Рішення № 129750675, 26.08.2025, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/523/25

Номер провадження: 2/365/353/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

26 серпня 2025 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючої суддіКучерявої Л.М.

за участі секретарясудового засідання Матвієнко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025року уповноважений представник позивача Товариства зобмеженою відповідальністю«Споживчий центр»(далі ТОВ«Споживчий центр»)Чехун Ю.В.,звернулася доЗгурівського районного суду Київської області з вище вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 09.03.2024-100002985 від 10.03.2024 у розмірі 12422,61 гривень та понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 гривень.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначає,що 10.03.2024між ТОВ«Споживчий центр»та ОСОБА_1 укладено кредитнийдоговір (оферти)№ 09.03.2024-100002985. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 11000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 10.03.2024, строком на 84 днів. ТОВ «Споживичий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 01.06.2024 утворилась заборгованість у розмірі 12422,61 грн, яка складається із заборгованості: по тілу кредиту в розмірі 7431,41 грн; по процентам в розмірі 3121,20 грн; по неустойці у розмірі 1870,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Разом з тим, відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 3200,93 грн від 23.03.2024, на суму 3200,93 гривень від 08.04.2024 та на суму 3234,18 грн від 20.04.2024, при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 02.07.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановила сторонам відповідні строки для подання заяв по суті справи та призначила справу до розгляду.

У відповідності до ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористалася своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17 відсутність відзиву на позов не є визнанням позовних вимог та не означає доведеність позовних вимог.

Будь-яких письмових заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку. У позовній заяві позивач просив розгляд справи проводити у відсутність представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судових повісток за адресою її реєстрації та публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи, заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не направляла.

Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження від 02.07.2025 та судову повістку про виклик в суд на 01.08.2025 отримано особисто. Судову повістку про виклик в суд на 26.08.2025 відповідачем не було отримано, конверт із вкладенням повернувся до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено пунктом 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 09.03.2024 (а.с. 14-17).

Відповідно до Заявки кредитного договору № 09.03.2024-100002985 (кредитної лінії) позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 10.03.2024; сума кредиту 11000,00 гривень; строк, на який надається кредит 84 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 01.06.2024; період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (черговий період); процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 1650,00 гривень; неустойка 110,00 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (а.с. 17-18).

Згідно до Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 09.03.2024-100002985 (кредитної лінії), позичальником підтверджено, що нею однозначно та безумовно прийнято (акцептовано) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 09.03.2024-100002985 від 09.03.2024, з якими вона попередньо уважно ознайомилася. Для підписання та укладення договору позичальником введено код Е593 з смс-повідомлення, яке було відправлене на її фінансовий номер 0675266341 (а.с. 24-25).

Паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором А593 (а.с. 20-21).

10 березня 2024 року через систему LIQPAY було здійснено платіжну операцію на суму 11000,00 гривень на номер платіжного інструменту 545708*92, призначенням якої вказано «Видача за договором № 09.03.2024-100002985 від 09.03.2024» (а.с. 11).

Позивачем при зверненні до суду до позовної заяви було додано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 09.03.2024-100002985 від 09.03.2024, яка складає: 7431,41 грн основний борг; 3121,20 грн проценти; 1870,00 грн неустойка; разом 12422,61 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 10.03.2024 по 01.06.2024 (а.с. 10).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, укладений в електронній формі кредитний договір № 09.03.2024-100002985 від 09.03.2024 на умовах, викладених у ньому, та у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором Е593 відповідача ОСОБА_1 , що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Своїм підписом відповідач ОСОБА_1 також підтвердила, що ознайомилася з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Зокрема, згідно Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір, який складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на сайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач ОСОБА_1 тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Також, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 10.06.2021 року у справі № 234/7159/20, від 12.08.2022 року у справі № 234/7297/20, від 09.02.2023 року у справі № 640/7029/19.

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (ст. 77 ЦПК України), допустимими (ст. 78 ЦПК України), достовірними (ст. 79 ЦПК України), а у своїй сукупності - достатніми (ст. 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором надало суду Пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), Заявку кредитного договору № 09.03.2024-100002985 від 09.03.2024 та Паспорт споживчого кредиту, що в своїй сукупності є кредитним договором.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 року у справі № 686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, висуваючи вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитодавець зобов`язаний довести належними, допустимими, достовірними та, у своїй сукупності і взаємозв`язку, достатніми доказами наявність такої заборгованості, зокрема, факт надання та отримання грошових коштів, а також розмір заборгованості.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію про здійснення платіжної операції через систему LIQPAY на суму 11000,00 гривень на номер платіжного інструменту 545708*92, призначенням якої вказано «Видача за договором № 09.03.2024-100002985 від 09.03.2024» (а.с. 11).

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц) неодноразово зазначав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Зокрема, належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором/договором позики можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору).

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, доказів, які б підтверджували переказ кредитних коштів у розмірі 11000,00 гривень відповідачу ОСОБА_1 за кредитним договором № 09.03.2024-100002985 від 09.03.2024 позивач не надав.

Довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 09.03.2024-100002985 від 09.03.2024, на яку посилається позивач, створена самостійно позивачем та не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує отримання кредитних коштів, користування ними, наявність та розмір заборгованості, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Інформація зазначена в цій довідці-розрахунку, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вона була складена, не може бути доказом наявності заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 . Також суд не може перевірити і твердження позивача щодо часткової сплати за вищевказаним кредитним договором відповідачем грошових коштів, які були враховані позивачем при формуванні довідки-розрахунку про стан заборгованості.

Інших доказів на підтвердження існування заборгованості, зокрема, виписки за картковим рахунком відповідача, на який за словами позивача надавались кредитні кошти, суду не надано. Позивачем також не заявлялися клопотання про витребування необхідних доказів судом у випадку неможливості надання таких доказів самостійно для підтвердження отримання, користування коштами, наявності та розміру заборгованості.

Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази існування та розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 09.03.2024-100002985 від 09.03.2024.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2023 у справі № 465/4873/20, провадження № 61-6627св23).

Враховуючи все вищезазначене, а також те, що належних, допустимих та достатніх доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові щодо отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, наявності заборгованості та її розміру матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що в позові ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 626-629, 634, 1046, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 13, 77-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження:01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуюча суддя Л.М. Кучерява