Рішення № 129735623, 20.08.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Cправа №333/3786/25

Провадження №2/333/2968/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Круглікової А.В.,

при секретарі судового засідання Єрмоленко А.В.,

представника позивача Будовської Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

до відповідача: Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915, пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105

про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_2 належала 1/2 частки ОСОБА_2 , дружині дядька позивачки, 1/2 частки ОСОБА_3 , дядькові позивачки, які перебували в зареєстрованому шлюбі, мешкали разом однією сім`єю, в них був спільний бюджет та вони вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла і ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину шляхом фактичного вступу, мешкаючи разом зі спадкодавцем та продовжуючи там мешкати після її смерті, у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, після смерті якого залишилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_2 . Єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , його племінниця, яка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та 30.03.2022 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 , яке складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, а на іншу 1/2 частку квартири свідоцтво їй видано не було, оскільки не було надано документів, які підтверджують родинні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Враховуючи, що у позасудовому порядку оформити право на частку спадщини неможливо, позивач просить суд позов задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на майно в порядку спадкування за законом.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача до зали судового засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача і за умови доведення позивачкою всіх обставин, на які вона посилається, то у вирішенні даної справи покладаються на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 все життя жили разом в квартирі АДРЕСА_2 , між ними було зареєстровано шлюб. Знайома з ними, оскільки ОСОБА_3 є рідним братом її чоловіка.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належала в розмірі 1/2 частки ОСОБА_2 та 1/2 частки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_2 про право власності на житло, видане Комунарською райадміністрацією від 10.04.1996.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30.10.2024, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його рідна племінниця - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з: 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 44,64 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м.

Відповідно до постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії від 25.09.2024 №1153/02-31, 30.03.2022 відкрилась спадщина після померлого ОСОБА_3 . 13.07.2022 ОСОБА_1 звернулась з заявою про прийняття спадщини. 25.09.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. У заяві ОСОБА_1 просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , з якої 1/2 частка належить ОСОБА_3 та 1/2 частка належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її чоловік, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. У зв`язку з ненаданням спадкоємцем документів, які підтверджують родинні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , встановити факт родинних відносин між заявником та спадкодавцем неможливо, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Як вбачається з (мовою оригіналу) «справки о заключении брака №А-02098», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 29.12.1959 зареєстрували шлюб, про що зроблено запис акту про реєстрацію шлюбу №919, після реєстрації шлюбу прізвище подружжя ОСОБА_3 / ОСОБА_3 .

В силу положень статті 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом щодо майна свого дядька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачкою доведено факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Остільки, позивачка довела наявність спадкового майна, підстави до його успадкування, неможливість реалізації спадкових прав у інший спосіб, вищевказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 257, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , яка була ним успадкована після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 дружини ОСОБА_2 , шляхом фактичного вступу у володіння та користування спадковим майном.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 26.08.2025.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова