахисного при визначенні розміру застави.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 звертала увагу суду на матеріальний та сімейний стан підзахисного при визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

Заслухавши сторін, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Зокрема, необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме:

Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що він підозрюється у вчиненні злочину за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину після повідомлення йому про підозру, він може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, як зазначено у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду», важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_9 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, приймали участь

у проведенні слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим останній матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

Також підозрюваний може вплинути на свідків, використовуючи своє становище, як працівник правоохоронного органу, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, недопитані на даний час свідки у кримінальному проваджені є колегами підозрюваного ОСОБА_9 , що також свідчить про те, що останній, знаходячись на свободі, може впливати на вказаних осіб та схиляти їх до дачі показань на його користь, що може перешкодити встановленню істини по справі.

Враховуючи викладене, існує ризик здійснення реального тиску на вказаних осіб з боку ОСОБА_9 .

Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177КПК України, незаконний вплив на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні.

Підозрюваний ОСОБА_9 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом уникнення від явок до органу досудового розслідування та суду, а також не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, що також свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відтак у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_9 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. З метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_9 під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв`язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства може запобігти вказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, Європейський суд з прав людини зазначив, що «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу».

Відповідно до п. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

У справі Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою містяться і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність у підозрюваного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, розмір майнової шкоди, у завданні якої пдозрюється, тощо.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (п. 4 ст. 182 КПК України).

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до висновку про можливість у даному випадку визначити підозрюваному розмір застави, з урахування матеріального стану підозрюваної особи, віку та стану його здоров`я, раніше не судимого в сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 182-183, 193-194,196-197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалила:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування, з 25.08.2025 року 04 год. 30 хв. до 23.10.2025 року 04 год. 30 хв. з визначенням застави у розмірі 242240 грн.

Зобов`язатислідчого, який вніс клопотанняпро тримання під вартою, повідомити родичам заарештованогопро його задоволення.

Призначити заставу в розмірі 242 240 гривень, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_4 звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області (розрахунковий рахунок UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 26304855, отримувач ТУ ДСАУ в Полтавській області, призначення платежу застава.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вищедепозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особіПолтавського слідчого ізолятора УправлінняДержавної пенітенціарноїслужби УкраїнивПолтавській області.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 зобов`язаний виконувати покладені на ньогообов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави,та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання..

Уповноваженаслужбова особа у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_4 зобов`язанароз`яснятийого обов`язкиі наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Термін дії обов`язків, покладених судом на ОСОБА_4 у разі внесення застави визначитипо23.10.2025 року.

Підозрюваного ОСОБА_4 взяти під варту в залі суду.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1