Постанова № 129749990, 22.08.2025, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/769/25

Провадження № 3/162/447/2025

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2025 року селище Любешів

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Савич А. С., з участю секретаря судового засідання Гичук О. М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Пасевича О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи, які надійшли з ВПД № 1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працюючого, одруженого, утриманців не має, відомості про притягнення раніше до адміністративної відповідальності відсутні, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 09.07.2025 о 11 год 39 хв на автодорозі Р-14 сполученням «селище Любешів - село Люб`язь», керував транспортним засобом марки Ауді А6, д.н.з. НОМЕР_2 , та здійснював перевезення пасажирів на постійній основі, а саме надавав послуги таксі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без державної реєстрації (ліцензії) як суб`єкта господарювання на даний вид діяльності, передбачений п. 24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного правопорушення не визнав. Підтвердив, що за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, підвозив своїм автомобілем з с. Любешів до с. Любязь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак здійснював це на безкоштовній основі, про отримання грошових коштів з ними не домовлявся, вони йому їх не платили. Зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали пояснення під тиском працівників поліції, ці пояснення не відповідають дійсності, тому їх не потрібно брати до уваги. Не заперечував також, що 27.12.2024 підвозив своїм автомобілем ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з с. Дольськ, проте коштів від них не отримував. Підтвердив, що користується номером телефона НОМЕР_3 . Вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст. 164 КУпАП.

Захисник Пасевич О. П. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, подавши відповідне письмове клопотання про закриття провадження у справі. Звернув увагу, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення документи не можуть бути достатньою підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено точних обставин вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, не вказано яким чином ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів за певну плату, де та коли він отримував кошти за послуги з перевезення пасажирів, та в якому розмірі. Такі кошти при складанні протоколу про адміністративне правопорушення поліцейськими не вилучалися, так як і не був вилучений чи затриманий транспортний засіб як засіб вчинення правопорушення. Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про систематичність, регулярність та тривалість інкриміновану ОСОБА_1 діяльності без відповідної державної реєстрації, і отримання від такої діяльності прибутку. Письмові пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , які в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені як свідки, взагалі стосуються подій 28.12.2024 щодо порушення вимог встановленої комендантської години ОСОБА_1 та порушення інших правил дорожнього руху, відомостей про надання послуг з перевезення цих осіб за окрему плату та відповідно отримання ОСОБА_1 цієї плати особою, яка склала протокол, не надано. Аналогічно відсутні будь-які дані щодо отримання коштів від свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за нібито надання їм послуг з перевезення на комерційній основі. Наявний в матеріалах справи відеозапис із камер відео фіксації «Безпечне місто» жодним чином не підтверджує факт надання ОСОБА_1 послуг з перевезення пасажирів без відповідної державної реєстрації, оскільки долучаючи його до протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським не вказано його як додаток, не вказано його походження та законність отримання як доказу, оскільки держателем відеонагляду «Безпечне місто» в селищі Любешів являється Любешівська селищна рада, тобто даний відеозапис є неналежним і недопустимим доказом по справі. В свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості сумніви винуватості особи, яка притягується відповідальності, тлумачаться на її користь, тому вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не доведена допустимими та належними доказами. Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП настає у випадку діяльності особи без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню за умови, що така діяльність спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою, однак в матеріалах справи, відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 взагалі здійснював надання послуг з перевезення пасажирів за винагороду.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника, дослідивши матеріали справи, зокрема й відеозаписи з місця події, суд доходить такого висновку.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Незважаючи на заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, його вина у скоєнні цього правопорушення об`єктивно стверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 429060 від 09.07.2025 (а.с.1);

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 09.07.2025, в яких він зазначив, що вирішив з другом ОСОБА_4 поїхати на рибалку у с. Люб`язь на озеро. У них власного транспортного засобу нема, тому вирішили викликати таксі. У своїй телефонній книзі знай шов номер телефону таксиста селища Любешів та через додаток «Viber» написав повідомлення користувачу «Тормоз Таксі» за номером телефону НОМЕР_3 з проханням завезти у с. Люб`язь, на що таксист погодився за плату в розмірі 300 грн. Після чого ОСОБА_1 приблизно об 11 год 30 хв біля магазину «Домашній» забрав їх на транспортному засобі Ауді А6, д.н.з. НОМЕР_2 , та вони поїхали у с. Люб`язь. Потім їх зупинили працівники поліції (а.с. 2).

