Ухвала суду № 129732837, 16.05.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1036/22

Провадження №: 1-кп/755/638/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2022 р. Дніпровський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

за участю захисника: ОСОБА_4 ,

за участю обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

провівши судове засідання у кримінальному провадженні №12021100040003644 від 17.12.2021 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду м.Києва знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100040003644 від 17.12.2021 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України.

Відповідно до вимог ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В судовому засіданні було обговорено питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , оскільки судове провадження, з урахуванням визначеного судом обсягу дослідження доказів у кримінальному провадженні, неможливо завершити до закінчення строку обраного щодо останнього запобіжного заходу.

Прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою, виходячи з тяжкості злочину у вчиненні якого він обвинувачується та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що були враховані при обранні йому запобіжного заходу, наявність яких продовжує існувати.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_5 не має наміру ухилятись від суду, разом з тим, прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, крім того, захисник в судовому засіданні зазначив, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання у місті Києві, у зв`язку з чим, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати до його підзахисного запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на потерпілого.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Так, згідно положень п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з даних обвинувального акту ОСОБА_5 , до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України.

Враховуючи ступінь тяжкості вищезазначеного злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України, суворість, передбаченого законом покарання, особу обвинуваченого, який не працює, неодружений, не має соціальних зв`язків, раніше судимий, схильний до вчинення злочинів, а тому, суд приходить до висновку, про наявність ризиків, передбачених положеннями ст.177 КПК України, які дають підстави для застосування запобіжного заходу, у зв`язку з чим, з метою запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА_5 ухилитись від суду, перешкодити встановленню істини по справі шляхом впливу на свідків, продовжити злочинну діяльність, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, вважає за доцільне на стадії підготовчого судового засідання застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на два місяці, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та виконання ним, покладених на нього процесуальних обов`язків.

Визначену в ухвалі Дніпровського районного суду м.Києва від 28.01.2022 року заставу обвинуваченому ОСОБА_5 у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 173 670 грн у національній валюті та покладені на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки у випадку внесення визначеної судом застави, залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.331, 369 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 2 місяці, тобто по 16 липня 2022 року (включно).

Визначену в ухвалі Дніпровського районного суду м.Києва від 28.01.2022 року заставу обвинуваченому ОСОБА_5 у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 173 670 грн у національній валюті та покладені на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки у випадку внесення визначеної судом застави, залишити без змін.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з моменту оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено: 20 травня 2022 року об 11 годині 00 хвилин.

Суддя: