Рішення № 129751120, 26.08.2025, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/208/25

2/532/370/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2025 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тесленко Т. В.,

за участю секретаря

судового засідання Климченко А. О.,

представника позивача

адвоката Стрижак Є. Ю.,

розглянувши у відкртому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Стрижак Євгеній Юрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2025 року до Кобеляцького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Стрижак Євгеній Юрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач вказував, що у нього є достатньо законних та обґрунтованих підстав на отримання ним від відповідача компенсації за затримку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з часу набрання законної сили рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області по день фактичного розрахунку, а саме з 27.02.2024 до 24.11.2024.

Ухвалою суду від 03.02.2025 відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи на 18.02.2025 в порядку спрощеного позовного провадження, яке в подальшому було відкладено через неявку представника відповідача.

17.03.2025 представник позивача адвокат Стрижак Є. Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» в судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, у своєму відзиві на позов від 04.02.2025 прохав суд у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку відмовити та здійснити розподіл судових витрат (а.с.29,31,33-37,67,69).

Суд,заслухавши учасників процесу, розглянувши, перевіривши та дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

В матеріалах справи зазначено, що у період з 03 серпня 2015 року до 29 серпня 2023 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1», що підтверджується записами у трудовій книжці, яка долучена до матеріалів позовної заяви.

29 серпня 2023 року ОСОБА_1 був звільнений з посади адміністратора торгівельного залу у ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Проте, у день звільнення з ОСОБА_1 не був проведений повний розрахунок та виплата належних йому сум, через що в ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» перед позивачем виникла заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.07.2023 по 29.08.2023 у розмірі 95 511 грн 65 коп., до якої увійшла компенсація за невикористану відпустку в сумі 26 133 грн 35 коп., що підтверджується довідкою наданою ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» від 28.11.2023.

04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Кобеляцького районного суду Полтавської області за захистом своїх законних прав та інтересів. Заочним рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області у цивільній справі №532/2138/23 від 26 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на користь ОСОБА_1 заборгованість із невиплаченої заробітної плати за період з 01 липня 2023року по 29 серпня 2023року в сумі - 95 511 грн 65 коп. виплати суми заборгованості саме по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 серпня 2023 року до дня ухвалення судом рішення у справі, тобто до 26 лютого 2024 р. в сумі 298 986 грн 66 коп., а всього 394 498 грн 31 коп. Також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» на користь держави 3 944 грн 98 коп. судового збору.

Допущено негайне виконання рішення у справі про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В подальшому, 20.09.2024 р. позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Дубровіна Сергія Ігоровича із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа №5 32/2138/23, виданого 20.08.2024 Кобеляцьким районним судом Полтавської області.

20.09.2024 постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Дубровіним Сергієм Ігоровичем було відкрите відповідне виконавче провадження №76105555. Сплату заборгованості заробітної плати позивач отримав 25.11.2024, що підтверджується копією платіжної інструкції №957 від 13.11.2024 та копією виписки з Приват24 про перерахування коштів за виконавчим листом №532/2138/23 від 25.11.2024.

Отже, остаточний розрахунок при звільненні позивач отримав 25.11.2024.

За період з 26 лютого 2024 р. до 24 листопада 2024 р. виникла затримка розрахунку при звільненні. Питання стягнення середнього заробітку за період з 30 серпня 2023 р. до 26 лютого 2024 р. на користь позивача вирішено Кобеляцьким районним судом Полтавської області у справі №532/2138/23 від 26 лютого 2024 року. За період з 27 лютого 2024р. до 24 листопада 2024 р. стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку станом на сьогоднішній день не вирішено.

Позивач вважає, що він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку за період неохоплений судовим рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області у справі №532/2138/23 з 27 лютого 2024 року до 24 листопада 2024 року.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100.

Відповідно до Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарі місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період. Відповідно до довідки про середню заробітну плату, виданої ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» 28.11.2023 р., заробітна плата ОСОБА_1 за 42 робочих дня з липня до серпня 2023 р. склала - 69 378 грн 30 коп.

Середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці складає: 69 378 грн. 30 коп. / 42 дні = 1651 грн. 86 коп. Кількість робочих днів, належних оплаті за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області у справі №532/2138/23 з 27.02.2024 по 24.11.2024 становить:

1) лютий 2024р. 2 робочі дні 6) липень 2024р. 23 робочих днів

2) березень 2024р. 21 робочий день 7) серпень 2024р. 22 робочих днів

3) квітень 2024р. 22 робочих днів 8) вересень 2024р. 21 робочий день

4) травень 2024р. 23 робочих днів 9) жовтень 2024р. 23 робочих днів

5) червень 2024р. 20 робочих днів 10) листопад 2024р. 16 робочих днів, разом за період з 27.02.2024 по 24.11.2024 = 193 дні.

Враховуючи наведене, розмір суми компенсації за час затримки розрахунку при звільненні позивача, починаючи з часу набрання законної сили рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області та до фактичного його виконання відповідачем з 27.02.2024р. по 24.11.2024р. складає: 1651 грн 86 коп. х 193 дні = 318 808 грн 98 коп.

Відповідач вважає, що стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку є безпідставним, посилаючись на таке.

Як встановлено в ч. 1 ст. 117 КЗпП України, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Тягар доказування відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Такого висновку дійшов КЦС у складі ВС у постанові від 27 січня 2020 року у справі №682/3060/16-ц, провадження № 61-23170сво18. Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах.

Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

За положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку проте, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Згідно з статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

Отже положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Отже, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.

Враховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто, свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (обов`язків) - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо.

Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справа№ 905/857/19). 24 лютого 2022року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.

У листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/ обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Частинами другою та третьою статті 1 цього Закону № 2136-ІХвстановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до частини 2, 3статті 10 Закону № 2136-ІХ роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Аналіз наведеної спеціальної норми права дозволяє дійти висновку про те, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Таким чином, існування обставини воєнного стану, фактів окупації та ведення бойових дій, а можливо також і знищення майна підприємства чи існування інших обставин, в тому числі існування дебіторської заборгованості, не спростовують факту існування заборгованості по заробітній платі і не звільняють від обов`язку виплати заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі N905/857/19, вказала: "Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"). Згідно зі статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Викладене свідчить, що належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні".

Враховуючи викладене вище, Товариство, перебуваючи під дією форс-мажорних обставин, звернулося до Київської торгово-промислової палати та отримало Сертифікат №3000-24-2258 від 10.12.2024.

В матеріалах справи наявний єдиний належний документ, що підтверджує обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань це Сертифікат №3000-24-0827 від 23.04.2024.

Разом з тим, відповідач просить суд врахувати, що у сертифікаті №3000-24-2258 від 10.12.2024 визначено початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) саме з 12 березня 2022 року, тобто, охоплює період дії трудових правовідносин між сторонами, які припинені за згодою сторін.

З наведених норм законодавства, зазначених вище відповідач вбачає, що з 12 березня 2022 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які ТОВ «Технополіс-1» не могло передбачити чи відвернути, що завдали збитків, як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «Технополіс-1» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача.

01.06.2023 на загальнодоступному ресурсі для працівників «MyEldoLife», доступ до якого мають всі працівники ТОВ «Технополіс-1», де розміщуються новини компанії, розміщенні накази, заяви, бланки тощо, було розміщено інформацію такого змісту: «Шановні колеги! Через військову агресію РФ торговельна мережа «Ельдорадо» (товариства, які діють під цією торговою маркою) отримала значних збитків - було зруйновано основний склад товариства, пограбовано/знищено значну частину магазинів, внаслідок чого товариства знаходяться під дією обставин непереборної сили (форсі-мажорні обставини). У зв`язку з цим повідомляємо працівників, що виплати заробітної плати та усіх інших належних нарахувань при звільненні можуть відбуватися із затримкою. Разом з цим, гарантуємо, що всі належні виплати працівникам будуть обов`язково виплачені. З повагою, Твоє ЕЛЬДОРАДО».

Одним з основних засобів комунікації між підприємством і працівниками є електронний ресурс для працівників «MyEldoLife», на якому і було розміщене відповідне повідомлення.

Таким повідомленням через загальнодоступний ресурс для працівників «MyEldoLife» роботодавець повідомив працівників про обставини непереборної сили, що зумовлюють затримку розрахунку, в тому числі, при звільненні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі N905/857/19 вказала: «Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків.Підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 75 ГПК України). Суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів".

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.»

Отже, окрім сертифікату №3000-24-2258 від 10.12.2024 обставини непереборної сили можуть підтверджуватись і іншими належними допустимим доказами.

Внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, починаючи з 24 лютого 2022 року ТОВ «Технополіс 1» яке входить до Торгової мережі «Ельдорадо» (Група компаній «Ельдорадо» : ТОВ «Дієса», ТОВ «Технополіс 1 », ТОВ «Технополіс 15») втратила під час бойових дій , або потрапили до тимчасово окупованих територій 5 (п`ять) торгівельних об`єктів, та повне знищення промислового та розподільчого складу ТОВ «Технополіс 1» у с. Квітневе Броварського району Київської області, що підтверджено Довідкою Приватного підприємства «ОФІС БТІ» про знищення/знесення майна від 29.03.2022р. №29/03, реєстраційний номер документу: DT01:4521-1747-1586-0518.

По кожному з об`єктів, що зазнав військового втручання, було подано відповідне повідомлення про кримінальне правопорушення.

Розмір завданих збитків, які вплинули на фінансову стабільність Товариства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов`язань перед контрагентами, державним та місцевим бюджетом, найманими працівниками, споживачами, підтверджений відповідними висновками, проведеними незалежними оціночними організаціями та судовим експертом, а саме:

- звітом про оцінку збитків завданих Торгової мережі «Ельдорадо» внаслідок втрати оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресою: АДРЕСА_1 , здійсненим ТОВ «ГЕО ФІНАНС ГРУП» (сума збитків 16 169 983,66 дол. США); та Звітом про оцінку збитків завданих Групі компаній «Ельдорадо» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресою: АДРЕСА_1 , здійсненим ТОВ «ГЕО ФІНАНС ГРУП» (сума збитків 17 245 920,75 дол. США);

- висновком експерта №16 за результатами проведення експертного дослідження від 22.12.2023, проведеним судовим експертом Подстрєл В.М., Свідоцтво№31-21/п від 23.06.2021 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністрестві юстиції України (сума реальних збитків внаслідок втрати (знищення) майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації та в результаті влучання боєприпасу (зокрема ракети Р-500) в складське приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , становить 338 137 202,09 грн. (триста тридцять вісім мільйонів сто тридцять сім тисяч двісті дві гривні дев`ять копійок) без ПДВ).

Враховуючи те, що виникнення форс-мажорних обставин, а саме фактичне знищення товару, який був поставлений постачальниками на склад Товариства, а будівлю складу було повністю знищено, також знищення/ пошкодження/втрата контролю над магазинами підприємства, фактичне припинення роботи інших магазинів підприємства у зв`язку з неможливістю ведення господарської діяльності під час ведення активних бойових дій на території України, що призвело до збитків. Також враховуючи одночасне звернення великої кількості кредиторів з вимогою оплати поставленого товару (в т.ч. такого, який був знищений або пошкоджений, або втрачений) поставило Компанію у скрутне становище, що спричинило неможливість виконання усіх зобов`язань в томі числі по оплаті заробітної плати з незалежних від підприємства обставин.

Додатковими обставинами встановлено знаходження відповідача під дією обставин непереборної сили, що зумовило неможливість своєчасно розрахуватись із працівниками.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду 02.12.2024 р. ухвалив постанову, якою касаційну скаргу позивача залишив без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 22.07.2024р. у справі №757/2043/24-ц залишив без змін.

Постанова Київського апеляційного суду від 22.07.2024 у справі №757/2043/24-ц була направлена суду раніше.

З мотивувальної частини постанови Верховного Суду вбачається (арк.11): «Апеляційний суд урахував обставини, на які ТОВ «ДІЄСА» посилалося на підтвердження своїх заперечень проти позову, вказав, що унеможливлення виконання ТОВ «ДІЄСА» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: збройної агресії рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутності доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повного знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою: вул. Гоголівська, 1-А, с. Квітневе, Броварський р-н, Київська обл., де знаходився основний товарний склад, внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл), які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Апеляційний суд виснував, що ТОВ «ДІЄСА» довело наявність обставин, які унеможливили своєчасно виплатити позивачці належні їй при звільненні суми, зокрема, що порушення строків виплати цих сум сталося внаслідок непереборної сили, а тому роботодавець звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Отже, апеляційний суд установив такі обставини на підставі доказів у сукупності.»

Верховний Суд підтвердив, що у сукупності доказів ТОВ «Дієса» довело знаходження останнього під дією обставин непереборної сили, що зумовила неможливість виконання зобов`язання по своєчасній оплаті заробітної плати перед працівником при звільненні, тому за аналогічних обставин, варто користуватись висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 02.12.2024 у справі №757/2043/24-ц щодо відсутності вини ТОВ «Дієса» у несвоєчасній виплаті заробітної плати. Варто зазначити, що ТОВ «Дієса», як і ТОВ «Технополіс-1» здійснювало свою діяльність під торговою маркою «Ельдорадо», мало спільні інформаційні ресурси, вело господарську діяльність між собою.

Обставини непереборної сили для ТОВ «Технополіс-1» виникли за аналогічних підстав, як для ТОВ «Дієса», де Верховний Суд вже надав правових висновків вказаним обставинам.

Враховуючи викладене, сторона відповідача просила врахувати постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.12.2024 у справі №757/2043/24-ц при винесені рішення.

У додаткових поясненнях у справі від 14.03.2025 представник позивача вказував таке.

Так, відповідач у відзиві зазначає, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноваженні нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Враховуючи викладене вище відповідач вважає, що ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» знаходиться під дією форс-мажорних обставин, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого та сертифікатом про форс-мажорні обставини №3000-24-2258 від 10.12.2024 р, який виданий Київською торгово-промисловою палатою, які долучено до даного відзиву, а відтак останній як роботодавець звільнений від відповідальності перед позивачем за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, передбачених ст.117 КЗпП України за несвоєчасне виконання рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області у цивільній справі №532/2138/23 від 26.02.2024р.

Проте, з такими твердженнями відповідача неможливо погодитися, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, 24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Приписами ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вжити всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Відповідно до ч.3. ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Згідно з ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-помислові палати України», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно з законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

З означеного слідує, що посилаючись на форс-мажорні обставини у відзиві на позов відповідач повинен довести, що такі обставини невідворотно та об`єктивно зумовили невиконання ним конкретного обов`язку з оплати праці позивача під час його звільнення 29.08.2023.

Так, відповідачем на підтвердження обставин непереборної сили до матеріалів відзиву на позовну заяву долучено лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 зі змісту якого вбачається, що військову агресію російської федерації проти України було визнано форс-мажорними обставинами, що стали підставою введення на території нашої держави воєнного стану відповідно до указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022.

Отже, із зазначеного вище слідує, що Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини які відбулися 24.02.2022 та до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності або фізичних осіб по договору, окремим податковим та чи іншим зобов`язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1», а також його зміст не містить причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання зобов`язань відповідачем з виплати заробітної плати позивачу при його звільненні.

До цього ж, саме лише посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не може бути свідченням наявності у роботодавця об`єктивних обставин, які настали внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили, оскільки військова агресія російської федерації проти України не звільняє ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» від відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунку з позивачем при звільненні його з роботи 29.08.2023.

Згідно з п.6.12 Регламенту Торгово-промислової палати України, у сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладання, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин.

Так, відповідач на підтвердження настання обставин непереборної сили у господарській діяльності ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» до відзиву на позов долучає сертифікат Київської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини №3000-24-2258 від 10.12.2024, яким засвідчено, що вказані обставини виникли внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та призвели до порушення звичайного робочого процесу підприємства, у зв`язку із веденням активних бойових дій на території Київської області за адресою: вул. Гоголівська, буд.1, с. Квітневе, Броварського району та на адміністративних територіях Донецької, Запорізької та Херсонської областях, які потрапили до тимчасово окупованих територій з боку російської федерації.