- письмовими поясненнями аналогічними за змістом свідка ОСОБА_4 від 09.07.2025 (а.с.3);

- скріншотами з мобільного застосунку для дзвінків та обміну повідомленнями «Viber» свідка ОСОБА_3 від 09.07.2025, в яких вбачається переписка з користувачем «Тормоз Таксі» за номером телефону НОМЕР_3 , про домовленість за грошову плату в розмірі 300 грн надати послуги з перевезення пасажирів до озера с. Люб`язь (а.с.9-10);

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_7 від 09.07.2025, згідно з якими йому відомо, що ОСОБА_1 надає послуги таксі, оскільки сам неодноразово користувався ними. Послуги включають в себе перевезення пасажирів та багажу в межах району і не тільки, за що ОСОБА_1 отримував грошові кошти (а.с.12);

- скріншотом з спільноти «Я люблю ОСОБА_8 », який отриманий із відкритих джерел мережі «Facebook», на якому зображені мобільні номери телефонів осіб, які надають послуги таксі в с.Любешів Камінь-Каширського району, серед яких, зокрема наявний телефон водія таксі Сергія - НОМЕР_3 (а.с. 13) Слід зазначити, що ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив, що користується даним номером телефона;

- рапортом начальника ВПД № 1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області від 09.07.2025 (а.с.14);

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 09.07.2025, відповідно до яких 27.12.2024 вони з колегами перебували в с. Дольськ на відпочинку. Близько 22 год 30 хв подруга ОСОБА_9 зателефонувала до ОСОБА_1 , який відомий у селищі Любешів як таксист та за гроші може завезти до місця призначення, оскільки самі не один раз користувались його послугами. Коли вони їхали автомобілем Ауді о 00 год 00 хв до селища Любешів на блок пості в с. Шлапань їх зупинили прикордонники, які в подальшому викликали поліцію, оскільки в таксиста виявили ознаки алкогольного сп`яніння. За вказану послугу не встигли йому заплатити, оскільки він поїхав з працівниками поліції на освідування в медичний заклад (а.с.15-16);

- відеозаписами з місця події, які містяться на оптичному носії інформації у вигляді диску. Зокрема, на відеозаписах вбачається як працівники поліції зупинили автомобіль марки Ауді А6, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху. В ході спілкування з пасажирами автомобіля ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , працівниками поліції було встановлено, що вони прямують з с. Любешів до с. Любязь, ОСОБА_1 їм надає послуги таксі за грошову плату в розмірі 300 грн. На запитання працівників поліції чи має водій відповідну ліцензію на перевезення пасажирів, ОСОБА_1 відповів, що ні в кого грошей не брав, тому не перевозить пасажирів як водій таксі. Проте, ці пояснення ОСОБА_1 були спростовані поясненнями вищевказаних свідків. В ході відібрання письмових пояснень свідків, ОСОБА_1 неодноразово підходив до них, просив їх нічого не повідомляти та не підписувати, просив їх сісти до нього в автомобіль, фактично перешкоджав працівникам поліції відбирати пояснення, тиснув на свідків. Свідки повідомляли працівників поліції, що ОСОБА_1 їх залякує. Свідок ОСОБА_4 додатково повідомив, що ОСОБА_1 запитав його: «Чого ти мене здав?» (а.с.11).

За таких обставин, оцінюючи ці докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що ці докази є належними та допустимими в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, а також свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Доводи сторони захисту в клопотанні та в судовому засіданні про те, що ОСОБА_1 не отримував плати за свої послуги перевезення пасажирів, що виключає в його діях склад інкримінованого правопорушення, на переконання суду, є безпідставними.

При цьому суд враховує, що договір перевезення пасажирів є консенсуальним (укладеним з моменту досягнення згоди сторін) і передбачає отримання плати за надані послуги перевезення.

Істотними умовами договору перевезення пасажирів є предмет договору (послуга з доставки пасажира та багажу), ціна (провізна плата) та строк перевезення.

Суд акцентує увагу на тому, що консенсуальний договір вважається укладеним і породжує права та обов`язки для сторін з моменту досягнення згоди між ними щодо всіх істотних умов, незалежно від фактичного виконання та передачі грошей.

У даному випадку всі істотні умови договору, зокрема, й плата за його виконання в розмірі 300 грн, між сторонами були досягнуті, що підтвердили свідки у своїх поясненнях.

Як встановлено з досліджених доказів, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції в процесі виконання договору перевезення пасажирів.

Відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Диспозиція сформульованих в ч. 1 ст. 164 КУпАП норм є бланкетною, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення) автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника-ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса-посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України. Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника-ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування суб`єкти господарювання притягаються до адміністративної відповідальності, передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, здійснення перевезення пасажирів потребує ліцензування і здійснення такої діяльності без ліцензії є підставою для притягнення особи до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Аналіз зазначених вимог чинного законодавства свідчить про те, що адміністративна відповідальність настає як за одноразове надання послуг з перевезення пасажирів без відповідної ліцензії на зайняття таким видом діяльності так і систематичне, а тому ОСОБА_1 є суб`єктом передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративного правопорушення.

Між тим, як вбачається із досліджених судом доказів, ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення пасажирів без відповідної ліцензії на зайняття таким видом діяльності, систематично.

Суд не знаходить також будь-якого тиску з боку працівників поліції на свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що стверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського з місця події, з якого вбачається, що свідки про будь-який тиск на них не заявляли. Навпаки, поведінка ОСОБА_1 свідчила про те, що він намагався перешкодити надати свідкам об`єктивні пояснення в ході складання адміністративних матеріалів працівниками поліції.

Також суд додатково звертає увагу, що правопорушник жодних скарг на дії працівників поліції щодо незаконного тиску на свідків не заявляв та не подавав, що він підтвердив у судовому засіданні.

Інші доводи, висловлені в клопотанні та під час судового розгляду справи, на думку суду, також не можуть бути законними підставами для закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.

З урахуванням наведеного, версія сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не причетний до скоєння адміністративного правопорушення, не підтверджується матеріалами справи, та розцінюються судом як спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

При визначенні виду та розміру стягнення, судом відповідно до ст. 33 КУпАП враховується характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу порушника, його ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, офіційно не працює. Дані про його негативну характеристику відсутні у матеріалах справи. Однак, ОСОБА_1 не розкаявся у скоєному.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують його відповідальність - судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності та дані про особу правопорушника, суд доходить висновку, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 164 КУпАП, - у виді штрафу ближче до мінімального розміру.

Дана міра адміністративного стягнення буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від скоєння нових аналогічних адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено стягнення, сплачується збір встановлений законом.

Обставин, що давали б підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, не встановлено.

Тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. 40-1, 283, 284, 285 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника Пасевича О. П. про закриття справи про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 (однієї тисячі двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400,00 (двадцять тисяч чотириста) гривень (рахунок для сплати штрафу № UA258999980313060106000003490; отримувач: ГУК у Волин.обл/смтЛюбешiв/21081100; код банку отримувача (МФО) 899998; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); призначення платежу: адміністративні штрафи та інші санкції).

Стягнути з ОСОБА_2 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору на користь держави (отримувач: ГУК у м. Києві (м. Київ); код отримувача 22030106; рахунок № UA908999980313111256000026001; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; призначення платежу: судовий збір у справі про адміністративне правопорушення, Любешівський районний суд, ЄДРПОУ 37993783).

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з ОСОБА_1 стягнути подвійний його розмір, визначений цією постановою.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд Волинської області.

Повний текст постанови судді виготовлено 25.08.2025.

Суддя Любешівського районного суду

Волинської області А.С. Савич