Ухвала суду № 129750749, 26.08.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14216/24

Провадження №2/369/3242/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2025 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Чухраєвої Надії Сергіївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.

У серпні 2025 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ЧухраєвоїНадії Сергіївни про забезпечення позову. Просила суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді визначення графіку спілкування ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 наступним чином:

-Щотижня з четверга о 09 год. 00 хв. до неділі о 09 год. 00 хв. особисте спілкування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 , без присутності батька чи будь-яких третіх осіб зі сторони батька за місцем проживання/перебування матері (яке вже змінено), зокрема, на ігрових майданчиках, у парках розваг та відпочинку, дитячих розважальних центрах або будь-яких інших місцях за вибором матері;

-Новорічні свята та зимові канікули, у період з 29.12.2025 р. по 10.01.2026 р. - особисте спілкування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 , без присутності батька чи будь-яких третіх осіб зі сторони батька за місцем проживання/перебування матері (яке вже змінено), зокрема, на ігрових майданчиках, у парках розваг та відпочинку, дитячих розважальних центрах або будь-яких інших місцях за вибором матері;

-Зобов`язати ОСОБА_2 передавати у визначений час та дату ОСОБА_1 дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання батька - АДРЕСА_1 . Передача дитини має відбуватися з особистими речами дитини, необхідними для її щоденного використання - сезонний одяг, взяття, засоби гігієни, улюблені іграшки тощо.

Свої вимоги мотивувала тим, що предметом даного позову є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 . З моменту народження та до 16.06.2025 року малолітній ОСОБА_3 безперервно проживав з матір`ю ОСОБА_1 перебуваючи з нею у щоденному особистому контакті.

Разом з цим, 16.06.2025 ОСОБА_2 примусово без згоди матері змінив місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. У момент вчинення протиправних дій дитина зазнала сильного емоційного стресу та відчуття небезпеки. На даний час батько чинить перешкоди спілкування матері з дитиною, а тому заходи позасудового врегулювання спору неможливі. ОСОБА_1 вважає за необхідне на період розгляду справ встановити для неї порядок спілкування з дитиною, який би забезпечував регулярне та безперешкодне спілкування з обома батьками.

Враховуючи викладені обставини у заяву про забезпечення позову просила суд задовольнити в повному обсязі.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатків до неї та матеріали справи, приходжу до висновку про те, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цьогоКодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За таких обставин, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що предметом розгляду у даній справі є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з одним із батьків: ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4 та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони у справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 .

Також судом встановлено, що між батьками виник спір щодо місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та склалися стосунки, які наразі позбавляють можливості матері регулярно спілкуватися з дитиною.

З пояснень ОСОБА_1 , малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з народження безперервно проживав разом з матір`ю. На даний час малолітня дитина проживає розам з батьком та остання позбавлена можливості в побаченнях з дитиною.

Отже, з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітніми дітьми, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, забезпечення позову є доцільним.

Відповідно до ст.17ЗаконуУкраїни«Про виконаннярішеньтазастосування практикиЄвропейськогосудуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до статті 141СКУкраїни мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час судового процесу неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні від 04 вересня 2018 року у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14), ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

В постановах від 04 квітня 2018 року у справі №344/16653/16-ц, від 25 листопада 2020 року у справі №760/15413/19, від 02 листопада 2022 року в справі № 686/8535/20, Верховний Суд вказав про можливість забезпечення позову про визначення місця проживання дитини шляхом установлення порядку спілкування позивача із дитиною на час вирішення спору.

Такий захід забезпечення позову має тимчасовий характер та не стосується усунення перешкод спілкування з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.

Враховуючи вищевикладене, інтереси дитини, її вік, суд приходить до висновку, що з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, вважає за можливе в порядку забезпечення позову, визначити час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 щотижня з четверга з 09 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. суботи без присутності батька ОСОБА_2 чи будь-яких третіх осіб зі сторони батька за місцем проживання/перебування матері (яке вже змінено), зокрема, на ігрових майданчиках, у парках розваг та відпочинку, дитячих розважальних центрах або будь-яких інших місцях за вибором матері.

Разом з тим в частині визначення графіку спілкування до неділі 09:00 год. суд відмовить, оскільки батько повинен також мати можливість провести час з малолітньою дитиною у вихідний день.

Також не підлягають задоволенню вимоги про визначення часу спілкування в новорічні свята та зимові канікули у період з 29.12.2025 року по 10.01.01.2026 року, оскільки суд враховує рівність батьків, а у разі задоволення вказаних заходів забезпечення позову батько буде позбавлений можливості провести зимові свята разом з дитиною.

Щодо зобов`язання батька передавати його за місцем проживання дитину в м. Боярка суд відмовить, оскільки на даний час в країні триває військова агресія, а тому дане зобов`язання може не відповідати інтересам дитини.

Враховуючи викладене заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353-355 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Чухраєвої Надії Сергіївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини, задовольнити частково.

Визначити час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 щотижня з четверга з 09 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. суботи без присутності батька ОСОБА_2 чи будь-яких третіх осіб зі сторони батька за місцем проживання/перебування матері, зокрема, на ігрових майданчиках, у парках розваг та відпочинку, дитячих розважальних центрах або будь-яких інших місцях за вибором матері та зобов`язати батька ОСОБА_2 передавати дитину - ОСОБА_3 , його матері ОСОБА_1 .

В іншій частині відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