Відповідач у відзиві стверджує, що вище зазначені обставини, призвели до несвоєчасного розрахунку ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» з ОСОБА_1 при його звільненні 29.08.2023 та стали причиною затримки повного розрахунку з позивачем після ухвалення рішення Кобеляцьким районним судом Полтавської області у справі №532/2138/23 від 26.02.2024 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, позивач звертає увагу суду, що він з 03.08.2015 р. і до дня свого звільнення працював у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » торгівельної мережі ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» за адресою: АДРЕСА_2 на території Дніпропетровської області, де з початку запровадження військового стану і по сьогоднішній день не велись активні бойові дії та не припинялась господарська діяльність відповідача.

А отже, вище зазначені обставини свідчать про те, що господарська діяльність ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» на території м. Кам`янське Дніпропетровської області не припинялася, здійснювалися у повному обсязі поза межами території ведення бойових дій та не в зоні тимчасової окупації, а відтак вказані обставини непереборної сили у сертифікаті Київської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини №3000-24-2258 від 10.12.2024 ніяким чином не можуть стосуватися та впливати на трудові відносини сторін та не звільняють відповідача від відповідальності за порушення норм трудового законодавства за несвоєчасне проведення розрахунку з ОСОБА_1 при його звільненні з роботи.

Сертифікат про форс-мажорні обставини датований 10.12.2024, тобто виданий ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» вже після звільнення ОСОБА_1 із займаної посади (29.08.2023р.), а також після ухвалення рішення Кобеляцьким районним судом Полтавської області у цивільній справі №532/2138/23 від 26.02.2024 р. про стягнення з ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при його звільненні.

Нормами трудового законодавства України не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили.

Отже, положення ч. 1 ст. 617 ЦК України не можуть бути підставою для звільнення ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» від обов`язку виплатити позивачу невиплачену при звільнені зарплату.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року по справі №905/857/19.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що посилання ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» на його перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є не обґрунтованим та не підтвердженим належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 76-81 Цивільно-процесуального законодавства України, а відтак відповідач не може бути звільнений від відповідальності за несвоєчасне виконання рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області у справі 532/2138/23 від 26.02.2024р.

Суд встановив, що приписами ч.2 ст. 233 КЗпП України, зокрема, передбачено, що працівник може звернутися із заявою до суду у справах про виплату всіх сум, що належать йому при звільненні у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Разом з тим, у рішенні Конституційного Суду України №8-рп/2013 від 15.10.2013 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст. 83 ЦПК України).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має на право, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, ай до прикладу, виплата за трудовим договором та інші виплати.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань нею суму.

Частиною 1 ст.117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених статей 116, 117 КЗпП України дає підстави дійти до висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальним є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Враховуючи зазначене, відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки передбачені вимогами статті 116 КЗпП України.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Згідно з ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Приписами ч.2 п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009р. встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК).

Відповідно до ч.1 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009р., рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Тому, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Приписами ч.1 ст.117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівнику сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.

Отже, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

На підставі зазначеного вище, суд вважає, що право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні наразі захищене судовим рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області у справі №532/2138/23 від 26 лютого 2024 року.

Преюдиція судового рішення має відповідати принципу правової визначеності, із суті спору випливає необхідність захисту порушеного права через несвоєчасне виконання рішення Кобеляцького районного суду від 26.02.2024, яким вже присуджена компенсація за час затримки розрахунку при звільненні з 30.09.2023 до 26.02.2024 в сумі 298 986 грн відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

Наразі позивач повторно звернувся до суду з вимогою про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на норми ст. ст. 116, 117 КЗпП України, хоча фактичними обставинами, що встановлені судом є несвоєчасне виконання рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 лютого 2024 року, що вказує на обрання позивачем не ефективного способу захисту порушеного права, а тому його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В порядку ст. 141 ЦПК України здійснити розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в задоволенні позовних вимог, судові вирати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Стрижак Євгеній Юрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПОЛІС-1» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

26.08.2025 складено повне судове рішення.

Суддя